Постанова

від 02.08.2023 по справі 917/1373/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/1373/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Приватного підприємства «Строй-Сервіс-999» - Григорука С.В., Сакенова Ю.К.,

Приватного підприємства «Дорсервіс КПК» - не з`явився,

Державного підприємства

«Агентство місцевих доріг Полтавської області» - не з`явився,

Приватного акціонерного товариства

«Миргородський Агрошляхбуд» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Строй-Сервіс-999»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 (у складі колегії суддів: Мартюхіна Н.О. (головуючий), Бородіна Л.І., Плахов О.В.)

та рішення Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 (суддя Мацко О.С.)

у справі № 917/1373/21

за позовом Приватного підприємства «Строй-Сервіс-999»

до Приватного підприємства «Дорсервіс КПК»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державного підприємства «Агентство місцевих доріг Полтавської області», Приватного акціонерного товариства «Миргородський Агрошляхбуд»,

про стягнення 2 872 884,23 грн,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року Приватне підприємство «Строй-Сервіс-999» (далі - ПП «Строй-Сервіс-999») звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «Дорсервіс КПК» (далі - ПП «Дорсервіс КПК») про стягнення заборгованості в сумі 2 872 884,23 грн, у тому числі 2 565 076,64 грн основного боргу, 307 807,59 грн інфляційних втрат

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором підряду від 19.07.2019 № 32 у частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.11.2021 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державне підприємство «Агентство місцевих доріг Полтавської області» (далі - ДП «Агентство місцевих доріг Полтавської області»), Приватне акціонерне товариство «Миргородський Агрошляхбуд» (далі - ПрАТ «Миргородський Агрошляхбуд»).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2023, у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ПП «Строй-Сервіс-999» на користь ПП «Дорсервіс КПК» 15 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у травні 2023 року ПП «Строй-Сервіс-999» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 917/1373/21 за касаційною скаргою ПП «Строй-Сервіс-999» з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.07.2023.

05.07.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючого, Зуєв В.А., Суховий В.Г. оголосив перерву в судовому засіданні до 02.08.2023.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 справу № 917/1373/21 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Зуєв В.А., Міщенко І.С., у зв`язку з відставкою судді Сухового В.Г.

ПП «Дорсервіс КПК» і треті особи в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, відсутність клопотань зазначених учасників справи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у тому числі відповідно до частини 4 статті 197 ГПК, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ПП «Строй-Сервіс-999», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що18.07.2019 між ДП «Агентство місцевих доріг Полтавської області» (замовник) та ПП «Дорсервіс КПК» (генпідрядник) укладено договір про закупівлю послуг № 03-24/19-87, предметом якого є надання послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення 01702034 Гадяч-Миргород на ділянці км27+500-км61+726 Миргородського району Полтавської області (окремими ділянками) (пункти 1.1, 1.2, 1.5).

За умовами цього договору замовник здійснює контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягом наданих послуг відповідно до частини 1 статті 849 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та в порядку, передбаченому цим договором, а у разі виявлення порушень умов цього договору, кошторисної документації, тендерної пропозиції, будівельних норм і правил, державних і галузевих стандартів інших нормативних документів, замовник зобов`язаний провести обстеження об`єкту (ділянки), запросивши підрядника, та за фактом обстеження видати підряднику письмовий припис про усунення та не приймати надані послуги до усунення допущених недоліків, а за необхідності - про зупинення надання послуг (пункти 2.3, 2.5).

Жодні роботи, що будуть приховані іншими роботами, не повинні закриватися підрядником без «Акта на закриття прихованих робіт», підписаного представником замовника та представником організації, котра здійснює авторський нагляд, у разі її наявності. Підрядник своєчасно, але не пізніше за два дні до прийняття, письмово сповіщає замовника про необхідність прийняття робіт (послуг), що будуть приховані іншими роботами (послугами) (пункт 2.7).

Під час виконання зобов`язань за договором підрядник може залучати субпідрядні організації за погодженням із замовником та в порядку, встановленому чинним законодавством (пункт 7.4.5).

19.07.2019 між ПП «Дорсервіс КПК» (генпідрядник) та ПП «Строй-Сервіс-999» (підрядник) укладено договір підряду № 32, за умовами якого підрядник зобов`язався надати генпідряднику послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення 01702034 Гадяч-Миргород на ділянці км27+500-км61+726 Миргородського району Полтавської області (окремими ділянками) згідно з проектно-кошторисною документацією, а генпідрядник - прийняти належним чином надані послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів на його рахунок, передбачених на ці цілі (пункт1.1).

Ціна договору встановлюється відповідно до додатку № 1 «Договірна ціна» та становить 9 445 800,00 грн (пункт 3.1).

У розділі 8 договору визначено порядок здійснення генпідрядником контролю за якістю поточного ремонту і матеріальних ресурсів.

Так, підрядник повинен надавати передбачені цим договором послуги генпідряднику, якість яких відповідає вимогам та правилам, визначених: Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затвердженими постановою КМУ №198 від 30.03.1994; ГБН Г.1-218-182-2011; ДСТУ 3587-97 (пункт 8.1); жодні роботи, що будуть приховані іншими роботами, не повинні закриватися підрядником без «Акта на закриття прихованих робіт», підписаного представником генпідрядника (пункт 8.2); підрядник своєчасно, але не пізніше ніж за 2 дні до прийняття, письмово сповіщає генпідрядника про необхідність прийняття робіт, що будуть приховані іншими роботами (пункт 8.3); відповідальність за якість наданих послуг, випробування матеріалів несе підрядник (пункт 8.4); генпідрядник здійснює контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягом наданих послуг відповідно до частини 1 статті 849 ЦК та у порядку, передбаченому цим договором (пункт 8.5).

Відповідно до пункту 8.7 договору у разі виявлення порушення умов цього договору , тендерної пропозиції, будівельних норм і правил, державних і галузевих стандартів, інших нормативних документів, генпідрядник зобов`язаний письмово, в п`ятиденний термін повідомити підрядника про необхідність їх усунення і не приймати надані послуги до усунення допущених недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги - відмовитися від договору підряду і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків іншій особі за рахунок підрядника. Неякісно виконані послуги, у тому числі виконані з використанням матеріальних ресурсів, що не відповідають установленим нормам, генпідрядником не оплачуються. Підрядник, у визначені терміни має привести їх у відповідність до встановлених вимог. Якщо підрядник не усуне в установлені строки (але не пізніше 20 календарних днів) виявлені недоліки, генпідрядник має право залучити до цього третіх осіб з компенсацією витрат на їхні послуги за рахунок підрядника, у тому числі шляхом утримання відповідних сум при розрахунках з підрядником за надані послуги.

Виявлене в процесі перевірок і випробувань неякісне надання послуг підлягає виправленню за рахунок підрядника у встановлені актом перевірки строки, а виявлені неякісні матеріали - заміні. Жодні роботи, що підлягають закриттю не повинні закриватися підрядником без акту на закриття прихованих робіт, підписаного представником генпідрядника. Підрядник своєчасно, але не пізніше ніж за 48 год до прийняття, письмово сповіщає генпідрядника про необхідність приймання робіт, що підлягають закриттю (пункт 8.10).

Проведення розрахунків за надані послуги регламентовано розділом 9 договору.

Сторони погодили, що генпідрядник здійснює розрахунки за надані послуги з підрядником протягом 10 робочих днів на підставі акту приймання виконаних робіт (наданих послуг) (форма КБ№2в) та довідки про вартість виконаних робіт (наданих послуг) (форма №КБ-3), підписаним уповноваженими представниками сторін (пункт 9.1); підрядник визначає обсяги і вартість наданих послуг, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх на підписання генпідряднику, який зобов`язаний перевірити і підписати подані документи або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 3 днів з моменту отримання (пункт 9.3); несвоєчасне підписання актів, а також необґрунтовані претензії щодо представлених обсягів наданих послуг вирішуються у встановленому законодавством порядку (пункт 9.4); оплата послуг, наданих з недоробками і дефектами, проводиться після усунення останніх (пункт 9.5).

Порядок приймання-передача об`єкта поточного середнього ремонту визначено у розділі 10 договору.

Приймання-передача закінчених послуг (об`єкта поточного-середнього ремонту) здійснюється відповідно до настанови щодо прийняття робіт з поточного середнього ремонту автомобільних доріг загального користування СОУ 42.1-37641918-085:2018 (пункт 10.1); недоліки у виконаних роботах, виявлені в процесі приймання-передачі закінчених послуг, які виникли з мети підрядника, повинні бути усунені підрядником протягом строків, визначених комісією, що приймає об`єкт (пункт 10.2); якщо підрядник не бажає чи не може усунути ці недоліки, генпідрядник може попередити підрядника про порушення ним своїх зобов`язань, і, якщо підрядник без затримки не вживатиме необхідних заходів для виправлення ситуації, усуне недоліки своїми силами або із залученням третіх осіб за рахунок підрядника (пункт 10.3).

У пункті 14.3 договору передбачено право генпідрядника в односторонньому порядку розірвати договір, якщо: підрядник не розпочав надання послуг протягом 15 календарних днів від дати, визначеної Календарним графіком; одноразового грубого порушення робітниками (працівниками) підрядника та/або залучених субпідрядників вимог безпеки, та/або технологічної дисципліни, умисного або необережного пошкодження майна генпідрядника тощо; порушення договірних зобов`язань підрядника, що створює передумови для невиконання умов цього договору; грубого порушення підрядником будівельних норм та правил.

Відповідно до пункту 14.4 договору генпідрядник розриває договір у випадку не виконання підрядником вимог цього договору або порушення строків надання послуг. Останній зобов`язаний відшкодувати збитки.

Договір набуває чинності з моменту підписання повноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань.

Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога ПП «Строй-Сервіс-999», заявлена до ПП «Дорсервіс КПК», про стягнення заборгованості в сумі 2 872 884,23 грн, у тому числі 2 565 076,64 грн основного боргу, 307 807,59 грн інфляційних втрат, обґрунтована тим, що позивачем у порядку та на умовах, визначених договором підряду, надано послуги відповідачу щодо частини поточного середнього ремонту автомобільної дороги, всього на суму 2 869 130,86 грн, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) від 16.10.2019 і довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-2) від 16.10.2019, які були направлені на поштову та електронну адреси генпідрядника. Проте генпідрядником проведено лише частковий розрахунок, а саме: 28.10.2019 перераховано кошти в сумі 1 072 530,60 грн та 14.11.2019 - 238 200,00 грн; загальна сума отриманих коштів становить 1 310 730,60грн.

Також, позивач зазначає, що ним було виконано роботи та понесені витрати з поточного ремонту, які не увійшли до зазначеного акта. За результатом виконання цих робіт підрядником було підготовлено та направлено для підписання генпідряднику акт приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) від 16.10.2019 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3) від 16.10.2019 на загальну суму 1 006 676,38 грн, однак генпідрядником з незрозумілих причин ці документи підписано не було.

13.12.2019 позивач повторно направив зазначені документи поштовою кореспонденцією, проте відповідачем вони отримані не були та повернуті поштовою організацією з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням від 13.12.2019.

Позивач вважає, що заборгованість відповідача становить загальну суму 2 565 076,64грн, а саме: 1 558 676,26грн за актом виконаних робіт (КБ-2в) від 16.10.2019 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3) від 16.10.2019, які отримані відповідачем, але безпідставно не підписані останнім, та 1 006 676,38 грн - за фактично виконані роботи.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення у тому числі 307 807,59 грн інфляційних втрат за період з 01.11.2019 по 30.06.2021.

ПП «Строй-Сервіс-999» також подано до суду першої інстанції заяву про зміну підстав позову, в якій останній додатково просить відшкодувати за рахунок відповідача судовий збір, 40 000,00 грн витрат на правову допомогу та 25 000,00 грн витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій.

