Рішення

від 26.07.2023 по справі 295/13685/21

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/13685/21

Категорія 38

2/295/296/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2023 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючої судді - Семенцової Л.М.,

за участі секретарів - Ковальчук М.М., Кирийчук А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки недійсним та скасування обтяження нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2021 року позивач через свого представника - адвоката Янчука М.О. звернулася до суду з указаним позовом, в якому просить: 1) визнати недійсним договір іпотеки, укладений 08.01.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з метою забезпечення зобов`язань за нотаріально договором позики від 08.01.2014 року; 2) скасувати обтяження/заборони, рішення (та відповіні записи) про реєстрацію обтяжень/заборон, накладені на підставі договору іпотеки, укладеного 08.01.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з метою забезпечення зобов`язань за нотаріально договором позики від 08.01.2014 року, а саме:

- заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 (зареєстровано за № 2, номер запису про обтяження: 4183028, дата та час державної реєстрації: 08.01.2014 року 17:42:44, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9761798 від 08.01.2014 року 17:45:30, вид обтяжень: заборона на нерухоме майно, номер запису про іпотеку: 4183270, дата та час державної реєстрації: 08.01.2014 року 18:10:21, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9762459 від 08.01.2014 року 18:12:15);

- заборону відчуження земельної ділянки площею 0,1000 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1810136300:08:024:0004, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (зареєстровано за № 3, номер запису про обтяження: 4183397, дата та час державної реєстрації: 08.01.2014 року 18:31:09, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9762795 від 08.01.2014 року 18:34:09, вид обтяжень: заборона на нерухоме майно, номер запису про іпотеку: 4183489, дата та час державної реєстрації: 08.01.2014 року 18:44:05, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9762958 від 08.01.2014 року 18:47:54);

- заборону відчуження земельної ділянки площею 0,0757 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 18101363000:08:0240005, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (зареєстровано за № 4, номер запису про обтяження: 4183573, дата та час державної реєстрації: 08.01.2014 року 19:00:46, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9763114 від 08.01.2014 року 19:02:59, вид обтяжень: заборона на нерухоме майно, номер запису про іпотеку: 4183635, дата та час державної реєстрації: 08.01.2014 року 19:14:21, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9763223 від 08.01.2014 року 18:15:05).

Вимоги позову обґрунтувані тим, що рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 20.03.2020 року в справі № 295/10751/15-ц за її позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , встановлено факт проживання її та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнано земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в АДРЕСА_2 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1810136300:08:024:0004; земельну ділянку площею 0,0757 га, розташовану в АДРЕСА_2 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 18101363000:08:0240005 та квартиру АДРЕСА_3 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири 1 житловою площею 26,6 кв. м, загальною площею 184,40 кв. м, що складається з 2-ох жилих кімнат та службових приміщень, 1/2 частину земельної земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 1810136300:08:024:0004 та 1/2 частину земельну ділянку площею 0,0757 га, кадастровий номер 18101363000:08:0240005, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Під час розгляду цієї справи позивачу стало відомо про про те, що 08.01.2014 року відповідачі уклали між собою договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 передав у позику ОСОБА_3 1000000 грн та з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за договором ОСОБА_2 передав за договором іпотеки від 08.01.2014 року ОСОБА_3 в іпотеку вказане вище нерухоме майно, яке є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2 . У реєстр були внесені відомості про накладення відповідних обтяжень на майно. При цьому згоди на передачу майна в іпотеку вона не надавала, а договір іпотеки було укладено для уникнення поділу спільного майна та спрямований на позбавлення її права на спірне майно. Чинність договору іпотеки та наявність зареєстрованих обтяжень перешкоджає їй зареєструвати своє право власності на майно та порушує її права, як співвласника на вільне володіння своєю часткою майна.

Ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира від 10.12.2021 року відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Арапов О.О. направив до суду відзив на позовну заяву, виклавши в ньому заперечення проти задоволення позовних вимог, вказавши, що на час укладення спірного правочину ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не були подружжям, ОСОБА_2 був одноосібним власником предмету іпотеки, тому згода позивача при укладенні договору іпотеки не потребувалася. ОСОБА_3 при укладенні договору не був обізнаний про те, що ОСОБА_2 проживав з кимось без реєстрації шлюбу, в тому числі з ОСОБА_1 , а тому посилання позивача на недобросовісні дії ОСОБА_2 щодо уникнення поділу майна, переданого ним в іпотеку, не відповідає дійсності. Представник звернув увагу на те, що статус спільного сумісного майна, що є предметом іпотеки від 08.01.2014 року, майном набуте лише в результаті розгляду справи № 295/10751/15-ц та ухвалення судом відповідного рішення 20.03.2020 року. Позивач звернулася до суду з позовом про визнання вказаної угоди недійсною лише 20.07.2015 року, тобто через 1,5 року після укладення даного правочину. Представник звертає увагу на те, що якщо ОСОБА_1 дійсно проживала з відповідачем ОСОБА_2 та мала з ним спільний бюджет, вела спільне господарство, то повинна була бути обізнаною про укладення відповідних договорів, оскільки сума 1000000 грн є досить значною та її наявність у ОСОБА_2 мала бути поміченою. Відповідно позивачем жодним чином не оспорювався договір позики, а лише договір іпотеки.

Також представником відповідача ОСОБА_3 до відзиву додано заяву про застосування строків позовної давності в справі, вказавши, що ОСОБА_1 , ознайомившись із рішенням суду від 27.10.2015 року в справі № 295/14256/15-ц та інформаційними довідками з Державного реєстру нерухомого майна з 18.08.2015 року, але не пізніше 09.10.2018 року, була обізнана про порушення її прав та законних інтересів. Відтак на момент подання вказаної позовної заяви сплив строк позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав із зазначених у позові підстав та заперечував проти застосування до заявлених вимог строку позовної давності, пояснивши, що згідно неодноразово висловлених Верховним Судом позицій до даного позову, який є негаторним, так як заявлений з метою усунення виниклих у неї перешкод у розпорядженні та користуванні своїм майном, не може поширюватися строк позовної давності, й він має обчислюватися з часу набрання законної сили рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 20.03.2020 року в справі № 295/10751/15-ц, тобто з 19.08.2020 року.

У судовому засіданні представники відповідач заперечувати проти задоволення позову із зазначених у відзиві на позовну заяву підстав, пояснивши, що укладенням оспорюваного договору права позивача порушені не були, а також просили застосувати строк позовної давності, вважаючи його пропущеним.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 78, ч. ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У справі № 295/10751/15-ц рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 20.03.2020 року, яке набрало законної сили 19.08.2020 року внаслідок ухвалення Житомирським апеляційним судом постанови, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна та вселення задоволено частково, зокрема: 1) встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по 06.05.2015 року; 2) визнано земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в АДРЕСА_2 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1810136300:08:024:0004; земельну ділянку площею 0,0757 га, розташовану в АДРЕСА_2 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 18101363000:08:0240005 та квартиру АДРЕСА_3 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; 3) визнано за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 ; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої в АДРЕСА_2 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1810136300:08:024:0004; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0757 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 18101363000:08:0240005. Вселено ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 , а також збов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та надати ключі від квартири за вказаною адресою (а. с. 19-38).

Постановою Верховного суду від 09.08.2021 року рішення Богунського районного суду міста Житомира від 20.03.2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19.08.2020 року залишено без змін (а. с. 39-57).

08.01.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 1000000 грн зі сплатою 1 % річних від суми позики терміном до 08.02.2014 року (а. с. 58).

З метою забезпечення виконання позичальником умов договору позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 08.01.2014 року був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Заріцькою С.О., та зареєстрований в реєстрі за № 1, відповідно до якого іпотекодавець передав в заставу (іпотеку) належне йому майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1810136300:08:024:0004; земельну ділянку площею 0,0757 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 18101363000:08:0240005 (а. с. 59-63).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 08.01.2014 року слідує, що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Заріцькою С.О. зареєстровано заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження: 4183028, дата та час державної реєстрації: 08.01.2014 року 17:42:44, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9761798 від 08.01.2014 року 17:45:30, вид обтяжень: заборона на нерухоме майно, номер запису про іпотеку: 4183270, дата та час державної реєстрації: 08.01.2014 року 18:10:21, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9762459 від 08.01.2014 року 18:12:15 (а. с. 64, 65).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 08.01.2014 року слідує, що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Заріцькою С.О. зареєстровано заборону відчуження земельної ділянки площею 0,1000 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1810136300:08:024:0004, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за № 3, номер запису про обтяження: 4183397, дата та час державної реєстрації: 08.01.2014 року 18:31:09, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9762795 від 08.01.2014 року 18:34:09, вид обтяжень: заборона на нерухоме майно, номер запису про іпотеку: 4183489, дата та час державної реєстрації: 08.01.2014 року 18:44:05, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9762958 від 08.01.2014 року 18:47:54 (а. с. 68, 69).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 08.01.2014 року слідує, що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Заріцькою С.О. зареєстровано заборону відчуження земельної ділянки площею 0,0757 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 18101363000:08:0240005, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (зареєстровано за № 4, номер запису про обтяження: 4183573, дата та час державної реєстрації: 08.01.2014 року 19:00:46, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9763114 від 08.01.2014 року 19:02:59, вид обтяжень: заборона на нерухоме майно, номер запису про іпотеку: 4183635, дата та час державної реєстрації: 08.01.2014 року 19:14:21, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9763223 від 08.01.2014 року 18:15:05 (а. с. 72, 73).

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 27.10.2015 року в цивільній справі № 295/14256/15-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 08.01.2014 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором позики від 08.01.2014 року шляхом визнання права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий 1810136300:08:024:0004; земельну ділянку площею 0,0757 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий 1810136300:08:024:0005 (а. с. 76, 77).

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 28.11.2018 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27.10.2015 року закрито (а. с. 78-80).

Постановою Верховного Суду від 20.02.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано ухвалу Житомирського апеляційного суду від 28.11.2018 року та передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (а. с. 81, 87).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 04.06.2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Богунського районного суду міста Житомира від 27.10.2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки (а. с. 88-92).

За приписами ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Норми ст. ст. 60, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 року в справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 року в справі № 404/1515/16-ц.

Враховуючи те, що встановлення рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 20.03.2020 року факту проживання однією сім`єю позивача та відповідача ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по 06.05.2015 року, що в силу ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає при розгляді даної справи, тому спірне майно, яке є предметом договору іпотеки, є їхнім спільним сумісним майном, набутим у результаті спільної праці за спільні кошти під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця. Згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця і іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека припиняється, зокрема, у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Згідно ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім`я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду. Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотечний договір та договір, що обумовлює основне зобов`язання, можуть бути оформлені у вигляді одного документа. Цей документ за формою і змістом повинен відповідати вимогам, встановленим у цій статті, та вимогам, встановленим законом, для договору, який визначає основне зобов`язання. У разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 202 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Норми статей 15, 16, 386, 391 ЦК гарантують власникові майна можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачати можливість такого порушення його права в майбутньому. Наведен норми надають власникові право звернутися до суду з вимогою про захист його порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

У частині 1 ст. 355 ЦК України вказано, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

За вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Стаття 578 ЦК України та ч. 2 ст. 6 Закону Закону України «Про іпотеку» передбачають, що майно, яке є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників. Умовою передачі співвласником нерухомого майна в іпотеку своєї частки в спільному майні без згоди інших співвласників є виділення її в натурі та реєстрація права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості

Відповідно до ч. 4 ст. 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року в справі № 390/34/17 зазначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем не надавалася нотаріальна згода на передання за договором іпотеки від 08.01.2014 року в іпотеку майна, що перебуває в спільній власності позивача та відповідача ОСОБА_2 , проте така згода в силу наведених норм закону є обов`язковою та її відсутність вказує на недобросовісність поведінки відповідача, який при укладенні оспорюваного правочину мав усвідомлювати необхідність її надання позивачем, враховуючи набуття ними цього майна під час спільного проживання однією сім`єю. За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позову в частині визнання недійсним договору іпотеки, так як стороною відповідачів на спростування підстав заявленого позову не надано достатніх належних та допустимих доказів, які б вказували на відповідність договору іпотеки вимогам законодавства.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами 1, 2, 6 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» визнання іпотечного договору недійсним є підставою для припинення іпотеки.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини, кожна сторона має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11.11.2014 року (справа № 21-357а14), наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. Доречно зазначити, що аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 19.05.2015 року (справа № 21-121а15).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20.09.2021 року в справі № 638/3792/20 окремо звертав увагу на те, що «Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.».

Виходячи з того, що предметом заявленого позову в справі є визнання договору іпотеки недійсним, даний договір є перешкодою у здійсненні права власності на частину житлового будинку та частину двох земельних ділянок, що перебувають у спільній власності сторін, то у даному випадку доказуванню підлягають наявність права власності позивача, наявність порушення такого права та незаконність обмеження позивача у здійсненні права власності.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 року в справі № 125/2625/17 зроблено висновок, зокрема, щодо застосування статті 391 ЦК України та вказано: «зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому немає значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав».

У постанові Верховного Суду від 05.08.2020 року в справі № 125/702/17 визначено, що за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Вказана судова практика є сталою, що підтверджується постановами Верховного Суду від 10.11.2021 року в справі № 543/253/16-ц , від 03.11.2021 року в справі № 125/2053/18.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Згідно ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З огляду на викладене суд приходить висновку, що через наявність обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий 1810136300:08:024:0004, земельну ділянку площею 0,0757 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий 1810136300:08:024:0005, які є спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , права позивача порушуються, внаслідок чого вона не має змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, у зв`язку з чим її права підлягають судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом скасування обтяження/заборони, рішення про реєстрацію обтяжень/заборон, накладені на підставі договору іпотеки, укладеного 08.01.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а відтак позовна заява в цій частині також підлягає задоволенню. .

З приводу заяви представників відповідачів про застосування строку позовної давності необхідно вказати наступне.

Відповідно до ст. ст. 256, 257, 264 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Юридичне визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 на спірне майно відбулося внаслідок набрання законної сили рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 20.03.2020 року в справі № 295/10751/15-ц ухваленням Житомирським апеляційним судом постанови від 19.08.2020 року і саме з цього часу в позивача виникло право на подання позову з метою захисту її майнових прав щодо спірних об`єктів нерухомості. Таким чином, на час звернення до суду з позовом 18.10.2021 року позивачем не допущено пропуску визначеного ст. 257 ЦК України загального трирічного строку позовної давності.

Поряд із тим, варто відмітити, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення. На цьому наголосив Верховний Суд у постнові від 29.09.2020 року в справі № 648/533/16-ц. Отже, суд погоджується з твердженням представника позивача стосовно того, що заявлений позов спрямований на усунення виниклих у позивача перешкод у розпорядженні та користуванні належним їй майном, а тому є негаторним, порушення її прав триває й на теперішній час і тому до даного позову позовна давність застосуванню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна протии України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Враховуючи задоволення позову, який складається з двох вимог немайнового характеру, позивач є звільненою від сплати судового збору як особа з інвалідністю ІІ групи згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується копією її пенсійного посвідчення серії № НОМЕР_1 від 12.02.2014 року (а. с. 10), згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача ОСОБА_3 у дохід держави судовий збір у розмірі 908 грн та на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України вважає необхідним компенсувати 908 грн судового збору за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки відповідач ОСОБА_2 також звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», будучи особою з інвалідністю ІІ групи 9 (а. с. 38).

Керуючись ст. ст. 15, 16, 202 - 204, 215, 256, 257, 261, 264, 267, 317, 319, 321, 353, 355, 369, 386, 575, 578 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», ст. ст. 12, 76-82, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір іпотеки, укладений 08.01.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , з метою забезпечення зобов`язань за договором позики від 08.01.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Заріцькою Є.О., зареєстрований у реєстрі за № 1.

Скасувати обтяження/заборони, рішення про реєстрацію обтяжень/заборон, накладені на підставі договору іпотеки, укладеного 08.01.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , з метою забезпечення зобов`язань за договором позики від 08.01.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Заріцькою Є.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1:

- заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 (зареєстровано за № 2, номер запису про обтяження: 4183028, дата та час державної реєстрації: 08.01.2014 року 17:42:44, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9761798 від 08.01.2014 року 17:45:30, вид обтяжень: заборона на нерухоме майно, номер запису про іпотеку: 4183270, дата та час державної реєстрації: 08.01.2014 року 18:10:21, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9762459 від 08.01.2014 року 18:12:15);

- заборону відчуження земельної ділянки площею 0,1000 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1810136300:08:024:0004, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (зареєстровано за № 3, номер запису про обтяження: 4183397, дата та час державної реєстрації: 08.01.2014 року 18:31:09, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9762795 від 08.01.2014 року 18:34:09, вид обтяжень: заборона на нерухоме майно, номер запису про іпотеку: 4183489, дата та час державної реєстрації: 08.01.2014 року 18:44:05, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9762958 від 08.01.2014 року 18:47:54);

- заборону відчуження земельної ділянки площею 0,0757 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 18101363000:08:0240005, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (зареєстровано за № 4, номер запису про обтяження: 4183573, дата та час державної реєстрації: 08.01.2014 року 19:00:46, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9763114 від 08.01.2014 року 19:02:59, вид обтяжень: заборона на нерухоме майно, номер запису про іпотеку: 4183635, дата та час державної реєстрації: 08.01.2014 року 19:14:21, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9763223 від 08.01.2014 року 18:15:05).

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 908 грн судового збору.

Компенсувати 908 грн судового збору за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя Л.М. Семенцова