Ухвала

від 18.08.2023 по справі 520/14895/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 520/14895/2020

адміністративне провадження № К/990/27186/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року у справі № 520/14895/2020 за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області до Західного офісу Держаудитслужби, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 112", Товариства з обмеженою відповідальністю "Момот-Бетон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Славдорстрой", про визнання протиправним та скасування висновку,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року Служба автомобільних доріг у Харківській області звернулася до суду з позовом до Західного офісу Держаудитслужби, в якому просила визнати протиправним та скасувати висновок Управління Західного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу закупівлі № UА-2020-06-05-007367-b.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

За наслідками касаційного перегляду, постановою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року позов залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області задоволено. Визнано протиправним та скасовано висновок Управління Західного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу закупівлі № UА-2020-06-05-007367-b.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Західний офіс Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.

З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі скаржник вказує підставою для касаційного оскарження судового рішення - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини другої статті 22, пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII від 25 грудня 2015 року (далі - Закон № 922-VIII).

Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.

Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Підставою позовних вимог у цій справі було, на думку позивача, протиправний висновок Управління Західного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу закупівлі №UА-2020-06-05-007367-b.

Скаржник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин положень пункту 2 частини другої статті 22 Закону № 922-VIII згідно із якою у тендерній документації зазначаються, з моміж інших, такі відомості як підстави, встановлені статтею 17 цього Закону (підстави для відмови в участі у процедурі закупівлі), перелік яких є виключним.

Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що пункт 4 розділу «Оцінка тендерної пропозиції» тендерної документації містить відомості щодо умов, за яких замовник має право відхилити тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель, зокрема, якщо учасник процедури закупівлі - не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям установленим статтею 16 Закону та/або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 Закону №922-VIII.

Суд цієї інстанції зауважив, що Закон № 922-VIII не містить положень, які вимагають від замовника зазначати у тендерній документації посилання на конкретні пункти частини першої статті 17 цього Закону, а тому на його думку, тендерна документація відповідачє вимогам пункту 2 частини другої статті 22 Закону №922-VIII.

Водночас доводи скаржника у цій частині висновків суду апеляційної інстанції зводяться до незгоди із ними та наполяганні на тому, що замовник у тендерній документації повинен був зазначити не загальне посилання на частину першу статті 17 Закону №922-VIII, а мав перелічити кожний пункт цієї норми.

У цьому аспекті Суд зауважує, що необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах полягає в усуненні колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.

У той же час, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань необхідності формування висновку у цій справі щодо застосування положень пункту 2 частини другої статті 22 Закону № 922-VIII в контексті не зазначення замовником окремо кожного пункту частини першої статті 17 Закону № 922-VIII, з огляду й на те, що сам касатор акцентує увагу на тому, що перелік підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі, встановлених цією нормою є вичерпним. Не обґрунтовано скаржником і необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи з урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, здійсненої ним оцінки наявних у справі доказів та підстав для задоволення позову, як і не наводить мотивованого обґрунтування того, яким чином висновок щодо застосування норм права вплине на висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскарженій постанові у цій справі.

Інші доводи які стосуються неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 1 частини першої статті 31 Закону № 922-VIII зводяться до порівняльного аналізу висновків судів попередніх інстанцій у цій справі, переоцінки кожного порушення учасником закупівлі вимог тендерної документації, встановленого контроюючим органом за наслідком проведеного моніторингу процедури закувлі, незгоди із наданою судом оцінкою доказів, наданих учасниками справи, а також переконанні Суду у необхідності переглянути зміст оскаржуваних рішень.

Проте, посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною ним підставою касаційного оскарження судового рішення - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Разом із тим сама по собі незгода сторони з їх оцінкою не може бути підставою для скасування судових рішень.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року у справі № 520/14895/2020 за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області до Західного офісу Держаудитслужби, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 112", Товариства з обмеженою відповідальністю "Момот-Бетон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Славдорстрой", про визнання протиправним та скасування висновку - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЛ.О. Єресько