Постанова

від 17.08.2023 по справі 127/4920/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/4920/23

Провадження № 22-ц/801/1701/2023

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 рокуСправа № 127/4920/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Медвецького С. К.,

суддів: Голоти Л. О., Денишенко Т. О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Громадська організація «Садівничо-дачне товариство «Писарівський»,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 127/4920/23 за апеляційною скаргою адвоката Чернілевської Р. В. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2023 року, постановлену у складі судді Шаміної Ю. А. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог і ухвали суду першої інстанції

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Громадської організації «Садівничо-дачне товариство «Писарівський» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2023 року справу передано за підсудністю до Вінницького районного суду Вінницької області.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позов має пред`являтись за місцем знаходження нерухомого майна, тобто за правилами виключної підсудності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У липні 2023 року адвокат Чернілевська Р. В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись, на порушення судом норм процесуального права просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 18 липня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Голота Л. О., Денишенко Т. О.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 липня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 липня 2023 року витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 серпня 2023 року справу призначено до розгляду на 17 серпня 2023 року в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

частиною п`ятою статті 28 ЦПК України встановлено, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору;

положення частини першої статті 30 ЦПК України не можуть бути застосовані, оскільки предметом позову є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом поновлення прав позивачки як споживачки комунальних послуг, що регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Мотилюк О. В зазначає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Указує на необґрунтованість мотивів викладених в апеляційній скарзі заявника.

Просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно дочастини другоїстатті 369ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, зокрема, про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.

Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю до Вінницького районного суду Вінницької області, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про захист прав споживачів стосуються надання послуг по обслуговуванню земельної ділянки, а тому позов має пред`являтись за місцем знаходження нерухомого майна, тобто за правилами виключної підсудності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 28 ЦПК України визначено підсудність справ за вибором позивача.

Відповідно до частини п`ятої статті 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтись також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Частиною шістнадцятою статті 28 ЦПК України встановлено, що позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленою статтею 30 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).

Виключна підсудність це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.

Положеннями статті 30 ЦПК України визначено перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, та такий перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Разом з тим поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» (частина перша статті 30 ЦПК України) є більш широке, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно», а тому правило указаної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав.

Відповідно до частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 зроблено висновок, що:

«правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно».

У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 зроблено висновок, що:

«виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном».

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 зроблено висновок, що:

«словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині 3 статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин. Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових».

У правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, зроблено висновок, що:

«виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. Надання послуг з утримання майна нерозривно пов`язане з об`єктом нерухомого майна, зокрема, вищезазначеним житловим приміщенням, користувачем чи власником якої є позивач».

Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Матеріалами справи встановлено, що предметом позову є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача поновити електропостачання та водопостачання до земельної ділянки, яка розташована в с. Писарівка Вінницького району Вінницької області на території «Садівничо-дачного товариства «Писарівський».

Указане зобов`язання випливає з надання послуг по обслуговуванню земельної ділянки, тому позов має пред`являтися за місцем знаходження нерухомого майна, тобто за правилами виключної підсудності.

Згідно зі статтею 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов ОСОБА_1 до Громадської організації «Садівничо-дачне товариство «Писарівський» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача поновити електропостачання та водопостачання до належної позивачці земельної ділянки, розташованої в с. Писарівка Вінницького району Вінницької області на території «Садівничо-дачного товариства «Писарівський» має пред`являтись за правилами виключної підсудності (за місцем знаходження нерухомого майна) та підлягає передачі за належною територіальною підсудністю до Вінницького районного суду Вінницької області.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суду

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Чернілевської Р. В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2023 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести за рахунок заявниці.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ

судді: Людмила ГОЛОТА

Тамара ДЕНИШЕНКО