ПП «Дорсервіс КПК» проти позову заперечило з огляду на те, що позивачем не були виконані роботи за договором в заявленому обсязі; ПП «Строй-Сервіс-999» порушено умови договору в частині оформлення та надання на підпис актів закриття прихованих робіт в порядку, встановленому договором; роботи виконані неякісно, що стало підставою для винесення замовником припису від 02.09.2019, у зв`язку з чим відповідач направив позивачу лист від 28.08.2019 про розірвання договору з вимогою про зупинення робіт та лист від 02.09.2019 про усунення порушень (позивач визнає факт отримання). Жодних документів, на які посилається позивач як на підставу для здійснення оплати у зазначених сумах, відповідач не отримував, натомість оплатив фактично виконані позивачем роботи.

Апеляційний господарський суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено, та мотивував таке рішення тим, що оскільки позивачем належним чином не було підтверджено усунення допущених недоліків робіт та фактичного виконання робіт за договором на заявлену у позові суму, а також за обставин неможливості встановлення остаточних обсягів робіт за період, зазначений позивачем, за відсутності належних доказів направлення відповідачу спірних актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт, тому відсутні обумовлені договором та законом підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 2 565 076,64 грн заборгованості за договором підряду від 19.07.2019 № 32 за наведених позивачем доводів та обґрунтувань,

У поданій касаційні скарзі ПП «Строй-Сервіс-999» послалося на те, зокрема, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору порушено положення частини 3 статті 13 ГПК, частини 1 статті 14 ГПК та прийнято рішення на підставі недопустимих доказів, а саме: розрахунку, проведеного ПП «Дорсервіс КПК», на підставі складених в односторонньому порядку актів виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, що не відповідає умовам договору та чинному законодавству; при цьому поза увагою судів залишилася та обставина, що відповідно до умов договору та законодавства саме підрядник (позивач) визначає обсяги і вартість наданих послуг, що підлягають оплаті, готує відповідні документи та подає їх на підписання генпідряднику (відповідачу), який зобов`язаний перевірити і підписати подані документи або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом трьох днів з моменту отримання. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статей 853, 882 ЦК та не враховано, що підрядник не повинен спонукати замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта; якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими. Такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 17.082021 у справі № 910/16308/20, що не було враховано судами під час вирішення справи. Суди попередніх інстанцій при вирішенні спору порушили положення статті 79 ГПК, яка покладає на суд обов`язок оцінити докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; такі висновки, а також висновки щодо застосування стандарту доказування, викладено у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 927/645/19, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц; при цьому суди надали перевагу і визнали більш вірогідними докази, надані відповідачем, що суперечить такому стандарту доказування як «вірогідність доказів»; суд апеляційної інстанції безпідставно послався на те, що позивачем не було проведено експертизу, проте позивачем було надано акти виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт, а в разі незгоди відповідача з цими доказами, то саме він мав заявляти відповідне клопотання про проведення експертизи. В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, скаржник послався на висновки щодо застосування положень статей 853, 882, 525, 526 ЦК, статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК), викладені у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, від 27.03.2018 у справі № 927/414/17, від 04.06.2018 у справі № 908/3519/16, від 05.06.2018 у справі № 910/16804/17, від 26.06.2018 у справі № 902/1370/15, від 19.09.2018 у справі № 905/1090/17, від 06.08.2018 у справі № 911/662/17, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18; щодо дослідження електронних доказів висновки наведено в постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21, від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення у межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

У частинах 1, 2 статті 193 ГК визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У статті 11 ЦК визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2).

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 ЦК, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому положення статті 525 ЦК встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Як установлено судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання глави 61 ЦК. Зокрема, між сторонами виникли правовідносини з виконання підрядних робіт, за якими позивач як підрядник зобов`язався виконати роботи (надати послуги) з ремонту автомобільної дороги, а відповідач як генпідрядник зобов`язався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх вартість.

За змістом статті 837 ЦК за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1). Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК).

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1 статті 875 ЦК).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 ЦК). Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (частина 4 статті 879 ЦК).

У статті 857 ЦК визначено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру (частина 1); виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові (частина 2); результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру (частина 3).

Відповідно до положень статті 202 ГК і статті 599 ЦК зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язання. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання покладаються додаткові юридичні обов`язки (сплата неустойки тощо). Лише після того, як сторони здійснили усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважається припиненим. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

У статті 610 ЦК визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків (частина 1 статті 611 ЦК).

За умовами договору підряду, укладеного між сторонами у справі, що розглядається, підрядник зобов`язався надати генпідряднику послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення (окремими ділянками) згідно з проектно-кошторисною документацією, а генпідрядник - прийняти належним чином надані послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів на його рахунок, передбачених на ці цілі; сторонами погоджено, що договірна ціна (вартість робіт) робіт є динамічною; відповідно до пункту 3.1 договору становить 9 445 800,00 грн, у тому числі ПДВ 1 574 300,00грн.

Розрахунки за надані підрядником послуги здійснюються генпідрядником протягом 10 робочих днів на підставі акту приймання виконаних робіт (наданих послуг) (форма КБ2в) та довідки про вартість виконаних робіт (наданих послуг) (форма КБ-3), підписаним уповноваженими представниками сторін (пункт 9.1 договору); при цьому підрядник визначає обсяги і вартість наданих послуг, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх на підписання генпідряднику, який зобов`язаний перевірити і підписати подані документи або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 3 днів з моменту отримання (пункт 9.3); оплата послуг, наданих з недоробками і дефектами проводиться після усунення останніх (пункт 9.5); недоліки у виконаних роботах, виявлені в процесі приймання-передачі закінчених послуг, які виникли з мети підрядника, повинні бути усунені підрядником протягом строків, визначених комісією, що приймає об`єкт (пункт 10.2).

В основу судових рішень про відмову в задоволенні позовних вимог підрядника (ПП «Строй-Сервіс-999») про стягнення з генпідрядника (ПП «Дорсервіс КПК») заборгованості з оплати виконаних позивачем робіт за договором підряду від 19.07.2019 № 32, судами попередніх інстанцій покладено такі встановлені фактичні обставини справи:

- у серпні 2019 року під час виконання робіт за договором відповідачем (генпідрядником) було виявлено порушення умов договору з боку позивача (підрядника), у тому числі виявлено недоліки щодо якості виконуваних робіт, що у сукупності стало підставою для прийняття рішення про розірвання договору з позивачем (підрядником), про що останнього було повідомлено у листі від 28.08.2019;

- позивачем порушено обов`язок, закріплений у пунктах 8.2., 8.10 договору, щодо подання на підпис відповідачу актів на закриття прихованих робіт, позаяк за умовами договору жодні роботи, що будуть приховані іншими роботами, не повинні закриватися підрядником без акта на закриття прихованих робіт, підписаного представником генпідрядника, натомість акти прихованих робіт за липень-серпень 2019 року, наявні в матеріалах справи, містять лише підпис представника позивача;

- відповідачем було направлено позивачу вимогу (вих.№189 від 02.09.2019) про усунення недоліків, у якій зазначено про негайне зупинення подальшого виконання робіт до усунення зазначених у приписі недоліків/порушень та надання відповідного підтвердження; факт отримання цієї вимоги позивачем не заперечувався;

- доводи позивача про усунення ним недоліків робіт як підрядником не прийнято судами до уваги, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджено усунення недоліків робіт саме відповідачем (генпідрядником); а в подальшому виконання відповідних робіт в повному обсязі ПрАТ «Миргородський Агрошляхбуд» на підставі укладеного з ПП «Дорсервіс КПК» договору підряду від 08.10.2019 № 39, що підтверджено доданими до матеріалів справи первинними документами; такі обставини також підтверджено: Загальним журналом робіт на об`єкті (належним чином завірена копія долучена до матеріалів справи), зокрема таблицею № 6, відомостями про фіксацію порушень, вимогою представника контролюючого органу про припинення роботи до усунення вказаних недоліків, про усунення недоліків та виконання відповідачем робіт на виконання припису 25.09.2019, 26.09.2019, 27.09.2019, 02.10.2019, видатковими накладними від 02.10.2019 № 253, від 27.09.2019 № 250, від 26.09.2019 № 249, актами наданих послуг від 25.09.2019;

- у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза (частина 4 статті 853 ЦК), проте позивач, будучи повідомленим про порушення умов договору та наявність недоліків у роботі, не ініціював проведення експертизи щодо якості робіт і не надав обґрунтованих заперечень щодо виявлених відповідачем та замовником недоліків;

