Постанова

від 07.08.2023 по справі 917/531/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2023 року м. Харків Справа №917/531/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,

за участю представників сторін:

Прокуратури Харківської області Горгуль Н.В., службове посвідчення №072883 від 01.03.2023 року;

позивача не з`явився;

першого відповідача не з`явився;

другого відповідача (в режимі відеоконференції) Бонтлаб В.В., за довіреністю від 09.03.2023 року;

третього відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх.№1077П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2022 року у справі №917/531/19,

за позовом Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області,

до 1. Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунівське»,

3. Заводської міської територіальної громади Полтавської області в особі Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області,

про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок,-

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи у квітні 2019 року Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі позивач) з позовом до Лохвицької районної державної адміністрації (далі перший відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунівське» (далі другий відповідач), в якому просив суд:

- визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації №9 від 22.01.2018 року «Про надання дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок площею в натурі (на місцевості) для користування на умовах оренди ТОВ «Корсунівське» за межами населеного пункту на території Бодаквянської сільської ради»;

- визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації №165 від 21.05.2018 року «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо відведення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) із земель категорії нерозподілених земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для користування на умовах оренди ТОВ «Корсунівське»;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Лохвицькою районною державною адміністрацією (м.Лохвиця, вул.Перемоги 1, ЄДРПОУ 04057273) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корсунівське» (с.Корсунівка, Лохвицького району, ЄДРПОУ 39362342) 22.01.2018 року щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 5322681100:00:007:0895, 5322681100:00:007:0907, 5322681100:00:007:0894, 5322681100:00:007:0892, 5322681100:00:007:0891, 5322681100:00:007:0886, 5322681100:00:007:0887, 5322681100:00:007:0883, 5322681100:00:007:0893, 5322681100:00:007:0906 та припинити його на майбутнє;

- зобов`язати ТОВ «Корсунівське» (с.Корсунівка, Лохвицького району, ЄДРПОУ 39362342) повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області земельні ділянки з кадастровими номерами 5322681100:00:007:0895 площею 48,3742 га, 5322681100:00:007:0907 площею 12,8720 га, 5322681100:00:007:0894 площею 20,3970 га, 5322681100:00:007:0892 площею 50,3309 га, 5322681100:00:007:0891 площею 16,2450 га, 5322681100:00:007:0886 площею 61,6319 га, 5322681100:00:007:0887 площею 20,4268 га, 5322681100:00:007:0883 площею 26,4407 га, 5322681100:00:007:0893 площею 8,8763 га, 5322681100:00:007:0906 площею 1,7944 га загальною площею 267,3892 га, які розташовані на території Бодаквянської сільської ради сільської ради Лохвицького району, шляхом підписання акту прийому-передачі земельних ділянок.

- стягнути з Лохвицької районної державної адміністрації (м.Лохвиця, вул.Перемоги 1, ЄДРПОУ 04057273) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунівське» (с.Корсунівка, Лохвицького району, ЄДРПОУ 39362342) солідарно на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати на сплату судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначав, що Лохвицька РДА перевищила свої повноваження, надані в галузі земельних відносин, та в порушення вимог статей 17, 122 Земельного кодексу України розпорядилася землями державної форми власності, прийнявши розпорядження від 22.01.2018 року №9 і від 21.05.2018 року №165, у зв`язку з чим останні підлягають визнанню недійсними та скасуванню; договір оренди землі також підлягає визнанню недійсним, як такий, що укладений всупереч вимог статей 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, а земельні ділянки поверненню Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 року залучено до участі у справі співвідповідача Бодаквянську сільську раду Лохвицького району Полтавської області.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.09.2021 року замінено співвідповідача у справі Бодаквянську сільську раду Лохвицького району Полтавської області її правонаступником Заводською міською територіальною громадою Полтавської області в особі Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області (далі Заводська міськрада); замінено співвідповідача у справі Лохвицьку РДА її правонаступником Миргородською районною державною адміністрацією Полтавської області (далі Миргородська РДА); замінено Лубенську місцеву прокуратуру Полтавської області на Миргородську окружну прокуратуру Полтавської області.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 31.01.2022 року у задоволенні клопотання Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури про долучення доказів до матеріалів справи відмовлено; закрито підготовче провадження у справі №917/531/19 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.06.2022 року у справі №917/531/19 (повний текст складено 30.06.2022 року, суддя Сірош Д.М.) у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не було надано до позовної заяви чи під час розгляду справи належних доказів, які б підтверджували факт формування спірних ділянок саме як ділянок державної форми власності. На момент звернення прокурора з цим позовом до суду повноваження щодо надання в користування спірних ділянок вже були передані від районних державних адміністрації до відповідних сільських, селищних, сільських рад.

