Ухвала

від 17.08.2023 по справі 911/699/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" серпня 2023 р., м. Київ Справа № 911/699/20

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши подання Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) (07400, м. Бровари, Київська область, Бульвар Незалежності, 39) про видачу дублікату виконавчого документу у справі,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області від Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) надійшло подання про видачу дублікату виконавчого документу у справі № 911/699/20.

Слід вказати, що провадження у справі № 911/699/20 за позовом 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірол" про стягнення боргу завершено винесенням судом рішення від 14.08.2020 про часткове задоволення позову.

Суд видав стягувачу наказ на примусове виконання рішення, що датований 23.09.2020, який, як вбачається з подання відділу державної виконавчої служби, було пред`явлено до виконання до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ), а згодом втрачено.

В контексті вимог про видачу дублікату наказу, суд відмічає, що згідно з пп. 19.4 п. 19 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що судовий збір за видачу дубліката наказу станом на момент підписання подання становив 80,52 грн. До подання не долучено жодних доказів сплати судового збору органом виконавчої служби або іншою особою.

В контексті цього заявник звертав увагу суду на положення ст. 370 ЦПК України. Суд, дослідивши вказану статтю, з`ясував, що нею не регулюються умови видачі дублікату наказу, а визначається порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи.

В той же час заявник акцентував на тому, що відповідно до статті 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Тобто платниками судового збору, за словами заявника, є фізичні або юридичні особи (позивачі, скаржники), які звертаються до суду за захистом свої законних прав та інтересів чи відносно яких ухвалене відповідне рішення.

«Державний виконавець при примусовому виконанні рішення суду не відноситься до цих осіб, він не здійснює захист своїх особистих інтересів, він не є учасником справи, отже не є суб`єктом справляння судового збору» , стверджує заявник, «Не може бути, щоб у конкретному виконавчому провадженні орган стягнення становився боржником»

Суд не може повністю погодитися з наведеними висновками відділу державної виконавчої служби та з трактуванням статті 2 Закону України «Про судовий збір» та звертає увагу на те, що платниками судового збору за цією статтею є особи, які звертаються до суду, ким в цьому випадку і є державний виконавець. Заявником не наведено викладену у законі імперативну норму, яку можна розцінити як таку, що звільняє орган виконавчої служби від сплати судового збору. Особи, що звільнені від сплати судового збору наведені у статті 5 Закону України «Про судовий збір».

У пункті 10 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Цією або іншими статтями Закону України «Про виконавче провадження» також не наведено випадків звільнення виконавця, який здійснює примусове виконання рішення суду, від сплати судового збору. Виконавець не входить у виключне коло суб`єктів, що можуть не дотримуватися обов`язку сплачувати судовий збіру у разі подання заяви та не підпадає під критерії, що визначені у статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Твердження про те, що платниками судового збору є виключно особи, які є учасниками справи (сторони, треті особи) не може бути покладено в основу рішення про звільнення особи від сплати судового збору.

Також суд закликає заявника не ототожнювати поняття «боржник» і «платник судового збору», чим обґрунтовується неможливість органу стягнення ставати боржником в межах однієї справи. Божник відповідно до ЦК України є особою, що зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), в той час, як сплата судового збору не є обов`язком, оскільки така плата необхідна лише у разі коли певна особа звертається до суду для вирішення питань, що входять до компетенції суду, в тому числі, але не обмежуючись захистом своїх прав та інтересів, а також для розгляду інших звернень, заяв, клопотань за що може справлятися судовий збір.

Сплата судового збору є необхідністю для належного функціонування судової системи в Україні. У разі недотримання визначених законом умов сплати такого збору існує критична ймовірність недоотримання у Державний Бюджет грошових коштів і, як наслідок, це може призвести до збитковості функціонування цієї ланки системи правосуддя.

Водночас, суд наголошує, що диспозицією пп. 19 п. 19 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України визначено, що судовий збір справляється за видачу дублікату виконавчого документу саме стягувачу. Відтак, оскільки до суду звернувся не стягувач, а відділ державної виконавчої служби, який наділений правом отримати дублікат виконавчого документу, суд вважає за можливе розглянути таку заяву, враховуючи те, що ані ГПК України ані Законом України «Про виконавче провадження» не визначено обов`язку виконавця сплачувати судовий збір за подання заяви про видачу дублікату наказу, який перебував у нього на виконанні.

Суд дослідив надані Броварським відділом державної виконавчої служби документи та з`ясував, що державним виконавцем 31.10.2022 сформовано постанову про повернення виконавчого документу стягувачу та повернуто оригінал наказу від 23.09.2020 рекомендованим листом № 0740030355729. Також суд врахував подані копії листа стягувача про направлення виконавчого документу від 13.02.2023, листа виконавця від 03.03.2023 про надання інформації з доданою до нього роздруківкою трекеру АТ «Укрпошта» статусу відправлення № 0740030355729, листа стягувача від 14.06.2023 про проведення службового розслідування щодо можливої втрати оригіналу виконавчого документа з долученими до нього відповідями Полтавської дирекції АТ «Укрпошта» та Управління патрульної поліції в Полтавській області.

Зокрема у відповіді Управління патрульної поліції в Полтавській області вказано наступне: «31.01.2023 року до УПП в Полтавській області надійшов рекомендований лист за № ШКІ 0740030355729 від Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції. У вказаному конверті знаходився документ із вих. № ДВ17 адресований управлінню. Будь-яких інших документів у конверті не знаходилося. Враховуючи вищевикладене, повідомляємо, що до УПП в Полтавській області оригінал виконавчого листа виданий 23.09.2020 Господарським судом Київської області не надходив».

Таким чином, зважаючи на те, що до стягувача наказ від 23.09.2020 у справі № 911/699/20 не надходив, направлення № 0740030355729 отримано іншим адресатом, який у конверті не виявив наказу у справі № 911/699/20, а виконавець стверджував, що наказ було відправлено саме з цим відправленням до стягувача та він не має у розпорядженні такого наказу суд вважає, що заявником доведено факт втрати документу і, відповідно, неможливість повернення наказу стягувачеві.

Тому суд, з огляду на втрату виконавчого документу, вважає за можливе задовольнити заяву Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) (07400, м. Бровари, Київська область, Бульвар Незалежності, 39) та видати останньому дублікат виконавчого документу у справі № 911/699/20 від 23.09.2020.

На підставі викладеного, керуючись ст. 234, пп. 19 п. 19 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Задовольнити заяву Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) (07400, м. Бровари, Київська область, Бульвар Незалежності, 39) про видачу дублікату виконавчого документу у справі № 911/699/20.

2.Видати Броварському відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) дублікат наказу у справі № 911/699/20 від 23.09.2020.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України.

Ухвала суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст. ст. 254-256 ГПК України.

Ухвалу підписано 17.08.2023.

Суддя А.Ф. Черногуз