Постанова

від 15.08.2023 по справі 760/11993/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №760/11993/16-ц Головуючий у суді І інстанції: Коробенка С.В.

провадження №22-ц/824/9065/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державного реєстратора Єременко Людмили Олексіївни про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору, витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся в Солом`янський районний суд м. Києва з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та просив:

- визнати укладений між ними договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , недійсним;

- витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 земельну ділянку, загальною площею 800 кв. м., кадастровий номер 8000000000:72:279:0057. загальною площею 800 кв.м.. що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 18 грудня 2008 року згідно з п.193 Додатку № 2 до п. 7 рішення II сесії VI - го скликання Київської міської ради за № 922/922 «Про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському та Голосіївському районах м. Києва» ОСОБА_4 було виділено у приватну власність земельну ділянку, загальною площею 800 кв. м., кадастровий номер 8000000000:72:279:0057, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Під час оформлення права власності на вказану земельну ділянку, позивач дізнався про те, що ніби то він, ОСОБА_4 , особисто продав ОСОБА_3 , вказану земельну ділянку за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2016, і що зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Каплун Юрієм Вікторовичем, Київського міського нотаріального округу, номер запису: 3185.

Довідавшись про це, позивач встановив, що продавцем земельної ділянки дійсно виступав ОСОБА_4 , але не він, а житель Автономної Республіки Крим, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 12.05.2011 Феодосійським МВ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим, який попередньо, здійснив державну реєстрацію права власності на зазначену спірну земельну ділянку.

Отже, відчуження належної йому, як наполягав позивач, земельної ділянки здійснила фізична особа, якій не могло належати право власності та право розпоряджатися цією ділянкою, оскільки згідно з рішенням Київської міської ради за № 922/922 вказану ділянку було передано саме позивачу, і з заявою про передачу вказаної земельної ділянки у приватну власність звертався саме він, а не мешканець м. Феодосія, який цю ділянку продав.

Позивач стверджував, що ОСОБА_4 фактично скористався ідентичними анкетними даними, і не зважаючи на те, що він ніколи не звертався до Київської міської ради із заявою про отримання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , випередив позивача та оформив право власності на неї на себе, через деякий час продавши ділянку ОСОБА_3 ..

Враховуючи, що земельна ділянка ніколи не належала ОСОБА_4 , позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2016, посвідчений приватним нотаріусом Каплун Юрієм Вікторовичем, Київського міського нотаріального округу, номер запису: 3185, а також витребувати ділянку від ОСОБА_3 у свою власність.

ІНФОРМАЦІЯ_1 під час перебування справи в провадженні суду позивач ОСОБА_4 помер, у зв`язку з чим до участі у справі в якості правонаступників позивача залучені його спадкоємиці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

14 липня 2020 року позивачами до суду першої інстанції було подано заяву про зміну предмету позову, згідно з якою ними додатково заявлені вимоги:

- визнати незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 2956388 від 11 травня 2016 року, прийняте державним реєстратором Єременко Людмилою Олексіївною;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 2956388 від 11 травня 2016 року, прийняте державним реєстратором Єременко Людмилою Олексіївною.

На підставі заяви позивачів від 22.07.2020 в якості співвідповідача залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (державного реєстратора) Єременко Людмилу Олексіївну.

На підставі заяви позивачів від 22.07.2020 в якості співвідповідача залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (державного реєстратора) Єременко Людмилу Олексіївну.

Обгрунтовуючи нові заявлені вимоги Позивачки посилалися на наступне.

11 травня 2016 року нотаріус Київського міського нотаріального округу Єременко Людмила Олексіївна як державний реєстратор здійснила державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на спірну земельну ділянку на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 2956388 від 11 травня 2016 року.

В результаті здійснення відповідної реєстрації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру були внесені записи. Підставою для виникнення права власності у фізичної особи на вказану земельну ділянку визначено Рішення Київської міської ради від 18.12.2008 року № 922/922.

ОСОБА_2 та ОСОБА_5 як правонаступники первісного позивача у справі вважають, що державна реєстрація права власності відповідача на земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , була здійснена незаконно та без жодних та те правових підстав, у зв`язку з чим відповідне рішення державного реєстратора, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію, є протиправним, незаконним та підлягає скасуванню.

Зокрема, як вказують позивачі, державну реєстрацію права власності на земельну ділянку було здійснено щодо особи, якій це право не могло належати, тобто в порушення ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державний реєстратор, як зазначають позивачі, повинна була відмовити у державній реєстрації права власності з посиланням на пункти 2, 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема, оскільки:

- заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

- подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Позивачі стверджують, що у рішенні Київської міської ради від 18.12.2008 №922/922 не зазначено жодних відомостей про фізичну особу, якій було передано земельну ділянку у власність, окрім ім`я, прізвища та по-батькові фізичної особи.

При цьому жодних інших документів, які б могли підтвердити факт набуття права власності на земельну ділянку саме особи, яка звернулася із заявою про державну реєстрацію права, подано не було.

Належним власником земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , був позивач ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), а наразі - його правонаступники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

20 листопада 2008 року ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) звернувся до Київського міського голови із заявою про передачу у приватну власність земельної ділянки у мікрорайоні Жуляни Солом`янського району м. Києва, і йому була надана відповідь Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації № 03-16/49055 від 08 грудня 2008 року, в якій підтверджено факт звернення первісного Позивача з відповідною заявою та її опрацювання.

Тому позивачі вважають саме себе, як правонаступників ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), уповноваженими особами на оформлення права власності на земельну ділянку.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також стягнути судові витрати з відповідачів.

ОСОБА_1 вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як незаконне та необгрунтоване, оскільки судом першої інстанції неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, невірно оцінені докази надані позивачами на обгрунтування позовних вимог, внаслідок чого висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначала, що не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачі не надали беззаперечних доказів того, що саме первісному позивачу, було передано у власність земельну ділянку площею 0,08 га (кадастровий номер 8000000000:72:279:0057) за адресою АДРЕСА_1 , а обсяг наявних у справі матеріалів дозволяє лише припускати даний факт, оскільки позивачами на запит суду були надані ряд доказів, що підтверджують факт виділення вказаної земельної ділянки, однак судом першої інстанції повно і всебічно не з`ясовувались обставинами справи, взагалі не було надано належної оцінки доказами наданим позивачами.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги також посилається на те, що єдиним документом, яким фактично керувався суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, була відповідь Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 23.03.2018 № 057029-6464, що відповідно до пункту 193 додатку № 2 рішення Київської міської ради № 922/922 від 18.12.2008 первісному позивачу було передано у власність земельну ділянку площею 0,08 га (кадастровий номер 8000000000:72:279:0057) на АДРЕСА_1 , саме для ведення садівництва. Звернення позивача з приводу надання земельної ділянки для будівництва жилого будинку, господарських будівель і споруд (доручення Київради від 20.11.2008 № 29/233-Г-26287) не пов`язане з прийняттям пункту 193 додатку № 2 рішенням Київської міської ради від 18.12.2008 № 922/922. Первісний позивач - до Київської міської ради щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва не звертався, а звертався із заявою про передачу земельної ділянки для будівництва житлового будинку.

Скаржниця зазначила, що на даній відповіді і побудоване рішення суду, що первісний позивач звертався з заявою про передачу у власність йому земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:72:279:0057) на АДРЕСА_1 для ведення будівництва і що з цим зверненням невідомо, а відповідач ОСОБА_4 , який цілком випадково має теж прізвище ім`я та по батькові як позивач, скориставшись цим для оформлення цієї земельної ділянки, але вже для ведення садівництва і оформив право власності на неї.

Апелянт звернула увагу суду апеляційної інстанції, що в оскаржуваному рішенні немає підтвердження того, що відповідач ОСОБА_4 взагалі звертався з будь-якою заявою для вирішення йому цієї земельної ділянки. При цьому, на думку апелянта, цільове призначення спірної земельної ділянки не має правового, вирішального значення для даної справи та не входить до предмету доказування.

Відзив у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

11 серпня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , в якому просив розгляд апеляційної скарги провести без участі позивача (представника позивача) на підставі наявних матеріалів справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що саме первісному позивачу ОСОБА_4 , який проживав у АДРЕСА_3 , було передано у власність земельну ділянку площею 0,08 га (кадастровий номер 8000000000:72:279:0057) на АДРЕСА_1 . Обсяг наявних у справі матеріалів дозволяє лише припускати даний факт, проте судове рішення в силу вимог закону не може грунтуватися на припущеннях.

Також суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивач ОСОБА_4 , а в подальшому - його правонаступники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не спромоглися надати суду беззаперечні докази того, що внаслідок прийняття державним реєстратором - приватним нотаріусом Єременко Л.О. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 2956388 від 11.05.2016 були порушені їх права та інтереси.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з положеннями ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 757/40111/19-ц зазначено, що «за положеннями статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Разом з тим відповідно до положень статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що у позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а також під час розгляду спорів про витребування майна мають установити всі юридичні факти, визначені статями 387 та 388 ЦК, зокрема чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо. У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем, суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею, внаслідок злочинних дій. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача».

Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 4 частини першої статті 3 указаного Закону).

Перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 4 частини першої статті 18 вказаного Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Статтею 24 Закону визначений вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації права власності, серед яких наступні:

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Встановлено, що 11 травня 2016 року нотаріус Київського міського нотаріального округу Єременко Людмила Олексіївна як державний реєстратор здійснила державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 80000000000:72:279:0057 за адресою АДРЕСА_1 , на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 29563888 від 11 травня 2016 року.

Зазначене рішення прийняте за наслідками встановлення належності особи відповідача ОСОБА_4 , відповідності поданих документів вимогам законодавства та встановлення відповідних прав відповідача ОСОБА_4 .

В результаті здійснення відповідної реєстрації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру були внесені записи. Підставою для виникнення права власності у відповідача ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку визначено Рішення Київської міської ради від 18.12.2008 року № 922/922.

З метою перевірки викладених позивачем у позові обставин судом було витребувано в Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) інформацію щодо особи, яка зверталася із заявою про передачу їй земельної ділянки у власність.

У відповідь на запит суду Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив, що заяву громадянина ОСОБА_4 про передачу земельної ділянки для будівництва житлового будинку разом з наданими матеріалами та документами, було передано на розгляд робочої групи про розгляд заяв громадян щодо безоплатної передачі у власність земельних ділянок у мікрорайоні Жуляни, утвореної на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.12.2005 № 2288 «Про розгляд заяв громадян щодо безоплатної передачі у власність земельних ділянок за проектами відведення у мікрорайоні Жуляни в Солом`янському районі», про що його було проінформовано листом від 08.12.2008 № 03-16/49055. (том 1, а.с. 159)

Як вбачається з іншого листа Департаменту від 23.03.2018 №057029-6464 (Том 1, а.с.203) у відповідь на запит адвоката Ліпатова І.А., після передачі до вищезазначеної робочої групи заяви громадянина ОСОБА_4 (доручення Київської міської ради від 20.11.2008 № 29/233-Г-26287), інформації про результати розгляду зазначеної заяви до Департаменту земельних ресурсів не надходило.

Проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 800 кв.м на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:72:279:0057) на розгляд та погодження до Головного управління (нині Департаменту) земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не надходив.

В тому ж листі Департаменту звернуто увагу на те, що відповідно до пункту 193 додатку № 2 рішення Київської міської ради № 922/922 від 18.12.2008 громадянину ОСОБА_4 було передано у власність земельну ділянку площею 0,08 га (кадастровий номер 8000000000:72:279:0057) на АДРЕСА_1 саме для ведення садівництва.

Тобто звернення громадянина ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ) з приводу надання земельної ділянки для будівництва жилого будинку, господарських будівель і споруд (доручення Київради від 20.11.2008 № 29/233-Г-26287) не пов`язане з прийняттям пункту 193 додатку № 2 рішення Київської міської ради від 18.12.2008 № 922/922.

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ) - Позивач - до Київської міської ради щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва не звертався.

Враховуючи вищевикладене, заява ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ) (доручення Київради від 20.11.2008 № 29/233-Г-26287) є підставою для прийняття відповідного рішення Київради, за умови дотримання вимог Земельного кодексу України, тільки для надання у власність земельної ділянки для будівництва жилого будинку, господарських будівель і споруд, а не для садівництва.

Більше того, Департаментом зазначено, що рішення Київської міської ради від 18.12.2008 № 922/922 «Про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському та Голосіївському районах м. Києва» фактично прийняте за відсутності відповідного подання Головного управління (нині Департаменту) земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

З огляду на викладене, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що матеріали справи не містять доказів того, що саме первісному позивачу ОСОБА_4 , який проживав у АДРЕСА_3 , було передано у власність земельну ділянку площею 0,08 га (кадастровий номер 8000000000:72:279:0057) на АДРЕСА_1 , оскільки матеріалами справи підтверджується ті обставини, що саме за відповідачем ОСОБА_4 була здійснена реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:279:0057.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачами були надані ряд доказів, які підтверджують факт виділення земельної ділянки загальною площею 800 кв.м., кадастровий номер 8000000000:72:279:0057, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , зокрема посилались на рішення Київської міської ради від 18.12.2008 № 922/922 "Про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом`яннському та Голосіївському районах м. Києва" де відповідно до додатку № 193 ОСОБА_4 виділено земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 . Також позивачі посилались на відповідь Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації № 03-16/49055 від 08 грудня 2008 року, в якій підтверджено факт звернення первісного позивача з відповідною заявою та її опрацювання. Також позивачі посилались на технічну документацію з землеустрою від 15.01.2016 року, оскільки саме первісний позивач замовляв технічну документацію з метою подальшого оформлення права власності на виділення землі первісному позивачу.

Однак вищевказані доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено в суді апеляційної інстанції те, що 11 травня 2016 року нотаріус Київського міського нотаріального округу Єременко Людмила Олексіївна як державний реєстратор здійснила державну реєстрацію права власності Відповідача-2 ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 80000000000:72:279:0057 за адресою АДРЕСА_1 , на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 29563888 від 11 травня 2016 року.

Зазначене рішення прийняте за наслідками встановлення належності особи відповідача ОСОБА_4 , відповідності поданих документів вимогам законодавства та встановлення відповідних прав відповідача ОСОБА_4 .

В результаті здійснення відповідної реєстрації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру були внесені записи. Підставою для виникнення права власності у відповідача ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку визначено Рішення Київської міської ради від 18.12.2008 року № 922/922.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що рішення про виділ земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 було прийнято Київською міською радою 18.12.2008 року, між тим, первісний позивач протягом тривалого часу не здійснював належних правових дій спрямованих на реєстрацію права власності на оспорювану земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:72:279:0057). Намагання в подальшому здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, не є беззаперечним фактом того, що первісний позивач володів земельною ділянкою на праві власності. Водночас матеріалами справи підтверджено, що саме за відповідачем ОСОБА_4 була здійснена реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:279:0057.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні підтвердження, що відповідач ОСОБА_4 звертався з заявою для виділення йому оспорюваної земельної ділянки, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки не є підставою для визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки державна реєстрація права власності проводиться реєстратором на підставі поданих документів у відповідності до вимог законодавства.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивачів не було порушено відповідачем ОСОБА_4 ..

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову задоволенні позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 203 ЦК України та положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «17» серпня 2023 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Д.Р. Гаращенко

В.І. Олійник