Враховуючи той факт, що на момент звернення з позовом до суду згідно з витягами з Державного земельного кадастру та поземельних книг інформація про зареєстроване право власності спірних земельних ділянок відсутня, суд зазначив про відсутність можливості встановити правовий статус спірних земельних ділянок та, відповідно, належного розпорядника зазначених земельних ділянок.

Крім того, суд виходив з того, що прокурором та іншими учасниками справи не було надано доказів, які б підтверджували, що спірні земельні ділянки відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) або є землями колективної форми власності.

Прокурор з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- визнати поважними причини, які унеможливили подання доказів разом з позовною заявою. Прийняти та дослідити при апеляційному розгляді справи докази, подані прокуратурою разом з клопотанням від 17.01.2022 року копії проекту роздержавлення і приватизації земель колгоспу ім.Леніна Лохвицького району Полтавської області 1996 року; технічної документації по розробці схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель бувшого КСП ім.Леніна та виділених землях резервного фонду на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області; графічні матеріали до технічної документації;

- рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2022 року у справі №917/531/19 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити;

- судові витрати стягнути з відповідачів на рахунок Полтавської обласної прокуратури.

Так, постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 року апеляційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задоволено. Рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2022 року у справі №917/531/19 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації №9 від 22.01.2018 року «Про надання дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок площею в натурі (на місцевості) для користування на умовах оренди ТОВ «Корсунівське» за межами населеного пункту на території Бодаквянської сільської ради». Визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації №165 від 21.05.2018 року «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо відведення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) із земель категорії нерозподілених земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для користування на умовах оренди ТОВ «Корсунівське». Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між Лохвицькою районною державною адміністрацією (м.Лохвиця, вул.Перемоги 1, ЄДРПОУ 04057273) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корсунівське» (с.Корсунівка, Лохвицького району, ЄДРПОУ 39362342) 22.01.2018 року щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 5322681100:00:007:0895, 5322681100:00:007:0907, 5322681100:00:007:0894, 5322681100:00:007:0892, 5322681100:00:007:0891, 5322681100:00:007:0886, 5322681100:00:007:0887, 5322681100:00:007:0883, 5322681100:00:007:0893, 5322681100:00:007:0906 та припинено його на майбутнє. Зобов`язано ТОВ «Корсунівське» (с.Корсунівка, Лохвицького району, ЄДРПОУ 39362342) повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області земельні ділянки з кадастровими номерами 5322681100:00:007:0895 площею 48,3742 га, 5322681100:00:007:0907 площею 12,8720 га, 5322681100:00:007:0894 площею 20,3970 га, 5322681100:00:007:0892 площею 50,3309 га, 5322681100:00:007:0891 площею 16,2450 га, 5322681100:00:007:0886 площею 61,6319 га, 5322681100:00:007:0887 площею 20,4268 га, 5322681100:00:007:0883 площею 26,4407 га, 5322681100:00:007:0893 площею 8,8763 га, 5322681100:00:007:0906 площею 1,7944 га загальною площею 267,3892 га, які розташовані на території Бодаквянської сільської ради сільської ради Лохвицького району, шляхом підписання акту прийому-передачі земельних ділянок. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.05.2023 року у справі №917/531/19 касаційну скаргу ТОВ «Корсунівське» задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 року скасовано, а справу №917/531/19 направлено на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Суд касаційної інстанції вказав, що постанова суду апеляційної інстанції положенням процесуального закону не відповідає, оскільки, покладаючи в основу висновку про доведеність позовних вимог у цій справі, у тому числі подані прокурором у суді першої інстанції докази, у долученні яких до матеріалів справи цим судом було відмовлено, апеляційний суд, надавши оцінку за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України таким доказам та доводам учасників справи в сукупності, в процесуальному сенсі вийшов за межі апеляційного розгляду, передбаченого статтею 269 Господарського процесуального кодексу України.

У червні 2023 року матеріали справи №917/531/19 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 08.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2022 року у справі №917/531/19. Призначено справу до розгляду в судове засідання. Встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу з урахуванням позиції Верховного Суду у даній справі і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку.

Вказана ухвала суду була направлена на адреси учасників справи засобами поштового зв`язку та отримана ними, що підтверджується зворотними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Крім того, ухвала суду направлялась на електронні адреси сторін, що наявні (повідомлені сторонами) у справі.

14.06.2023 року від першого відповідача - Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області надійшла заява (вх.№6836), в якій просить суд апеляційну скаргу у даній справі розглядати за відсутності його представника. Перший відповідач зазначав, що при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

19.06.2023 року від другого відповідача - ТОВ «Корсунівське» надійшли письмові пояснення, в яких товариство просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2022 року у справі №917/531/19 без змін.

Обґрунтовуючи свою позицію по справі другий відповідач посилається на те, що позивач не надав та у матеріалах справи відсутній правовстановлюючий документ, що підтверджував би факт державної форми власності на спірні земельні ділянки. Натомість має місце Державний акт на право колективної власності на землю колгоспу імені Леніна серії ПЛ014 від 27.12.1995 року, що є чинним на даний час, не визнавався недійсним в судовому порядку і не був скасованим будь-яким іншим чином, що в поєднанні з довідками наданими відділом у Лохвицькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області є доказом того, що по-перше, земельні ділянки, що є об`єктом оренди належать до категорії нерозподілених земель (паїв); по-друге, форма власності земельних ділянок колективна.

Третій відповідач, Заводська міська рада Миргородського району Полтавської області також надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2022 року у справі №917/531/19 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третій відповідач вказує, що відповідно до п.21 Перехідних положень Земельного кодексу України власником спірних земельних ділянок з 15.12.2020 року є Заводська міська рада Миргородського району Полтавської області.

21.06.2023 року Полтавською обласною прокуратурою надано додаткові письмові пояснення, в яких прокуратура просить апеляційну скаргу Полтавської обласної прокуратури задовольнити, рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2022 у справі №917/531/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні 05.07.2023 року, враховуючи неможливість закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні, керуючись приписами ст.216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 07.08.2023 року.

Вказана ухвала суду була направлена на адреси сторін засобами поштового зв`язку та на електронну пошту, які зазначені у документах, що надані до суду.

Ухвали суду у даній справі були розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим.

Крім того, про винесення ухвали від 05.07.2023 року щодо оголошення перерви у судовому засідання здійснено публікацію оголошення на офіційному сайті суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2023 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Бородіної Л.І., для розгляду справи №917/531/19 сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.

У судовому засіданні 07.08.2023 року представник прокуратури підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги з урахуванням пояснень до неї у повному обсязі і наполягав на її задоволенні. Представник другого відповідача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві та додаткових письмових поясненнях.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою та приймаючи надані сторонами заяви, колегія суддів дійшла висновку про апеляційний перегляд справи за відсутності представників позивача, першого та третього відповідачів, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзивах на неї та додаткових поясненнях доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників апелянта та другого відповідача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вже зазначалось, Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі позивач) з позовом до Лохвицької районної державної адміністрації (далі перший відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунівське» (далі другий відповідач), в якому просив суд:

- визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації №9 від 22.01.2018 року «Про надання дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок площею в натурі (на місцевості) для користування на умовах оренди ТОВ «Корсунівське» за межами населеного пункту на території Бодаквянської сільської ради»;

- визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації №165 від 21.05.2018 року «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо відведення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) із земель категорії нерозподілених земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для користування на умовах оренди ТОВ «Корсунівське»;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Лохвицькою районною державною адміністрацією (м.Лохвиця, вул.Перемоги 1, ЄДРПОУ 04057273) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корсунівське» (с.Корсунівка, Лохвицького району, ЄДРПОУ 39362342) 22.01.2018 року щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 5322681100:00:007:0895, 5322681100:00:007:0907, 5322681100:00:007:0894, 5322681100:00:007:0892, 5322681100:00:007:0891, 5322681100:00:007:0886, 5322681100:00:007:0887, 5322681100:00:007:0883, 5322681100:00:007:0893, 5322681100:00:007:0906 та припинити його на майбутнє;

- зобов`язати ТОВ «Корсунівське» (с.Корсунівка, Лохвицького району, ЄДРПОУ 39362342) повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області земельні ділянки з кадастровими номерами 5322681100:00:007:0895 площею 48,3742 га, 5322681100:00:007:0907 площею 12,8720 га, 5322681100:00:007:0894 площею 20,3970 га, 5322681100:00:007:0892 площею 50,3309 га, 5322681100:00:007:0891 площею 16,2450 га, 5322681100:00:007:0886 площею 61,6319 га, 5322681100:00:007:0887 площею 20,4268 га, 5322681100:00:007:0883 площею 26,4407 га, 5322681100:00:007:0893 площею 8,8763 га, 5322681100:00:007:0906 площею 1,7944 га загальною площею 267,3892 га, які розташовані на території Бодаквянської сільської ради сільської ради Лохвицького району, шляхом підписання акту прийому-передачі земельних ділянок.

- стягнути з Лохвицької районної державної адміністрації (м.Лохвиця, вул.Перемоги 1, ЄДРПОУ 04057273) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунівське» (с.Корсунівка, Лохвицького району, ЄДРПОУ 39362342) солідарно на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати на сплату судового збору.

У подальшому, судом першої інстанції було винесено ухвалу суду, якої залучено до участі у справі співвідповідача, а також про заміну часників справи.

29.06.2022 року Господарським судом Полтавської області за результатом розгляду вищевказаних позовних вимог прийнято оскаржуване рішення, повний текст якого складено 30.06.2022 року.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Стаття 237 Господарського процесуального кодексу України містить перелік питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, а частина 2 вказаної статті імперативно визначає, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Матеріали справи свідчать, що у вересні 2021 року Миргородська окружна прокуратура Полтавської області надала до суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила, зокрема пункт 5 позовних вимог викласти в наступній редакції: «Зобов`язати ТОВ «Корсунівське» (с.Корсунівка, Лохвицького району, ЄДРПОУ 39362342) повернути Заводській міській територіальній громаді Полтавської області в особі Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області (юридична адреса: 37240, Полтавська область, Миргородський район, м.Заводське, вул.Полтавська 4/16 код ЄДРПОУ 21048531) земельні ділянки з кадастровими номерами 5322681100:00:007:0895 площею 48,3742 га, 5322681100:00:007:0907 площею 12,8720 га, 5322681100:00:007:0894 площею 20,3970 га, 5322681100:00:007:0892 площею 50,3309 га, 5322681100:00:007:0891 площею 16,2450 га, 5322681100:00:007:0886 площею 61,6319 га, 5322681100:00:007:0887 площею 20,4268 га, 5322681100:00:007:0883 площею 26,4407 га, 5322681100:00:007:0893 площею 8,8763 га, 5322681100:00:007:0906 площею 1,7944 га загальною площею 267,3892 га, які розташовані на території Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області, шляхом підписання акту прийому-передачі земельних ділянок».

Прокуратура вказала, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28.04.2021 року внесено зміни до положень Земельного кодексу України щодо повноважень уповноважених органів на розпорядження земельними ділянками. Так, спірні у даній справі земельні ділянки сільськогосподарського призначення відповідно до актів приймання-передачі передані із державної власності у комунальну територіальній громаді в особі Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області. Таким чином земельні ділянки підлягають поверненню вказаному органу місцевого самоврядування.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що заява про уточнення позовних вимог була надана разом із клопотанням про заміну сторін у справі до закінчення стадії проведення підготовчого засідання.

Позовна вимога це фактична вимога позивача до відповідача, звернена через суд.

Стаття 14 Господарського процесуального кодексу України, яка має назву «Диспозитивність господарського судочинства» визначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів.

Користуючись принципом диспозитивності прокуратурою було надано уточнення до позовних вимог і обґрунтування до уточненої позовної вимоги.

Проте, суд першої інстанції на відповідні обставини уваги не звернув та здійснив розгляд справи без урахуванням змін до позовної вимоги. Вказане на думку колегії суддів апеляційної інстанції свідчить, що місцевий господарський суд таким чином вийшов за межі позовних вимог під час розгляду справи і це є порушенням норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2022 року по справі №917/531/19 у зв`язку з прийняттям його з порушенням норм процесуального права.

Щодо суті спору та позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

З урахуванням всіх змін та уточнень у даній справі, то Миргородська окружна прокуратура Полтавської області звернулася до Господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі позивач) з позовом до Миргородської районної державної адміністрації (далі перший відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунівське» (далі другий відповідач), Заводської міської територіальної громади Полтавської області в особі Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області (далі третій відповідач) в якому просила суд:

- визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації №9 від 22.01.2018 року «Про надання дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок площею в натурі (на місцевості) для користування на умовах оренди ТОВ «Корсунівське» за межами населеного пункту на території Бодаквянської сільської ради»;

- визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Лохвицької районної державної адміністрації №165 від 21.05.2018 року «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо відведення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) із земель категорії нерозподілених земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для користування на умовах оренди ТОВ «Корсунівське»;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Лохвицькою районною державною адміністрацією (м.Лохвиця, вул.Перемоги 1, ЄДРПОУ 04057273) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корсунівське» (с.Корсунівка, Лохвицького району, ЄДРПОУ 39362342) 22.01.2018 року щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 5322681100:00:007:0895, 5322681100:00:007:0907, 5322681100:00:007:0894, 5322681100:00:007:0892, 5322681100:00:007:0891, 5322681100:00:007:0886, 5322681100:00:007:0887, 5322681100:00:007:0883, 5322681100:00:007:0893, 5322681100:00:007:0906 та припинити його на майбутнє;

- зобов`язати ТОВ «Корсунівське» (с.Корсунівка, Лохвицького району, ЄДРПОУ 39362342) повернути Заводській міській територіальній громаді Полтавської області в особі Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області (юридична адреса: 37240, Полтавська область, Миргородський район, м.Заводське, вул.Полтавська 4/16 код ЄДРПОУ 21048531) земельні ділянки з кадастровими номерами 5322681100:00:007:0895 площею 48,3742 га, 5322681100:00:007:0907 площею 12,8720 га, 5322681100:00:007:0894 площею 20,3970 га, 5322681100:00:007:0892 площею 50,3309 га, 5322681100:00:007:0891 площею 16,2450 га, 5322681100:00:007:0886 площею 61,6319 га, 5322681100:00:007:0887 площею 20,4268 га, 5322681100:00:007:0883 площею 26,4407 га, 5322681100:00:007:0893 площею 8,8763 га, 5322681100:00:007:0906 площею 1,7944 га загальною площею 267,3892 га, які розташовані на території Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області, шляхом підписання акту прийому-передачі земельних ділянок

- вирішити питання про стягнення витрат на сплату судового збору на користь Полтавської обласної прокуратури (м.Полтава, вул.1100-річчя Полтави, 7).

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказував, зокрема на те, що передані в оренду ТОВ «Корсунівське» земельні ділянки не належать до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) і мають державну форму власності. Прокурор посилався на акти перевірок дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельною ділянкою від 25.10.2018 року №920-ДК/1286/АП/09/01/-18, №920-ДК/1287/АП/09/01/-18, №920-ДК/1288/АП/09/01/-18 та від 02.11.2018 року №985-ДК/1357/АП/09/01/-18, складених інспектором ГУ Держгеокадастру в Полтавській області та на ту обставину, що за наказом ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 23.01.2018 року №32 земельні ділянки були включені до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право оренди на які буде продано на земельних торгах.

У подальшому, прокурор надав до суду письмові пояснення в порядку ст.42 Господарського процесуального кодексу України, в яких зазначає, що спірні земельні ділянки первинно сформовані та зареєстровані як об`єкти державної власності, і в комунальну власність не були передані. На момент відкриття Поземельної книги 30.06.2016 року форма власності спірних земельних ділянок державна, а з 16.10.2018 року в Державному земельному кадастрі зазначено, щодо них тип власності - невизначений.

При цьому, у вказаних поясненнях прокурор вказує, що наявними у справі доказами підтверджено, що спірні земельні ділянки до невитребуваних паїв не відносяться, є колективною формою власності (землі не увійшли до паювання).

Також прокурор наполягав на тому, що оскільки на час його звернення з позовом до суду у комунальну власність земельні ділянки не були передані, тому вважає, що правильно звернувся до суду з позовом в інтересах держави для захисту державних інтересів і саме в особі органу контролю - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, а позовні вимоги заявлені саме з метою відновлення порушеного державного інтересу та права щодо розпорядження належного державі активу землі.

Під час розгляду даної справи необхідно з`ясувати та перевірити, яким чином оскаржені розпорядження та спірний договір стосуються прав та інтересів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, та відповідно, надати оцінку доводам прокурора про наявність підстав для захисту державного інтересу (права) у спосіб, який визначений прокурором та чи є такий спосіб належним і ефективним.

За змістом ст. 2 Земельного кодексу України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди за цим Законом є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно зі ст. 790 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Відповідно до п. "г" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

З огляду на викладене, встановлення обставин, пов`язаних з наявністю або відсутністю у позивача права, на захист якого подано позов, є обов`язковим.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19.

Предметом спору в цій справі є визнання недійсним та скасування розпоряджень районної державної адміністрації, визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки на користь сільської ради, тобто в комунальну власність.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор на обґрунтування для задоволення своїх вимог вказує, що Лохвицька РДА перевищила свої повноваження, надані в галузі земельних відносин, та в порушення вимог статей 17, 122 Земельного кодексу України розпорядилася землями державної форми власності, прийнявши розпорядження від 22.01.2018 року №9 і від 21.05.2018 року №165, у зв`язку з чим останні підлягають визнанню недійсними та скасуванню; договір оренди землі також підлягає визнанню недійсним, як такий, що укладений всупереч вимог статей 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, а земельні ділянки поверненню Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області. Наполягав на тому, що підстави та порядок передачі в оренду земельних ділянок державної власності, встановлений ст. 124 Земельного кодексу та нормами Закону України «Про оренду землі» порушений.

Прокуратура зазначає, що Лохвицька РДА не наділена повноваженнями щодо надання оспорюваних земельних ділянок в оренду. Крім того передання в оренду спірних земельних ділянок державної форми власності повинно здійснюватись шляхом проведення аукціону.

Тобто прокурор наполягає на тому, що має місце порушення права державної власності на землю, який підлягає захисту.

Як визначає Земельний кодекс України, право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Проте, визначений прокурором спосіб захисту інтересу не є належним, оскільки незважаючи на зазначення про необхідність захисту державного права та інтересу і мотивування позовних вимог посиланням на те, що порушується право державної власності, просить фактично з огляду на прохальну частину з урахуванням уточнень захистити комунальну власність та повернути спірні земельні ділянки саме до комунальної власності. З наявних у справі документів неможливо встановити та надати оцінку, яким чином скасування розпоряджень та повернення земельної ділянки на користь сільської ради до комунальної власності може поновити чи відновити порушене, як визначає прокуратура державне право власності та інтересу.

Суд своїм рішенням не встановлює і не змінює правовий режим земельних ділянок, а лише з`ясовує, який правовий режим вона має і від цього залежить визначення права та інтересу що підлягає захисту і дослідження обраного способу для захисту.

Натомість, прокуратура звертаючись до суду з позовом з інтересах для захисту державної власності, заявляючи позовні вимоги і надаючи додаткові пояснення, наводить суперечливі дані щодо правового режиму спірних земельних ділянок та права, що підлягає захисту. Захищаючи державне право та інтерес, вимагаючи повернення спірних земельних ділянок до комунальної власності, прокуратура не наводить посилань та обґрунтувань, яким чином наразі порушується право комунальної власності, а наполягає та мотивує порушенням державного права. При цьому згідно вимог, які пов`язані між собою вчиняє дії щодо захисту комунального права без наведення обставин порушення такого права та чи підлягає воно захисту.

Обраний позивачем спосіб захисту та його обґрунтування у даній справі є неефективним та неузгодженим, оскільки задоволення позовних вимог, які фактично стосуються права комунальної власності та інтересу, що мотивовані порушенням державного права та інтересу, не може призвести до захисту або відновлення порушеного права державної власності на якому наполягала прокуратура.

Обрання неналежного способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у позові про що неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду.

Враховуючи, що прокуратура обрала неналежний та неефективний спосіб захисту порушеного права, а обґрунтування захисту права є суперечливим, суд апеляційної інстанції наразі дійшов висновку про необхідність відмови в задоволені позовних вимог з визначених вище підстав.

Щодо вимоги апелянта визнати поважними причини, які унеможливили подання доказів разом з позовною заявою; прийняти та дослідити при апеляційному розгляді справи докази, подані прокуратурою разом з клопотанням від 17.01.2022 року: копії проекту роздержавлення і приватизації земель колгоспу ім.Леніна Лохвицького району Полтавської області 1996 року; технічної документації по розробці схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель бувшого КСП ім.Леніна та виділених землях резервного фонду на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області; графічні матеріали до технічної документації, колегія суддів зазначає наступне.

Так, частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статтею 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Матеріали справи свідчать, що прокурор у січні 2022 року подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи вищевказаних доказів, за результатом розгляду якого Господарським судом Полтавської області винесено ухвалу від 31.01.2022 року, якою визнано неповажними причини пропуску строку на подання доказів і відмовлено у задоволені відповідного клопотання.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції, позивач відповідну ухвалу суду першої інстанції не оскаржує. Тобто висновок про не прийняття відповідних доказів є чинним і відповідні документи не покладались в основу оскаржуваного рішення.

Слід звернути увагу, що в межах даної справи мало місце касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 року. В межах даного касаційного провадження суд касаційної інстанції надавав оцінку діям суду апеляційної інстанції, що полягали у прийнятті доказів, які суд першої інстанції відмовив прийняти.

Так, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду вказав, що покладаючи в основу висновку про доведеність позовних вимог у цій справі, у тому числі подані прокурором у суді першої інстанції докази, у долученні яких до матеріалів справи цим судом було відмовлено, апеляційний суд, надавши оцінку за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України таким доказам та доводам учасників справи в сукупності, в процесуальному сенсі вийшов за межі апеляційного розгляду, передбаченого статтею 269 вказаного Кодексу. Отже, в порушення вимог процесуального законодавства, зокрема, статей 80, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд фактично надав оцінку (врахував) поданим прокурором у суді першої інстанції доказам, які не були предметом розгляду місцевим господарським судом. У наведеному контексті поза увагою суду апеляційної інстанції залишено те, що судом першої інстанції вирішено спір між сторонами та прийнято відповідне рішення, з урахуванням позовних вимог, за встановлених судом першої інстанції обставин та на підставі поданих до місцевого господарського суду і прийнятих цим судом доказів. У свою чергу, суду апеляційної інстанції належало, зокрема, перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги з урахуванням положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів ч.1 та ч.3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

Наразі апелянтом не наведено винятковості випадку неподання доказів, що виключає можливість їх розгляду.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

З огляду на викладене, відповідна вимога скаржника викладена у скарзі щодо долучення до матеріалів справи додаткових доказів задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, Східний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування такого рішення з прийняття нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, однак з інших підстав, ніж було визначено судом першої інстанції. Вказане свідчить про те, що апеляційна скарга прокуратури підлягає частковому задоволенню.

Стаття 282 Господарського процесуального кодексу України визначає, що постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Так, судом апеляційної інстанції частково задоволено апеляційну скаргу, однак це не призвело до прийняття рішення на користь позивача. Таким чином судові витрати за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги перерозподілу не підлягають, що узгоджується з приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ст. 275, ст. 277, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2022 року у справі №917/531/19 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 17.08.2023 року.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов