Постанова
від 10.08.2023 по справі 619/80/15-ц
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД


Постанова

Іменем України

10 серпня 2023 року

м. Харків

справа № 619/80/15-ц

провадження № 22-ц/818/27/23

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Тичкової О.Ю., Маміної В.О.

за участю секретаря Носової К.В.

учасники справи:

позивач : керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково - дослідна станція»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області,

сингулярний процесуальний правонаступник ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ОСОБА_7 ,

треті особи:Сектор містобудуваннята архітектуриДергачівської районноїдержавної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково - дослідна станція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , сингулярним правонаступником яких є ОСОБА_7 , Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, треті особи: Сектор містобудування та архітектури Дергачівської районної державної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання недійсним рішень, державних актів на право власності на земельні ділянки, записів про реєстрацію та витребування земельних ділянок у добросовісних набувачів, за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 06 грудня 2016 року, в складі судді Остропілець Є.Р., в залі суду в місті Дергачі,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2015 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, треті особи: відділ Держземагенства у Дергачівському районі Харківської області, сектор містобудування та архітектури Дергачівської районної державної адміністрації, про визнання недійсним рішень, державних актів на право власності на земельні ділянки, записів про реєстрацію та витребування земельних ділянок у добросовісних набувачів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на те, що за результатом перевірки в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів прокуратурою району 04 жовтня 2014 року до ЄРДР внесені відомості № 42014220280000029 за частиною другоюстатті 364 КК Українита розпочате досудове розслідування щодо колишніх посадових осіб районного відділу земельних ресурсів. Встановлено, що рішеннями Малоданилівської селищної ради Дергачівського районувід 02 березня 2010 року передано у власність 12 фізичним особам 12 земельних ділянок загальною площею 2 га для індивідуального житлового будівництва та обслуговування житлового будинку. Під час перевірки та досудового розслідування достовірно встановлено, що безоплатна передача зазначених земельних ділянок призвела до фактичного вилучення з постійного користування Данилівського дослідного держлісгоспу 2 га земель лісогосподарського призначення. ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не погоджувало вилучення вказаних земель зі свого постійного користування. Крім того, зміна цільового призначення земель із категорії земель лісогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови не проводилася. Вказане свідчить про незаконне вибуття з власності держави без належного дотримання процедури вилучення земельних ділянок із постійного користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» в порядкустатті 149 ЗК України. Рішенням ХLIV сесії V скликання Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 02 липня 2009 року наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельних ділянок, розташованих у с. Лужок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га ОСОБА_5 , 0,1825 га ОСОБА_1 , 0,1525 га ОСОБА_3 та 0,2500 га ОСОБА_4 . У подальшому, рішенням LІV сесії V скликання Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 02 березня 2010 року передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки, розташовані у с. Лужок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га, (кадастровий номер 6322055903:00:000:0115) ОСОБА_5 , 0,2500 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0116) ОСОБА_4 , 0,1525 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0110) ОСОБА_3 , 0,1825 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0112) ОСОБА_1 . На підставі вказаних рішень та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, затверджених посадовими особами управління Держкомзему у Дергачівському районі та відділу містобудування та архітектури Дергачівської районної державної адміністрації, отримано державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_5 серії ЯЛ № 116184, ОСОБА_3 серії ЯЛ № 101844, ОСОБА_1 серії ЯЛ № 116185, ОСОБА_4 серії ЯЛ № 116180. Одночасно з цим, за результатами перевірки, проведеної прокуратурою району, встановлено, що зазначені земельні ділянки з кадастровими номерами 6322055903:00:000:0115, 6322055903:00:000:0116, 6322055903:00:000:0110, 6322055903:00:000:0112 відповідно до інформації посадових осіб ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» перебувають у кварталі № 33 Дергачівського лісництва, відносяться до земель лісового фонду, переданих у постійне користування ДП «Харківській лісовій науково-дослідній станції». Погодження на зміну цільового призначення чи вилучення вказаних земельних ділянок посадовими особами держлісгоспу не надавалося. Земельні ділянки із зазначеними кадастровими номерами відносяться до земель лісогосподарського призначення та розташовані на території земель, які перебувають у користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» на підставі матеріалів лісовпорядкування, які згідно з пунктом 5Прикінцевих положеньЛісового кодексуУкраїни (далі ЛК України) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками є документами, що підтверджують право на раніше надані землі. Розпорядженням Харківської обласної державної адміністраціївід 06 листопада 2009 року № 634 Данилівському дослідному держлісгоспу надано в постійне користування земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 3,3047 га, урочища «Бор Чернея». Крім того, вищевказаній земельній ділянці, площею 3,3047 га присвоєний кадастровий номер 6322010100:27:000:0004, що підтверджується довідкою Дергачівського районного відділу земельних ресурсів від 31 січня 2006 року. Проведеними дослідженнями Харківським державним проектно-вишукувальним інститутом агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпроагроліс» із залучення відповідних спеціалістів у сфері топо-геодезичних вишукувань встановлено, що координати поворотних точок спірних земельних ділянок, площею 0,1525 га з кадастровим номером 6322055903:00:000:0110, площею 0,25 га з кадастровим номером 6322055903:00:000:0115, площею 0,25 га з кадастровим номером 6322055903:00:000:0116, площею 0,1825 га з кадастровим номером 6322055903:00:000:0112 перебувають у межах земельної ділянки,площею 3,3047 га з кадастровим номером 6322010100:27:000:0004ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція». Під час досудового розслідування за вказаними фактами проведена перевірка Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області, якою підтверджені викладені обставини.

З урахуванням викладеного позивач просив суд визнати недійсним рішення ХLIV сесії Vскликання Малоданилівської селищноїради Дергачівського району Харківської області від 02 березня 2010 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 »; визнати недійсним державні акти на право власності на земельні ділянки (кадастровий номер 6322055903:00:000:0110) площею 0,1525 га, серії ЯЛ № 101844; кадастровий номер 6322055903:00:000:0115, площею 0,25 га, серії ЯЛ № 116184; кадастровий номер 6322055903:00:000:0116, площею 0,25 га, серії ЯЛ № 116180; кадастровий номер 6322055903:00:000:0112, площею 0,1825 га, серії ЯЛ № 116185, зареєстрованих у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі; витребувати з володіння ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь держави в особі ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельні ділянки, площею 0,1525 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0110), площею 0,25 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0115), площею 0,25 га (6322055903:00:000:0116), площею 0,1825 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0112), що знаходяться на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 06 грудня

2016 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2017 року рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 06 грудня 2016 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено з інших підстав, а саме, за пропуском строку позовної давності для звернення з цим позовом до суду для захисту своїх прав.

Постановою Верховного Суду у складі колегіїсуддів Другоїсудової палатиКасаційного цивільногосуду від20листопада 2019року касаційніскарги заступникапрокурора Харківськоїобласті тадержавного підприємства«Харківська лісованауково-досліднастанція» задоволенічастково.Рішення Апеляційногосуду Харківськоїобласті від22червня 2017року скасовано,справу переданона новийрозгляд досуду апеляційноїінстанції, оскільки справу розглянуто за відсутності позивача ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», яке належним чином не було повідомлене про дату, час і місце судового засідання.

В апеляційній скарзі заступник прокурора області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовів, суд першої інстанції посилався на те, що прокурором не надано належних та допустимих доказів, що спірні земельні ділянки є земельними ділянками лісового фонду, однак такі висновки суперечать наявним у справі доказам. Так, у якості доказів фактичного розташування земельних ділянок, які відповідно до оскаржуваного рішення передані у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаходяться в межах лісо- та землекористування ДП «Харківської лісової науково-дослідної станції» прокурором надано: 1) лист Державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 17.08.2014; 2) лист Інституту Харківдіпроагроліс» від 23.07.2014; 3) план суміщених земельних ділянок; 4) технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками Данилівським дослідним держлісгоспом для ведення лісового господарства, на титульному листі якого є відмітка «Центру державного земельного кадастру» про прийняття обмінного файлу; 5) розпорядження Харківської ОДА № 634 від 06.11.2009 «Про надання в постійне користування земельних ділянок Данилівському дослідному державному лісгоспу на території Дергачівського району (зараз ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція»); 6) кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 6322010100:27:000:0004, 7) відомість координат точок та обчислення площі контурів, 8) довідка Дергачівського районного відділу земельних ресурсів про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці та наявності суміжних землекористувачів, 9) витяг з кримінального провадження №42014220280000029 від 04.10.2014, 8) проект організації розвитку лісового господарства Данилівського дослідного держлісгоспу, 9) проект організації та розвитку лісового господарства Дергачівського лісництва, 10) викопіювання із матеріалів лісовпорядкування (планшету) та 11) лист відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області від 25.08.21016 № 10-20.18-0.3-3100/2-16 у якому зазначено, що спірні земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту Малоданилівської селищної ради. Крім того, в матеріалах справи є заява від сектору містобудування та архітектури Дергачівської районної державної адміністрації, згідно з якою спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення. Таким чином, право постійного користування спірною землею ДГТ «Харківської лісової науково-дослідної станції» належним чином засвідчене як в силу закону, так і відповідними документами.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Рішенням XLIV сесії V скликання Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 02 липня 2009 року ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на земельну ділянку площею 0,25 га в с. Лужок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на земельну ділянку площею 0,1825 га в с. Лужок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на земельну ділянку площею 0,1525 га в с. Лужок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на земельну ділянку площею 0.2500 га в с. Лужок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням LIV сесії V скликання Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 02 березня 2010 р.:

ОСОБА_5 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0.25 га с. Лужок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 6322055903:00:000:0115);

ОСОБА_4 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,2500 га в с. Лужок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 6322055903:00:000:0116);

ОСОБА_3 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,1525 га. в с. Лужок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 6322055903:00:000:0110);

ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,1825 га в с. Лужок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 6322055903:00:000:0112 ).

На підставі вказаних рішень та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, затверджених посадовими особами управління Держкомзему у Дергачівському районі та відділу містобудування та архітектури Дергачівської районної державної адміністрації ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 116184 , ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 101844 , ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 116185 , ОСОБА_4 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 116180.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.04.2014 року, реєстровий №1092, зареєстрованого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. ОСОБА_6 придбала у ОСОБА_3 земельну ділянку 6322055903:00:000:0110, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.06.2014 року, реєстровий №1092, зареєстрованого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Пугачовою І.В. ОСОБА_6 придбала у ОСОБА_1 земельну ділянку 6322055903:00:000:0112, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2014 року, реєстровий №1120, зареєстрованого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. ОСОБА_6 придбала у ОСОБА_5 земельну ділянку 6322055903:00:000:0115, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.04.2014 року, реєстровий №1130, зареєстрованого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. ОСОБА_6 придбала у ОСОБА_4 земельну ділянку 6322055903:00:000:0116, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 продали, а ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 набули у власність дані земельні ділянки, про що складено договори купівлі-продажу земельних ділянок, які посвідчені приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Коробець О.М. та приватим нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Пугачовою І.В. Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

В подальшому, на підставі договору дарування земельної ділянки серія та номер 297, виданого 25.01.2021 року приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 56291724 від 25.01.2021 року ОСОБА_7 була передана земельна ділянка 6322055903:00:000:0110, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

На підставі договору дарування земельної ділянки серія та номер 292, виданого 25.01.2021 року приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 56290945 від 25.01.2021 року ОСОБА_7 була передана земельна ділянка 6322055903:00:000:0112, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

На підставі договору дарування земельної ділянки серія та номер 305, виданого 25.01.2021 року приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 56292205 від 25.01.2021 року ОСОБА_7 була передана земельна ділянка 6322055903:00:000:0115, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 липня 2021 року залучено до участі у справі у якості сингулярного процесуального правонаступника ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ОСОБА_7 .

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково - дослідна станція» на захист права на земельні ділянки лісогосподарського призначення.

Щодо правових підстав звернення прокурора до суду в інтересах ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» та в інтересах Державного агентства лісових ресурсів.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі - Закон № 1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або ж у тому разі, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia, заява № 42454/02, § 35)).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).

У рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2 статті 121Конституції Українина прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано устатті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру»(тут і далі - в редакції, чиннійна час звернення позивача до суду), який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом першим частини другоїстатті 23 зазначеного Законупрокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, якимзакономнадано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Згідно з абзацом першим частини третьоїстатті 23 зазначеного Законупрокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З наведених норм випливає, щопрокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави,і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права, зокрема юридичних осіб.

У зв`язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 257 ЦПК Українисуд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Отже, судове рішенняпідлягає скасуванню в частині розгляду по суті позову прокурора, поданого в інтересах ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» із залишенням позову без розгляду в зазначеній частині.

У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 204/6292/18 та від 17 червня 2020 року у справі № 204/7119/18 викладено правовий висновок, згідно з яким саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади, не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис.

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно доЗК України…Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 20 Земельного кодексу України(далі -ЗК України, тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

При цьому, згідно зістаттею 3 ЗК Україниземельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечатьЗК України.

Відповідно до частини другоїстатті 8 Лісового кодексу України(далі -ЛК України) (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Водночас частиною другоюстатті 5 ЛК Українипередбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства. Отже, застосування норм земельного і лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинно базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначеностаттею 122 ЗК України.

Частиною третьоюстатті 17 ЛК Українипередбачено, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 4, 5, 8 частини першоїстатті 31 ЛК УкраїниРада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території, зокрема:

а) передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території;

б) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення;

в) забезпечують здійснення заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні та інші технічні засоби та обладнання, забороняють відвідування лісів населенням і в`їзд до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки в порядку, передбаченому законодавством.

Районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення (пункт 4 частини першоїстатті 32 ЛК України).

Отже, питання щодо розпорядження земельними ділянками, в тому числі, земельними лісовими ділянками, державної власності, забезпечення заходів щодо охорони і захисту лісів законодавством покладено на органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації) за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Держлісагентство України- центральний орган виконавчої влади України з питань лісового, мисливського господарства, полювання та мисливського собаківництва. Утворене шляхом реорганізації Державного комітету лісового господарства України. Діяльність Держлісагентства спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту навколишнього середовища і природних ресурсів.

Функціями Держлісагентства України відповідно до Положення про Держлісагенство, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року № 521з подальшими змінами, зокрема, є: здійснення державного управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства (крім державного контролю з карантину рослин та у сфері захисту рослин); здійснення державного управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління; організація ведення лісовпорядкування та впорядкування мисливських угідь; ведення державного лісового кадастру та обліку лісів; здійснення моніторингу лісів; прийняття рішення про віднесення лісів до відповідної категорії.

Як вбачається із матеріалів справи, Державне агентство лісових ресурсів України є уповноваженим державним органом, яке не надавало згоди на переведення спірної земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення у землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Таким чином, наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України.

Згідно зі ст.19Земельного кодексуУкраїни визначені категорії земель та встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтями 38та 39Земельного кодексуУкраїни (в редакції, чинній на момент прийняття селищною радою рішення від 02 березня 2010 року) встановлено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

За приписами ст.55Земельного кодексуУкраїни (в редакції, чинній на момент прийняття селищною радою рішення від 02 березня 2010 року) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Згідно зі ст.ст.56, 57Земельного кодексуУкраїни (в редакції, чинній на момент прийняття селищною радою рішення від 02 березня 2010 року) землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Відповідно до положень статей 141, 149 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

У ст.20Земельного кодексуУкраїни (в редакції, чинній на момент прийняття селищною радою рішення від 02 березня 2010 року) зазначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Статтею 21Земельного кодексуУкраїни (в редакції, чинній на момент прийняття селищною радою рішення від 02 березня 2010 року) встановлені наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель та передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Аналогічні положення закріплені в ст.21 ЗК України у чинній редакції.

У позовній заяві прокурор зазначає, що рішенням LІV сесії V скликання Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 02 березня 2010 року передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки, розташовані у с. Лужок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд,

(кадастровий номер 6322055903:00:000:0115) ОСОБА_5 , 0.25 га

(кадастровий номер 6322055903:00:000:0116) ОСОБА_4 , 0,2500 га

(кадастровий номер 6322055903:00:000:0110) ОСОБА_3 , 0,1525 га

(кадастровий номер 6322055903:00:000:0112) ОСОБА_1 0,1825 га

Відповідно до інформації посадових осіб ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» перебуває у кварталі №33 Дергачівського лісництва, відноситься до земель лісового фонду, переданих у постійне користування Данилівського дослідного держлісгоспу (на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 20 січня 2015 року №16 змінено назву на ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція»). Погодження на зміну цільового призначення чи вилучення вказаної земельної ділянки посадовими особами держлісгоспу не надавалося. Земельні ділянки із зазначеними кадастровими номерами відносяться до земель лісогосподарського призначення та розташовані на території земель, які перебувають у користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» на підставі матеріалів лісовпорядкування, які згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками є документами, що підтверджують право на раніше надані землі.

Колегія суддів вважає, що висновку про недоведеність вимог позивача, суд першої інстанції дійшов при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно вимог статті 78ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Під час апеляційного перегляду справи, сторони подали нові докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, які не були предметом дослідження судом першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 367ЦПКУкраїни докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Апеляційний суд з врахуванням висновків Верховного Суду в цій справі вважає, що додатково подані докази повинні бути дослідженні в ході повторного апеляційного перегляду справи, оскількивони мають виняткове значеннядля правильного вирішення спору та враховуючи, що Державне лісове агентство лісових ресурсів України, в інтересах якого діє прокуратура, після скасування заочного рішення не було належним чином повідомлене про розгляд справи в суді першої інстанції, тому не мало можливості надати докази на підтвердження заявлених вимог, а інші сторони відповідно не мали можливості надати докази на спростування доводів Державного лісового агентства лісових ресурсів України.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Харківської обласної адміністрації від 06 листопада 2009 року №634 «Про надання в постійне користування земельних ділянок Данилівському дослідному державному лісгоспу на території Дергачівського району» відповідно до ст.ст.17, 55, 57, 92, 122, 123, 125, 126, 186 та п.12 розділу Х «Перехідних положень» ЗК України затверджено технічну документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і складення документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками Данилівським дослідним державним лісгоспом для ведення лісового господарства та проведення науково-дослідних робіт за межами населених пунктів Дергачівської міської ради на території Дергачівського району та надано Данилівському дослідному державному лісгоспу у постійне користування земельні ділянки загальною площею 2879,8930га за рахунок земель лісогосподарського призначення для ведення лісового господарства та проведення науково-дослідних робіт за межами населених пунктів Дергачівської міської ради на території Дергачівського району, в т.ч. земельна ділянка №22 урочища «Бор Чернея» площею 3,3047га (т.1 а.с.17).

У п.3 цього розпорядження зазначено:

Данилівському дослідному державному лісгоспу у місячний термін із дня прийняття розпорядження замовити виготовлення державних актів на право постійного користування земельними ділянкам;

звернутися до Харківської обласної регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» для реєстрації земельних ділянок у базі даних Державного реєстру земель;

приступити до використання земельних ділянок після встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), одержання державних актів на право постійного користування земельними ділянками та їх державної реєстрації.

Згідно довідки Дергачівського районного відділу земельних ресурсів про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці та наявності суміжних землекористувачів земельна ділянка лісового фонду Данилівського дослідного Дреджавного лісгоспу Дергачівського лісництва №22 рочище «Бор Черная» розташоване на території Дергачівської міської ради Дергачівського району Харківської області за межам населеного пункту відповідно з вказівкою Державного комітету України по земельним ресурсам від 20 березня 2002 року №12 «Про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного земельного реєстру земель» від 31 січня 2006 року та кадастрового плану земельної ділянки № НОМЕР_1 присвоєний кадастровий номер 6322010100:27:000:0004.(т.1 а.с.14-15).

Земельним ділянкам, зазначеним у технічній документації, були визначені кадастрові номери, зокрема,6322010100:27:000:0004.

Відповідно до публічної кадастрової карти даним земельним ділянкаму відповідності до Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженоголистом Держкомзему України від 24 квітня 1998 р. № 14-1-7/1205,визначене цільове використання - 5.1. - для ведення лісового господарства.

Згідно даних Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами6322055903:00:000:0112, 6322055903:00:000:0115, 6322055903:00:000:0114, 6322055903:00:000:0113, 6322055903:00:000:0110, 6322055903:00:000:0106, 6322055903:00:000:0104, 6322055903:00:000:0109, 6322055903:00:000:0108, 6322055903:00:000:0105, 6322055903:00:000:0111, 6322055903:00:000:0116 перетинаються із земельною ділянкою з кадастровим номером6322010100:27:000:0004.

На підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України №16 від 20.01.2015 рокузмінено назву Данилівського дослідного державного лісгоспу на ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція.

Згідно листа директора ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» №238 від 03 липня 2015 року, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою №6322010100:27:000:0004 знаходиться в стадії виготовлення. Зазначена земельна ділянка перебуває в постійному користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» на підставі лісовпорядкування, які згідно з п.5 Прикінцевих положень ЛК України є документами, що підтверджують право на раніше надані землі (т. 1 а.с. 112).

Згідно відповіді начальника відділу ГУ Держгеокадастру у Харківській області відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області О.Б. Корсун-Цуркан від 25.08.2016 року № 10-20.18-0.3-3100/2-16 відповідно до проекту встановлення меж сільських населенних пунктів Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, розробленого ХФ «УкрНИИ Земпроект» (нині- ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою») у 1992 році, земельні ділянки з кадастровими номерами в тому числі 6322055903:00:000:0115; 6322055903:00:000:0116; 6322055903:00:000:0110; 6322055903:00:000:0112 розташовані за межами населених пунктів (в проектних межах с. Лужок) (т. 1 а.с. 178).

Розпорядженням Дергачівської РДА №569 від 06 серпня 2007 року «Про затвердження висновку щодо погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками Данилівському дослідному державному лісгоспу» затверджено висновок щодо погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками Данилівським дослідним державним лісгоспом для ведення лісового господарства та проведення науково-дослідних робіт на території Дергачівської міської ради за межами населених пунктів, загальною площею 2879,8930га (а.с. 55 т. 8).

Також судом встановлено, що 09 липня 2009 року директор Данилівського дослідного держлісгоспу УкрНДІЛГА Державного комітету лісового господарства України звертався до Голови Харківської обласної державної адміністрації Авакова А.Б. із листом про надання Держлісгопу у постійне користування земельні ділянки лісового фонду, загальною площею 2879,8930га на території Дергачівської міської ради в Дергачівському районі Харківської області, для ведення лісового господарства та проведення науково-дослідних робіт.

Згідно Державного класифікатора об`єктів адміністративно-територіального устрою України та розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 06.11.2009 р. № 634 земельна ділянка з кадастровим номером6322010100:27:000:0004відноситься до земель Дергачівської міської ради, в той час як дані земельні ділянки, з якими перетиняються ділянки з кадастровими номерами6322055903:00:000:0112, 6322055903:00:000:0115, 6322055903:00:000:0114, 6322055903:00:000:0113, 6322055903:00:000:0110, 6322055903:00:000:0106, 6322055903:00:000:0104, 6322055903:00:000:0109, 6322055903:00:000:0108, 6322055903:00:000:0105, 6322055903:00:000:0111, 6322055903:00:000:0116, розташована на території Малоданилівської селищної ради, поблизу с.Лужок. (т. 6 а.с. 153)

Згідно відповіді Харківського державного проектно-вишукувального інституту агромеліорації і лісового господарства «ХАРКІВДНІПРОАГРОПОЛІС» від 25 липня 2014 року №А-10-145 Інститутом «Харківдіпроагроліс» виконана робота по суміщенню наданих прокуратурою координат одинадцяти земельних ділянок з матеріалами геодезичної зйомки ділянки лісогосподарського призначення, яка знаходиться в постійному користуванні Данилівського дослідного держлісгоспу (квартал 33) Дергачівського лісництва. За результатами суміщення повідомлено, що земельні ділянки, кад. номери: 6322055903:000:000:0104, 6322055903:000:000:0105; 6322055903:000:000:0106; 6322055903:000:000:0108; 6322055903:000:000:0109; 6322055903:000:000:0110; 6322055903:000:000:0111; 6322055903:000:000:0112; 6322055903:000:000:0113; 6322055903:000:000:0114 та 6322055903:000:000:0115, знаходяться в межах ділянки лісогосподарського призначення, кадастровий номер 6322010100:27:000:0004 (т. 8 а.с. 30).

З акту огляду кварталу №33, виділ 1, 2, 3 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» скалденого комісією у складі старшого майстра Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» ОСОБА_9 , інженера з охорони та захисту лісу першої категорії ОСОБА_10 , юрисконсульта ОСОБА_11 , вбачаєть, що здійснено огляд кварталу 33, виділ 1, 2, 3 загальною площею 3.3. га, урочище Млин (колишній Бор Чернея, Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», який знаходиться на території Малоданилівської ОТГ, Дергачівського району, Харківської області. Виявлено, що виділи 1, 2, 3 кварталу 33 урочище Млин (колишній Бор Чернея, Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція») та лісонасадження, розташовані на останніх, розділені капітальним парканом, з обладнаними входами та виходами, що становлять у собі 3 окремих земельних ділянки, доступ на які, є обмежений. На огороджених земельних ділянках встановлені пошкодження лісонасаджень, проте проводити заходи оздоровлення лісу, заходи догляду лісу та охорони лісу не представляється за можливе в зв`язку з відсутністю доступу. Під час обстеження використовувались дані публічної кадастрової карти України та додатку «Кадастр ЮА», планшетів лісокористування, відповідно до яких встановлено накладення земельної ділянки відповідача на земельні ділянки ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція». Під час проведення обстеження здійснювалось відеозйомка факту обстеження, яка є додатком до вказаного акту. (т. 8 а.с. 35)

Так, згідно з публічною кадастровою картою України земельна ділянка з кадастровим №6322010100:27:000:0004 відповідно до Українського класифікатора цільового використання цільового використання землі, віднесена до земель лісового призначення (код цільового використання 5.1), яка тим самим накладається на земельні ділянки із кадастровими номерами 6322055903:00:000:0115; 6322055903:00:000:0116; 6322055903:00:000:0110; 6322055903:00:000:0112 (т. 9 а.с. 26-30).

Зокрема, співставлення архівного файлу земельної ділянки з присвоєним кадастровим №6322010100:27:000:0004 та земельними ділянками із кадастровими №6322055903:00:000:0115; 6322055903:00:000:0116; 6322055903:00:000:0110; 6322055903:00:000:0112 встановлено їх повний перетин та перебування в межах земельної ділянки лісогосподарського призначення ДП «ХЛНДС».

Крім того, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області від 20.08.2021 року № 9-20-14-6823/0/19-21 повідомлено про відсутність рішення про затвердження Проекту встановлення меж сільських населених пунктів Малоданилівської селищної ради, розробленого ХФ «УкрНИИЗемпроект» (нині- ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою») у 1992 році; надано викопіювання з Креслення меж сільських пунктів вказаного вище Проекту встановлення меж з відображенням існуючої межі с. Лужок та земельних ділянок з кадастровими номерами 6322055903:00:000:0110, 6322055903:00:000:0115, 6322055903:00:000:0116, 6322055903:00:000:0112 та архівної земельної ділянки 6322010100:27:000:0004 з урахуванням індексної кадастрової карти с. Лужок. Повідомлено, що до 01.01.2013 року на території Малоданилівської селищної ради розмежування земель державної та комунальної власності проведено не було (відповідне рішення (розпорядження) компетентним органом не приймалось, тому повноваження щодо розпорядження землями реалізовувалися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до абзацу 1 пункту 12 розділу Х перехідних положень Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час відведення запитуваних земельних ділянок). Зазначено, що у Технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складанні документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками Данилівським дослідним лісгоспом для ведення лісового господарства та проведення науково-дослідних робіт на території Дергачівської міської ради в Дергачівському районі Харківської області, розробленій Харківським державним проектно-вишукувальним інститутом агролісомеліорації і лісового господарства «Харківдіпроагроліс», що стала підставою для здійснення державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі у 2016 році та яка наявна у Державному фонді документації із землеустрою, відсутні відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322010100:27:000:0004, оскільки зазначена земельна ділянка розташована поза межами Дергачівської міської рад (місце розташування архівної земельної ділянки відповідає КОАТУУ Малоданилівської селищної ради). (т. 10 а.с. 171-175)

Також представником позивача ОСОБА_12 надано фотокартки місця знаходження спірних земельних ділянок (т. 8 а.с 36-38), схема розташування в тому числі спірних земельних ділянок (а.с. 177 т. 11).

Згідно відповіді Державного агентства лісових ресурсів України УДПЛВО «Укрдержліспроект» ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція№ № 99 від 13.03.2023 року шляхом співставлення координат встановлено, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах кварталу № 33 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» (т. 11 а.с. 178-179)

Матеріали справи містять технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками Данилівським дослідним державним лісгоспом для ведення лісового господарства та проведення науково-дослідних робіт на території Дергачівської міської ради в Дергачівському районі Харківської області 04-16-ТД, інв. № 6972 (т. 11 а.с. 214-240)

Згідно відповіді Комісії з реорганізації відділу Держземагенства у Дергачівському районі Харківської області від 13.07.2015 року відповідно до проекту формування території Малоданилівської селищної ради народних депутатів Дергачівського району Харківської області, розробленого ХФ «УкрНИИЗампроект» (нині ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою») у 1992 році наявність на території Малоданилівської селищної ради (в районі села Лужок) земель, що знаходяться у постійному користуванні Данилівського державного лісгоспу УкрНДІЛГА, не визначено.

Згідно листа першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у Харківській області №29-20-9-11561/0/9-15 від 15 травня 2015 року на земельну ділянку, яка знаходиться з адресою: АДРЕСА_5 зареєстровано державні акти на право власності на земельні ділянки, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Зазначені земельні ділянки в державному реєстрі земель за дослідним лісгоспом не зареєстровані. (т. 1 а.с. 99).

У листі голови Комісії з реорганізації відділу Держземагенства у Дергачівському районі Харківської області №2018-29-07-2630/0-15 від 31 липня 2015 року зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером6322010100:27:000:0004у Державному земельному кадастрі не зареєстрована.

З відповіді Відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області № 29-20.18-0.7-250/2-15 від 10 листопада 2015 року вбачається, що згідно проекту формування території Малоданилівської селищної ради, розробленого у 1992 році, масив, до складу якого входять земельні ділянки з кадастровими номерами 6322055903:00:000:0104; 6322055903:00:000:0105; 6322055903:00:000:0106; 6322055903:00:000:0108; 6322055903:00:000:0109; 6322055903:00:000:0110; 6322055903:00:000:0111; 6322055903:00:000:0112; 6322055903:00:000:0113; 6322055903:00:000:0114; 6322055903:00:000:0115; 6322055903:00:000:0116, 6322010100:27:000:0004 не відносяться до земель, що перебувають у користуванні лісництва, а отже до земель державного лісового фонду. Документи, що підтверджують право користування Данилівським дослідним держлісгоспом земельною ділянкою для ведення лісового господарства на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області в районі села Лужок, у Відділі не обліковуються (а.с.14 том 2).

Відповідно до проекту формування території Малоданилівської селищної ради народних депутатів Дергачівського району Харківської області, розробленого ХФ «УкрНИИЗемпроект» у 1992 році, наявність на території Малоданилівської селищної ради (в районі села Лужок) земель, що знаходяться в постійному користуванні Данилівського державного лісгоспу УкрНДІЛГА, не визначено, про що мається лист Відділу Держземагенства у Дергачівському районі Харківської області (т.3 а.с. 134).

Малоданилівська селищна рада Дергачівського району Харківської області листом від 11 вересня 2015 року за вих. №0219/899 повідомила, що законодавством, яке діяло в 2008-2009 роках при відведенні земельної ділянки, як об`єкта будівництва, обов`язкове для врахування було містобудівне обґрунтування. Території для містобудівних потреб визначались за погодженням спеціально уповноважених органів з питань містобудування та архітектури, а погоджене містобудівне обґрунтування було підставою для надання вихідних даних на проектування об`єкта та розробку проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджувався з органом по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини і на основі наданих висновків про можливість відведення земельної ділянки для вказаних цілей, де вказувались граничні розміри земельної ділянки та її площа, склад угідь земель, вимоги щодо відведення земельної ділянки, і далі подавався на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Відповідно до вищезазначеного було розроблено та погоджено відповідними органами містобудівне обґрунтування про можливість розташування земельних ділянок для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в селі Лужок Дергачівського району Харківської області. Згідно містобудівного обґрунтування був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в с. Лужок загальної земельної ділянки для розташування земельних ділянок для будівництва, обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд. Далі був розроблений проект землеустрою, погоджений відповідними службами наданням необхідних висновків та затверджений селищною радою. Після цього, шляхом розроблення технічної документації із землеустрою були надані і передані у приватну власність земельні ділянки для будівництва, обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд в с. Лужок, в т.ч. по АДРЕСА_6 (т.3 а.с. 175).

Згідно проекту формування території Малоданилівської селищної ради, розробленого в 1992 році, масив, до складу якого входить, в т.ч. земельні ділянки з кадастровими номерами 6322055903:00:000:0115; 6322055903:00:000:0116; 6322055903:00:000:0110; 6322055903:00:000:0112), не відноситься до земель, що перебувають у користуванні лісництва, а отже до земель державного лісового фонду, про що свідчить лист Відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області (т.3 а.с. 172).

Як вбачається з листа голови Комісії з реорганізації відділу Держземагенства у Дергачівському районі Харківської області №2018-29-07-2636/0-15 від 31 липня 2015 року, земельна ділянка №6322010100:27:000:0004 у Державному земельному кадастрі не зареєстрована (а.с. 50 т. 5).

Згідно відповіді Головного управління Держземагенства у Харківській області від 15.05.2015 року № 29-20-9-11561/0/9-15 з якої вбачається, що за даними Відділу Держземагенства у Дергачівському районі Харківської області згідно Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності, право постійного користування, договорів оренди на земельні ділянки, станом на 29.12.2012 року, зазначені у запиті земельні ділянки, в державному реєстрі земель за дослідним лісгоспом не зареєстровано. На земельні ділянки, які розташовані за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_6 зареєстровано державні акти на право власності на земельні ділянки, цільове призначенні для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (т. 7 а.с. 120)

Згідно відповіді Комісії з реорганізації відділу Держземагентства у Дергачівському районі Харківської області від 13 липня 2015 року відповідно до проекту формування території Малоданилівської селищної ради народних депутатів Дергачівського району Харківської області, розробленого ХФ «УкрНИИЗампроект» у 1992 році, наявність на території Малоданилівської селищної ради (в районі села Лужок) земель, що знаходяться у постійному користуванні Данилівського лісгоспу УкрНДІЛГА не визначено (т. 2 а.с. 11)

З листа Малоданівської селищної ради від 26.08.2015 № 02-19/826 та від 17.12.2019 № 02-19/2341 вбачається, що відповідно до планово-картографічних матеріалів та проекту встановлення населених пунктів, що входять до складу Малоданилівської селищної ради розроблених Харківським філіалом інституту землеустрою Укрнііземпроект в 1992 році на території с. Лужок є такий перелік землекористувачів: - Дергачівський завод продтоварів (Лужківська мельниця); магазин № 12 Дергачівського міського споживчого товариства; присадибні земельні ділянки мешканців с. Лужок (т. 7 а.с. 121-125).

З відповіді ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 14.09.2021 року № 29-20-9, 1-7261/0/19-21 згідно якої 15.08.2016 року вбачається, що Державним, кадастровим реєстратором Відділу у Дергачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на виконання доручення Держгеокадастру від 09.08.2016 року сформовано повідомлення про виявлення технічної помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення (№3В-6303697442016) у зв`язку з помилковим перенесенням з бази даних АС ДЗК до Національної кадастрової системи відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 6322010100:27:000:0004, оскільки відомості про вказану земельну ділянку відсутні у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, державні акти не друкувалися. Поземельна книга на неї не відкривалась, державний акт або договір оренди на земельну ділянку до 01.01.2013 не видавався. 06.03.2017 відповідно до Протоколу № 730921 здійснено виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру, що виникла внаслідок перенесення до Державною земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 3,3047 га з кадастровим номером 6322010100:27:000:0004 не зареєстровані. Дана ділянка видалена до архівного шару Державного земельного кадастру та не вважається сформованою, оскільки помилково перенесена з бази даних АС ДЗК поземельна книга на неї не відкривалась. Повідомлено, що архівна земельна ділянка площею 3,3047 га, кадастровий номер 6322010100:27:000:0004 розташована на території Малоданилівської селищної ради всупереч структурі її кадастрового номеру, яка відповідає іншому місцю розташування - територія Дергачівської міської ради.

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Харківській області відділ у Дергачівському районі від 19.11.2018 року земельні ділянки з кадастровими номерами 6322055903:00:000:0112, 6322055903:00:000:0113, 6322055903:00:000:0104, 6322055903:00:000:0105, 6322055903:00:000:0115, 6322055903:00:000:0110, 6322055903:00:000:0109, 6322055903:00:000:0111, 6322055903:00:000:0114, 6322055903:00:000:0106, 6322055903:00:000:0108, 6322055903:00:000:0116 перебувають у приватній власності. Перелічені ділянки сформовані, а вказані кадастрові номери їх присвоєні на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Відповідно до проекту встановлення меж сільських населених пунктів Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, розробленого ХФ «УкрНИИЗемпроект» (нині - ДГІ дослідний та проектний інститут землеустрою) у 1992 році, земельні ділянки з кадастровими номерами 6322055903:00:000:0112, 6322055903:00:000:0113, 6322055903:00:000:0104, 6322055903:00:000:0105, 6322055903:00:000:0115, 6322055903:00:000:0110, 6322055903:00:000:0109, 6322055903:00:000:0111, 6322055903:00:000:0114, 6322055903:00:000:0106, 6322055903:00:000:0108, 6322055903:00:000:0116 розташовані за межами населених пунктів (в проектних межах с. Лужок). Правовстановлюючі документи на земельну ділянку з кадастровим номером 6322055903:00:000:0004 не зареєстровані. Дана ділянка видалена з архівного шару Державного земельного кадастру та не вважається сформованою, оскільки помилково перенесена з бази даних АС ДЗК, поземельна книга на неї не відкривалась. Будь-яка землевпорядна документація щодо даної земельної ділянки, на підставі якої могли бути внесені дані до бази даних АС ДЗК, у відділі відсутні, а отже інформація щодо підстав такого внесення не обліковується. У зв`язку з відсутністю на даний час відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 6322010100:27:000:0004 у Державному земельному кадастрі, надати дані щодо її накладення або перетину з іншими ділянками не вбачається можливим. Вказано, що згідно з проектом формування території Малоданилівської селищної ради земельний масив, до складу якого входять земельні ділянки з кадастровими номерами 6322055903:00:000:0112, 6322055903:00:000:0113, 6322055903:00:000:0104, 6322055903:00:000:0105, 6322055903:00:000:0115, 6322055903:00:000:0110, 6322055903:00:000:0109, 6322055903:00:000:0111, 6322055903:00:000:0114, 6322055903:00:000:0106, 6322055903:00:000:0108, 6322055903:00:000:0116 не відноситься до земель, що перебувають у користуванні лісництва, а отже до земель державного лісового фонду. Згідно з документацією із землеустрою, на підставі якої сформовані дані ділянки, зміна цільового призначення не відбувалась. Відомості щодо визначення розміру втрат лісогосподарського виробництва, а також щодо вилучення цих ділянок з лісокористування у відділі відсутні. Зазначено, що зміна площ земель лісогосподарського призначення у державній статистичній звітності відбувалась на підставі розпорядчих актів та не пов`язана з оформленням у приватну власність земельних ділянок з вищезазначеними кадастровими номерами та присвоєнням ним кадастрових номерів. За час існування звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності (державна статистична звітність форми 6-зем) та на даний час наявність підтверджуючих матеріалів щодо обміну земельними ділянками, які перебувають на праві постійного користування у ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», з землями інших лісокористувачів у Відділі не встановлено.

З викладеного вбачається, що надані сторонами по справі докази містять розбіжності з приводу перебування у користуванні Данилівського дослідного держлісгоспу спірних земельних ділянок.

Як зазначав прокурор у своїх позовних заявах прокуратурою району 04 жовтня 2014 року до ЄРДР внесені відомості № 42014220280000029, за частиною другою статті 364 КК України та розпочате досудове розслідування щодо колишніх посадових осіб районного відділу земельних ресурсів.

Згідно витягу з кримінального провадження № 42014220280000029 прокуратурою району під час перевірки встановлено, що 11 земельних ділянок на території с. Лужок Малоданилівської селищної ради Дергачівського району загальною площею 2 га були передані фізичним особам для будівництва та обслуговування житлових будинків. Разом з тим, встановлено що вказані земельні ділянки передані із масиву земель 33 кварталу Дергачівського лісництва Данилівського дослідного держпісгоспу, якому присвоєно кадастровий номер 6322010100:27:000:0004. При цьому, безоплатна передача земель відбулася без надання дозволу на вилучення вказаних земель з постійного користування Данилівського дослідного держпісгоспу та без зміни цільового призначення земель із земель лісогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови. Безоплатна приватизація земельних ділянок відбувалася на підставі висновків колишніх посадових осіб відділу Держкомзему Дергачівського району. Вартість незаконно переданих земельних ділянок складає 1 238 053 грн. Внаслідок зловживання владою, колишніми посадовими особами відділу Держкомзему Дергачівського району інтересам держави завдано тяжкі наслідки. Погодження документації із землеустрою призвело до заподіяння інтересам держави збитків у розмірі 1 238 053 грн внаслідок того, що вищевказані земельні ділянки загальною площею 2 га незаконно вибули з власності держави.

Ухвалою Дергачівськогорайонного судуХарківської областівід 16.06.2020року кримінальнепровадження №42014220280000029 затрито, у зв`язкуіз закінченням строків давності.

Із змісту вказаної ухвали вбачається, що ОСОБА_13 будучи начальником управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, в інтересах третіх осіб та в порушення вимог діючого на той час законодавства у сфері земельних відносин, вніс завідомо неправдиві відомості щодо категорії земельних ділянок, розташованих на території лісового фонду ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» в результаті чого земельні ділянки з кадастровими номерами: 6322055903:00:000:0115, 6322055903:00:000:0116 вибули з власності держави та перейшла у власність фізичних осіб.

Як зазначено в ухвалі від 16.06.2020 року ОСОБА_13 , 28.12.2009, в робочий час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на завдання тяжких наслідків державним інтересам, шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення, діючи навмисно та протиправно, в інтересах третіх осіб ОСОБА_5 , в порушення вимог положення про управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області, ст.ст. 12,17,20,118,122,149,151,207,208 Земельного кодексу України, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008, п.п.2,9,10 «Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», затвердженого постановою Кабінету міністрів України №677 від 26.05.2004, володіючи нормами діючого земельного законодавства та маючи достатній досвід роботи в органах виконавчої влади з питань земельних ресурсів, достовірно знаючи про те, що вказана земельна ділянка знаходиться на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту та на території лісового фонду ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» Українського ордена «Знак пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького є землями лісогосподарського призначення та вона не визначена в натурі (на місцевості), розпорядження якими можливе лише за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України та вона не визначена в натурі (на місцевості), за результатами розгляду вищевказаної технічної документації склав висновок Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області на технічну документацію із землеустрою щодо встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 , яка розташована в АДРЕСА_4 №09/1387, в який вніс завідомо неправдиві відомості щодо категорії вказаної земельної ділянки землі житлової та громадської забудови, завіривши вказаний документ своїм підписом та печаткою управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області.

На підставі вказаного висновку управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області №09/1387 від 28.12.2009 та рішення Малоданилівської селищної ради LIV сесії V скликання від 02.03.2010 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та передано ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2500 га в АДРЕСА_4 , без зміни цільового призначення та цільового використання.

В подальшому, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №116184, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011069300424, за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 площею 0,2500 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0115).

На підставі вищезазначеного державного акту серії ЯЛ №116184 з державної власності, на користь фізичної особи ОСОБА_5 , безоплатно вибула земельна ділянка з кадастровим номером 6322055903:00:000:0115, розташована за межами населеного пункту смт. Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області, яка знаходиться в постійному користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» Українського ордена «Знак пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького, загальна вартість якої складає, відповідно до висновків судової оціночно-земельної експертизи, 185651 (сто вісімдесят п`ять тисяч шістсот п`ятдесят одна гривня) грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_13 , 28.12.2009, в робочий час, знаходячись в адміністративній будівлі управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області за адресою: АДРЕСА_10 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на завдання тяжких наслідків державним інтересам, шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення, діючи навмисно та протиправно, в інтересах третіх осіб ОСОБА_4 , в порушення вимог положення про управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області,ст.ст. 12,17,20,118, 122,149,151,207,208 Земельного кодексу України, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008, п.п.2,9,10 «Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», затвердженого постановою Кабінету міністрів України №677 від 26.05.2004, володіючи нормами діючого земельного законодавства та маючи достатній досвід роботи в органах виконавчої влади з питань земельних ресурсів, достовірно знаючи про те, що вказана земельна ділянка знаходиться на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту та на території лісового фонду ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» Українського ордена «Знак пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького є землями лісогосподарського призначення та вона не визначена в натурі (на місцевості), розпорядження якими можливе лише за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України та вона не визначена в натурі (на місцевості), за результатами розгляду вищевказаної технічної документації склав висновок Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області на технічну документацію із землеустрою щодо встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 , яка розташована в АДРЕСА_2 №09/1383, в який вніс завідомо неправдиві відомості щодо категорії вказаної земельної ділянки землі житлової та громадської забудови, завіривши вказаний документ своїм підписом та печаткою управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області.

На підставі вказаного висновку управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області №09/1383 від 28.12.2009 та рішення Малоданилівської селищної ради LIV сесії V скликання від 02.03.2010 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та ОСОБА_14 приватну власність земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2500 га в АДРЕСА_2 , без зміни цільового призначення та цільового використання.

В подальшому, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №116180, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011069300426, за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,2500 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0116).

На підставі вищезазначеного державного акту серії ЯЛ №116180 з державної власності, на користь фізичної особи ОСОБА_4 , безоплатно вибула земельна ділянка з кадастровим номером 6322055903:00:000:0116, розташована за межами населеного пункту смт. Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області, яка знаходиться в постійному користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» Українського ордена «Знак пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького, загальна вартість якої складає, відповідно до висновків судової оціночно-земельної експертизи, 185651 (сто вісімдесят п`ять тисяч шістсот п`ятдесят одна гривня) грн.

Крім того, згідно ухвали Дергачівського районного суду від 28.05.2020 року кримінальне провадження № 1202022028000449 також у відношенні ОСОБА_13 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України - зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам закрито, у зв`язку із закінченням строків давності.

Із змісту вказаної ухвали вбачається, що ОСОБА_13 будучи начальником управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, в інтересах третіх осіб та в порушення вимог діючого на той час законодавства у сфері земельних відносин, вніс завідомо неправдиві відомості щодо категорії земельних ділянок, розташованих на території лісового фонду ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» в результаті чого земельні ділянки з кадастровими номерами: 6322055903:00:000:0104, 6322055903:00:000:0105, 6322055903:00:000:0106, 6322055903:00:000:0108, 6322055903:00:000:0109, 6322055903:00:000:0110, 6322055903:00:000:0112 вибули з власності держави та перейшла у власність фізичних осіб. (а.с. 207-210 т. 7).

Як зазначено в ухвалі суду від 28 травня 2020 року згідно рішення Малоданилівської селищної ради ХLIV сесії V скликання від 02.07.2009 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд орієнтовною площею 0,1825 га в АДРЕСА_1 . У подальшому ТОВ «ЕКО-ПРАВО» код ЄДРПОУ 31437682 було замовлено розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 та отримано від управління Держкомзему низку документів, які стали складовою вказаної технічної документації із землеустрою.

Згідно рішення Малоданилівської селищної ради ХLIV сесії V скликання від 02.07.2009 ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд орієнтовною площею 0,1525 га в АДРЕСА_3 . У подальшому ТОВ «ЕКО-ПРАВО» код ЄДРПОУ 31437682 було замовлено розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_3 та отримано від управління Держкомзему низку документів, які стали складовою вказаної технічної документації із землеустрою.

ОСОБА_13 , займаючи посаду начальника управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області, достовірно знав, що земельна ділянка, відповідно до планово-картографічних матеріалів, в тому числі до проектів формування кордонів населених пунктів, наявними в розпорядженні управління Держкомзему у Дергачівському районі, знаходиться на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту та на території лісового фонду ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» Українського ордену «Знак пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького на підставі матеріалів лісовпорядкування. Не зважаючи на це, ОСОБА_13 , 27 листопада 2009 року в робочий час, знаходячись в адміністративній будівлі управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області за адресою: АДРЕСА_10 , реалізуючи свій злочинний умисел на завдання тяжких наслідків державним інтересам, шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення, діючи навмисно та протиправно, в інтересах третіх осіб, в порушення вимог постанови Кабінету міністрів України №677 від 26 травня 2005 року «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» та постанови Кабінету Міністрів України №266 від 04 березня 2004 року «Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», видав технічне завдання на розробку ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, в АДРЕСА_3 , площею 0,1525 га, в яке вніс завідомо неправдиві відомості щодо місцезнаходження земельної ділянки та віднесення її по цільовому використанню до земель для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Продовжуючи свою злочинну діяльність, охоплену єдиним умислом, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у робочий час, знаходячись в адміністративній будівлі управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області за адресою: АДРЕСА_10 , реалізуючи свій злочинний умисел на завдання тяжких наслідків державним інтересам, шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення, діючи навмисно та протиправно, в інтересах третіх осіб ОСОБА_3 , в порушення вимог положення про управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області, ст.ст. 12,17,20,118,122,149,151, 207, 208 Земельного кодексу України, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008, п.п.2,9,10 «Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.2004, володіючи нормами діючого земельного законодавства та маючи достатній досвід роботи в органах виконавчої влади з питань земельних ресурсів, достовірно знаючи про те, що вказана земельна ділянка знаходиться на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту та на території лісового фонду ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» Українського ордена «Знак пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького є землями лісогосподарського призначення та вона не визначена в натурі (на місцевості), надав довідку про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці ОСОБА_3 , для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, в АДРЕСА_3 , загальна площа 0,1525 га. На підставі вказаних документів ТОВ «ЕКО-ПРАВО» код ЄДРПОУ 31437682 у грудні 2009 року розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, в АДРЕСА_3 . Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в робочий час, знаходячись в адміністративній будівлі управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області за адресою: АДРЕСА_10 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на завдання тяжких наслідків державним інтересам, шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення, діючи навмисно та протиправно, в інтересах третіх осіб ОСОБА_3 , в порушення вимог положення про управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області, ст.ст. 12,17,20,118,122,149,151,207,208 Земельного кодексу України, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008, п.п.2,9,10 «Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.2004, володіючи нормами діючого земельного законодавства та маючи достатній досвід роботи в органах виконавчої влади з питань земельних ресурсів, достовірно знаючи про те, що вказана земельна ділянка знаходиться на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту та на території лісового фонду ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» Українського ордена «Знак пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького є землями лісогосподарського призначення та вона не визначена в натурі (на місцевості), розпорядження якими можливе лише за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України та вона не визначена в натурі (на місцевості), за результатами розгляду вищевказаної технічної документації склав висновок Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області на технічну документацію із землеустрою щодо встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 , яка розташована в АДРЕСА_3 №09/1392, в який вніс завідомо неправдиві відомості щодо категорії вказаної земельної ділянки землі житлової та громадської забудови, завіривши вказаний документ своїм підписом та печаткою управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області. На підставі вказаного висновку управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області №09/1392 від 28.12.2009 та рішення Малоданилівської селищної ради LIV сесії V скликання від 02.03.2010 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та передано ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1525 га в АДРЕСА_3 , без зміни цільового призначення та цільового використання. В подальшому, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №101844, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011069300421, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 площею 0,1525 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0110). На підставі вищезазначеного державного акту серії ЯЛ №101844 з державної власності, на користь фізичної особи ОСОБА_3 , безоплатно вибула земельна ділянка з кадастровим номером 6322055903:00:000:0110, розташована за межами населеного пункту смт. Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області, яка знаходиться в постійному користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» Українського ордена «Знак пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького, загальна вартість якої складає, відповідно до висновків судової оціночно-земельної експертизи, 113247 (сто тринадцять тисяч двісті сорок сім гривень) грн.

Також ОСОБА_13 видав технічне завдання на розробку ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, в АДРЕСА_1 , площею 0,1825 га, в яке вніс завідомо неправдиві відомості щодо місцезнаходження земельної ділянки та віднесення її по цільовому використанню до земель для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Продовжуючи свою злочинну діяльність, охоплену єдиним умислом, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у робочий час, знаходячись в адміністративній будівлі управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області за адресою: АДРЕСА_10 , реалізуючи свій злочинний умисел на завдання тяжких наслідків державним інтересам, шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення, діючи навмисно та протиправно, в інтересах третіх осіб ОСОБА_1 , в порушення вимог положення про управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області, ст.ст. 12,17,20,118,122,149,151, 207, 208 Земельного кодексу України, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008, п.п.2,9,10 «Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.2004, володіючи нормами діючого земельного законодавства та маючи достатній досвід роботи в органах виконавчої влади з питань земельних ресурсів, достовірно знаючи про те, що вказана земельна ділянка знаходиться на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту та на території лісового фонду ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» Українського ордена «Знак пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького є землями лісогосподарського призначення та вона не визначена в натурі (на місцевості), надав довідку про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці ОСОБА_1 , для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, в АДРЕСА_1 , загальна площа 0,1825 га. На підставі вказаних документів ТОВ «ЕКО-ПРАВО» код ЄДРПОУ 31437682 у грудні 2009 року розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення межщодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, в АДРЕСА_1 . Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в робочий час, знаходячись в адміністративній будівлі управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області за адресою: АДРЕСА_10 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на завдання тяжких наслідків державним інтересам, шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення, діючи навмисно та протиправно, в інтересах третіх осіб ОСОБА_1 , в порушення вимог положення про управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області, ст.ст. 12,17,20,118,122,149,151,207,208 Земельного кодексу України, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008, п.п.2,9,10 «Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.2004, володіючи нормами діючого земельного законодавства та маючи достатній досвід роботи в органах виконавчої влади з питань земельних ресурсів, достовірно знаючи про те, що вказана земельна ділянка знаходиться на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту та на території лісового фонду ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» Українського ордена «Знак пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького є землями лісогосподарського призначення та вона не визначена в натурі (на місцевості), розпорядження якими можливе лише за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України та вона не визначена в натурі (на місцевості), за результатами розгляду вищевказаної технічної документації склав висновок Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області на технічну документацію із землеустрою щодо встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , яка розташована в АДРЕСА_1 №09/1390, в який вніс завідомо неправдиві відомості щодо категорії вказаної земельної ділянки землі житлової та громадської забудови, завіривши вказаний документ своїм підписом та печаткою управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області. На підставі вказаного висновку управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області №09/1390 від 28.12.2009 та рішення Малоданилівської селищної ради LIV сесії V скликання від 02.03.2010 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1825 га в АДРЕСА_1 , без зміни цільового призначення та цільового використання. В подальшому, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №116185, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011069300423, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1825 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0112). На підставі вищезазначеного державного акту серії ЯЛ №116185 з державної власності, на користь фізичної особи ОСОБА_1 , безоплатно вибула земельна ділянка з кадастровим номером 6322055903:00:000:0112, розташована за межами населеного пункту смт. Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області, яка знаходиться в постійному користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» Українського ордена «Знак пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького, загальна вартість якої складає, відповідно до висновків судової оціночно-земельної експертизи, 135525 (сто тридцять п`ять тисяч п`ятсот двадцять п`ять гривень) грн.

Таким чином, ОСОБА_13 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 2 ст.364 КК України, а саме: зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам.

Провадження у цих справах закриті не з реабілітуючих підстав. Ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 28.05.2020 року та від 16.06.2020 року набрали законної сили.

Частиною 6 ст.82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, обставини викладені в ухвалі суду від 28 травня 2020 року та в ухвалі від 16 червня 2020 року пояснюють неоднозначну позицію відділу земельних ресурсів у Дергачівському районі Харківської області, який з початку визнавав факт приналежності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, а в подальшому ні, та суперечливі відомості Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, оскільки посадовою особою Держкомзему у Дергачівському районі були внесені завідомо неправдиві відомості щодо місцезнаходження земельної ділянки та віднесення її по цільовому використанню до земель для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; здійснено перенесення земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номеру 6322010100:27:000:0004 до архівного шару державного земельного кадастру, з метою надання неправомірних переваг відповідачам у справі, з метою отримання у власність земельних ділянок ДП «ХЛДНС».

Дані обставини також підтверджуються матеріалами публічного доступу до публічної кадастрової карти.

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про державний земельний кадастр» зазначено, що кадастрова карта графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Враховуючи сучасний розвиток інформаційних та цифрових технологій, дані з Google Maps, який є безкоштовним картографічним веб-сервісом від компанії Google, а також набором застосунків, побудованих на основі цього сервісу й інших технологій Google, можна вважати допустимим та достовірними доказами, оскільки вони збираються з різних джерел, таких як супутники, автомобільні камери, додатки користувачів та інших ресурсів, а також з урахуванням того, що Google постійно оновлює та перевіряє дані, щоб забезпечити їх точність та актуальність. Такого висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 20 червня 2023 року у справі№420/4540/22.

Крім того, матеріали справи містять висновок Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф м.С, Бокаріуса від 20.09.2019 № 10341,проведений у цивільній справі № 619/104/15-ц,який містить відомості про спірні земельні ділянки.

Згідно із вказаним висновком - цільове призначення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Лужок, Дергачівського району Харківської області з кадастровими номерами6322055903:00:000:0110, 6322055903:00:000:0115, 6322055903:00:000:0112не змінено та затверджено, за основним цільовим призначенням відносяться до категорії земель житлової та громадської забудови, та не потребують зміни цільового призначення.

Між тим, не надається можливим надати відповідь чи має місце порушення землекористування зокрема порушених меж та накладення земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів на земельні ділянки 6322055903:00:000:0110, 6322055903:00:000:0115, 6322055903:00:000:0116, 6322055903:00:000:0112 .

В цій експертизі експертом не було надано відповідь на питання чи перетинаються спірні земельні ділянки, у зв`язку з тим, що не було надано каталоги координат кутів земельних ділянок, правоустановлюючих документів, та землевпорядної документації на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером6322010100:27:000:0004.(т. 7 а.с. 67-87).

Крім того на замовлення представника відповідача у справі ОСОБА_15 надано висновок спеціаліста фізичної особи-підприємця ОСОБА_16 від 22.09.2021, відповідно до якого земельні ділянки з кадастровими номерами6322055903:00:000:0110, 6322055903:00:000:0115, 6322055903:00:000:0116, 6322055903:00:000:0112, координати земельних ділянок у системіСК-63 відомості ДЗК, дані земельні ділянки не перебувають у межах земельних ділянок, зображених на планшеті лісовпорядкування № 4 Державного підприємства «Харківська науково-дослідна станція»2013 року(координати земельних ділянок в системіСК-63) (т. 11 а.с. 47-52)

Згідно висновку експерта Національного наукового центру інститут судових експертиз ім. засл. Проф.М.С. Бокаріуса» № 28783/34695-34706 від 10 січня 2023 року, який був зроблений на підставі ухвали Харківського апеляційного суду від 02.11.2021 року «відповідно до висновку спеціаліста фізичної особи підприємця ОСОБА_16 від 22.09.2021 земельні ділянки з кадастровими номерами6322055903:00:000:0110, 6322055903:00:000:0115, 6322055903:00:000:0116, 6322055903:00:000:0112 не перебувають в межах ділянок, зображених на планшеті лісовпорядкування № 4 Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція»2013 року, та не накладаються на межі земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер6322010100:27:000:0004. Відповідно до листа начальника головного управління Держгеокадастру в Харківській області Ю. Кундрюкова від 14.09.2021 та листа від 20.08.2021 № 09-20-14-6823/0/19/221 з викопіюванням з креслення контурів меж сільських населених пунктів, неможливо встановити чи перебувають в межах ділянок, зображених на планшеті лісовпорядкування № 4 Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» 2013 року та чи накладаються на межі земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер6322010100:27:000:0004.(а.с. 49-66 т.6)

Докази, що надані відповідачем, зокрема висновок експерта Національного наукового центру інститут судових експертиз ім. засл. Проф.М.С. Бокаріуса» № 28783/34695-34706 від 10 січня 2023 року, висновок спеціаліста ОСОБА_16 не може бути покладений в основу доказування апеляційним судом, оскільки, як вбачається з методології висновків спеціаліст ОСОБА_16 виходила з того, що спірна земельна ділянка має цільове призначення землі для будівництва та взагалі не врахувала ту обставину, що вказані земельні ділянки до 2010 року відносилися до земель лісового господарства.

Експерт Національного наукового центру інститут судових експертиз ім. засл. Проф.М.С. Бокаріуса`у висновку № 28783/34695-34706 від 10 січня 2023 року фактично не відповів на поставлені судом питання , а обмежився цитуванням змісту висновку спеціаліста ОСОБА_16 та цитуванням листа начальника головного управління Держгеокадастру в Харківській області Ю. Кундрюкова від 14.09.2021 та листа від 20.08.2021 № 09-20-14-6823/0/19/221.

Згідно іззагальнодоступними відомостями з Публічної кадастрової карти України, розміщеної на офіційному вебсайтіцентрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, земельні ділянки, що належать відповідачам, досі заліснені.Такі відомості є загальновідомими, а тому не потребують доказування(частина третястатті 82 ЦПК України). Судом не встановлено обставин, які би спростовували заліснення спірних земельних ділянок та невідповідність відомостей з Публічної кадастрової карти України фактичному стану ані на цей час, ані на час отримання відповідачами цих ділянок». Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.

Суд першої інстанції не звернув уваги на положення пункту 5Розділу VII «Прикінцеві положення» ЛК Українипро належністьземельних ділянокдо земельлісового фондуна підставіпланово-картографічнихматеріалів таінших доказів,наявних уматеріалах справита передбаченихнормами процесуальногоправа. Отже, спірні земельні ділянки є лісовою ділянкою державної власності, правом розпорядження якою мають органи державної влади, тому орган місцевого самоврядування не наділений такими повноваженнями і не має права вирішувати долю вказаної земельної ділянки.

Верховний Суд, під час касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Колегія суддів вважає, що докази подані прокурором та представником ОСОБА_11 єбільш вагомими та переконливими у своїй сукупності.

Матеріалами справи підтверджено, що Данилівський дослідний держлісгосп (на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України №16 від 20.01.2015змінено назву на ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція») в установленому законом порядку в постійне користування було надано земельну ділянку площею 3,3047 га урочища «Бор Чернея».

Межі с. Лужок належним чином не затверджені, спірні земельні ділянки вкриті лісом та не могли мати цільове призначення для будівництва та обслуговування житлових будинків.

Матеріалами справи підтверджено, що Харківським державним проектно-вишукувальнии інститутом агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпроагроліс» із залученням відповідних спеціалістів у сфері топогеодезичних вишукувань та шляхом співставлення координат поворотних точок спірних земельних ділянок із земельною ділянкою, що надана в користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» встановлено та підтверджено даними публічної кадастрової карти, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах кварталу № 33 Данилівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція»

Таким чином, земельна ділянка кварталу № 33 Данилівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» перебуває на праві постійного користування у ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» на підставі планшету лісокористування (планово - картографічного матеріалу), викопіювання з якого міститься в матеріалах справи та який є фактично право установчим документом на земельну ділянку та відноситься до земель лісового фонду, переданих в постійне користування ДП «Харківській лісовій науково-дослідній станції» на підставі матеріалів лісовпорядкування, які згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками,є документами, що підтверджують право на раніше надані землі.

Розбіжності та суперечності у доказах пояснюються злочинними діями посадової особи Держзкомзему, яка вносила завідомо неправдиві відомості щодо місцезнаходження, категорії земельних ділянок, зазначення їх цільового призначення, маніпулювала перенесенням земельних ділянок до архівного шару Держгеокадастру.

Отже, з викладеного вбачається, що на час вирішення питання про надання земельних ділянок відповідачам, спірні земельні ділянки були ділянками лісогосподарського призначення, та були розташовані поза межами населеного пункту.

Малоданилівська селищна рада Дергачівського району Харківської області не мала права розпоряджатися такою земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яка перебувала у державній власності. Спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, яка передана у постійне користування Данилівському дослідному держлісгоспу, у зв`язку з чим вона була неправомірно надана у власність відповідачам, які, у свою чергу, були у подальшому відчужена на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Апеляційний суд,оцінюючи зазначені нові докази в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, вважає, що спірні земельні ділянки відносились до земель лісового господарства, та у2010 роцінезаконно вибули з володіння Держави, та що Малоданилівська селищна рада не мала права вирішувати питання про передачу її у приватну власність та змінювати цільове призначення, та що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6322055903:00:000:0110, 6322055903:00:000:0115, 6322055903:00:000:0116, 6322055903:00:000:0112 накладаютьсяна земельну ділянку, законним користувачем якої є ДП «Харківській лісовій науково-дослідній станції», та вибула з володіння первісного землекористувача всупереч його волі.

Між тим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянкі не підлягають задоволенню з огляду на таке.

ВпостановіВеликої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі№ 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновки про те, що власник з дотриманням вимог статті 388ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, якає останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

Для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

Визнання недійсним державного актутакож не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94).

З урахуванням наведених вище висновків, вимоги про визнання недійсними рішення ради та державних актів на право власності на земельні ділянки не відповідають належному способу захисту.

Отже, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішення ради та державних актів на право власності на земельну ділянку слід відмовити.

Щодо позовних вимог в частині витребування земельних ділянок колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 10Закону України«Про місцевесамоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з пунктами «а», «б», «в», «г» статті 12ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цьогоКодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, в тому числі землі лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

Частиною першоюстатті 116ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із частиною першою пункту 12 розділу Х«Перехідні положення»ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (2010 рік), до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель водного фонду, історико-культурного, лісогосподарського, оздоровчого, рекреаційного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини першої статті 118ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Частиною шостою статті 118ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін (частина сьома статті 118 ЗК України).

Згідно із статтею 50Закону України«Про землеустрій» у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою, другою та четвертою статті 20ЗК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Відповідно до статті 1ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина першастатті 1 ЛК Україниу редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами статі 5ЛК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до статті 63ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

За приписами статті 55ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно зі статтями 56,57ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Водночас, у частині другій статті 5ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства.

За змістом статті 48ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

За змістом статей 181-184,202-204 ЗК України, Законів України«Про Державнийземельний кадастр» та «Про землеустрій» дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК Україниу редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Тобто, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIIІ «Прикінцеві положення» ЛК України.

Відповідно до статей 317, 319ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

За загальним правилом, закріпленим у статті 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, підлягає встановленню, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння. Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК Україниможливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого володіння.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц.

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах щодо земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18,19, пункт «а» частини першої статті91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (статті 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Таким чином, через об`єктивні, видимі природні властивості земельних ділянок, виявивши розумну обачність, особа, якій виділялась земельна ділянка, могла і повинна була знати про те,що земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення(аналогічні правові висновки, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Судувід 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, провадження№ 14-76цс18, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, провадження № 14-95цс18, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, провадження № 14-71цс18, а також у постановах Верховного Суду, в аналогічних спорах, від 09 жовтня 2019 року у справі № 367/3246/15-ц, провадження № 61-11159св19, 11 грудня 2019 року у справі № 367/3487/15-ц, провадження № 61-18599св18, 15 жовтня 2020 року у справі № 367/3514/15-ц, провадження № 61-17965св19, від 16 лютого 2022 року у справі № 367/3255/15, провадження№ 61-12152св20, від 09 вересня 2022 року у справі № 367/3381/15, провадження № 61-20635св21).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

Враховуючи, що згідно із загальнодоступними відомостями з Публічної кадастрової карти України, розміщеної на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спірна земельна ділянка, є залісеною. Такі відомості є загальновідомими, а тому не потребують доказування (частина третя статті 82 ЦПК України). Судом не встановлено обставин, які би спростовували заліснення спірних земельних ділянок та невідповідність відомостей з Публічної кадастрової карти України фактичному стану ані на цей час, ані на час отримання у власність цих ділянок ( 2010 рік)

Враховуючи пункт 5розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЛК України, та що згідно з планово-картографічними матеріалами, спірна земельна ділянка є лісовою ділянкою державної власності, правом розпорядження якою мають органи державної влади, тому орган місцевого самоврядування не наділений такими повноваженнями і не має права вирішувати долю вказаної земельної ділянки.

Отже, право державної власності на спірні земельні ділянки не могло припинитися внаслідок прийняття рішення органом місцевого самоврядування, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду (лісами) або шляхом видачі державного акту приватній особі.

З огляду на зазначене відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , отримавши спірні земельні ділянки згідно з рішенням Малоданилівської селищної ради від 02.03.2010, а відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , проявивши розумну обачність, не могли не знати про незаконність набуття цих земельних ділянок, які були заліснені. Тому їх дії не можуть вважатися такими, які покладалися на легітимність добросовісних дій органу місцевого самоврядування. Не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 61)).

Як вбачається з позовної заяви, прокурор прохав витребувати спірні земельні ділянки у відповідачів з підстав, визначених ст. ст.387,388 ЦК України.

Правила частини 1 статті 388ЦК України передбачають, що коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3)вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З огляду на наведене, колегія суддів суд вважає наявними правові підстави для задоволення позову в частині витребування спірних земельних ділянок.

Державне агентство лісових ресурсів України, якому належало право розпорядження спірними земельними ділянками, не було стороною договорів купівлі-продажу, згоду на відчуження земель не надавало, у зв`язку з чим, відповідні земельні ділянки вибули з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Таким чином, враховуючи вищезазначені висновки суду, спірне майно може бути витребувано у останніх набувачів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Оцінка справи в контексті дотримання вимог ст. 1 протоколу № 1Європейської конвенції з прав людинита основоположних свобод.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пунткти 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національномузаконі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із закономі з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки -встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19, пункти 40 - 43)).

Можливість віндикації майна, його витребування від набувача, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 388 ЦК Українипередбачено право власника на витребування майна у добросовісного набувача. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.

Віндикація майна, його витребування в особи, яка порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.

Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням.Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

У спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина першастатті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті18,19, пункт «а» частини першої статті91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа -добросовіснийнабувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

В постанові Великої Палати Верховного суду від14грудня 2022 рокусправа №477/2330/18, провадження №14-31цс22(п.137-138)наявний висновок, щозгідно з принципами диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, асуд не має можливост ірозглянути неініційовані сторонами питання(пункти 4 і 5 частини третьої статті 2, частини перша - четверта статті 12, частини перша та третястатті 13 ЦПК України).

Під час розгляду цієї справи скаржник розпорядився його процесуальними правами та не заявив зустрічний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди у зв`язку із заявленими до нього вимогами.Крім того, суди попередніх інстанцій не мали жодних об`єктивних даних, які би могли дозволити оцінити наявність і розмір шкоди, якої міг зазнати скаржник унаслідок задоволення позову, а також зумовленого цим розчарування у неможливості подальшого використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04),§ 77). Тому як імовірний майновий тягар, так і ймовірний тягар такого розчарування може належно оцінити суд у відповідному судовому процесі, ініційованому скаржником, що передбачено національним законодавством .

Відповідачі у справі, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у яких вилучається майно, не позбавлені можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитківна підставістатті 661 ЦК України,яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Апеляційний суд вважає, що оскільки в даному процесі жодна із сторін не ініціювала питання щодо стягнення компенсації за витребування у добросовісного набувача майна, зазначена обставина не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки сторони не позбавлені такої можливості в подальшому.

Щодо строків позовної давності.

Відповідачі заявили про застосування строків позовної давності, який, на їх думку, розпочався з 2010 року - з моменту ухвалення рішення ради про передачу спірних земельних ділянок у приватну власність.

Представник відповідача, Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, в свої запереченнях на позовну заяву, просив застосувати позовну давність, з посиланням на те, що про можливе порушення інтересів держави прокуратурі Дергачівського району Харківської області було відомо ще при розслідуванні кримінальної справи № 37100092, про що свідчить протокол старшого помічника прокуратури Дергачівського району Харківської області Макарова С. від11 лютого 2011 року щодо виїмки рішення LІV сесії V Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.Той факт, що прокурор дізнався про можливі порушення законодавства лише за результатами перевірки у порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів в 2014 року, не може бути підставою для прийняття позову. Вказував, що прокурор Дергачівського району Харківської області повинен був звернутися до районного суду з позовною заявою протягом трьох років після порушення кримінальної справи № 37100092, оскільки за цей період часу міг провести всі необхідні перевірки та виявити будь які порушення вимог законодавства України. Окрім того, прокурор не використав можливості долучити до позовної заяви клопотання про поновлення строку позовної давності та довести поважності причин пропуску такого строку.

Відповідно достатті 253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). В разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2), якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зазначено, щоперебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган(пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справі № 362/44/17)».

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що особа за захистом інтересів якої звернувся прокурор (Державне агентство лісових ресурсів України), знала або мала можливість дізнатися про порушення їх прав.

Посилання представника відповідача Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області на те, що прокуратура дізналася про порушення інтересів держави у 2011 році при вчиненні слідчих дій у кримінальній справі № 37100092 є безпідставними, оскільки сам по собі факт вилучення у 2011 році документів з Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області не свідчить про те, що лише на їх підставі прокуратура мала можливість дійти висновку про накладення спірної земельної ділянки із земельною ділянкою Данилівського дослідного держлісгоспу.

Про такий перетин прокуратура Дергачівського району Харківської областідізналасяу2014роцііз відомостей Державної інспекції сільського господарства в Харківській області з яких вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6322055903:00:000:0104, 6322055903:00:000:0105, 6322055903:00:000:0106, 6322055903:00:000:0108, 6322055903:00:000:0010, 6322055903:00:000:0111, 6322055903:00:000:0112,6322055903:00:000:0113, 6322055903:00:000:0114, 6322055903:00:000:0115, 6322055903:00:000:0116 знаходяться в межах ділянки лісогосподарського призначення кадастровий номер 6322010100:27:000:0004.

До судупрокурор звернувся усічні 2015 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

За таких обставин, відсутні підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносин.

З цих же підстав не підлягає задоволенню і клопотання відповідачів про застосування строку позовної давності, оскільки жодних доказів, що прокурор чи Державне агентство лісових ресурсів, в інтересах якого пред`явлено позов, могли дізнатися у 2010 році про незаконне вибуття земельної ділянки, - матеріали справи не містять.

З урахуванням наведених вище висновків апеляційного суду, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення, якимпозовні вимоги прокурора в інтересах державного підприємства «Харківська лісова науково дослідна станція» необхідно залишити без розгляду; позовні вимоги прокурора задовольнити частково, а саме в частині витребування спірних земельних ділянок. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги маєправоскасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» - задовольнити частково.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 06 грудня 2016 року в частині позовних вимог заявлених в інтересах Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» - скасувати. Позов у цій частині залишити без розгляду.

Позовні вимоги заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Витребувати з володіння ОСОБА_6 на користь держави земельну ділянку кадастровий номер 6322055903:00:000:0116, площею 0,2500 га, що знаходиться на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

Витребувати з володіння ОСОБА_7 на користь держави земельні ділянки кадастровий номер 6322055903:00:000:0110, 0,1525 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0115, площею 0,25 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0112, площею 0,1825 га, що знаходяться на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова

Повний текст судового рішення виготовлено 18 серпня 2023 року.

Дата ухвалення рішення10.08.2023
Оприлюднено21.08.2023
Номер документу112893541
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —619/80/15-ц

Ухвала від 31.10.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Тітов Максим Юрійович

Ухвала від 02.10.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Тітов Максим Юрійович

Постанова від 10.08.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Постанова від 10.08.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Ухвала від 19.04.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Ухвала від 19.04.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Ухвала від 02.03.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Ухвала від 13.10.2021

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Ухвала від 13.10.2021

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Ухвала від 21.07.2021

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні