Ухвала

від 17.08.2023 по справі 306/2487/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 306/2487/22

провадження № 61-11666ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В., (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.

29 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Свалявського районного суду із заявою про забезпечення позову.

Свалявський районний суд Закарпатської області ухвалою від 02 січня 2023 року заяву задовольнив.

Наклав арешт на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме:

· земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124084200:07:001:0012, загальною площею 0,0189 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

· земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124084200:07:001:0019, загальною площею 0,0389 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

· земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124084200:07:001:0011, загальною площею 0,0242 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

· земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2124084200:07:001:0010, загальною площею 0,0269 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

· земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2124084200:07:001:0020, загальною площею 0,0299 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

· земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124084200:07:001:0021, загальною площею 0,0371 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

· земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124084200:07:001:0022, загальною площею 0,0433 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

· житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,3 кв.м.;

· житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 67,8 кв.м.;

· житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 64,7 кв.м.;

· житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 187 кв.м.;

· житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 67,7 кв.м.;

· житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 250,7 кв.м.;

· житловий будинок літ. «А», АДРЕСА_3 , загальною площею 298,3 кв.м;

· земельну ділянку, що розташована за межами с. Голубине, урочище «Завадки», Мукачівського району, Закарпатської області, кадастровий номер 2124081600:03:002:0153, загальною площею 0,7450 га, цільове призначення для індивідуального будівництва;

· земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124084200:07:001:0053, загальною площею 0,1822 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

· земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124084205:02:001:0016, загальною площею 0,2635 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

· земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124084200:07:001:0077, загальною площею 0,0819 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

· земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124084200:07:001:0029, загальною площею 0,2116 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

· земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124084200:07:001:0076, загальною площею 0,2001 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

· земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124084200:07:001:0055, загальною площею 0,0995 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

· земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124084200:07:001:0054, загальною площею 0,1527 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

· земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124084200:07:001:0026, загальною площею 0,3197 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

· земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124084200:07:001:0025, загальною площею 0,2163 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

· земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124084200:07:001:0070, загальною площею 0,0341 га, цільове призначення для індивідуального садівництва.

Закарпатський апеляційний суд постановою від 12 липня 2023 року ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 02 січня 2023 року скасував у частині заборони ОСОБА_2 , її представникам та іншим фізичним і юридичним особам користуватися, передавати у власність, розпорядження, володіння, проживання, оренду громадян чи юридичних осіб, укладати будь-які правочини, вносити до статутного фонду, укладати та підписувати договори, в тому числі, але не виключно договори оренди, купівлі - продажу, дарування, міни, іпотеки, заборонити будь-які дії щодо знесення, будівництва, перебудови та реконструкції вищевказаного майна.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 липня 2023 року.

Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині заборони ОСОБА_2 , її представникам та іншим фізичним і юридичним особам користуватися, передавати у власність, розпорядження, володіння, проживання, оренду громадян чи юридичних осіб, укладати будь-які правочини, вносити до статутного фонду, укладати та підписувати договори, в тому числі, але не виключно договори оренди, купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, заборонити будь-які дії щодо знесення, будівництва, перебудови та реконструкції житлових будинків та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 позовні вимоги щодо житлових будинків не заявляв.

У силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

За змістом статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

При цьому, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

За частиною десятою статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

За змістом правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на земельні ділянки, суд апеляційної інстанції виходив з того, що такий спосіб забезпечення позову є пропорційним заявленим позовним вимогам, оскільки позивач звернувся до суду з вимогою про визнання права власності а частину земельних ділянок.

Водночас, суд апеляційної інстанції, надавши оцінку співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, дійшов правильного та обґрунтованого висновку стосовно відсутності підстав для заборони ОСОБА_2 , її представникам та іншим фізичним і юридичним особам користуватися, передавати у власність, розпорядження, володіння, проживання, оренду громадян чи юридичних осіб, укладати будь-які правочини, вносити до статутного фонду, укладати та підписувати договори, в тому числі, але не виключно договори оренди, купівлі- продажу, дарування, міни, іпотеки, заборонити будь-які дії щодо знесення, будівництва, перебудови та реконструкції будинків, оскільки позовні вимоги стосовно житлових будинків ОСОБА_1 не заявляв.

Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає загальному правозастосуванню норми права згідно з висновками Верховного Суду про застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги такі висновки не спростовують та зводяться до переоцінки обставин та доказів у справі, а також до бажання добитися повторного розгляду справи, що не є безумовною підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому за таких умов у відкритті касаційного провадження на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України слід відмовити.

Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко