ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/699/20

Суддя Черногуз А.Ф., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов 1 державного пожежно-рятувального загону головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (36034, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Половка, буд. 103, код ЄДРПОУ 38276829)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірол" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Димитрова, буд. 24, ЄДРПОУ 34837546)

про стягнення 3399,30 грн боргу, 513,30 грн пені, 237,96 грн штрафу, 70,58 3% річних та 57,49 грн втрат від інфляції,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №41-148/45 від 13.03.2020 1 державного пожежно-рятувального загіну головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірол" про стягнення боргу, пені, штрафу, втрат від інфляції та 3% річних згідно договору №260 від 16.11.2018.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.03.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

13.04.2020 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву №41-195/45 від 09.04.2020 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.04.2020 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 17.05.2020; відповідачу - заперечень до 22.05.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- 16.11.2018 між позивачем та відповідачем укладено Договір на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно рятувальними службами об`єктів та окремих територій №260;

- з січня по вересень 2019 року позивач направляв акти приймання-передачі послуг відповідачу, проте акти останній не підписав, не повернув та відповідно не оплатив;

- у зв`язку із наведеним позивачем було нараховано відповідачу окрім основного боргу, 513,30 грн пені, 237,96 грн штрафу, 70,58 3% річних та 57,49 грн втрат від інфляції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт підтверджується рекомендованими повідомленнями № 0103272872124 від 30.03.2020 та №0103272984470 з відмітками про вручення відповідачу ухвал Господарського суду Київської області від 26.03.2020 та від 23.04.2020 відповідно.

Водночас, суд повідомляє, що Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

Відповідно до п. 3 ч. 11 Глави ХІХ прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (№ 540-IX) розділ Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Відтак, з наведеного вбачається, що строк на подання відзиву в силу положень вказаного закону був продовжений на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 та продовжено строк дії карантину до 11.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 та продовжено строк дії карантину до 11.05.2020. Постановою Кабінету Міністрів №343 від 04.05.2020 строк дії карантину продовжено до 22.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 та продовжено дію карантину до 31.07.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 продовжено на всій території України дію карантину з 01.08.2020 по 31.08.2020.

В той же час, відповідно ч. 4 Розділу Х Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до ч. 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон) процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідний Закон набрав законної сили 16.07.2020, а отже, 05.08.2020 у відповідача був останній день строку для подачі відзиву або заяви про продовження процесуальних строків на подання відзиву.

Водночас, у даній справі, як вже зазначалось відзиву відповідачем не подано, а також заяви про продовження строку на подачу останнього.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати дану справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

16.11.2018 1 державним пожежно-рятувальним загоном головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі - позивач, "Аварійно-рятувальна служба") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірол" (далі - замовник, відповідач) укладено договір №260 на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно рятувальними службами об`єктів та окремих територій (далі - Договір).

Договір визначає правові та фінансово-економічні відносини між сторонами, які його уклали. Права і обов`язки сторін визначаються згідно з Конституцією України, Кодексом цивільного захисту України від 02.10.2012 року, постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 року № 763, іншими законами, а також указами і розпорядженнями Президента України, відомчими нормативними актами з питань аварійно-рятувального обслуговування, нормативними актами МНС та ДСНС України та іншими нормативними документами, що прийняті державними органами в межах компетенції (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

Відповідно до розділу 2 Договору предметом Договору є організація та здійснення аварійно-рятувального обслуговування "Аварійно-рятувальною службою" Об`єкту Замовника , а саме: АЗС з АГЗПТОВ Мірол , що розташовані за адресою: Полтавська область, Миргородський район, селоГаркушинці, вул. Хорольська, 44.

Аварійно-рятувальне обслуговування включає в себе:

- забезпечення готовності їх органів управління, сил і засобів до дій за призначенням;

- виконання аварійно-рятувальних робіт;

- виконання профілактичної роботи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.

Договір укладається з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на Об`єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об`єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості Об`єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних

ситуацій.

Вартість функціонування структурних підрозділів "Аварійно-рятувальної служби" у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 (однієї) оперативної одиниці складає: 4532 грн. 40 коп, (чотири тисячі п`ятсот тридцять дві грн. 40 коп). В тому числі ПДВ 755.40 грн.) на рік. Ця вартість встановлена Сторонами на основі Калькуляції, яка є невід`ємною частиною Договору, виконана згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати послуг з обслуговування об`єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами. Оплата за аварійно-рятувальне обслуговування здійснюється, на підставі Акту виконання умов договору, щоквартально у відповідному розмірі до річної суми, не пізніше п`яти днів з дня вказаного в Акті виконання умов договору. Акти виконання умов договору та рахунок надаються Аварійно-рятувальною службою рекомендованою кореспонденцією на адресу Замовника чи вручаються Замовнику . Замовник зобов`язаний в 3-х денний термін розглянути та підписати Акти виконання умов договору і повернути Аварійно-рятувальній службі рекомендованим листом чи особисто. У разі не повернення Актів виконання умов договору і при відсутності письмових претензій з обгрунтуваннями та підтверджуючими документами, Акти виконання умов договору вважаються підписаними. Використані пально-мастильні матеріали та інші витратні ресурси Аварійно - рятувальної служби під час проведенням аварійно-рятувальних робіт на Об`єктах повертаються Замовником на підставі Акту використання матеріальних засобів. Повернення оформляється двохстороннім Актом приймання-передачі.

Умови фінансування Замовником робіт Аварійно-рятувальної служби із запобігання та ліквідації надзвичайної ситуації на Об`єктах, визначаються згідно Договору про фінансування робіт аварійно-рятувальної служби із запобігання та ліквідації надзвичайної ситуації на об`єкті та чинного законодавства. Вартість обслуговування згідно з Договором змінюється у випадку зміни витрат на обслуговування, кількості Об`єктів, ставок податків і зборів, що сплачуються Аварійно- рятувальною службою з дня настання таких змін та оформляється додатковою угодою до Договору (Розділ 5 Договору).

Відповідно до розділу 6 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором "Аварійно- рятувальна служба" та "Замовник" несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Спори і суперечки, які виникають по цьому Договору або у зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів та пред`явлення претензій, вирішуються в судовому порядку.

За порушення терміну оплати "Замовник" сплачує "Аварійно-рятувальній службі" пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт і послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. На прострочену суму заборгованості нараховуються . З відсотки річних та індекс інфляції.

Протоколом погодження договірної вартості обслуговування (додаток до Договору №260 від 16.11.2018) сторони погодили, що перерахування коштів здійснюється щоквартально у відповідному розмірі до річної суми договору: 1133,10 грн (одна тисяча сто тридцять три грн. 10 коп. в т.ч. ПДВ 188,85 грн.) не пізніше п`яти днів з дня вказаного в Акті виконання умов договору. Даний протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків між Аварійно-рятувальною службою та Замовником .

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, тож відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

У відповідності до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відтак, в матеріалах справи наявні Акти приймання передачі послуг: за січень-березень 2019 року від 31.03.2019 на суму 1133,10 грн; за квітень-червень 2019 року на суму 1133,10 грн; за липень-вересень 2019 року на суму 1133,10 грн. Також, вбачається, що вказані акти отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями (наявні в матеріалах справи) №3603400161264, №3603400261617, №360340038023 з відмітками про вручення відповідачу від 19.01.2019, 16.04.2019, 14.08.2019 відповідно.

З перелічених актів виконаних робіт вбачається, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання визначені Договором №260 від 16.11.2018 на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно рятувальними службами об`єктів та окремих територій на загальну суму 3399,30 грн (1133,10 + 1133,10 + 1133,10), вказані обставини, також, підтверджуються відсутністю скарг від відповідача щодо якості виконаних робіт та/або їх не виконання позивачем.

Так, обов`язок оплати вказаних актів надання послуг на підставі п.п. 5.2. Договору , не пізніше п`яти днів з дня вказаного в Акті виконання умов договору.

Водночас, в матеріалах справи наявна довідка №07-16/1-06/1824 від 08.04.2020 видана Головним управлінням Державної казначейської служб України у Полтавській області з якої вбачається, що за період з 01.03.2019 по 13.03.2020 включно, кошти від ТОВ Мірол на рахунки (№ НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 ) Аварійно-рятувальної служби не надходили.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач відзив на позовну заяву не подав, чим позбавив себе можливості надати суду обґрунтовані заперечення на доводи позивача та контрозрахунки суми заборгованості.

Отже, у зв`язку з тим, що відповідач отримані акти не повернув та не підписав, останні вважаються такими, що підписані в силу домовленостей сторін, які зазначені у п. 5.3. Договору та такими, що підлягають обов`язковій оплаті.

Відтак, у зв`язку з вищевикладеним, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу у розмірі 3399,30 грн (1133,10 + 1133,10 + 1133,10) обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафу та встановив, що вказаний розрахунок є вірним, а тому сума штрафу у розмірі 237,96 грн підлягає стягненню з відповідача.

Між тим, суд, перевіряючи розрахунок позивача по нарахуванню пені встановив, що останній є арифметично не вірний, у зв`язку з цим, судом зроблено власний розрахунок пені та встановлено, що сума пені є більшою за заявлену до стягнення позивачем, водночас, суд не може з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, а отже стягненню з відповідача підлягає сума заявлена позивачем у розмірі 513,30 грн.

Стосовно розрахунку 3% річних суд зазначає, що він є арифметично вірним, а тому 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 70,58 грн.

Водночас, суд, перевіривши розрахунок втрат від інфляції та встановив, що він є арифметично не вірним, позаяк, позивачем не враховано дефляцію, які мала місце червень- серпень 2019 року.

При цьому, Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену порядком проведення індексації грошових доходів населення (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).

Поряд з тим, суд також повідомляє, що у розрахунку позивача хибним є нарахування інфляційних втрат за період з 01.10.2019 по 05.10.2019, позаяк втрати від інфляції не можуть нараховуватись протягом 5 днів, для вірного нарахування інфляційних втрат, сума боргу повинна існувати протягом всього місяця.

Отже, судом зроблено власний розрахунок втрат від інфляції (з урахуванням дефляції) та встановлено, що сума інфляційних втрат становить 29,32 грн та підставно підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом пропорційно позивача на відповідача у пропорційному розмірі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірол" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Димитрова, буд. 24, ЄДРПОУ 34837546) на користь 1 державного пожежно-рятувального загону головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (36034, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Половка, буд. 103, код ЄДРПОУ 38276829) 3399,30 грн боргу, 513,30 грн пені, 237,96 грн штрафу, 70,58 грн 3% річних, 29,32 грн втрат від інфляції та 2088,16 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.08.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз

Дата ухвалення рішення 14.08.2020
Зареєстровано 16.08.2020
Оприлюднено 17.08.2020

Судовий реєстр по справі 911/699/20

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Рішення від 14.08.2020 Господарський суд Київської області Господарське
Ухвала від 23.04.2020 Господарський суд Київської області Господарське
Ухвала від 26.03.2020 Господарський суд Київської області Господарське

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Стежити за справою 911/699/20

Встановіть Опендатабот та підтвердіть підписку

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону