Ухвала

від 26.07.2023 по справі 908/2470/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/134/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.07.2023 Справа № 908/2470/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві Вака В.С., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Кратейя про зупинення виконавчого наказу від 30.06.2023, визнання його таким, що не підлягає виконанню № 908/2470/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю РУФ Білдинг (Профспілок майдан, буд. 2, кв. 2, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код 42726280)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Кратейя (пр. Соборний, буд. 160, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код 43573280)

про стягнення 593 504,11 грн.

за участю представників:

від позивача: Єлисеєв С.С., адвокат, ордер серія АР № 1100883 від 10.10.2022

від відповідача (заявник): Бикова О.А., керівник

Острик С.Ю., адвокат, ордер серія АР № 1133828 від 26.07.2023

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Кратейя про клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Кратейя про зупинення виконавчого наказу від 30.06.2023, визнання його таким, що не підлягає виконанню у справі № 908/2470/22, в якій заявник просить суд:

- витребування у приватного виконавця Білецької Крістіни Олександрівни наказ Господарського суду Запорізької області від 30.06.2023 у справі № 908/2470/22;

- зупинити виконання за наказом Господарського суду Запорізької області від 30.06.2023 у справі № 908/2470/22 до завершення розгляду судом зазначеної заяви;

- визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Запорізької області від 30.06.2023 у справі № 908/2470/22.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.07.2023 клопотання про залишення наказу без виконання передана на розгляд судді Азізбекян Т.А.

Клопотання мотивована наступним. На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі № 908/2470/22, набрали законної сили 14.06.2023, судом 30.09.2023 видано наказ у справі № 908/2470/22. Однак, Центральний апеляційний господарський суд прийняв рішення щодо залишення в силі іншого судового рішення, яке не ухвалювалося за участю ТОВ «Кратейя», - Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 у справі №908/2470/22. За таких обставин, рішення Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023 не могло набрати законної сили, оскільки суд апеляційної інстанції не прийняв рішення щодо даного судового акта. На момент видачі 30.06.2023 наказ у даній справі не містив обов`язку боржника на підставі судового рішення, що набрало законної сили, а, відтак, виданий передчасно та помилково, а також із відсутністю обов`язку боржника. Виконавче провадження за наказом від 30.06.2023 №908/2470/22 відкрито приватним виконавцем Білецькою Крістіною Олександрівною. При цьому ТОВ «Кратейя» не отримувало саму постанову від даного приватного виконавця. Таким чином, до завершення розгляду питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, слід витребувати у приватного виконавця Біленької К.О. наказ від 30.06.2023 у справі №908/2470/22, та зупинити виконання за вказаним виконавчим документом.

Ухвалою суду від 20.07.2023 прийнято клопотання ТОВ Кратейя до розгляду, судове засідання призначено на 26.07.2023 об 11 год. 20 хв.

25.07.2023 від стягувача (позивача) на електронну адресу суду надійшли заперечення на заяву боржника (відповідача).

Відповідно до частини 3 статті 328 ГПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 26.07.2023 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заявник (боржник) в судовому засіданні підтримав заяву, просить її задовольнити.

Позивач (стягувач) у справі проти заяви заперечив, свою правову позицію виклав у письмових запереченнях, які надійшли до суду 25.07.2023.

В судовому засіданні 26.07.2023 проголошено вступна та резолютивна частини ухвали.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023 у справі № 908/2470/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Кратейя (пр. Соборний, буд. 160, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 43573280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РУФ Білдинг (Профспілок майдан, буд. 2, кв. 2, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 42726280) 593504 грн. 11 коп. та 8902 грн. 56 коп. судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі № 908/2470/22 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кратейя» на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023 у справі №908/2470/22 залишено без задоволення, а рішення Господарського сулу Запорізької області від 11.04.2023 у справі №908/2470/22 - залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі № 908/2470/22, господарським судом Запорізької області видано наказ від 30.06.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Кратейя (пр. Соборний, буд. 160, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 43573280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РУФ Білдинг (Профспілок майдан, буд. 2, кв. 2, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 42726280) 593 504 (п`ятсот дев`яносто три тисячі п`ятсот чотири) грн. 11 коп. та 8 902 (вісім тисяч дев`ятсот дві) грн. 56 коп. судового збору.

В наказі зазначено, що рішення та постанова набрали законної сили 14 червня 2023 року.

В постанові Верховного суду від 09.09.2021 по справі № 824/67/20 суд дійшов наступних висновків:

«Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його притіненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є:

обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає, примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення, виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.»

У рішенні Європейського сулу з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так. щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ПІК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувана або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ПІК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Системний аналіз наведеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що коло підстав, з яких наказ господарського суду може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, пов`язується саме з відсутністю у боржника обов`язку сплатити боргу за таким наказом у зв`язку з тим, що його видано помилково, або у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, то не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню): коли виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після видачі виконавчого документа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого документа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього документа до виконання (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Першої судової палати КЦС від 13.03.2019 по справі № 755/388/15-ц).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.

Натомість, ані законом, ані висновками Верховного суду не встановлено, що підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є технічна описка за текстом судового рішення.

Зобов`язання боржника перед стягувачем не припинилось, а тому й відсутні підстави щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Посилання боржника, що підставою для визнання виконавчого документа таким, то не підлягає виконанню є обставина не набрання законної сили судового рішення є надуманою та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи.

В межах справи № 908/2470/22 апеляційним судом переглядалось саме рішення Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023.

Технічна описка суду апеляційної інстанції не може слугувати підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Наведені боржником підстави можуть слугувати підставою для виправлення описки в тексті судового рішення, але аж ніяк не є підставами для визнання виконавчого документу таким, то не підлягає виконанню.

До того ж, постановою Верховного суду від 10.07.2023 було відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Кратейя» на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду по справі №908/2470/22.

З урахуванням викладеного, правові підстави визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Запорізької області від 30.06.2023 у справі № 908/2470/22 відсутні.

Щодо зупинення виконання за виконавчим документом.

Відповідно до ч. ч. 1. З ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заявником належним чином не обґрунтовано, в чому саме полягає необхідність тимчасового зупинення виконання за виконавчим документом. Заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження такої необхідності.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія А, 303-А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» № 37801/97, п. 36. від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/1 3407/17.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи, що відповідач належним чином не обґрунтував необхідність зупинення виконання за виконавчим документом та належних доказів на підтвердження відомостей щодо заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню суду не надав, суд відмовляє в задоволенні заяви в цій частині.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні заяви ТОВ «Кратейя» по справі №908/2470/22 у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Кратейя про зупинення виконавчого наказу від 30.06.2023, визнання його таким, що не підлягає виконанню у справі № 908/2470/22 залишити без задоволення.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.08.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання (ст. ст. 235, 255, 256, 328 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяТ.А. Азізбекян