Постанова

від 16.08.2023 по справі 753/2627/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 753/2627/20

провадження № 61-2818св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс»,

треті особи: державний реєстратор прав на нерухоме майно філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ Донський Ярослав Сергійович, Акціонерне товариство «РВС Банк», Публічне акціонерне товариство «Фідобанк»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», яка підписана представником Коваленком Євгеном Володимировичем, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2021 року у складі судді Лужецької О. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 року, у складі колегії суддів: - Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор плюс»), треті особи: державний реєстратор прав на нерухоме майно філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ Донський Я. С., Акціонерне товариство «РВС Банк» (далі - АТ «РВС Банк»), Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк»), про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна.

Позов мотивований тим, що 26 січня 2006 року між ОСОБА_2 та Лівобережною філією АКБ «ТАС-Комерцбанк» укладений кредитний договір № 04/3728-С, в рахунок виконання зобов`язань за яким між тими ж сторонами був укладений іпотечний договір № 560 від 26 січня 2006 року, за яким позивач передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , про що був внесений відповідний запис до державного реєстру іпотек та реєстру заборон відчуження нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 2818449).

Також 28 липня 2008 року між нею та ВАТ «Сведбанк» був укладений інший кредитний договір № 2615/0708/88-028, з метою забезпечення виконання зобов`язань за яким, в цей день був укладений іпотечний договір № 2615/0708/88-028-Z-28, згідно за яким позивач передала в іпотеку належну їй на праві власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , про що був внесений відповідний запис до державного реєстру іпотек та реєстру заборон відчуження нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 7643438).

17 липня 2013 року на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києві про стягнення з позивача на користь ПАТ «Фідобанк» 748 428,33 грн боргу, суд видав виконавчий лист № 2-5675/12, на підставі якого відділом ДСВ Печерського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження №39472765 та постановою державного виконавця від 05 березня 2013 року накладений арешт на все нерухоме майно, що належить позивачу та оголошено заборону на його відчуження, про що внесений відповідний запис до реєстру обтяжень нерухомого майна.

Позивач дізналася, що 31 липня 2017 року Державним реєстратором на підставі іпотечного договору № 2615/0708/88-028-Z-28 від 28 липня 2008 року, договору про відступлення прав за іпотечним договором № 6970 від 28 листопада 2012 року зареєстровано право власності на спірну квартиру за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36394428 від 03 липня 2017).

Позивач не отримувала вимогу про виконання порушеного зобов`язання.

На момент проведення реєстраційної дії була наявна заборона на відчуження зазначеної квартири, а також накладений арешт в рамках виконавчого провадження.

Реєстрація права власності на спірну квартиру відбулась під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

З урахуванням змінених позовних вимог позивач просила:

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Донського Я. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36394428 від 31 липня 2017 року, яким за ТОВ «ФК «Вектор Плюс») зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 та поновити право власності позивача;

скасувати запис про право власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно,

поновити попередній запис про право власності позивача.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 року, позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Вектор плюс», треті особи: державний реєстратор прав на нерухоме майно філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ Донський Я. С., АТ «РВС Банк», ПАТ «Фідобанк», про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно філії КП «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ Донського Я. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36394428 від 31 липня 2017 року, яким за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 21647204.

Поновлено право власності ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

оскаржене рішення державного реєстратора від 31 липня 2017 року № 36394428 підлягає скасуванню, оскільки на все нерухоме майно позивача накладений арешт, який зареєстрований в Реєстрі 12 вересня 2013 року, номер запису про обтяження 2468627, доказів про скасування чи зняття якого відповідачами чи іншими особами суду не надано, що унеможливлювало з 12 вересня 2013 року та унеможливлює вчинення реєстраційних дій з реєстрації права власності на майно позивача (у тому числі, щодо спірної квартири) до скасування (зняття) відповідного арешту;

наявність в Реєстрі запису про арешт майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте, тому вчинення реєстраційних дій по реєстрації права власності на майно позивача до скасування (зняття) відповідного арешту не відповідає вимогам закону;

рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав є підставою для внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав. Таким чином, вимоги позивача про скасування запису не є належним способом захисту, оскільки рішення суду про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо вказаної квартири є самостійною підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

крім того, після 16 січня 2020 року відбулися істотні зміни у матеріально-правовому регулюванні спірних реєстраційних відносин, зокрема, було внесено зміни до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якими, належними способами захисту прав є: 1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, 2) визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, 3) скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною, чи припинення цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав (за їх наявності), а відтак позовні вимоги в частині поновлення права власності ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2022 року ТОВ «ФК «Вектор плюс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просили рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 09 квітня 2014 року у справі № 6-13цс14, від 11 листопада 2014 у справі № 21-357а14, від 06 липня 2016 у справі № 6-1213цс16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 провадження № 14-181цс20;

згідно з матеріалами справи, іпотекодержатель надсилав іпотекодавцю вимогу про усунення порушення зобов`язань. Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, зазначена вимога була вручена іпотекодавцю 15 лютого 2014 року. Іпотекодержатель надав державному реєстратору документи, які містять відмітку поштового відділення зв`язку про відправлення вимоги, тобто виконав вищевказані вимоги закону та договору. Надання доказів щодо повідомлення боржника та сплив тридцятиденного строку з моменту повідомлення уможливлюють звернення стягнення на предмет іпотеки, що свідчить про дотримання встановленого порядку. При прийнятті рішення суд проігнорував викладені обставини, а також не прийняв до уваги матеріали непосвідченої ксерокопії реєстраційної справи, що надав позивач, та в якому міститься доказ направлення та отримання листа-вимоги іпотекодержателя, а також фактично отримання цього листа вдруге, в адміністративному суді (оскільки матеріали реєстраційної справи до подання позову до суду загальної юрисдикції у позивача були наявні);

відповідно до листа ВАТ «Сведбанк» на адресу приватного нотаріуса Німченко О. Є., у зв`язку з укладанням із ОСОБА_4 кредитного договору № 2615/0708/88-028 від 28 липня 2008 року, банк надає згоду на наступну іпотеку трикімнатної квартири (загальною площею 69,30 кв. м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та знаходиться в іпотеці за іпотечним договором від 26 січня 2006 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк», що є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 , що посвідчений Кучеренко Н. П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 26 січня 2006 року та зареєстрований в реєстрі за № 560, заборона зареєстрована в реєстрі за № 561. Також, з наданої позивачем копії іпотечного договору від 26 січня 2006 року вбачається, що строк виконання зобов`язання за кредитним договором, що забезпечується цим договором, становить до 26 січня 2011 року;

станом на 31 липня 2017 року заборгованість за кредитним договором від 26 січня 2006 року погашена не була, право вимоги за цим договором було дійсним. Також, в позові не зазначено і не доведено, яким чином було порушено права позивача, а не банку. Ні ВАТ «Сведбанк», чи його правонаступник, ні зазначені позивачем АТ «РВС БАНК», ПАТ «Фідобанк» будь-яких вимог, претензій у зв`язку з оспорюваним рішенням державного реєстратора від 31 липня 2017 року не пред`являли. Хоча у випадку наявності вимог за іпотечним договором від 26 січня 2006 року це стосувалося би саме їх. Наявність інших судових процесів свідчить про хибність обґрунтувань позову та не порушення інтересів позивача;

ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було доведено нерозповсюдження мораторію на спірні правовідносини. Позивач не надав жодних письмових доказів цільового використання кредиту, виданого у готівкової формі в касі банку. Предметом іпотеки є квартира за адресою: АДРЕСА_3 , але в користуванні позивача є інший об`єкт нерухомості - вказана в договорах кредиту, іпотеки, поруки та паспорті позивача квартира, за адресою: АДРЕСА_4 . У квартирі АДРЕСА_1 був зареєстрований лише ОСОБА_5 , поручитель та колишній чоловік позивача. Крім того, поручитель ОСОБА_5 надавав кредитору довідку про доходи і про те, що він працює виконавчим директором в ТОВ «Інтертелеком», та адресою юридичної особи для листування є АДРЕСА_5 (з цього випливає, що це є фактичною адресою товариства). Крім того, позивач надала до справи свідоцтво про шлюб з ОСОБА_6 29 липня 2017 року. Оскаржене рішення державного реєстратора від 31 липня 2017 року було прийнято пізніше реєстрації шлюбу та набуття позивачем права користування житловою нерухомістю чоловіка. Наявність у чоловіка такої нерухомості підтверджується його деклараціями, які офіційно оприлюднено (оскільки він перебуває на посаді, що зобов`язує подавати та оприлюднювати такі декларації);

ТОВ «ФК «Вектор Плюс», як обтяжувач згідно з Законом України «Про іпотеку», володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна, а тому накладений державним виконавцем арешт на майно, що перебуває в іпотеці, жодним чином не забезпечує виконання рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ та порушено виконавче провадження, а лише порушує та обмежує забезпечене іпотекою право ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на першочергове право задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки. Суди не звернули уваги на те, що позивач послався лише на арешт, а не на порушення свого права внаслідок оспорюваної реєстраційної дії. Між тим, позивач є боржником декількох кредиторів, рішення суду не виконує, кредитні кошти не повертає, але захищається арештом, накладеним виключно для уникнення продажи ним, як боржником, свого майна. На випадки набуття іпотекодержателем права власності на предмети іпотеки заборона на відчуження взагалі не розповсюджується, адже майно не продається, а право власності набувається іпотекодержателем, і арешт зберігає свою чинність;

крім того, інформаційна довідка відповідача з Державного реєстру підтверджує відсутність арешту, а тому відсутні підстав для відмови державним реєстратором у прийняті оспорюваного позивачем рішення;

іпотекодержатель має пріоритет перед іншими арештами, що виникають пізніше. У державного реєстратора відсутні обмеження при набутті іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» та договору про задоволення інтересів іпотекодержателя (яким є також застереження в іпотечному договорі);

згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11 листопада 2014 року у справі № 21-357а14, наявність в Єдиному реєстрі заборони запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. Однак, є винятки із зазначеного. Це випадки, коли така заборона накладена в інтересах особи, яка звернулася до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав;

суд безпідставно вийшов за межи позовних вимог, а також безпідставно, на власний розсуд та без постановлення відповідної ухвали, при прийнятті оскаржуваного рішення вирішив, що первісний відповідач державний реєстратор є третьою особою, а колишня третя особа ТОВ «ФК «Вектор Плюс» є відповідачем.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 753/2627/20, витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ТОВ «ФК «Вектор плюс» про зупинення виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 року відмовлено.

У червні 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 753/2627/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22).

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 753/2627/20.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 23 лютого 2022 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та у постановах Верховного Суду України від 09 квітня 2014 року у справі № 6-13цс14, від 11 листопада 2014 року у справі № 21-357а14, від 06 липня 2016 року у справі № 6-1213цс16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 26 січня 2006 року між позивачем та Лівобережною філією АКБ «ТАС-Комерцбанк» укладений кредитний договір № 04/3728-С. В рахунок виконання зобов`язань між тими ж сторонами був укладений іпотечний договір № 560 від 26 січня 2006 року, за яким позивач передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , про що був внесений відповідний запис до державного реєстру іпотек та реєстру заборон відчуження нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 2818449).

28 липня 2008 року між позивачем та ВАТ «Сведбанк» укладений кредитний договір №2615/0708/88-028 (основне зобов`язання. З метою забезпечення виконання зобов`язань був укладений іпотечний договір № 2615/0708/88-028-Z-28 від 28 липня 2008 року (реєстраційний номер 7958), за яким позивач передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , про що був внесений відповідний запис до державного реєстру іпотек та реєстру заборон відчуження нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 7643438).

08 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступник ВАТ «Сведбанк», яке є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк») та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладений договір про відступлення прав за іпотечними договорами (реєстровий номер 6970), за яким ПАТ «Сведбанк» як первісний іпотекодержатель відступило ТОВ «ФК «Вектор Плюс» як новому іпотекодержателю права за іпотечними договорами, у тому числі іпотечним договором № 2615/0708/88-028-Z-28 від 28 липня 2008 року.

17 липня 2013 року на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києві про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Фідобанк» 748 428,33 грн боргу суд видав виконавчий лист № 2-5675/12. Відділом ДСВ Печерського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження № 39472765 та постановою державного виконавця від 05 березня 2013 року у зазначеному виконавчому провадженні накладений арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 та оголошено заборону на його відчуження, про що внесений відповідний запис до реєстру обтяжень нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 2468627 спеціальний розділ).

Наведена інформація підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрів до 2013 року щодо суб`єктів від 11 лютого 2015 року № 33461282.

31 липня 2017 року Державним реєстратором на підставі іпотечного договору № 2615/0708/88-028-Z-28 від 28 липня 2008 року, договору про відступлення прав за іпотечним договором № 6970 від 28 листопада 2012 року, зареєстровано право власності на спірну квартиру за ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи № 1314607080000, з метою державної реєстрації права власності на спірну квартиру, представником ТОВ «ФК «Вектор Плюс» були подані державному реєстратору наступні документи: заява про державну реєстрацію права власності, подана представником товариства Щербиною А. П. , який діяв на підставі статуту і протоколу загальних зборів учасників товариства; договір про відступлення прав за іпотечним договором № 6970; іпотечний договір 2615/0708/88-028-2-28 від 28 липня 2008 року (реєстраційний номер 7957); вимога про усунення порушень від 27 лютого 2014 року; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

На спірну квартиру діяв арешт на майно боржника та заборона на його відчуження, накладений постановою державного виконавця від 05 вересня 2013 року, про що внесений відповідний запис до реєстру обтяжень нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 2468627 спеціальний розділ).

Станом на 31 липня 2017 року, тобто на дату прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права власності на спірну квартиру, вказане обтяження було чинним та було актуальним з моменту проведення державної реєстрації обтяження, а саме з 12 вересня 2013 року.

ТОВ «ФК «Вектор Плюс» у березні 2015 року звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом про визнання протиправною постанови державного виконавця від 05 вересня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2016 року, у задоволенні позову ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відмовлено.

Позиція Верховного Суду

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно (пункт 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору (пункт 5 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (частина друга статті 37 Закону України «Про іпотеку», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) вказано, що:

«102. Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.

109. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.

110. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.

111. Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення позивача з позовом та прийняття рішення судом першої інстанції, для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

112. Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

114. Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за АТ «Мегабанк», заявлені ним позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 30.12.2019 опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.

115. Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майновідомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

116. Слід ще раз звернути увагу, що судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) зазначено, що:

«124. Під час розгляду справ цієї категорії суд повинен надати оцінку всім обставинам, які мали місце при зверненні стягнення на іпотечне майно. Тим самим суд визначає: (а) неправомірність дій особи, яка зазначена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник (адже саме ці дії призвели до внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цих відомостей); (б) тим самим суд констатує, що ці дії не були здатні призвести до набуття права власності особою, яка позначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник, а тому (в) в цієї особи відсутнє право власності, а отже (г) право власності належить позивачеві (якщо позивач доведе всі наведені вище обставини).

125. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.

126. Вирішивши наявний між сторонами спір про право на користь позивача, суд тим самим в мотивувальній частині рішення виснував, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, правильно застосувавши положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом)».

Стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є публічною, процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту і одночасно та всупереч принципу диспозитивності зобов`язувати суб`єкта поєднувати позовні вимоги, яких приватно-правова норма не передбачає (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року в справі № 316/2082/19 (провадження № 61-17264св21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 22 березня 2023 року у справі № 509/5080/18 (провадження № 61-11707св22) зазначено, що:

«у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17 (провадження № 14-100цс19), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що: «у пункті 12 договору іпотеки визначено, що у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов`язання за цим договором та/або договором позики у встановлений іпотекодержателем строк, таку вимогу іпотекодержатель може задовольнити за рахунок предмета іпотеки, що є предметом цього договору. Цей пункт іпотечного договору містить відповідне застереження, яке прирівнюється до договору, згідно з яким іпотекодавець засвідчує, що він надає згоду на набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем за власним одноосібним письмовим рішенням. Іпотекодавець засвідчив, що наявність будь-яких інших документів, крім цього договору та письмового рішення іпотекодержателя набути предмет іпотеки у власність, для реєстрації права власності на предмет іпотеки не вимагається (том 1, а. с. 13).

Разом з тим судами встановлено, що Дніпровський районний суд міста Києва 23 березня 2015 року в межах розгляду цивільної справи № 755/1791/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору комісії на продаж квартири постановив ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру (а. с. 59, 60). 09 квітня 2015 року державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у місті Києві винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № НОМЕР_1) щодо примусового виконання ухвали № 755/1791/15-ц Дніпровського районного суду міста Києва від 23 березня 2015 року про накладення арешту на квартиру. На підставі вказаної постанови державного виконавця накладено арешт на спірну квартиру та заборонено здійснювати її відчуження. Станом на 04 жовтня 2016 року, тобто на дату прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру, ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 23 березня 2015 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру була чинною, у встановленому законом порядку не скасована, виконавче провадження (ВП № НОМЕР_1) перебуває в провадженні Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, інформація про державну реєстрацію обтяжень є актуальною з моменту проведення державної реєстрації обтяження, а саме з 14 квітня 2015 року.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з частиною тринадцятої статті 15 якого порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України. Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року (далі - Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 8, 13 Порядку). Відповідно до пункту 15 Порядку під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема, серед інших і щодо наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте».

Однією з підстав для відмови у державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно (пункт 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

03 липня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» № 2478-VIII (далі - Закон № 2478-VIII). Згідно з пунктом 10 розділу І цього Закону частину четверту статті 24 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» парламент доповнив пунктом 7 про те, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі «державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку». Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем».

Закон № 2478-VIII застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку», що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону (пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2478-VIII) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини першої статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні до суду позивач вказала підставами позову те, що:

вона не отримувала вимогу про виконання порушеного зобов`язання;

на момент проведення реєстраційної дії була наявна заборона на відчуження зазначеної квартири, а також накладений арешт в рамках виконавчого провадження;

реєстрація права власності на спірну квартиру відбулась під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»;

суди встановили, що 17 липня 2013 року на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києві про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Фідобанк» 748 428,33 грн боргу, суд видав виконавчий лист № 2-5675/12, на підставі якого відділом ДСВ Печерського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження № 39472765 та постановою державного виконавця від 05 березня 2013 року у зазначеному виконавчому провадженні накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 та оголошено заборону на його відчуження, про що внесений відповідний запис до реєстру обтяжень нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 2468627 спеціальний розділ);

31 липня 2017 року Державним реєстратором на підставі іпотечного договору № 2615/0708/88-028-Z-28 від 28 липня 2008 року, договору про відступлення прав за іпотечним договором № 6970 від 28 листопада 2012 року, зареєстровано право власності на спірну квартиру за ТОВ «ФК «Вектор Плюс»;

на момент звернення стягнення на спірну квартиру арешт був чинним;

встановивши наявність арешту на момент звернення стягнення в позасудовому порядку, суди зробили вірний висновок, що при наявності в державному реєстрі інформації про державну реєстрацію арешту державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження (арешт) не буде зняте.

Водночас, суди не звернули увагу, що якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України. Як наслідок позовна вимога про поновлення права власності позивача на спірне майно є неефективним способом захисту. Тому судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Вектор плюс» про поновлення права власності слід скасувати, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 22 березня 2023 року у справі № 509/5080/18 (провадження № 61-11707св22), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Вектор плюс» про поновлення права власності слід скасувати, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, в іншій оскарженій частині - залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», яка підписана представником Коваленком Євгеном Володимировичем, задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 рокув частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» про поновлення права власності на об`єкт нерухомого майна скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» про поновлення права власності на об`єкт нерухомого майна відмовити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 рокув частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора залишити без змін.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 рокув скасованій частині втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук