Рішення

від 17.08.2023 по справі 520/6543/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

17 серпня 2023 р. справа № 520/6543/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про стягнення узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, пені та інфляційного збільшення,-

встановив:

17.08.2022 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" (далі за текстом - заявник, платник, ТОВ) в порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" узгоджену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року та січень 2015 року в сумі 141738,91 грн. (сто сорок одна тисяча сімсот тридцять вісім гривень 91 копійка), пеню, яку нараховано на суму заборгованості бюджету в сумі 28 561,08 грн. (двадцять вісім тисяч п`ятсот шістдесят одна гривня 08 копійок), інфляційне збільшення, яке нараховано на суму заборгованості бюджету в сумі 48 019,00 грн. (сорок вісім тисяч дев`ятнадцять гривень 00 копійок).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2022 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі №520/6543/22 в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" інфляційного збільшення, яке нараховано на суму заборгованості бюджету в сумі 48 019,00 грн. (сорок вісім тисяч дев`ятнадцять гривень 00 копійок).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області про стягнення з Державного бюджету України через Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" узгоджену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року та січень 2015 року в сумі 141738,91 грн. (сто сорок одна тисяча сімсот тридцять вісім гривень 91 копійка), пеню, яку нараховано на суму заборгованості бюджету в сумі 28 561,08 грн. (двадцять вісім тисяч п`ятсот шістдесят одна гривня 08 копійок), у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб.

Заявником подано апеляційну скаргу на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2022 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі №520/6543/22 в частині позовних вимог.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022 року витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу №520/6543/22.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2022р. провадження у даній справі було зупинено до повернення матеріалів даної справи з Другого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023р. апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2022р. по справі №520/6543/22 скасовано. Адміністративну справу №520/6543/22 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2023р. поновлено провадження у справі №520/6543/22; прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" інфляційне збільшення, яке нараховано на суму заборгованості бюджету в сумі 48 019,00 грн. (сорок вісім тисяч дев`ятнадцять гривень 00 копійок).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2023р. позовну заяву - залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків в оформленні матеріалів позову у 5 днів з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду стосовно заявлених двох позовних періодів та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2023р. позов у межах справи №520/6543/22 в частині позовного періоду за листопад 2014 року - залишено без розгляду. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду у межах справи №520/6543/22 в частині позовного періоду за січень 2015 року та поновлено строк звернення до суду в цій частині. Продовжено розгляд справи №520/6543/22 в частині позовного періоду за січень 2015 року. Зобов`язано позивача (у строк не більше трьох днів з дня отримання даної ухвали суду) надати до суду розрахунок узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року, пені, яку нараховано на суму заборгованості бюджету та інфляційного збільшення, яке нараховано на суму заборгованості бюджету по податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року.

На виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2023р. заявником надано до суду розрахунок узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року, пені, яку нараховано на суму заборгованості бюджету та інфляційного збільшення, яке нараховано на суму заборгованості бюджету по податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року).

З урахуванням наданого заявником розрахунку в порядку адміністративного судочинства заявлено вимоги про: стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 120.958,00 грн., пені, яку нараховано на суму заборгованості бюджету в сумі 15.843,17 грн., інфляційного збільшення, яке нараховано на суму заборгованості бюджету в сумі 40.335,56 грн.

Підставами позову є доводи про те, що ТОВ "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" має узгоджену суму бюджетного відшкодування невідшкодовану з бюджету, що утворилася у податковому періоді за січень 2015 року, за результатами завершеної процедури судового оскарження, яка підлягає до стягнення разом з пенею та інфляційним збільшенням за період прострочення з 10.10.2020 року по 04.08.2022 року.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби України у Харківській області (далі за текстом - контролюючий орган, ГУ ДПС України у Харківській області), подав до суду відзив на позов з посиланням на відсутність на поточну дату технічної можливості здійснення процедур відшкодування сум залишків бюджетного відшкодування ПДВ, що підлягають включенню до Тимчасового реєстру заяв, і їх реалізація можлива лише після запровадження механізму такого відшкодування.

Відповідач, Головне Управління Державної казначейської служби України у Харківській області, повідомлений про розгляд справи належним чином, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У відповіді на відзив позивач посилався на обов`язковість повернення узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, нарахування пені та інфляційного збільшення на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений в ст. 200 ПК України.

За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже доходить висновку, що учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" подано до Лозівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, правонаступником якої є Головне управління Державної податкової служби України у Харківській області, податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, до якої додавався розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно якої було заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 120 958 грн.

В межах судової справи №820/1726/16 встановлені наступні обставини, які в силу ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи:

Лозівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності декларування Приватним акціонерним товариством "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року, результати якої оформлено актом від 17.04.2015 року N 438/20-27-22-12/31148877.

За наслідками перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення заявником вимог підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 23.09.2014 N 966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за N 1267/26044, та пункту 200.1 статті 200, пункту 209.4, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 ПК України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 120958,00 грн. та заниження грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 256675,00 грн.

За наслідками вищевказаного акту перевірки податковим органом стосовно заявника прийняті податкові повідомлення - рішення від 05.06.2015 N 0000811501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 120.958 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 60.479 грн. та N0000821501 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 385.013 грн.

Заявник оскаржив вказані податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку.

Так, Головне управління ДФС у Харківській області своїм рішенням N 2529/10/20-40-10-04-14 від 14.08.2015 р. про результати розгляду скарги скасувало податкове повідомлення-рішення Лозівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 05.06.2015 р. N 0000811501 у сумі 30.239,50 грн. (штрафні санкції) та в цій частині задоволено скаргу заяявника, в іншій частині скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 05.06.2015 р. N 0000821501 залишено без змін. Поряд із цим, контролюючим органом збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі 269.002,50 грн. (основний платіж - 179.335,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 89.667,50 грн.), визначеного в податковому повідомленні - рішенні від 05.06.2015 року N0000821501.

В подальшому, контролюючим органом прийняті нові податкові повідомлення - рішення N 0001081501 від 11.09.2015 року, яким позивачу нараховано суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 120958,00 грн., та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30239,50 грн. та N 0001101501 від 11.09.2015 року, яким позивачу нарахована сума грошового зобов`язання у розмірі 269002,50 грн., з яким за основним платежем у розмірі 179335,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями 89667,50 грн.

Заявник оскаржив податкові повідомлення-рішення N 0001081501 від 11.09.2015 року та N 0001101501 від 11.09.2015 року в судовому порядку в межах справи №820/1726/16.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 року по справі № 820/1726/16 позов ПРАТ "Краснопавлівський КХП" задоволено, а податкові повідомлення - рішення від 11.09.2015 року N 0001081501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 120.958 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 30.239,50 грн. та від 11.09.2015 року N0001101501 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 269.002,50 грн. скасовано.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 року залишено без змін рішення суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 23.12.2019 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 р., а справу N 820/1726/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 року позов ПРАТ "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" до ГУ ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено у повному обсязі.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 року по справі N 820/1726/16 без змін.

Отже, по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року сума відшкодування у розмірі 120.958 грн. стала узгодженою 01.10.2020 року.

Станом на час розгляду даної справи сума з податку на додану вартість за декларацією за січень 2015 року у розмірі 120.958 грн. підприємству не відшкодована, що відповідачем не спростовується.

За наданим заявником на ухвалу суду від 14.07.2023р. розрахунком пені, яку нараховано на суму заборгованості бюджету та інфляційного збільшення, яке нараховано на суму заборгованості бюджету по податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року, за період прострочення з 10.10.2020 року по 04.08.2022 року сума пені складає - 15.843,17 грн., сума інфляційного збільшення - 40.335,56 грн.

У зв`язку з невідшкодуванням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 120.958,00 грн., та виплати підприємству пені, яку нараховано на суму заборгованості бюджету в сумі 15.843,17 грн., інфляційного збільшення, яке нараховано на суму заборгованості бюджету в сумі 40.335,56 грн., заявник звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з пунктами 200.12 та 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до п. 200.15 статті 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дні після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Разом з тим, 21.12.2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" N 1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 року, яким змінено порядок повернення бюджетного відшкодування.

Згідно з п. п. 200.7.1 п. 200.7 статті 200 ПК України (в чинній редакції) формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п. п. 200.7.2 п. 200.7 статті 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дні їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в п. 200.12 ст. 200 ПК України (в редакції чинній станом на 01.12.2020р.).

Зокрема підпунктом "ґ" передбачено, що зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (п. 200.13 ст. 200 ПК).

При цьому, п. п. 52 та 56 підрозділу 2 Розділу XX "Перехідні положення" ПК України, якими цей підрозділ був доповнений Законом України від 21.12.2016р. N 1797, визначено, що до 10.01.2017 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов`язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 01.01.2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.

Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному ст. 200 цього Кодексу.

До 01.02.2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016 року, за якими станом на 01.01.2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 N 26 був затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі Порядок N 26), який, згідно з п. 4 Постанови, набрав чинності з 01.04.2017 року.

При цьому, Порядком N 26 встановлено, що до набрання чинності Порядком бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, включеними до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформованого згідно з пунктом 52 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, здійснюється у порядку, що діяв до 1 січня 2017 року.

Згідно з п. 7 Порядку N 26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Пунктом 12 Порядку N 26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

У зв`язку з набранням чинності Порядком N 26, з 01.04.2017 втратив чинність Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 N 68, який передбачав, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість (далі податкові декларації) або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість (далі уточнюючі розрахунки), передбачених абзацом четвертим пункту 50.1 статті 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.

Пунктом 10 Порядку N 68 було передбачено, що друга частина реєстрів містить інформацію, зокрема, про: зазначену у заяві суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку; дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення; неузгоджену суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування, що оскаржується; дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення; суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, узгоджену за результатами оскарження.

Таким чином, Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 01.04.2017, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення саме контролюючими органами, зокрема, внесення інформації про узгоджену за результатом судового оскарження суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків.

При цьому, у разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку N 68, який діяв до 01.04.2017, така інформація мала бути включена у сформований до 10.01.2017 єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01.04.2017 мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.

Водночас, з 01.04.2017 передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі інформації про її узгодження.

Натомість, до 01.04.2017 контролюючий орган мав скласти та подати до територіального органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

У свою чергу, після набрання чинності Порядком N 26, тобто з 01.04.2017, контролюючий орган, мав внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, задля забезпечення доступу органу Казначейства для виконання.

Отже, формування як Інформаційної таблиці, так і електронних повідомлень для внесення інформації до Реєстру з 14.04.2017 віднесено до повноважень Головних управлінь ДФС України в областях і м. Києві.

Таким чином, саме податковий орган у даному випадку є відповідальним органом за відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, наявність якої є необхідною передумовою для видачі органом держказначейства належної платникові податку суми бюджетного відшкодування.

Так, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 року по справі № 820/1726/16, якою залишено без змін рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 року, підтверджено право заявника на відшкодування ПДВ за січень 2015 року на загальну суму 120.958,00 грн., та на момент розгляду даної справи ПДВ не відшкодовано контролюючим органом, що ним не заперечувалось у відзиві на позов.

Отже, суд приходить до висновку, що оскільки сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 120.958,00 грн. не відшкодована заявнику у законодавчо визначені строки після набрання законної сили рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 року по справі №820/1726/16, то вказана сума вважається заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, яка підлягає стягненню, а тому в цій частиін позовні вимоги підлягають задоволенню.

В частині нарахування пені, суд вважає, що згідно приписів п.200.23. ст. 200 Податкового кодексу України на суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Суд погоджується з позицією заявника, що період прострочення визначається наступними датами:

- 01.10.2020 року - день узгодження суми бюджетного відшкодування, що відповідно до ч. 4 ст. 78 КАСУ не потребує додаткового доказування оскільки встановлено розглядом справи № 820/1726/16;

- 02.10.2020 року - день внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування;

- 10.10.2020 року - день виникнення пені у розумінні п.200.23 статті 200 ПК України.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у справі № 808/660/16 для здійснення обрахунку пені застосуванню підлягає розмір облікової ставки, встановлений Національним банком України на момент виникнення пені, тобто на 10.10.2020 року. При цьому законом не визначено можливість її (облікової ставки) зміни протягом строку дії бюджетної заборгованості, включаючи день погашення.

Рішенням Правління Національного банку України від 11 червня 2020 року №397-рш "Про розмір облікової ставки" встановлено з 12.06.2020 року облікову ставку в розмірі 6%, яка діяла до 05.03.2021 року.

Отже, розрахунок пені за період з 10.10.2020 року по 04.08.2022 року (в межах заявленого позовного періоду) складає: з 10.10.2020 по 31.12.2020 (83 дні) - 6 %; сума пені 120.958,00 грн. х 6% х 1,2/100%/366 днів х 83 дні = 1.974,99 грн.; з 01.01.2021 по 31.12.2021року (365 днів) - 6 % сума пені 120.958,00 грн. х 6% х 1,2%/100%/365 днів х 365 днів = 8.708,98 грн.; з 01.01.2022 по 04.08.2022року (216 днів) - 6 % сума пені 120.958,00 грн. х 6% х 1,2%/100%/365 днів х 216 днів = 5.153,80 грн.

Всього сума пені складає 15.837,77 грн.

Проте, заявлена заявником сума пені складає - 15.843,17 грн.

Оскільки, згідно наданого заявником детального розрахунку заявленої до стягнення пені за період з 10.10.2020р. по 04.08.2022р. (всього 664 днів прострочення) складає 15.843,17 грн., а розрахована судом сума пені складає 15.837,77 грн., суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною у рішенні по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.09.2014 року, за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя.

Також суд враховує рішення Європейського Суду з прав людини у справі YvonnevanDuyn v Home Office, відповідно до якого принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

В свою чергу, посилання відповідача, ГУ ДПС, на відсутність механізму відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування та структури такого реєстру, є необґрунтованим, оскільки дані обставини не позбавляють податковий орган обов`язку виконати набуті ним зобов`язання, виходячи з принципу належного врядування, що випливає з положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, в рішенні у справі Рисовський проти України Європейський суд з прав людини зазначив: Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності.

Європейський суд також неодноразово наголошував, що держава не має права посилатись на відсутність певного нормативного акту, що визначає механізм реалізації прав та свобод, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії при врегулюванні спірних правовідносин. (справа "Кіладзе проти Грузії").

За таких обставин, владний суб`єкт не може посилатися на нормативний акт, що набув сили після спливу строку для виконання зобов`язання та на відсутність механізму як на підставу правомірності його бездіяльності та звільнення його від відповідальності у вигляді нарахованої пені на суму невідшкодованої бюджетної заборгованості з ПДВ.

Стосовно інфляційного збільшення, яке нараховано на суму заборгованості бюджету, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною другою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Загальні підстави відшкодування шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частин 3, 5 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Суд зазначає, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вказана стаття встановлює міру відповідальності боржника перед кредитором за несвоєчасне виконання ним своїх зобов`язань.

При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов`язання слід з`ясувати: чи існує зобов`язання між сторонами, чи це зобов`язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов`язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що стягнення інфляційних збитків пов`язано з невиконанням або неналежним виконанням цивільно-правових зобов`язань незалежно від форми (грошової або не грошової) цих зобов`язань та є заходом цивільно-правової відповідальності. Бюджетне відшкодування податку на додану вартість не є виконанням цивільно-правових зобов`язань,

У спірних правовідносинах відсутні цивільно-правові договірні відносини між позивачем та відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, та відсутні цивільно-правові правопорушення з боку відповідача, з огляду на що помилковим є обґрунтування позивачем своїх вимог положеннями статті 625 Цивільного кодексу України за аналогією, оскільки зазначені норми цивільного права до спірних правовідносин не застосовуються, а відтак у задоволенні вказаної частини позовних вимог слід відмовити.

Верховний Суд у постанові від 02.05.2023р. по справі № 420/11860/20 виклав наступну правову позицію:" 13. Крім того, щодо застосуванням судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень чинного законодавства щодо стягнення інфляційних збитків та 3% річних за користування грошовими коштами (на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України), колегія суддів зазначає наступне. Так, судами попередніх інстанцій було задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Глобалпроекшн» інфляційних збитків за період з 30.11.2017 по 18.02.2021 в розмірі 3 929 755,78 грн та 3% річних від простроченої суми грошового зобов`язання за період з 30.11.2017 по 18.02.2021 в розмірі 1 674 453,41 грн. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Глобалпроекшн» інфляційних збитків та 3% річних від простроченої суми грошового зобов`язання за вказаний період з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постановах від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц та від 7 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19.

Колегія суддів зазначає про помилковість таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій та зазначає наступне. Положеннями частини другої статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц та від 7 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 не є релевантними спірним правовідносинам у справі, що розглядаються та не можуть бути застосовані до них. Так, у справі № 686/21962/15-ц позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за несвоєчасне виконання вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2009 року в частині стягнення з відповідача на її користь 770 000,00 грн матеріальних збитків та 10 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, тобто правовідносини у цій справі є відмінними, ніж у справі, що розглядається, та стосувалися можливості застосування положень статті 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання за відповідний період у зв`язку з невиконанням відповідачем у справі вироку (сплати 770 000,00 грн матеріальних збитків та 10 000,00 грн відшкодування моральної шкоди). У постанові від 7 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою, а основною - вимога про сплату заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, яка розглядається за правилами адміністративного судочинства. Тобто, такий спір щодо вимоги про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ не може бути розглянутий судами в межах господарського судочинства, а належить розглядати - за правилами адміністративного судочинства, оскільки такі вимоги є акцесорними (додатковими до основного) та залежать від основного.

Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що за змістом статті 1192, частини другої статті 22 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди, натомість відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків) порядку. Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Таку ж природу має і пеня, визначена на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, і є способом компенсації майнових втрат.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу). При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Колегія суддів зазначає, що з метою запровадження дієвого механізму контролю за повним та своєчасним виконанням державними органами комплексу дій, спрямованих на повернення платнику сум бюджетного відшкодування, законодавцем було закріплено на рівні закону (пунктом 200.23 статті 200 ПК України) забезпечувальний засіб - нарахування пені за кожен день прострочення зобов`язання протягом усього строку існування заборгованості бюджету. Вказані положення Податкового кодексу України є тою спеціальною нормою, якою врегульовано відповідний компенсаційний механізм для платника податків у разі невиконання контролюючим органом своїх обов`язків своєчасно та в повному обсязі.

Тобто, цей механізм/інструмент одночасно є істотною мірою майнової відповідальності держави в разі невиконання означеного комплексу дій та запобіжником від можливих зловживань, а також компенсаційним механізмом для платника податків.

Колегія суддів звертає увагу, що такий компенсаційний механізм (нарахування пені) не є та не може бути джерелом збагачення для платника податків, а є мірою відповідальності відповідного контролюючого органу та компенсацією у майновому вираженні за невиконання контролюючим органом своїх обов`язків своєчасно та в повному обсязі.

Враховуючи вказані положення чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що положення статті 625 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин."

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, оскільки встановлені судом обставини, свідчать про порушення права позивача на повернення узгодженої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та отримання пені, нарахованої в зв`язку з наявністю бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства, суд -

встановив:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" узгоджену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 120.958,00 грн. (сто двадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім гривень 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" пеню, яку нараховано на узгоджену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року, в сумі 15.837,77 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот тридцять сім гривень 77 копійок).

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП: 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" (вул. Зернова, буд. 2, смт. Краснопавлівка, Лозівський район, Харківська область, 64620, код ЄДРПОУ: 31148767) частину судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2.051,94 (дві тисячі п`ятдесят одна грн. 94 коп.) грн.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя О.В. Старосєльцева