Ухвала

від 17.08.2023 по справі 127/10269/22

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/10269/22

Провадження № 2-п/127/41/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бессараб Н.М., ознайомившись із заявою представника відповідача ОСОБА_1 адвокатаШмирова ЄвгеніяІгоровичапро забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2023 до Вінницького міського суду Вінницької області Вінницької області надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвокатаШмирова ЄвгеніяІгоровичапро забезпечення позову, яка 16.08.2023 була передана судді Бессараб Н.М. (суддя перебувала у щорічній відпустці з 17.07.2023 по 11.08.2023).

Відповідно до заяви про забезпечення позову адвокат Шмиров Є.І. просить суд в рамках виконавчого провадження №70591684 заборонити Другому відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) нарахування на користь ТОВ «ВІН-ЄВРО» коштів в сумі 28497,75 грн. списаних з рахунку НОМЕР_1 відкритого у АТ КБ «Приватбанк» код ЄДРПОУ 14360570 на ім`я ОСОБА_1 , на підставі платіжної інструкції №70591684 від 10 липня 2023 року.

Заява обґрунтована тим, що відповідно до довідки Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 02.08.2023, на виконанні останнього перебуває виконавче провадження №70591684 згідно виконавчого листа №127/10269/22 від 14.12.2022, який був виданий на підставі заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.10.2022 №127/10269/22. Тобто, по суті відповідачем оскаржується виконавчий документ шляхом оскарження документу, на підставі якого він винесений, що є аналогією до позову про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Цією ж довідкою, на рахунок відділу ДВС 01.08.2023 року надійшли кошти, стягнуті з карткового рахунку АТ КБ «Приватбанк» за платіжною інструкцією № 70591684 від 10 липня 2023 року в сумі 28497,75 грн. Разом з цим, ОСОБА_1 20.07.2023 подав заяву про зняття арешту зі вказаного рахунку, оскільки він отримує на нього заробітну плату. На підставі зазначеної заяви відділом ДВС своєю постановою від 21.07.2023 було знято арешт з вказаного рахунку. 28.07.2023 року на вказаний рахунок було нараховано заробітну плату в розмірі 101302,68 грн. більшу частину яких він до 01.08.2023 витратив.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути ного постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». АТ КБ «Приватбанк» в порушення закону не повідомив виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та не повернув платіжну інструкцію № 70591684 від 10 липня 2023 року, а навпаки стягнув нараховану заробітну плату зі спеціального рахунку в сумі 28497,75 грн. Своїми діями, в супереч закону, АТ КБ «Приватбанк» та відділ ДВС залишили без засобів для існування ОСОБА_1 . Наразі зазначені кошти в сумі 28 497,75 грн. перебувають на спецрахунку відділу ДВС. Стягувачем у виконавчому провадженні являється ТОВ «ВІН - ЄВРО» Відповідно до довідки сервісу «You соntrol» зазначене підприємство створене в 2020 році має статутний капітал 1000 грн. та немає жодного майна у себе на балансі. Тому, в разі перерахування коштів на його рахунок та скасування заочного рішення, що призведе до закриття виконавчого провадження, списані зарплатні виплати не зможуть бути повернуті, оскільки такого роду підприємства створюють для сумнівного виду операцій і стягнути будь-які кошти з них зазвичай неможливо, що унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1 .

Дослідивши заяву, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №9 від 22 грудня 2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст.149ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно із ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.34Закону України"Провиконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Слід зазначити, що жодною нормою ЦПК України та іншими законодавчими актами не передбачено зупинення стягнення на підставі виконавчого листа при розгляді заяви про перегляд заочного рішення, а навпаки таке зупинення є повноваженнями державного виконавця.

Зі змісту ст. ст. 149, 150ЦПК України вбачається, що зупинення стягнення на підставі виконавчих документів можливо лише у разі оскарження боржником виконавчого документу, шляхом подачі відповідної позовної заяви.

Заявником позову до суду не подавалось, наміру подати будь-який позов не заявлено. Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення, така подана заявником разом із заявою про перегляд заочного рішення. Однак, нормами ЦПК України не передбачено подання відповідачем заяви про забезпечення позову в такому випадку.

Крім того, ч. 2 ст.149ЦПК України чітко визначені стадії розгляду справи, на яких допускається забезпечення позову.

Норми ЦПК України не передбачають подання відповідачем заяви про забезпечення позову після ухвалення заочного рішення та на стадії розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Слід зазначити, що в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №9 від 22 грудня 2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" чітко передбачено, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Таким чином, заявлені вимоги щодо зупинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження є такими, що суперечать нормам чинного законодавства.

Окрім того, заявником перед судом ставиться питання про перегляд заочного рішення суду, а не оскарження виконавчого документу, на підставі якого було відкрито виконавче провадження.

А тому, до даних правовідносин не може бути застосовано п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, отже заява про забезпечення позову, в порушення вимог ст.151ЦПК України не містить обґрунтування необхідності забезпечення заяви, а також обґрунтування застування заходу забезпечення заяви, який просить застосувати заявник.

Оскільки перегляд заочного рішення суду за своєю правовою природою не є стадією розгляду справи, а є однією із форм перегляду судових рішень, тому підстави для задоволення заяви про забезпечення позову під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення відсутні.

Отже, обраний представником відповідача ОСОБА_1 спосіб забезпечення понову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 01 жовтня 2020 року по справі № 524/188/18.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду, суд приходить до обґрунтованого висновку, що заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 149-154, 259, 260, 353, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвокатаШмирова ЄвгеніяІгоровичапро забезпечення позову - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: