Постанова від 04.04.2025 по справі 619/80/15-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 619/80/15-ц

провадження № 61-13780св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач- керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Малоданилівська селищна рада Дергачівського району Харківської області,

треті особи: Сектор містобудування та архітектури Дергачівської районної державної адміністрації, Головне управління Держегокадастру у Харківській області,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року в складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., Маміної В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2015 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, діючи в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» (далі - ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція»), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , правонаступником яких є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області та просив:

визнати недійсним рішення ХLIV сесії V скликання Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 02 березня 2010 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 »;

визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки: кадастровий номер 6322055903:00:000:0110, площею 0, 1525 га, серії ЯЛ № 101844; кадастровий номер 6322055903:00:000:0115, площею 0, 25 га, серії ЯЛ № 116184; кадастровий номер 6322055903:00:000:0116, площею 0, 25 га, серії ЯЛ № 116180; кадастровий номер 6322055903:00:000:0112, площею 0, 1825 га, серії ЯЛ № 116185, зареєстровані у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі;

витребувати з володіння ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь держави в особі ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельні ділянки: площею 0, 1525 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0110), площею 0, 25 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0115), площею 0, 25 га (6322055903:00:000:0116), площею 0, 1825 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0112), що знаходяться на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

Позов мотивований тим, що за результатом перевірки в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів прокуратурою району 04 жовтня 2014 року до ЄРДР внесені відомості № 42014220280000029 за частиною другою статті 364 КК України та розпочате досудове розслідування щодо колишніх посадових осіб районного відділу земельних ресурсів. Встановлено, що рішеннями Малоданилівської селищної ради Дергачівського району від 02 березня 2010 року передано у власність 12 фізичним особам 12 земельних ділянок загальною площею 2 га для індивідуального житлового будівництва та обслуговування житлового будинку. Під час перевірки та досудового розслідування достовірно встановлено, що безоплатна передача зазначених земельних ділянок призвела до фактичного вилучення з постійного користування Данилівського дослідного держлісгоспу 2 га земель лісогосподарського призначення.

ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не погоджувало вилучення вказаних земель зі свого постійного користування. Крім того, зміна цільового призначення земель із категорії земель лісогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови не проводилася.

Рішенням ХLIV сесії V скликання Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 02 липня 2009 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельних ділянок, розташованих у селі Лужок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га - ОСОБА_7 , 0,1825 га - ОСОБА_4 , 0,1525 га - ОСОБА_5 та 0,2500 га - ОСОБА_6 . У подальшому, рішенням LІV сесії V скликання Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 02 березня 2010 року передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,25 га, (кадастровий номер 6322055903:00:000:0115), ОСОБА_6 - площею 0,2500 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0116), ОСОБА_5 - площею 0,1525 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0110), ОСОБА_4 - 0,1825 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0112) та в подальшому ці особи отримали державні акти на право власності на земельні ділянки.

За результатами перевірки, проведеної прокуратурою району, встановлено, що спірні земельні ділянки перебувають у кварталі № НОМЕР_1 Дергачівського лісництва, відносяться до земель лісового фонду, переданих у постійне користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція». Погодження на зміну цільового призначення чи вилучення вказаних земельних ділянок посадовими особами держлісгоспу не надавалося.

Враховуючи наведене, керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 06 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог. Позивач не надав належні докази, що спірні земельні ділянки на час їх відведення належали до земель лісогосподарського призначення.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2017 року рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 06 грудня 2016 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач пропустив позовну давність для звернення до суду з цим позовом.

Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року рішення Апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції виходив з того, що справу розглянуто за відсутності позивача, який належним чином не був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Постановою Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 06 грудня 2016 року в частині позовних вимог, заявлених в інтересах ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» скасовано. Позов у цій частині залишено без розгляду.

Позовні вимоги заступника прокурора Харківської області задоволено частково.

Витребувано з володіння ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку, кадастровий номер 6322055903:00:000:0116, площею 0, 2500 га, що знаходиться на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

Витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь держави земельні ділянки: кадастровий номер 6322055903:00:000:0110, площею 0, 1525 га; кадастровий номер 6322055903:00:000:0115, площею 0, 25 га; кадастровий номер 6322055903:00:000:0112, площею 0, 1825 га, що знаходяться на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Спірні земельні ділянки відносились до земель лісового господарства та у 2010 році незаконно вибули з володіння держави всупереч її волі.

Орган місцевого самоврядування не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду (лісами).

Відповідно до загальнодоступних відомостей з Публічної кадастрової карти України, розміщеної на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спірна земельна ділянка є залісеною. Такі відомості є загальновідомими, а тому не потребують доказування.

З огляду на зазначене відповідачі, проявивши розумну обачність, не могли не знати про незаконність набуття цих земельних ділянок, які були заліснені.

Державне агентство лісових ресурсів України, якому належало право розпорядження спірними земельними ділянками, не було стороною договорів купівлі-продажу, згоду на відчуження земель не надавало, у зв`язку з чим відповідні земельні ділянки вибули з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Отже, спірне майно підлягає витребуванню у останніх набувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Вимоги про визнання недійсним рішення Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки не підлягають задоволенню з огляду на обрання позивачем належного способу захисту.

Оскільки прокуратура дізналася про накладення спірної земельної ділянки із земельною ділянкою Данилівського дослідного держлісгоспу у 2014 році, а з позовом звернулася у січні 2015 року, відсутні підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 через представника ОСОБА_8 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просили скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року в частині вирішення вимог прокурора, пред'явлених в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, та залишити в цій частині в силі рішення Дергачівського районного суду Харківської області.

На обґрунтування касаційної скарги зазначали про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року в справі № 6-2469цс16, від 12 квітня 2017 року в справі № 6-1852цс16 та у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 806/1000/17, від 25 квітня 2018 року в справі № 911/3250/16, від 02 травня 2018 року в справі № 159/4903/16 (провадження № 61-12052св18), від 22 травня 2018 року в справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 22 травня 2018 року в справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18), від 30 травня 2018 року в справі № 367/762/15-ц (провадження № 61-9138св18), від 30 травня 2018 року в справі № 359/2012/15- ц (провадження № 14-101цс18), від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18), від 20 листопада 2018 року в справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18), від 06 лютого 2019 року в справі № 916/3130/17, від 26 лютого 2019 року в справі № 913/632/17, від 26 лютого 2019 року в справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18), від 27 лютого 2019 року в справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19), від 06 березня 2019 року в справі № 916/4692/15, від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), від 11 вересня 2019 року в справі № 922/393/18, від 22 жовтня 2019 року в справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19), від 11 листопада 2020 року в справі № 760/16979/15 (провадження № 61-4848св19), від 20 листопада 2019 року в справі № 619/80/15-ц (провадження № 61-28940св18), від 25 листопада 2020 року в справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20), від 16 лютого 2021 року в справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19), від 01 червня 2021 року в справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21), від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20), від 06 липня 2021 року в справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), від 28 вересня 2021 року в справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14- 2цс21), від 19 січня 2022 року в справі № 369/16419/18 (провадження № 61-1082св20), від 19 січня 2022 року в справі № 372/2969/18 (провадження № 61-20118св19), від 25 жовтня 2022 року в справі № 607/14378/21 (провадження № 61-5246св22), від 18 січня 2023 року в справі № 947/15524/20 (провадження № 61-20943св21), від 26 квітня 2023 року в справі № 369/3147/19 (провадження № 61-897св23), від 12 червня 2023 року в справі № 205/7739/21 (провадження № 61-3175св23) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також оскаржили судові рішення з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Позов прокурора в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України спрямований на захист прав та інтересів ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», оскільки вказане державне підприємство перебуває у сфері управління Державного агентства.

До компетенції органів, що входять в структуру лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища, в тому числі до компетенції Державного лісового агентства України, належить лише погодження зміни цільового призначення земельних ділянок, а не розпорядження ними, відтак Державне лісове агентство України не є належним позивачем у цій справі.

Відповідачі, придбаваючи спірні земельні ділянки, не могли припустити, що їх було незаконно передано у власність фізичних осіб органами державної влади та/або місцевого самоврядування.

Витребування земельних ділянок на користь держави без будь-якої компенсації ринкової вартості цієї землі на час розгляду справи становить для них надмірний тягар.

Безпідставними є висновки апеляційного суду щодо непропущення позовної давності. Суд не обґрунтував та не навів мотиви на спростування презумпції можливості та обов'язку держави знати про стан своїх майнових прав.

В матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи апеляційним судом.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано її матеріали з Дергачівського районного суду Харківської області.

20 листопада 2023 року справа № 619/80/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення.

Постанова апеляційного суду в частині вирішення вимог, заявлених в інтересах ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», а також в частині відмовлених позовних вимог, в касаційному порядку не оскаржувалась та в силу вимог статті 400 ЦПК України не переглядається.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що Рішенням XLIV сесії V скликання Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 02 липня 2009 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на земельні ділянки в селі Лужок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд наступним фізичним особам: ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,25 га; ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1825 га; ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1525 га; ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0.2500 га.

Рішенням LIV сесії V скликання Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 02 березня 2010 року: ОСОБА_7 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0, 25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 6322055903:00:000:0115;

ОСОБА_6 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 6322055903:00:000:0116;

ОСОБА_5 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,1525 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 6322055903:00:000:0110;

ОСОБА_4 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,1825 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 6322055903:00:000:0112.

На підставі вказаних рішень та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, затверджених посадовими особами управління Держкомзему у Дергачівському районі та відділу містобудування та архітектури Дергачівської районної державної адміністрації, вищевказані особи отримали державний акт на право власності на земельну ділянку.

12 квітня 2014 року ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, за умовами якого продав земельну ділянку з кадастровим номером 6322055903:00:000:0110, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

14 квітня 2014 року ОСОБА_7 уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, за умовами якого продала земельну ділянку з кадастровим номером 6322055903:00:000:0115, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

15 квітня 2014 року ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, за умовами якого продав земельну ділянку з кадастровим номером 6322055903:00:000:0116, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

19 червня 2014 року ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, за умовами якого продав земельну ділянку з кадастровим номером 6322055903:00:000:0112, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, 25 січня 2021 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_1 договори дарування, за умовами якого подарувала ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 6322055903:00:000:0110, 6322055903:00:000:0112, 6322055903:00:000:0115.

Розпорядженням Харківської обласної адміністрації від 06 листопада 2009 року № 634 «Про надання в постійне користування земельних ділянок Данилівському дослідному державному лісгоспу на території Дергачівського району» надано Данилівському дослідному державному лісгоспу у постійне користування земельні ділянки загальною площею 2879,8930 га за рахунок земель лісогосподарського призначення для ведення лісового господарства та проведення науково-дослідних робіт за межами населених пунктів Дергачівської міської ради на території Дергачівського району, в тому числі земельна ділянка № НОМЕР_2 урочища «Бор Чернея» площею 3,3047 га.

Згідно довідки Дергачівського районного відділу земельних ресурсів земельна ділянка лісового фонду Данилівського дослідного Державного лісгоспу Дергачівського лісництва № 22 урочища «Бор Черная» розташоване на території Дергачівської міської ради Дергачівського району Харківської області за межам населеного пункту та їй присвоєний кадастровий номер 6322010100:27:000:0004.

Згідно даних Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 6322055903:00:000:0112, 6322055903:00:000:0115, 6322055903:00:000:0110, 6322055903:00:000:0116 перетинаються із земельною ділянкою з кадастровим номером 6322010100:27:000:0004.

Вказані обставини підтверджуються відповіддю Харківського державного проектно-вишукувального інституту агромеліорації і лісового господарства «ХАРКІВДНІПРОАГРОПОЛІС» від 25 липня 2014 року № А-10-145.

На підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 16 від 20 січня 2015 року змінено назву Данилівського дослідного державного лісгоспу на ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція.

Згідно відповіді Державного агентства лісових ресурсів України УДПЛВО «Укрдержліспроект» ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» № 99 від 13 березня 2023 року спірні земельні ділянки знаходяться в межах кварталу № 33 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».

04 жовтня 2014 року до ЄРДР внесені відомості № 42014220280000029, за частиною другою статті 364 КК України та розпочате досудове розслідування щодо колишніх посадових осіб районного відділу земельних ресурсів.

Згідно витягу з кримінального провадження № 42014220280000029 прокуратурою району під час перевірки встановлено, що 11 земельних ділянок на території села Лужок Малоданилівської селищної ради Дергачівського району загальною площею 2 га були передані фізичним особам для будівництва та обслуговування житлових будинків. Разом з тим, ці земельні ділянки передані із масиву земель 33 кварталу Дергачівського лісництва Данилівського дослідного держпісгоспу, якому присвоєно кадастровий номер 6322010100:27:000:0004. Безоплатна передача земель відбулася без надання дозволу на вилучення вказаних земель з постійного користування Данилівського дослідного держпісгоспу та без зміни цільового призначення земель із земель лісогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України).

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України).

До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України).

Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Згідно зі статтями 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5,0 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Досліджені судом апеляційної інстанції письмові докази підтверджуються, що спірні земельні ділянки належать до земель лісового фонду, призначені для ведення лісового господарства, а тому були незаконно передані у власність ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з порушенням порядку зміни цільового призначення земель та за відсутності відповідного погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Вказані обставини відповідачами не спростовані.

В подальшому власниками спірних земельних ділянок стали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Такі правові висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, встановивши, що спірні земельні ділянки лісового фонду незаконно вибули з володіння держави, дійшов правильного висновку, що порушене право держави підлягає відновленню шляхом витребування їх з незаконного володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь держави.

При вирішенні спору суд апеляційної інстанції належним чином здійснив оцінку добросовісності останніх набувачів, а також пропорційність втручання у їх право власності відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

ОСОБА_2 при придбанні земельних ділянок, а ОСОБА_1 під час отримання їх в дар, не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянки перебувають у лісовому масиві, вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність відповідачів під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.

Витребування земельних ділянок у ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не порушує принципу пропорційності втручання у право мирного володіння майном.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи апеляційним судом, оскільки в матеріалах справи наявні зворотні повідомлення про вручення їй судових повісток, в тому числі про виклик в судове засідання, призначене на 10 серпня 2023 року, у якому було прийнято оскаржувану постанову.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року в частині вирішення позовних вимог керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко