Постанова

від 17.08.2023 по справі 904/803/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2023 року м. Дніпро Справа № 904/803/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 р.

( суддя Євстигнеєва Н.М., повний текст складено 13.04.2023 р. )

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш",

м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг",

м. Кривий Ріг

про стягнення 475 620,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 475 620,28 грн., що складаються з пені в сумі 191 159,24 грн., втрат від інфляції в розмірі 261 100,00 грн., 3 % річних в розмірі 23 361,04 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору про надання послуг № 2901 від 22.03.2021 р. в частині своєчасної оплати отриманих послуг.

У відзиві на позовну заяву, Відповідач посилається на те, що нараховані Позивачем суми пені, інфляції грошових коштів та річних за фактично виконані зобов`язання в частині повної оплати за поставлений товар відповідно до договору є надмірно великими, при їх розрахунку не було враховано майновий стан Відповідача, збитків Позивачу завдано не було. Так, Відповідач зазначає, що у зв`язку із оголошенням військового стану на території України, постійними обстрілами м. Кривий Ріг та відсутністю електроенергії підприємство останнього має скрутне фінансове становище, через що виникають борги перед іншими контрагентами та борги по заробітній платі перед працівниками. Крім того, ТОВ "Техномайн Інжиніринг" не погоджується із посиланням Позивача на те, що строк позовної давності в силу п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України продовжується на строк дії карантину та вважає, що строк позовної давності щодо позовних вимог сплив 02.08.2022 р., оскільки Господарський суд Дніпропетровської області здійснював приймання та розгляд позовних заяв протягом всього терміну дії карантину, Позивач не був позбавлений можливості у зв`язку з карантинними обмеженнями надіслати позовну заяву. З огляду на викладені обставини, Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог або зменшити нараховані пеню, втрати від інфляції та 3 % річних у зв`язку із скрутним матеріальним становищем та несправедливо великою сумою.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" пеню у сумі 95 089,45 грн., 3 % річних у сумі 23 177,10 грн., втрати від інфляції у сумі 167 104,00 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 5 706,9 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, через систему "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг", в якій просить рішення суду від 13.04.2023 р. скасувати та прийняти нове рішення, з урахуванням наведених у скарзі норм. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроммаш» на користь Товариство з обмеженою відповідальності «Техномайн Інжиніринг» судовий збір у розмірі 8 560,36 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 30500,00 грн..

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, оскільки Позивач подав позовну заяву в якій здійснив розрахунки нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат, що в загальній сумі складає 64 % від суми боргу, з чим Скаржник не погоджується, оскільки Позивач повинен був обмежитися нарахуванням інфляційних втрат та 3 % річних до дати отримання судового рішення по справі № 904/8861/22.

Зокрема, Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на положення наведені в постановах Верховного суду України, щодо зменшення несправедливо великих розмірів пені, 3 % річних та інфляційних втрат через матеріальне становище Скаржника. Так, Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 висловила правову позицію щодо наявності у суду, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери Боржника.

Також Скаржник зауважує на тому, що Позивач грошові кошти отримав в повному обсязі, умови Договору сторонами виконані в повному обсязі, шкоди Позивачу заподіяно не було. Нарахована Позивачем сума пені, інфляційних збільшень та 3 % річних дорівнює 475 620 грн. 28 коп., що складає майже 64 % від суми заборгованості, яка дорівнювала 746 000 грн. 00 коп., що в свою чергу являється не справедливо великим збільшенням. Також, з урахуванням зменшення пені судом першої інстанції, загальна сума збільшень дорівнює 39 % від суми виконаних зобов`язань, що в свою чергу все одно являється не справедливо великим збільшенням, та не враховує всіх обставин справи та матеріальне становище Апелянта.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство просить суд залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 р. у справі № 904/803/23 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування своїх заперечень, Товариство вказує на те, що апеляційна скарга має формальний характер з метою затягування термінів виконання судового рішення. Відповідачем не наведено, які саме норми матеріального та процесуального права були порушені судом.

Разом з тим, Позивач звертає увагу на те, що заборгованість Відповідача виникла задовго до початку військової агресії 24.02.2022 р. та він не вчиняв дії щодо добровільного її погашення. Судом враховано клопотання Відповідача та зменшено розмір штрафних санкцій з урахуванням вимог чинного законодавства.

Заявлені в апеляційній скарзі витрати на правову допомогу, в сумі 30 500,00 грн. Позивач вважає необґрунтованими, нерозумними та неспівмірними та такими, що не відповідають обсягу виконаної роботи та складності вирішеного спору.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Вечірко І.М. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.05.2023 р. відкладено вирішення питання щодо прийняття апеляційним господарським судом певного процесуального рішення з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 р. до надходження справи № 904/803/23 на адресу Центрального апеляційного господарського суду. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/803/23.

Матеріали справи № 904/803/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 05.06.2023 р.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися.

05.06.2023 р. на електронну адресу суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальності "Техномайн Інжиніринг" про відкладення розгляду справи № 904/803/23, оскільки представника Апелянта на 05.06.2023 р. викликано повісткою до Слідчого відділу Оболонського УП ГУ НП у м. Києві для проведення невідкладних слідчих дій в рамках кримінального провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.07.2023 р.

04.07.2023 р. у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2023 р. визначеним складом суду справу № 904/803/23 прийнято до свого провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 17.08.2023 р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 16.08.2023 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Орєшкіної Е.В., Чус О.В. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/803/23, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2023 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 р. у справі № 904/803/23 прийнято до свого провадження.

Представники сторін не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Позивача та Відповідача.

У судовому засіданні 17.08.2023 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

22.03.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріпеа - Буд" ( в подальшому перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" ) ( надалі Замовник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" ( надалі Виконавець ) укладено Договір про надання послуг № 2901, відповідно до умов якого ( п. 1.1.) Виконавець зобов`язується виконати Замовнику послуги із ремонту бурової установки УБШ ( надалі послуги ), а Замовник зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх в порядку і на умовах, передбачених цим договором та специфікацією до нього.

Відповідно до умов пункту 1.2. договору, найменування послуг, терміни їх виконання, креслення, номенклатура і кількість кінцевої продукції, а також вартість послуг, вказується у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

На виконання умов договору сторонами було підписано специфікацію №1 від 22.03.2021 р., в якій сторони визначили найменування, кількість, ціну послуг, строк надання послуг та строк їх оплати.

За актом приймання передачі № 1 від 07.04.2021 р., Замовник передав, а Виконавець прийняв обладнання в ремонт.

Виконавець відповідно до умов договору, виконав роботи, передбачені п. 1.1 договору, на загальну суму 980 000 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт № 1 від 04.06.2021 р. та виставив Замвонику рахунок на оплату наданих послуг № 42 від 24.05.2021 р.. Акт здачі-приймання робіт № 1 від 04.06.2021 р. містить підпис і печатку директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг".

Згідно з пунктом 3.2. договору, Замовник зобов`язується оплатити надані Виконавцем послуги на підставі виставлених виконавцем рахунків в національній валюті України гривні шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний у реквізитах даного договору, в порядку, узгодженому сторонами в специфікаціях.

У пункті 3 специфікації сторони встановили такі умови оплати послуг: оплата 20% по факту підписання акта прийому-передачі та 80% протягом 60 календарних днів з моменту підписання сторонами акту виконаних послуг.

З урахуванням зазначених положень договору, строк виконання Замовником зобов`язання з оплати виконаних Виконавцем робіт настав 03.08.2021 р..

Платіжними дорученнями № 4602 від 25.05.2021 р. та № 4652 від 02.06.2021 р., Замовником було сплачено Виконавцю грошові кошти у загальному розмірі 234 000 грн..

За таких обставин, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" у розмірі 746 000 грн..

Зазначені вище обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2022 р. у справі № 904/8861/21 ( набрало законної сили 09.08.2022 р.), яким позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" заборгованості у розмірі 746 000 грн. задоволені повністю.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом ( ч. 4 ст. 75 ГПК України ).

У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" звернулося з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" пені у розмірі 191 159,24 грн., 3 % річних у розмірі 23 361,04 грн. та інфляційні втрати у розмірі 261 100,00 грн..

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, що і є причиною виникнення спору.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким позов задоволено частково.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати штрафних санкцій за несвоєчасну оплату вартості робіт (послуг) та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів внаслідок порушення (прострочення у виконанні) зобов`язань зі своєчасної оплати, обумовлених в договорі послуг.

Беручи до уваги правову природу укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" ( Виконавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріпеа-Буд" / в подальшому перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" ( Замовник ) Договору надання послуг № 2901 від 22.03.2021 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з надання послуг.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого господарського суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Ст. 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Наразі, отримання коштів (штрафних санкцій) за прострочення виконання зобов`язання з оплати виконаних робіт (наданих послуг) та відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати наданих послуг за договором, що зумовлює право Позивача у разі неповної або несвоєчасної оплати послуг на нарахування у відповідності до ст. 625 ЦК України матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, та трьох процентів річних, а також суми пені у розмірі встановленому умовами договору.

Звертаючись з даним позовом до суду, Позивач зазначає про те, що після набрання судовим рішенням у справі № 904/8861/21 законної сили, Відповідачем 17.08.2022 р. здійснено остаточний розрахунок за поставлений товар за договором надання послуг № 2901 від 22.03.2021 р., на загальну суму 757 190,00 грн., що підтверджується залученим до матеріалів справи платіжним дорученням № 6469. Посилаючись на те, що всупереч чинного законодавства та спірного договору, заборгованість сплачено з пропуском встановленого строку, Позивач нарахував Відповідачу пеню у розмірі 191 159,24 грн., 3% річних у розмірі 23 361,04 грн. та інфляційні втрати у розмірі 261 100,00 грн.

Суд першої інстанції частково задовольняючі позов, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" 95 089,45 грн. - пені, 23 177,10 грн. - річних, 167 104,00 грн. - втрат від інфляції, 5 706,90 грн. - судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що строк виконання Відповідачем зобов`язання з оплати виконаних Позивачем робіт настав 03.08.2021 р.. Відповідач в установлений договором та специфікацією строк заборгованість у сумі 746 000,00 грн. не сплатив. Заборгованість у зазначеній сумі була сплачена Відповідачем на рахунок Позивача згідно платіжного доручення № 6469 від 17.08.2022 р..

Таким чином, прострочка виконання зобов`язання мала місце з 04.08.2021 р. по 16.08.2022 р. ( більше року ).

Згідно ч.1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідальність Відповідача за несвоєчасну оплату за договором передбачена п. 5.2. договору. У разі порушення Замовником термінів оплати послуг, останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.

Позивачем нарахована пеня у розмірі 191 159,24 грн. за період прострочки з 02.08.2021 р. по 17.08.2022 р..

Перевіркою наданого Позивачем розрахунку пені, місцевим господарським судом встановлено, що Позивачем невірно визначено період прострочення виконання основного зобов`язання.

Згідно частини першої ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З урахуванням наведених положень прострочка виконання зобов`язання починається з 04.08.2021 р..

За підрахунком господарського суду, який виконано за допомогою програми ІПС "Законодавство" за період з 04.08.2021 р. по 16.08.2022 р. ( 17.08.2022 р. є днем оплати, який не вважається днем прострочення ) пеня на суму 746 000 грн. складає 190 178,90 грн..

Отже, за викладеного, стягненню підлягає пеня у розмірі 190 178,90 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Перевіркою розрахунку 3% річних судом першої інстанції встановлено, що Позивачем невірно визначено період прострочки виконання зобов`язання та кількість днів у цьому періоді, тому стягненню підлягають 3% річних у сумі 23 177,10 грн. за період з 04.08.2021 р. по 16.08.2022 р. ( 378 днів ).

Позивачем нараховані інфляційні втрати за період з вересня 2021 року по липень 2022 року.

Господарським судом було перевірено наданий Позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату поставленої продукції та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат було здійснено невірно. Також, не відповідав вимогам законодавства контррозрахунок втрат від інфляції, наданий Відповідачем, оскільки було нараховано втрати від інфляції за більший період, ніж заявлено Позивачем. Відповідно й при визначенні сукупного індексу інфляції було допущено помилку.

За підрахунком суду першої інстанції - втрати від інфляції за період з вересня 2021 року по липень 2022 року складають 167 104,00 грн. ( 746 000,00 грн. * 122,4% ( сукупний індекс інфляції за цей період ) = 913 104,00 грн. - 746 000,00 грн. ).

З урахуванням клопотання Відповідача, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, господарський суд дійшов висновку, що справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права щодо можливості зменшення розміру пені на 50%. При цьому судом було враховано, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних, також певною мірою компенсує можливі негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.

Апеляційна скарга не містить заперечень в частині розрахунку судом як пені, так і 3% річних, інфляційних втрат; доводи щодо непогодження зі стягнутими сумами в цій частині пов`язані з наявністю, на думку Скаржника, підстав для їх зменшення.

Так Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву просив зменшити суму нарахованої пені, інфляційних втрат та 3% річних на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

Разом з цим, суд першої інстанції акцентував увагу на неможливості подальшого зменшення пені та штрафу, оскільки Відповідачем не було додано доказів важкого фінансового стану. Таким чином, у випадку більшого зменшення нарахувань буде нівелюватися принцип свободи договору, що є недопустимим. Відповідач добровільно погодився на такі умови договору.

Частиною 1 ст. 233 ГК України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав: у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки ч. 3 ст. 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав ( відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 р. у справі № 904/5645/19; від 14.04.2021 р. у справі № 922/1716/20 ).

З огляду на наведені приписи чинного законодавства, з урахуванням встановлених обставин справи суд першої інстанції вважав за доцільне зменшити розмір пені до 95 089,45 грн. ( 190 178,90 грн. * 50% ).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що зменшення пені майже на 50 % від заявленої суми, з урахуванням скрутного матеріального стану Відповідача, є справедливим, пропорційним і таким, що забезпечить баланс між заходами відповідальності та компенсації позивачу за вчинене відповідачем порушення зобов`язання.

Доводи Скаржника щодо наявності підстав для зменшення розміру пені в більшому розмірі не знайшли свого підтвердження. Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за договором була стягнута рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2022 р. у справі № 904/8861/21, заборгованість виникла до початку введення воєнного стану на території України.

Апеляційний суд також вважає помилковими доводи Відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру 3 % річних з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3 %), наведені Відповідачем підстави для зменшення пені не можуть бути підставою для зменшення розміру 3 % річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин. Подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 24.06.2021 р. у справі № 904/3177/20.

Зменшення судом розміру інфляційних втрат жодною нормою права не передбачено.

Посилання Скаржника на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2022 р. у справі № 902/417/18, є помилковим з огляду на те, що в зазначеній постанові судом вирішено питання правомірності зменшення процентів річних, визначених сторонами у більшому розмірі, ніж передбачено ст. 625 ЦК України. Отже, відносини у справі, що розглядається, та у справі № 902/417/18 не є подібними.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Також Велика Палата Верховного Суду зазначала, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

Колегія суддів також зазначає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України сум.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг".

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

13. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 р. у справі № 904/803/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.08.2023 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін