Постанова

від 24.01.2024 по справі 520/6543/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 р. Справа № 520/6543/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/6543/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів"

до Головного управління ДПС у Харківській області , Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області

про стягнення узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, пені та інфляційного збільшення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, в якому просив суд:

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" узгоджену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року та січень 2015 року в сумі 141738,91 грн. (сто сорок одна тисяча сімсот тридцять вісім гривень 91 копійка), пеню, яку нараховано на суму заборгованості бюджету в сумі 28 561,08 грн. (двадцять вісім тисяч п`ятсот шістдесят одна гривня 08 копійок), інфляційне збільшення, яке нараховано на суму заборгованості бюджету в сумі 48 019,00 грн. (сорок вісім тисяч дев`ятнадцять гривень 00 копійок).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2022 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі №520/6543/22 в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" інфляційного збільшення, яке нараховано на суму заборгованості бюджету в сумі 48 019,00 грн. (сорок вісім тисяч дев`ятнадцять гривень 00 копійок).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області про стягнення з Державного бюджету України через Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" узгоджену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року та січень 2015 року в сумі 141738,91 грн. (сто сорок одна тисяча сімсот тридцять вісім гривень 91 копійка), пеню, яку нараховано на суму заборгованості бюджету в сумі 28 561,08 грн. (двадцять вісім тисяч п`ятсот шістдесят одна гривня 08 копійок), у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб.

Позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2022 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі №520/6543/22 в частині позовних вимог.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022 року витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу №520/6543/22.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2022р. провадження у даній справі було зупинено до повернення матеріалів даної справи з Другого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023р. апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2022р. по справі №520/6543/22 скасовано. Адміністративну справу №520/6543/22 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2023р. поновлено провадження у справі №520/6543/22; прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" інфляційне збільшення, яке нараховано на суму заборгованості бюджету в сумі 48 019,00 грн. (сорок вісім тисяч дев`ятнадцять гривень 00 копійок).

11.04.2023 ГУ ДПС у Харківській області подано до суду заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2023р. позовну заяву - залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків в оформленні матеріалів позову у 5 днів з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду стосовно заявлених двох позовних періодів та доказів поважності причин його пропуску.

21.04.2023 позивачем було подано клопотання про поновлення строку на звернення з позовом до адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2023р. заяву ГУ ДПС у Харківській області про залишення позовної заяви без розгляду задоволено частково. Заяву ТОВ "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду задоволено частково. Позов у межах справи №520/6543/22 в частині позовного періоду за листопад 2014 року - залишено без розгляду. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду у межах справи №520/6543/22 в частині позовного періоду за січень 2015 року та поновлено строк звернення до суду в цій частині. Продовжено розгляд справи №520/6543/22 в частині позовного періоду за січень 2015 року. Зобов`язано позивача (у строк не більше трьох днів з дня отримання даної ухвали суду) надати до суду розрахунок узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року, пені, яку нараховано на суму заборгованості бюджету та інфляційного збільшення, яке нараховано на суму заборгованості бюджету по податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року.

На виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2023р. заявником надано до суду розрахунок узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року, пені, яку нараховано на суму заборгованості бюджету та інфляційного збільшення, яке нараховано на суму заборгованості бюджету по податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року).

З урахуванням наданого заявником розрахунку в порядку адміністративного судочинства заявлено вимоги про: стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 120958,00 грн., пені, яку нараховано на суму заборгованості бюджету в сумі 15843,17 грн., інфляційного збільшення, яке нараховано на суму заборгованості бюджету в сумі 40335,56 грн.

Підставами позову є доводи про те, що ТОВ "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" має узгоджену суму бюджетного відшкодування невідшкодовану з бюджету, що утворилася у податковому періоді за січень 2015 року, за результатами завершеної процедури судового оскарження, яка підлягає до стягнення разом з пенею та інфляційним збільшенням за період прострочення з 10.10.2020 року по 04.08.2022 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" узгоджену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 120958,00 грн. (сто двадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім гривень 00 копійок).

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" пеню, яку нараховано на узгоджену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року, в сумі 15837,77 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот тридцять сім гривень 77 копійок).

Позов у решті вимог - залишено без задоволення.

Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП: 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" (вул. Зернова, буд. 2, смт. Краснопавлівка, Лозівський район, Харківська область, 64620, код ЄДРПОУ: 31148767) частину судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2.051,94 (дві тисячі п`ятдесят одна грн. 94 коп.) грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що позовна вимога про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ, про стягнення пені на суму несвоєчасного відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України, про стягнення інфляційного збільшення, яке нараховано на суму заборгованості бюджету, може бути заявлена протягом загального строку, встановленого КАС України (ст. 122), а саме: 6 місяців з моменту, коли позивач дізнався чи повинен був дізнатись про порушене право. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Краснопалівський комбінат хлібопродуктів" звернувся із позовними вимогами про стягнення з Державного бюджету України узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року та січень 2015 року в сумі 141 738, 91 грн., пені, яку нараховано на суму такої заборгованості бюджету в сумі 28 561,08 грн., інфляційного збільшення, яке нараховано на суму такої заборгованості бюджету в сумі 48 019, 00 грн. Як зазначив позивач у позовній заяві по податковій декларації з ПДВ за листопад 2014 року сума стала узгодженою ще у січні 2015 року, по податковій декларації за січень 2015 року - 01.10.2020 року.

Таким чином, термін коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів по податковій декларації з ПДВ за листопад 2014 року - січень 2015 року, по податковій декларації за січень 2015 року - 01.10.2020.

Отже, позовна вимога про стягнення з Державного бюджету України узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року та січень 2015 року в сумі 141 738, 91 грн., пені, яку нараховано на суму такої заборгованості бюджету в сумі 28 561, 08 грн., інфляційного збільшення, яке нараховано на суму такої заборгованості бюджету в сумі 48 019, 00 грн., заявлена поза межами строку для звернення до суду, оскільки з позовом до суду позивач звернувся 17.08.2022.

Таким чином, на думку апелянта, позивач пропустив строки звернення за захистом порушеного права, а тому позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду, проте суд першої інстанції проігнорував цю обставину та частково задовольнив позовні вимоги.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватним акціонерним товариством "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" подано до Лозівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, правонаступником якої є Головне управління Державної податкової служби України у Харківській області, податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, до якої додавався розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно якої було заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 120 958 грн.

В межах судової справи №820/1726/16 встановлені наступні обставини, які в силу ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи:

Лозівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності декларування Приватним акціонерним товариством "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року, результати якої оформлено актом від 17.04.2015 року № 438/20-27-22-12/31148877.

За наслідками перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 23.09.2014 № 966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044, та пункту 200.1 статті 200, пункту 209.4, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 ПК України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 120958,00 грн. та заниження грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 256675,00 грн.

За наслідками вищевказаного акту перевірки податковим органом стосовно позивача прийняті податкові повідомлення - рішення від 05.06.2015 № 0000811501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 120958 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 60479 грн. та № 0000821501 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 385013 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку.

Так, Головне управління ДФС у Харківській області своїм рішенням № 2529/10/20-40-10-04-14 від 14.08.2015 р. про результати розгляду скарги скасувало податкове повідомлення-рішення Лозівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 05.06.2015 р. № 0000811501 у сумі 30239,50 грн. (штрафні санкції) та в цій частині задовольнило скаргу позивача, в іншій частині скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 05.06.2015 р. № 0000821501 залишено без змін. Поряд із цим, контролюючим органом збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі 269002,50 грн. (основний платіж - 179335,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 89667,50 грн.), визначеного в податковому повідомленні - рішенні від 05.06.2015 року № 0000821501.

В подальшому, контролюючим органом прийняті нові податкові повідомлення - рішення № 0001081501 від 11.09.2015 року, яким позивачу нараховано суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 120958,00 грн., та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30239,50 грн. та № 0001101501 від 11.09.2015 року, яким позивачу нарахована сума грошового зобов`язання у розмірі 269002,50 грн., з яким за основним платежем у розмірі 179335,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями 89667,50 грн.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення № 0001081501 від 11.09.2015 року та № 0001101501 від 11.09.2015 року в судовому порядку в межах справи №820/1726/16.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 року по справі № 820/1726/16 позов ПРАТ "Краснопавлівський КХП" задоволено, а податкові повідомлення - рішення від 11.09.2015 року № 0001081501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 120958 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 30239,50 грн. та від 11.09.2015 року № 0001101501 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 269002,50 грн. скасовано.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 року залишено без змін рішення суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 23.12.2019 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 р., а справу № 820/1726/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 року позов ПРАТ "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" до ГУ ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено у повному обсязі.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 року по справі № 820/1726/16 без змін.

Отже, по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року сума відшкодування у розмірі 120958 грн. стала узгодженою 01.10.2020 року.

Станом на час розгляду даної справи сума з податку на додану вартість за декларацією за січень 2015 року у розмірі 120958 грн. підприємству не відшкодована, що відповідачем не спростовується.

За наданим заявником на ухвалу суду від 14.07.2023 р. розрахунком пені, яку нараховано на суму заборгованості бюджету та інфляційного збільшення, яке нараховано на суму заборгованості бюджету по податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року, за період прострочення з 10.10.2020 року по 04.08.2022 року сума пені складає - 15843,17 грн., сума інфляційного збільшення - 40335,56 грн.

У зв`язку з невідшкодуванням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 120958,00 грн., та невиплати підприємству пені, яку нараховано на суму заборгованості бюджету в сумі 15843,17 грн., інфляційного збільшення, яке нараховано на суму заборгованості бюджету в сумі 40335,56 грн., заявник звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 120958,00 грн. (сто двадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім гривень 00 копійок), виходив з того, що сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 120958,00 грн. не відшкодована заявнику у законодавчо визначені строки після набрання законної сили рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 року по справі №820/1726/16, отже вказана сума вважається заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, яка підлягає стягненню, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частково задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів" пені, яку нараховано на узгоджену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року, в сумі 15837,77 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот тридцять сім гривень 77 копійок), суд виходив з того, що згідно наданого заявником детального розрахунку заявленої до стягнення пені за період з 10.10.2020 р. по 04.08.2022р. (всього 664 днів прострочення) складає 15843,17 грн., а розрахована судом сума пені складає 15837,77 грн., отже позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних збитків, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення інфляційних збитків пов`язано з невиконанням або неналежним виконанням цивільно-правових зобов`язань незалежно від форми (грошової або не грошової) цих зобов`язань та є заходом цивільно-правової відповідальності. Бюджетне відшкодування податку на додану вартість не є виконанням цивільно-правових зобов`язань, У спірних правовідносинах відсутні цивільно-правові договірні відносини між позивачем та відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, та відсутні цивільно-правові правопорушення з боку відповідача, з огляду на що помилковим є обґрунтування позивачем своїх вимог положеннями статті 625 Цивільного кодексу України за аналогією, оскільки зазначені норми цивільного права до спірних правовідносин не застосовуються, а відтак у задоволенні вказаної частини позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто в частині задоволення позовних вимог.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами Податкового кодексу України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (п.п.14.1.18, 14.1.162 ст. 14).

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин у цій справі) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За змістом пунктів 200.10, 200.11 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Пунктами 200.12, 200.13 цієї статті визначено, що орган державної податкової служби зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Положеннями пункту 200.15 статті 200 ПК України передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пункту 200.23 ст. 200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику податку суму бюджетного відшкодування ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Законами України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі - Закон № 909-VIII; набрав чинності з 01 січня 2016 року) та від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі - Закон № 1797-VIII; набрав чинності з 01 січня 2017 року) внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції Закону № 1797-VIII) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

На підставі абзаців першого - третього пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Кабінет Міністрів України постановою від 25 січня 2017 року № 26 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість» визнав такими, що втратили чинність, попередні постанови Кабінету Міністрів України із цього питання від 22 лютого 2016 року № 68 та від 17 січня 2011 року № 39 і затвердив новий Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок № 26), яким визначив механізм ведення та адміністрування Мінфіном Реєстру як окремого інформаційного ресурсу та його автоматичного формування на підставі баз даних ДФС та Казначейства.

Відповідно до цього Порядку заяви автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження, а повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до цього Реєстру в межах сум, визначених законом про державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Взаємодія цих органів нормативно врегульована Порядком інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 березня 2017 року № 326 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 березня 2017 року за № 376/30244).

Отже, з 01 січня 2017 року законодавчо змінено механізм реалізації права на бюджетне відшкодування: запроваджено функціонування двох різних самостійних реєстрів, а саме: Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним у пункті 200.19 статті 200 ПК України, та Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовано з бюджету. Законодавчо закріплено хронологічний порядок реєстрації та обліку заяв та подальшого фактичного відшкодування сум, проте законодавчо (нормативно) не визначені граничні (преклюзивні) строки виконання уповноваженими державою органами відповідних обов`язків. Заборгованість бюджету обліковується за платником в інтегрованій автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» ДПС до повного її погашення.

Тому, після закінчення процедури судового оскарження контролюючий орган зобов`язаний вчинити належні дії з реалізації актуального на час його застосування механізму бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року сума відшкодування у розмірі 120958,00 грн. стала узгодженою 01.10.2020 року за результатами завершеної процедури судового оскарження (постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 року по справі № 820/1726/16).

Отже, після закінчення процедури судового оскарження контролюючий орган зобов`язаний був вчинити належні дії з реалізації актуального на час його застосування механізму бюджетного відшкодування. Саме податковий орган у даному випадку є відповідальним органом за відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, наявність якої є необхідною передумовою для видачі органом держказначейства належної платникові податку суми бюджетного відшкодування.

Станом на час розгляду даної справи сума з податку на додану вартість за декларацією за січень 2015 року у розмірі 120958,00 грн. підприємству не відшкодована, що відповідачем не спростовується.

Таким чином, судом встановлено дійсну заборгованість бюджету перед позивачем вже після описаної вище зміни порядку бюджетного відшкодування, що є визнанням з боку держави відповідних зобов`язань перед позивачем.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 23.11.2023 у справі № 640/1386/21, у разі звернення платника податків з позовною вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з бюджету, суд має в першу чергу перевірити дотримання строку звернення з відповідним позовом.

Так, загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

На підставі частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах й, водночас, передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

У постанові від 14 березня 2019 року по справі № 822/553/17 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду зробив правовий висновок про те, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.

За правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, ПК України є спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників спірних правовідносин, у тому числі захисту порушеного права в судовому порядку. Вказане повною мірою кореспондується зі статтею 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статтею 122 цього Кодексу (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року). Вирішуючи питання щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду, слід урахувати й те, що в силу положень пункту 102.4 статті 102 ПК України контролюючим органам надано право стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу. Оскільки контролюючі органи наділені правом стягнення з платників податків податкового боргу та пені на нього протягом 1095 днів, то для забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою аналогічне право на стягнення заборгованості з бюджету та пені протягом 1095 днів повинно бути забезпечено і для платників податків.

У свою чергу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 280/4452/18, керуючись вищевказаним твердженням судової палати Верховного Суду, дійшов висновку про те, що і вимога щодо стягнення заборгованості з бюджету, і вимога щодо стягнення пені, нарахованої на весь час невиконання суб`єктом владних повноважень встановленого законом обов`язку, можуть бути пред`явлені у межах 1095-денного строку, після спливу якого правовідносини стають стабільними.

Як свідчать матеріали справи по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року сума відшкодування у розмірі 120958,00 грн. стала узгодженою 01.10.2020 року за результатами завершеної процедури судового оскарження (постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 року по справі № 820/1726/16). З позовом про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ позивач звернувся 17.08.2022, тобто в межах строку 1095-денного строку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19 відступила від висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 822/553/17 та від 15 лютого 2021 року у справі № 280/4452/18 про те, що позовна вимога про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ та пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів, та сформулювала висновок, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів відповідно до вимог положень частини другої статті 122 КАС.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 16 лютого 2023 року у справі №803/1149/18 також сформулювала висновок, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості суми бюджетного відшкодування ПДВ по податковій декларації за січень 2015 позивач зазначив, що позов подано в межах строку 1095 днів. При цьому, позивач звернув увагу на те, що на момент звернення з позовом до суду була чинною правова позиція Верховного Суду висловлена, зокрема, у постановах від 14 березня 2019 року по справі № 822/553/17 та від 15 лютого 2021 року по справі № 280/4452/18 про те, що позовна вимога про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ та пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів. Оскільки зміни в сталій судовій практиці, які відбулися в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, відбулися вже під час розгляду цієї адміністративної справи в суді, при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду позивач просив врахувати висновки Верховного Суду висловлені в постанові від 23 вересня 2021 року по справі № 640/11650/21, постанові від 16 березня 2023 року по справі № 640/10639/22 та вважати поважною причину пропуску ТОВ Краснопавлівський КХП шестимісячного строку для звернення до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 120958,00 грн, пені, яку нараховано на суму заборгованості бюджету в сумі 15843,17 грн. та інфляційного збільшення, яке нараховано на суму заборгованості бюджету в сумі 40335,56 грн.

Суд відзначає, що згідно з ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

У силу приписів ч.1 ст.121 та ч.1 ст.123 КАС України умовою для поновлення пропущеного процесуального строку є поважність причини, котра зумовила такий стан практичної реалізації процесуальної дії.

Постанова Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19 містить правовий висновок, згідно з яким причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, щодо пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду з позовом, визначеного ст. 122 КАС України, зазначає наступне.

З метою запровадження дієвого механізму контролю за повним та своєчасним виконанням державними органами комплексу дій, спрямованих на повернення платнику сум бюджетного відшкодування, законодавцем було закріплено на рівні закону (пунктом 200.23 статті 200 ПК України) забезпечувальний засіб - нарахування пені за кожен день прострочення зобов`язання протягом усього строку існування заборгованості бюджету. Одночасно цей інструмент є істотною мірою майнової відповідальності держави в разі невиконання означеного комплексу дій та запобіжником від можливих зловживань.

Разом з тим підтверджене судом за наслідками розгляду й вирішення адміністративного спору право платника податків на отримання заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ повинне бути реальним і повинне забезпечуватись практичною можливістю його реалізації, в тому числі примусово.

Конституційний Суд України в Рішенні від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003 наголосив, що «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах».

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) право на справедливий суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Отже, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» для цілей статті 6 Конвенції. Такі висновки відображені, зокрема, у рішеннях Суду у справах «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece, заява № 18357/91, від 19 березня 1997 року, пункт 40), «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia, заява № 59498/00, від 19 березня 1997 року, пункт 34), «Шаренок проти України» (заява № 35087/02, від 22 лютого 2005 року, пункт 25).

Саме тому наведені вище правові підходи Велика Палата Верховного Суду змінила в постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15, у якій, констатуючи недієвість існуючих механізмів бюджетного відшкодування, вказала на те, що такі способи захисту порушеного права, як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку, та, як наслідок, визнала єдино можливим та належним способом захисту прав платника податків у таких спорах стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ.

Запроваджуючи новий підхід до вирішення цієї категорії справ, Велика Палата Верховного Суду, серед іншого, врахувала рішення ЄСПЛ у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року (заява № 803/02), у якому Суд зазначив, що юридична особа - платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (пукти 31, 32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні з відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики та зазначив, що стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушував «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (пункт 40).

Отже, в матеріально-правовому аспекті позивач захищає гарантоване йому державою право на бюджетне відшкодування сплачених сум ПДВ, закріплене статтею 200 ПК України.

Приводом звернення до суду в цьому випадку є не рішення чи дія суб`єкта владних повноважень, а саме бездіяльність держави в особі її органів щодо невиконання законодавчо встановленого і підтвердженого судовими рішеннями, що набрали законної сили, обов`язку. Своєю чергою, звертаючись із вимогою про стягнення належних платникові сум бюджетного відшкодування, позивач у межах цієї справи вимагав лише виконання обов`язку держави у спосіб, установлений Великою Палатою Верховного Суду, і не заявляв вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент звернення позивачем з позовом до суду була чинною правова позиція Верховного Суду висловлена, зокрема, у постановах від 14 березня 2019 року по справі № 822/553/17 та від 15 лютого 2021 року по справі № 280/4452/18 про те, що позовна вимога про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ та пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.

Зміни в сталій судовій практиці, які відбулися в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, відбулися вже під час розгляду цієї адміністративної справи в суді.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.03.2023 у справі № 540/10639/22, зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

Усталеною є практика Верховного Суду про те, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Зокрема, питання наявності підстав вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, які пов`язані зі зміною правової позиції Верховного Суду з цього питання, було предметом дослідження Верховним Судом у справі №640/11650/21, за наслідками касаційного розгляду якої було ухвалено постанову від 23 вересня 2021 року. У цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Тобто, новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року, однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підстави вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.

Аналогічний підхід було продемонстровано Верховним Судом при розгляді справ №580/3400/20 (постанова від 27 липня 2021 року), №500/1149/21 (постанова від 04 серпня 2022 року).

З огляду на викладене вище, враховуючи, що зміни в сталій судовій практиці, які відбулися в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, відбулися вже під час розгляду даної адміністративної справи, суд першої інстанції, при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду суд, враховуючи висновки Верховного Суду висловлені у постанові від 23 вересня 2021 року у справі №640/11650/21 та постанові від 16 березня 2023 року у справі №640/10639/22, правомірно дійшов висновку, що названі причини пропуску позивачем шестимісячного строку для звернення до суду з позовними вимогами в частині позовного періоду за січень 2015 року є поважними.

Отже, є неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що позовна вимога про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ, стягнення пені на суму несвоєчасного відшкодованого ПДВ та інфляційного збільшення, яке нараховане на суму заборгованості в частині позовного періоду за січень 2015 заявлена позивачем поза межами шестимісячного строку, встановленого ст. 122 КАС України та при цьому відсутні поважні причини пропуску такого строку, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Враховуючи те, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 року по справі № 820/1726/16, якою залишено без змін рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 року, підтверджено право заявника на відшкодування ПДВ за січень 2015 року на загальну суму 120958,00 грн., отже сума відшкодування є узгодженою, проте на момент розгляду даної справи не відшкодована контролюючим органом, що ним не заперечувалось, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказана сума вважається заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, яка підлягає стягненню, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, яку нараховано на суму заборгованості бюджету, судова колегія зазначає наступне.

Згідно приписів п.200.23. ст. 200 ПК України на суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Суд правильно погодився з позицією позивача, що період прострочення визначається наступними датами:

- 01.10.2020 року - день узгодження суми бюджетного відшкодування, що відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України не потребує додаткового доказування оскільки встановлено розглядом справи № 820/1726/16;

- 02.10.2020 року - день внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування;

- 10.10.2020 року - день виникнення пені у розумінні п.200.23 статті 200 ПК України.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у справі № 808/660/16 для здійснення обрахунку пені застосуванню підлягає розмір облікової ставки, встановлений Національним банком України на момент виникнення пені, тобто на 10.10.2020 року. При цьому законом не визначено можливість її (облікової ставки) зміни протягом строку дії бюджетної заборгованості, включаючи день погашення.

Рішенням Правління Національного банку України від 11 червня 2020 року №397-рш "Про розмір облікової ставки" встановлено з 12.06.2020 року облікову ставку в розмірі 6%, яка діяла до 05.03.2021 року.

Отже, розрахунок пені за період з 10.10.2020 року по 04.08.2022 року (в межах заявленого позовного періоду) складає: з 10.10.2020 по 31.12.2020 (83 дні) - 6 %; сума пені 120958,00 грн. х 6% х 1,2/100%/366 днів х 83 дні = 1974,99 грн.; з 01.01.2021 по 31.12.2021року (365 днів) - 6 % сума пені 120958,00 грн. х 6% х 1,2%/100%/365 днів х 365 днів = 8708,98 грн.; з 01.01.2022 по 04.08.2022року (216 днів) - 6 % сума пені 120958,00 грн. х 6% х 1,2%/100%/365 днів х 216 днів = 5153,80 грн.

Всього сума пені складає 15837,77 грн.

Проте, заявлена заявником сума пені складає - 15843,17 грн.

Оскільки, згідно наданого позивачем детального розрахунку заявленої до стягнення пені за період з 10.10.2020р. по 04.08.2022р. (всього 664 днів прострочення) складає 15843,17 грн., а розрахована судом сума пені складає 15837,77 грн., суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною у рішенні по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.09.2014 року, за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя.

Також суд враховує рішення Європейського Суду з прав людини у справі YvonnevanDuyn v Home Office, відповідно до якого принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Суд першої інстанції правомірно спростував доводи відповідача про відсутність механізму відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування та структури такого реєстру, є необґрунтованим, оскільки дані обставини не позбавляють податковий орган обов`язку виконати набуті ним зобов`язання, виходячи з принципу належного врядування, що випливає з положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, в рішенні у справі Рисовський проти України Європейський суд з прав людини зазначив: Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності.

Європейський суд також неодноразово наголошував, що держава не має права посилатись на відсутність певного нормативного акту, що визначає механізм реалізації прав та свобод, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії при врегулюванні спірних правовідносин (справа "Кіладзе проти Грузії").

За таких обставин, владний суб`єкт не може посилатися на нормативний акт, що набув сили після спливу строку для виконання зобов`язання та на відсутність механізму як на підставу правомірності його бездіяльності та звільнення його від відповідальності у вигляді нарахованої пені на суму невідшкодованої бюджетної заборгованості з ПДВ.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 року по справі№ 520/6543/22 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 по справі № 520/6543/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко