Рішення

від 10.08.2023 по справі 910/7310/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2023Справа № 910/7310/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО"

до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

про визнання відсутнім права та зобов`язана внести зміни до особового рахунку

Представники сторін:

від позивача: Цигарьов О.О.

від відповідача: Шукліна О.В.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про:

- визнання відсутнім права АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на нарахування та списання неустойки, нарахованої ТОВ "ОССОЙО" за нереалізацію погодженого обсягу перевезень з узгодженими строками та обсягами на підставі додатку 1-8 до договору перевезення починаючи з 31.12.2020;

- зобов`язання АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" внести зміни до особового рахунку ТОВ "ОССОЙО" №8210257 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 79662,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" 31.12.2020 на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 8210257 від 25.05.2020 нараховано позивачу штраф в сумі 551880,00 грн, в рахунок якого списано грошові кошти в сумі 79662,20 грн за нереалізацію погодженого обсягу перевезень за узгодженими строками та обсягами на підставі додатку 1-8 до договору. Проте, позивач вказує, що починаючи з 31.12.2020 у відповідача припинилось право на нарахування неустойки, у зв`язку із направленням позивачем 26.11.2020 повідомлення про припинення в односторонньому порядку додатку 1-8 договору на підставі п. 12.2., 12.4 договору.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7310/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 15.06.2023.

15.06.2023 від сторін надійшло спільне клопотання про відкладення розгляду справи.

15.06.2023 судом постановлена протокольна ухвала про задоволення клопотання та відкладено підготовче засідання на 06.07.2023.

20.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить визнати поважними причини пропуску строку для надання відзиву та продовжити його до 16.06.2023.

У підготовчому засіданні 06.07.2023 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволені клопотання відповідача про продовження строку для надання відзиву та з ініціативи суду продовжив строк відповідачу на подання відзиву до 06.07.2023.

Протокольними ухвалами від 06.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 20.07.2023.

11.07.2023 від позивача через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив.

20.07.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

20.07.2023від відповідач надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, у якому позивач також зазначив, що не заперечує проти закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті.

У підготовчому засіданні 20.07.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи та постанови протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.08.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 10.08.2023 надав пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.08.2023 надав пояснення по суті заперечень на позов.

У судовому засіданні 10.08.2023 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач зазначає, що на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 8210257 від 25.05.2020, позивачем подано замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами № 41434888/2020-00009 від 31.07.2020.

В подальшому відповідачем встановлено нові ставки плати за використання вагонів, а саме знижено ставки плати за використання власних зерновозів перевізника, після укладення між сторонами Додатків № 1-8 до договору, однак перегляду ставок за користування вагонів-зерновозів за довгостроковими контрактами не відбулося.

Оскільки подальше користування послугою "довгострокових контрактів" втрачало для позивача економічну вигоду, позивач 26.11.2020 звернувся до відповідача з листом вих. № 180 про припинення умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом в частині надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (Додаток 1-8) з 31.12.2020 без застосування до замовника штрафних санкцій.

Однак відповідач надав відповідь, що не вбачає підстав для припинення Додатку 1-8 до договору.

В подальшому відповідачем було нараховано неустойку за не реалізацію погодженого обсягу перевезень згідно Додатку 1-8 в розмірі 551880,00 грн, в рахунок якої списано з особового рахунку позивача 79662,20 грн.

З урахуванням викладеного позивач зазначає, що у зв`язку із направленням позивачем відповідачу 26.11.2020 повідомлення про припинення в односторонньому порядку умов договору в частині послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (Додатку 1-8) на підставі п. 12.2., 12.4 договору, дія Додатку 1-8 була припинена з 31.12.2020, а у відповідача починаючи з 31.12.2020 припинилось право на нарахування неустойки за нереалізацію погодженого обсягу перевезень за узгодженими строками та обсягами на підставі додатку 1-8 до договору.

Оскільки дія додатку 1-8 до договору припинилась 31.12.2020, відповідачем неправомірно списано з особового рахунку 79662,20 грн.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що оскільки правила, встановлені ст.. 213 ЦК України, не дають можливості визначити справжній зміст п. 12.4 договору щодо припинення дії окремих його положень, у такому випадку є можливим застосування тлумачення contra proferentem, оскільки положення договору перевезення та додатків до нього розроблені безпосередньо відповідачем та розміщені на його веб-сайті.

Отже, позивач вважає, що за змістом п.п. 12.2, 12.4 договору передбачено припинення в односторонньому порядку дію будь-якого додатку до договору.

Також позивач зазначив, що п. 13.1 договору можливо застосовувати лише тоді, коли додатками до договору перевезення визначені інші умови, відмінні від тих, які містяться в самому договорі, одна спірний Додаток 1-8 не врегульовує питання припинення його дії, а отже не визначає інших умов, ніж умови у п. 12.4 договору.

Крім того позивач зазначив, що у січні 2021 замови незначну кількість вагонів у відповідача, при цьому позивач був переконаний, що замовлення таких вагонів здійснюється на загальних умовах по базовій ставці плати, а відмітка до графи 7 залізничних накладних вносилась автоматично, без втручання позивача.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на таке:

- після оприлюднення 21.07.2020 договору в редакції, доповненій Додатком 1-8 позивач не ініціював змін до договору;

- враховуючи умови Додатку 1-8 до договору, які відповідно до п. 13.1. договору мають переважну силу над умовами основного тексу договору, Додатком 1-8 не передбачено право на припинення додатку до договору в цілому, а передбачено лише право на відмову від погодженого замовлення (скасування замовлення), однак оскільки позивачем не здійснено жодних дій з метою скасування поданих замовлень у порядку та строки, встановлені Додатком 1-8, підстави для звільнення останнього від відповідальності відсутні;

- після направлення на адресу відповідача листа від 26.11.2020 та після отримання відповіді про відмову від припинення Додатку 1-8, позивач продовжив замовляти послуги на підставі Додатку 1-8 до договору, зокрема в січні 2021;

- обставини, на які посилається позивач у листі від 26.11.2020 № 180 як на підставу припинення додатку 1-8 з 31.12.2020, сам лист від 26.11.2020 № 180 вже були предметом дослідження під час розгляду справи № 910/20596/20 про розірвання з 31.12.2020 Додатку 1-8.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач, крім іншого, зазначив, що відповідно до додатку 3 Правил оформлення перевізних документів, графа 7 перевізного документа "Заяви відправника" заповнюється відправником. З 07.09.2020 під час створення перевізного документу в автоматичній системі АС "Клієнт УЗ" замовник послуг (відправник) серед іншого мав можливість обрати інший спосіб виконання перевезення - перевезення на загальних підставах.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

25.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО" (далі - замовник) та Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - перевізник) на підставі поданої в електронній формі Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладання договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 41434866/2020-001 від 31.03.2020, укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 8210257 (далі - договір).

АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" повідомлено замовника про присвоєння кодів: відправника/одержувача: 8372; платника: 8210257 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером, що підтверджується наявним в матеріалах справи Повідомленням залізниці про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.05.2020 № 99-41434866/2020-001.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.

Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п. 1.5 договору).

Згідно з п. 2.3.2 та п. 2.3.3. договору обов`язками перевізника є: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів; вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі.

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (п. 12.1 договору).

У п. 12.2 договору сторони погодили, що договір або його окремі умови щодо певних послуг припиняється: - за згодою сторін; - за ініціативи однієї з сторін. Ініціатива перевізника про припинення договору має бути мотивованою; - з підстав визначених законодавством.

Згідно з п. 12.4 договору дію додаткових умов до договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією стороною іншій стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення перевізником.

Відповідно до п. 13.1 договору у випадку, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.

З 04.06.2020 відповідач запровадив нову/додаткову послугу, а саме перевезення вантажів з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника.

21.07.2020 АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" викладено нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якої договір доповнено Додатком 1-8 "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника".

31.07.2020 ТОВ "ОССОЙО" відповідно до договору подано замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами № 41434866/2020-00009 від 31.07.2020: початок періоду замовлення: 08.2020; завершення періоду замовлення: 07.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 700.

03.08.2020 АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" розглянуто та погоджено замовлення ТОВ "ОССОЙО" від 31.07.2020 № 41434866/2020-00009 про надання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами: початок періоду замовлення: 08.2020; завершення періоду замовлення: 07.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 495; нормативна кількість діб: 7; ставка плати за використання вагону перевізника: 584,00 грн, що підтверджується Повідомленням про погодження Замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 03.08.2020 року № УЗ-41434866/2020-00012.

Відповідно до п. 2.1 Додатку № 1-8 перевізник надає замовнику послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого сторонами строку надання послуги), надалі в цьому Додатку до договору - послуга. Замовник здійснює оплату такої послуги відповідно до умов цього Додатку до договору.

Згідно п. 2.2 Додатку № 1-8 сторони домовились, що у випадку надання такої послуги, до відповідних відносин застосовуватимуться спеціальні умови цього Додатку до Договору, які матимуть пріоритет над умовами договору. Умови договору, не визначені цим Додатком до договору, застосовуватимуться в частині, що не суперечить цьому Додатку до договору.

У разі невиконання замовником узгоджених обсягів перевезень, перевізником нараховується замовнику неустойка, яка відображається в інформаційному повідомленні щодобового переліку та зведеній відомості (п. 3.15 Додатку 1-8).

У відповідності до п. 7.2. Додатку 1-8 замовник, у разі невиконання погодженого замовлення в цілому або у випадку навантаження і відправки поданих перевізником під навантаження вагонів у кількості меншій, ніж визначено в погодженому замовленні щомісячно, сплачує неустойку у розмірі, який розраховується за формулою: Пн = Спл1 * Кнорм * Кваг3, де Пн - сума неустойки за невиконання умов додаткової угоди та/або замовлення; Спл1 - ставка плати за використання вагонів перевізника при перевезенні вантажів з узгодженими строками та обсягами, відповідно до погодженого замовлення; Кнорм - показник, який визначається перевізником та публікується в оголошенні; Кваг3 - кількість вагонів, що недовантажені замовником.

Пунктом 7.3. Додатку 1-8 передбачено, що у разі наявності на особовому рахунку замовника достатньої суми коштів для сплати неустойки, сплата неустойки замовником здійснюється шляхом списання перевізником грошових коштів з особового рахунку замовника в останній календарний день кожного місяця із сум грошових коштів, перерахованих замовником для виконання грошового зобов`язання за договором, та факт списання такої неустойки відображається перевізником в інформаційному повідомленні в особовому рахунку замовника і підтверджується зведеною відомістю. У разі відсутності на особовому рахунку замовника достатньої кількості сум грошових коштів для сплати неустойки, неустойку має бути сплачено замовником не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, шляхом внесення грошових коштів на особовий рахунок замовника для виконання грошового зобов`язання за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач разом з іншими підприємствами у жовтні 2020 звертався до відповідача з проханням на підставі ч. 2 ст. 634 ЦК України розірвати Додаток 1-8 до договору на тій підставі, що умови Додатку 1-8 містять умови, явно обтяжливі для позивача.

Відповідач листом від 12.11.2020 №ЦТЛ-19/1765 надав відмову з посиланням на те, що за жовтень місяць 2020 року загальне виконання становить 82,17% і порядок припинення послуги встановлений в п. 4.1.3 Додатку 1-8.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з листом від 26.11.2022 вих № 180, у якому просив припинити умови договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним в частині надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (Додаток 1-8) з 31.12.2020 без застосування до замовника штрафних санкцій.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 18.12.2020 № ЦТЛ-19/2013 повідомив, що про необхідність дотримання умов п. 4.1.3 додатку № 1-8 до договору перевезення, згідно якого замовник має право відмовитись від погодженого замовлення (скасувати замовлення), повідомивши про таке перевізника шляхом направлення йому повідомлення про скасування замовлення (за формою відповідно до додатку 1-15 до договору перевезення) не пізніше ніж за три робочих дні до дати скасування замовлення в порядку, визначеному цим додатком до договору перевезення, при цьому замовник зобов`язаний сплатити неустойку за весь невикористаний строк на обсяг перевезень, зазначений у погодженому замовленні, передбаченому розділом 7 цього додатку до договору перевезення.

Позивач зазначає, що з 31.12.2020 не замовляв і не отримував від відповідача послуг на підставі Додатку 1-8.

Як вбачається з Акту наданих послуг № 2-8210257/2020-06 від 31.12.2020 відповідачем було нараховано позивачу неустойку за нереалізацію погодженого обсягу перевезень згідно Додатку 1-8 в грудні 2020 року у розмірі 551880,00 грн, в рахунок якої списано 79662,20 грн, які обліковувались на особовому рахунку позивача.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить визнати відсутнім право у відповідача на нарахування та списання неустойки за нереалізацію погодженого обсягу перевезень з узгодженими строками та обсягами на підставі додатку 1-8 до договору та зобов`язати відповідача внести зміни до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 79662,20 грн.

Таким чином, спір у справі виник у зв`язку з неправомірним, на думку позивача, нарахуванням відповідачем на підставі Додатку 1- 8 до договору неустойки за нереалізацію погодженого обсягу перевезень з узгодженими строками та обсягами, в рахунок якої списано 79662,20 грн, оскільки спірний Додаток 1-8 є припиненим з 31.12.2020 у зв`язку із направленням позивачем відповідачу 26.11.2020 повідомлення про припинення в односторонньому порядку Додатку 1-8 на підставі п. 12.2., 12.4 договору.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

В силу приписів ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як встановлено судом вище, на виконання Додатку 1-8, позивач направив відповідачу Замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами №41434866/2020-00009 з проханням надавати йому щомісячно 700 вагонів-зерновозів строком на 12 місяців з 08.2020 по 07.2021.

Повідомленням про погодження Замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами №УЗ-41434866/2020-00012 від 03.08.2020 відповідачем погоджено надання послуг у період з 08.2020 по 07.2021 строком 12 місяців із наданням рухомого складу у кількості 495 вагонів щомісячно зі ставкою плати 584,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що дія Додатку 1-8 була припинена 31.12.2020 у зв`язку з направленням позивачем відповідачу повідомлення про припинення в односторонньому порядку Додатку 1-8 на підставі п.12.2, 12.4 договору.

В свою чергу відповідач зазначає, що враховуючи умови Додатку 1-8 до договору, які відповідно до п. 13.1. договору мають переважну силу над умовами основного тексу договору, Додатком 1-8 не передбачено право на припинення додатку до договору в цілому, а передбачено лише право на відмову від погодженого замовлення (скасування замовлення).

Так, відповідно до п. 12.4 договору ( в редакції, яка долучена позивачем до позовної заяви) дію додаткових умов до договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією стороною іншій стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення перевізником.

Тобто в одному пункті договору в одному контексті вживаються 2 поняття: "додаткові умови" та "додаток".

У цьому зв`язку суд вважає за необхідне врахувати правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №910/1305/21, на яку також посилається позивач у позовній заяві.

Так Верховний Суд у справі №910/1305/21 погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що 1) поняття "додаткові умови" у договорі перевезення від 24.03.2020 вживається лише в контексті розділу 9 цього договору, який якраз містить назву "Додаткові умови", проте, оскільки вказаним розділом договору не передбачено жодних положень щодо порядку надання послуги довгострокових вагонів та припинення дії договору в цілому або його додатків, то п. 12.4 договору перевезення від 24.03.2020 містить положення щодо припинення в односторонньому порядку дії саме відповідного додатку до договору; 2) договір перевезення від 24.03.2020 та додатки до нього укладено в електронній формі шляхом приєднання позивача до його умов, а його редакцію опубліковано АТ "Українська залізниця" на власному веб-сайті, тому в розумінні ст.ст. 633, 634 ЦК України такий договір є публічним договором приєднання; 3) оскільки передбачені ст. 213 ЦК України правила не дозволяють визначити справжній зміст п. 12.4 договору перевезення від 24.03.2020 (щодо припинення дії окремих його положень), а положення цього договору та додатків до нього розроблено безпосередньо перевізником і розміщено на веб-сайті АТ "Українська залізниця", то у такому випадку можливим є застосовування принципу тлумачення "contra proferentem", суть якого полягає в тому, що слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party) (висновок щодо необхідності застосування вказаного принципу тлумачення викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №910/16011/17, від 20.05.2019 у справі №911/1366/18, від 30.07.2019 у справі №910/14179/18); 4) у п. 4.1.3 Додатку 1-8 до договору перевезення від 24.03.2020, на недотриманні якого позивачем наголошує відповідач, йдеться про скасування певного (конкретного) погодженого замовлення, здійсненого на виконання спірного додатку щодо певної (конкретної) послуги, тоді як в п. 12.4 договору перевезення від 24.03.2020 йдеться про можливість припинення в односторонньому порядку Додатку 1-8 до Договору в цілому.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.06.2023 у cправі № 908/1957/21 (910/82/21).

З огляду на викладене суд відхиляє доводи відповідача про те, що умовами договору не передбачено право на припинення Додатку 1-8 в односторонньому порядку.

В той же час, дослідивши зміст листа позивача від 26.11.2020 № 180, на який позивач посилається як на доказ припинення в односторонньому порядку Додатку 1-8 на підставі п.12.2, 12.4 договору, суд зазначає таке.

Так, позивач у листі від 26.11.2020 № 180 зазначає: "Згідно п. 12.2 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, договір або окремі його умови щодо певних послуг припиняються за угодою сторін. Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст. 652 ЦК України, принципом справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України) просимо припинити умови договору, укладеного з ТОВ "ОССОЙО" (замовник) та АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (перевізник) про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним в частині надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (Додаток 1-8) з 31.12.2020, без застосування до замовника жодних штрафних санкцій."

Вказаний лист позивач від 26.11.2020 № 180 не містить посилання на п. 12.4 договору, як і не містить посилання на одностороннє припинення Додатку 1-8.

Навпаки, у вказаному листі позивач посилається на п. 12.2 договору, який містить 3 випадки припинення щодо певних послуг:

- за згодою сторін:

- за ініціативою однієї із сторін;

- з підстав, визначених законодавством.

Однак, як вбачається з листа від 26.11.2020 № 180 з усіх трьох випадків, встановлених п. 12.2 договору, позивач обрав саме за згодою сторін.

З урахуванням встановлених обставин щодо змісту листа позивача 26.11.2020 № 180, суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутні підстави стверджувати, що лист позивача від 26.11.2020 № 180 є повідомленням про припинення в односторонньому порядку Додатку 1-8 на підставі п. 12.2., 12.4 договору.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, після направлення листа від 26.11.2020 № 180, позивач продовжував замовляти послуги на підставі Додатку 1-8, зокрема в січні 2021 року, що підтверджується відповідними відмітками у залізничних накладних (графа 7): №№ 3470496, 34765792, 34767228, 34760272, 34765933 від 05.01.2021, № 34756775 від 04.01.2021, № 34824102 від 12.01.2021, №№ 23774158, 24776211 від 06.01.2021.

Заперечуючи проти факту користування послугою на підставі Додатку 1-8 після 31.12.2020 позивач зазначає, що відмовившись від Додатку 1-8 за ним залишилось право на отримання від відповідача послуг перевезення на загальних умовах по базовій ставці, а відмітка в графу 7 залізничних накладних вносилась програмним забезпеченням АС "Клієнт УЗ" автоматично.

Однак, вказані доводи позивача відхиляються судом, з огляду на таке.

Відповідно до Додатку № 3 (Пояснення щодо заповнення накладної) Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 21.11.2000 № 644, графа 7 залізничної накладної, зокрема, заповнюється відправником.

Крім того, правильність внесених відомостей щодо відправлення вантажу з узгодженими строками та обсягами на підставі замовлення від 31.07.2020 підтверджено представником відправника-позивача в графі 55 шляхом накладення ЕЦП.

Враховуючи встановлені вище судом обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що дія Додатку 1-8 до договору не була припинена з 31.12.2020.

Крім того, судом також враховано, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/20596/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про:

розірвання з 31.12.2020 року Додатку № 1-8 "Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника" (Повідомлення про погодження замовника на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягам від 03.08.2020 року № УЗ-41434866/2020-00012) до публічного Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, укладеного між ТОВ "ОССОЙО" (замовник) та АТ "Українська залізниця" (перевізник) шляхом приєднання згідно Повідомлення Перевізника про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-41434866/2020-0001 від 25.05.2020 року, без застосування до позивача штрафних санкцій за весь невикористаний строк та обсяг перевезень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 року у справі №910/20596/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2023, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27.04.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 року у справі № 910/20596/20 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови, в іншій частині рішення залишено без змін.

Під час розгляду справи № 910/20596/20 досліджувався також лист позивач від 26.11.2020 № 180.

Суди, зокрема, встановили, що позивач на основі вільного волевиявлення та за власним вибором замовив у відповідача послуги з надання власних вагонів перевізника для перевезення з такими строками та обсягами: початок періоду замовлення: 08.2020; завершення періоду замовлення: 07.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 495; нормативна кількість діб: 7; ставка плати за використання вагону перевізника: 584,00 грн; при цьому, позивачу було відомо про можливість односторонньої зміни відповідачем умов договору перевезення, щодо ставок, коефіцієнтів та інших умов перевезення. Позивач не скористався правом на внесення змін у договір, як передбачено п. 9.3. договору перевезення; таким чином, позивач був повністю обізнаний з тим, на яких умовах він приєднався до договору, в тому числі додатку 1-8, погодився з ними, та здійснив замовлення відповідної послуги, відповідно до додатку 1-8.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 75 ГПК України).

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Суд зазначає, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania).

З урахуванням викладеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання відсутнім права АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на нарахування та списання неустойки, нарахованої ТОВ "ОССОЙО" за нереалізацію погодженого обсягу перевезень з узгодженими строками та обсягами на підставі додатку 1-8 до договору перевезення починаючи з 31.12.2020 у зв`язку із припиненням дії Додатку 1-8 з 31.12.2020, є безпідставними, оскільки дія Додатку 1-8 не була припинена позивачем з 31.12.2020, що підтверджується встановленими вище обставинами.

Щодо посилання позивача на позицію Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 910/1305/21, то суд зазначає, що рішення у даній справі не суперечить правовій позиції Верховного Суду, однак фактичні обставини у справі 910/1305/21 та у цій справі є відмінними.

Зокрема, у справі № 910/1305/21 суди встановили, що позивач, бажаючи припинити правовідносини за додатком 1- 8 до договору перевезення від 24.03.2020 в частині надання послуги довгострокових вагонів, 20.11.2020 надіслав Товариству засобами поштового зв`язку інформаційне повідомлення про часткову односторонню відмову від договору, в якому (повідомленні) на підставі пункту 12.4 договору перевезення зазначив про припинення дії спірного додатку з 30.11.2020 та припинення з вказаної дати всіх зобов`язань за додатком 1- 8, у тому числі, зобов`язання замовника щодо навантаження власних вагонів перевізника відповідно до замовлення. Починаючи з грудня 2020 року Компанія не замовляла і не отримувала від Товариства послугу довгострокових вагонів, продовжуючи при цьому користуватися послугою короткострокових вагонів, яка надається відповідачем на загальних умовах договору перевезення від 24.03.2020.

Однак у даній справі, судом встановлено, що лист від 26.11.2020 № 180 не містить посилання на п. 12.4 договору, як не містить посилання на одностороннє припинення Додатку 1-8, а після направлення листа позивач продовжував користуватись послугою на підставі Додатку 1-8.

Таким чином фактичні обставини у цій справі не є ідентичними фактичним обставинам у справі № 910/1305/21.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО" про визнання відсутнім права АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на нарахування та списання неустойки, нарахованої ТОВ "ОССОЙО" за нереалізацію погодженого обсягу перевезень з узгодженими строками та обсягами на підставі додатку 1-8 до договору перевезення починаючи з 31.12.2020, оскільки судом не було встановлено обставин припинення з 31.12.2020 дії Додатку 1-8 до договору.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" внести зміни до особового рахунку ТОВ "ОССОЙО" №8210257 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 79662,20 грн, то суд зазначає, що оскільки вказана вимога є похідною від вимоги про визнання відсутнім права АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на нарахування та списання неустойки, у задоволенні якої судом відмовлено, то суд також відмовляє у задоволені вимоги про зобов`язання АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" внести зміни до особового рахунку ТОВ "ОССОЙО" №8210257 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 79662,20 грн.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене суд зазначає, що ним надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли під час вирішення даного спору, а інші доводи, викладені у позові, відзиві, відповіді на відзив, запереченнях на відповідь на відзив, не спростовують висновків суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО" до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про визнання відсутнім права АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на нарахування та списання неустойки, нарахованої ТОВ "ОССОЙО" за нереалізацію погодженого обсягу перевезень з узгодженими строками та обсягами на підставі додатку 1-8 до договору перевезення починаючи з 31.12.2020 та зобов`язання АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" внести зміни до особового рахунку ТОВ "ОССОЙО" №8210257 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 79662,20 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 18.08.2023.

Суддя С.О. Турчин