- відповідачем проведено розрахунок з позивачем за фактично виконану роботу;

- судом досліджено докази, надані на підтвердження перерахування відповідачем позивачу 1 310 730,60 грн двома платіжними дорученнями: від 28.10.2019 на суму 1 072 530,60 грн та від 14.11.2019 на суму 238 200,00 грн, та встановлено, що вони не містять посилання на акт приймання виконаних робіт від 16.10.2019 (складений відповідачем в односторонньому порядку), чим спростовано твердження позивача про те, що платежі були здійснені саме на підставі цього документа;

- заявлена до стягнення сума основного боргу складається з суми робіт за двома актами приймання-передачі від 16.10.2019 та довідками про вартість виконаних робіт на суму 2 869 130,86 грн та на суму 1 006 676,38 грн; підпис представника відповідача міститься тільки на довідці про вартість виконаних робіт на суму 2 869 130,86 грн. Інші документи, на які посилається позивач, відповідачем підписані не були та містять відмітки про відмову від підписання (без надання аргументованої відмови), зроблені представником позивача; проте підписання замовником тільки довідки про вартість робіт є недостатнім та суперечить наведеним правовим нормам, що регулюють правовідносини підряду, та умовам договору;

- судом не прийнято до уваги надану позивачем копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.12.2019 як належний доказ надсилання відповідачу поштового відправлення разом з актами та довідками (№КБ-2в, №КБ-3), оскільки з нього неможливо з`ясувати ані факту вручення поштового відправлення, ані причину його повернення, а також не вбачається можливим встановити, які саме документи направлялися позивачем за цим поштовим відправленням;

- з роздруківки з електронної пошти, наданої позивачем на підтвердження факту направлення цих документів на електрону пошту відповідача, не є можливим встановити, на яку саме електронну адресу здійснено направлення електронного повідомлення (листа з додатками), чи належить електронна пошта зазначеного користувача саме відповідачу, а також з`ясувати дійсний вміст вкладених файлів, тобто, які саме документи направлялися позивачем та на яку саме електронну адресу;

- наданий позивачем до матеріалів справи флеш-носій, на якому міститься відеозапис з екрану мобільного телефону, з якого вбачається направлення на електронну адресу dorservis_kpk@ukr.net (згідно реквізитів договору підряду електронна адреса належить відповідачу) актів здачі-приймання, довідок про вартість робіт, рахунок на оплату тощо, за висновками судів не відповідає визначеним чинним законодавствам критеріям електронного документа, тому не приймається як належний і допустимий доказ у розумінні статей 76-79 ГПК.

За змістом положень статей 14, 269 ГПК передбачено обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У частині 3 статті 2 ГПК однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Принцип змагальності (статті 13 ГПК) і принцип рівності сторін (статті 7 ГПК), що пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК).

Наведена процесуальна норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, що є необхідними для правильного вирішення спору.

Суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням усіх встановлених фактичних обставин цієї справи у їх сукупності, дійшли таких висновків:

- відповідач не підписав акти виконаних робіт із наведенням причин такої відмови - невиконання позивачем робіт за договором в заявленому обсязі;

- позивачем порушено умови договору в частині оформлення та надання на підпис актів закриття прихованих робіт;

- неналежна якість робіт, виконаних позивачем, стала підставою для винесення замовником припису;

- ці обставини стали підставою для розірвання відповідачем договору та направлення позивачу вимоги про зупинення робіт та необхідність усунення порушень;

- позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не спростовано доводів відповідача ані про наявність недоліків в роботі підрядника, ані про не усунення останнім порушень, встановлених у приписі контролюючого органу, а також доводів щодо їх самостійного усунення відповідачем за власний рахунок з понесенням витрат;

- з поданих позивачем доказів неможливо встановити реальну вартість та обсяг виконаних ним робіт на виконання умов договору та перевірити відповідність вартості робіт фактично виконаним роботам, так само як і встановити об`єм цих фактично виконаних робіт, що є обов`язковим у цьому випадку для задоволення позовних вимог;

- подані позивачем бухгалтерські довідки є односторонньо складеними документами, а тому такі витрати не можуть вважати реальними, фактичними та такими, що погоджені замовником;

- більша частина з поданих позивачем на підтвердження фактичного виконання робіт за договором документів датована січнем-червнем 2019 року, тобто раніше, ніж мало місце укладення між сторонами саме договору підряду від 19.07.2019 № 32, а з решти документів неможливо встановити, що вони стосуються виконання робіт саме за цим договором, при цьому жодних пояснень на вимогу суду щодо таких обставин позивачем станом на час прийняття рішення надано не було;

- позивачем не було надано узгоджений сторонами кошторис та календарний план виконання робіт, що унеможливлює для суду здійснити перевірку наданих позивачем актів виконання робіт та довідки про вартість на предмет відповідності фактичного виконання підрядником робіт та понесення витрат, їх відповідності конкретним видам робіт та їх вартості, погоджених з відповідачем;

- матеріали справи не містять будь-яких доказів понесення витрат підрядником (на закупівлю матеріалів, ресурсів, послуг тощо), починаючи з вересня 2019 року по 16.10.2019 року, в той час, як позивач посилається на виконання ним робіт та понесення витрат у цей період;

- відповідач реалізував своє право на відмову від виконання підрядником робіт, передбачене частиною 4 статті 849 ЦК, виплативши підрядникові плату за виконану частину робіт;

- доказів на підтвердження іншої вартості фактично виконаних робіт, ніж визначеної відповідачем, або понесення підрядником збитків чи упущеної вигоди у зв`язку з розірванням договору, позивачем не надано та матеріали справи не містять.

Оскільки позивачем у встановленому законом порядку не доведено обставин порушення його прав, що стало підставою для звернення до суду з позовом у справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

ПП «Строй-Сервіс-999» підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтував тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 927/645/19, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц щодо застосування статті 79 ГПК; від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, від 27.03.2018 у справі № 927/414/17, від 04.06.2018 у справі № 908/3519/16, від 05.06.2018 у справі № 910/16804/17, від 26.06.2018 у справі № 902/1370/15, від 19.09.2018 у справі № 905/1090/17, від 06.08.2018 у справі № 911/662/17, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18 щодо застосування статей 853, 882, 525, 526 ЦК, статті 193 ГК; від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21, від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21 щодо дослідження електронних доказів.

Так, щодо застосування статті 79 ГПК при оцінці доказів, у наведених постановах Верховного Суду узагальнено наведено висновок про те, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 76 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було враховано такі висновки Верховного Суду та застосовано, у тому числі, передбачені процесуальним законом стандарти доказування, внаслідок чого суди дійшли висновку, що позивачем у встановленому законом порядку не доведено тих обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог, про що зазначено вище.

Суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування статей 853, 882, 525, 526 ЦК, статті 193 ГК при вирішенні спору у подібних правовідносинах, викладених у наведених позивачем постановах, а також з огляду на такі висновки на належність поданих позивачем доказів, у тому числі електронних доказів, оскільки правовідносини у цих справах є неподібними до спірних правовідносин, адже різняться предметами, підставами позову та фактично-доказовою базою; рішення у справах ухвалені за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, в залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення, що виключає їх подібність як за правовим регулюванням так і за змістовним критерієм.

Зважаючи на викладене, Суд вважає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не підтвердилася.

Разом із тим відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Так, у частині 1 статті 310 ГПК наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Такими підставами касаційна скарга не обґрунтована.

За змістом частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Проте касаційна скарга не обґрунтована і підставами для скасування судового рішення, передбаченими у пунктах 2, 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК.

Доводи, наведені в касаційній скарзі щодо неналежного з`ясування судами попередніх інстанцій усіх обставин справи, загалом стосуються процесу доказування, оцінки доказів судом та фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих доказів і встановлення нових обставин справи, проте відповідно до норм статті 300 ГПК зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідно зауважити, що умовою застосування пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК. Проте у цій справі заявлені скаржником підстави оскарження судового рішення з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК є необґрунтованими, про що зазначено вище.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постановлених у справі судових рішень - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Строй-Сервіс-999» залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 у справі № 917/1373/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко