Рішення

від 16.08.2023 по справі 626/3726/21

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/3726/21

Провадження № 2/626/36/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

16.08.2023 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Гусара П.І.,

за участю секретаря Івашкіної Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краснограді, в порядку загального позовного провадження, у відсутності сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватно аграрно-орендного підприємства «Промінь» про скасування запису про державну реєстрацію додаткової угоди та розірвання договору оренди землі в зв`язку зі зміною власника,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом доПАОП «Промінь» про скасування запису про державну реєстрацію додаткової угоди та розірвання договору оренди землі в зв`язку зі зміною власника, в якому просить:

- скасувати запис про державну реєстрацію Додаткової угоди від 01.12.2016 року до Договору оренди земельної діялнки №938 від 18.07.2014 року, який укладений між ОСОБА_2 та ПАОП «Промінь»;

- розірвати Договір оренди земельної ділянки №938 від 18.07.2014 року, який укладений між ОСОБА_2 та ПАОП «Промінь» строком на 25 років, кадастровий номер 6323381200:10:000:0158, загальною площею 6,1447 га, яка розташована на території Кобзівської сільської, ради Красноградського району, Харківської області.

На обґрунтуванняпозову позивачзазначив,що він28.04.2020року ставвласником земельноїділянки кадастровийномер кадастровий номер 6323381200:10:000:0158, загальною площею 6,1447 га, яка розташована на території Кобзівської сільської ради, Красноградського району, Харківської області, яку він успадкував за заповітом після смерті ОСОБА_2 , 1940 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Успадкована земельна ділянка відповідно до договору №938 від 18.07.2014 року, укладеного з ОСОБА_2 , перебуває в оренді ПАОП "Промінь", строком на 25 років. Він має намір, як новий власник, самостійно використовувати земельну ділянку і отримувати дохід, так як сума орендної плати є недостатньою і не відповідає його потребам. Пунктом 14.5 Договору оренди, передбачено підстави розірвання договору у зв`язку з переходом права власності на дану земельну ділянку до другої особи. При цьому Додаткову угоду від 01.12.2016 року до основного договору оренди, в якій п. 14.5 Договору оренди земельної ділянки викладено в новій редакції, ОСОБА_2 не підписувала. У зв`язку з тим, що право власності на земельну ділянку перейшло до нього 28.04.2020 року, а подальше використання земельної ділянки на умовах, запропонованих ПАОП "Промінь" є невигідним, позивач просить скасувати запис про державну реєстрацію додаткової угоди та розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ПАОП "Промінь".

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Тимошенко Д.В., в судове засідання не з`явився від нього до суду надійшла письмова заява відповідно до якої він просить розгляд справи проводити без його участі та позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ПАОП "Промінь" - адвокат Кадун П.В. на розгляд справи не з`явився. В поданій до суду заяві, просив розглянути справу без участі сторони відповідача, проти задоволення позову заперечує.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, від них надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, суд вважає за можливе відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.

Суд дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ПАОП "Промінь" 18.07.2014 року був укладений договір оренди земельної ділянки №938 (надалі Договір оренди), кадастровий номер 6323381200:10:000:0158, загальною площею 6,1447 га, що розташована на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області, строком на 25 років (9-10).

Також в матеріалах справи міститься Додаткова угода між ОСОБА_2 та ПАОП «Промінь» про зміни до договору оренди земельної ділянки №938 від 18.07.2014 року, зареєстрованого 10.02.2015 року за №397869563223, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.12.2018 року.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,її майно,а самеземельну ділянку кадастровийномер кадастровий номер 6323381200:10:000:0158, загальною площею 6,1447 га, успадкував за заповітом ОСОБА_1 , який 28.04.2020 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну ділянку, на момент розгляду справи дане свідоцтво є чинним та не скасованим, а також ніким не оскаржується (а.с.6).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно своє право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6323381200:10:000:0158, загальною площею 6,1447 га позивач зареєстрував 28.04.2020 року (а.с.6).

Позивач ОСОБА_1 , як новий власник земельної ділянки, зазначає, що бажає розірвати з ПАОП «Промінь» договір оренди його земельної ділянки, так як його не задовольняє розмір орендної плати і він бажає самостійно обробляти земельну ділянку, про що він звернувся до ПАОП «Промінь» із відповідною заявою 13.05.2020 року (а.с. 19).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд вважає наступне.

ОСОБА_1 вже звертався до Красноградського районного суду Харківської області з позовною заявою про розірвання спірного договору оренди земельної діялнки у зв`язку з переходом права власності.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 05.10.2020 року №626/1147/20 позов ОСОБА_1 було задоволено та розірвано договір оренди земельної ділянки №938 (а.с. 78-79).

Постановою Харківського апеляційного суду від 19.05.2021 року рішення першої інстанції від 05.10.2020 року скасовано, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення, оскільки додаткова угода до основного договору не визнана в судовому порядку недійсною та відповідно до чинного законодавства зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (79-81).

На підставі ч.4 ст.32 Закону України "Про оренду землі" (чинної на момент розгляду справи) перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно з п.1.1 Договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку.

Відповідно до п.3.1 Договору оренди - договір укладено сторонами на 25 років, починаючи з дня його державної реєстрації.

Однак, п.14.5 Договору оренди земельної ділянки №938 від 18.07.2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАОП "Промінь" передбачено, що підставою для зміни або розірвання договору є перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря.

У Додатковій угоді про зміни до договору оренди земельної ділянки №938 від 18.07.2014 року, зареєстрованого 10.02.2015 року за №397869563223, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.12.2018 року п. 14.5 викладено в новій редакці, зокрема: перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря, не є підставою для зміни або розірвання договору.

Так, п.18 договору оренди землі №938 від 18.07.2014 року передбачено, що договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Згідно ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/117-23/7795-ПЧ Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 08.06.2023 року підпис від імені ОСОБА_2 , 1940 року народження, у додатковій угоді від 01.12.2016 року про зміни до договору оренди земельної ділянки №938 від 18.07.2014 року, зареєстрованого 10.02.2015 року за №397869563223, виконаний не ОСОБА_2 , 1940 року народження, а іншою особою (а.с. 191-197).

Таким чином, судом встановлено, що підпис у додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки №938 від 18.07.2014 року ОСОБА_2 не належать, крім того суд звертає увагу, що додаткова угода не містить посилань на те, що вона була підписана не ОСОБА_2 , а іншою особою за дорученням. Тобто матеріали справи не містять доказів на надання ОСОБА_2 будь-яких доручень іншій особі з повноваженнями на підписання даного додаткової угоди від її імені, і відповідачем не надано доказів щодо таких повноважень, але державна реєстрація додаткової угоди відбулась.

Отже з наданих матеріалів справи встановлено, що додаткова угода від 01.12.2016 року про зміни до договору оренди земельної ділянки не підписувалась спадкодавцем позивача.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Згідно частини першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Разом з цим, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.»

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Так як Додаткова угода від 01.12.2016 року не була підписана ОСОБА_2 вона є такою, що не вчинена, а отже права та обов`язки зазначені в ній не виникли.

Таким чином, як загальною, так і спеціальною нормами права встановлений принцип пріоритетності договору. Отже, при вирішенні цього спору слід, перш за все, керуватися положеннями договору оренди землі.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Частиною першою статті 2 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду нагадує, що у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи, що новим власником земельної ділянки після смерті ОСОБА_2 став ОСОБА_1 28.04.2020 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є усі підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки №938 від 18.07.2014 року, який був укладений між ОСОБА_2 та ПАОП "Промінь", у зв`язку з переходом права власності на земельну ділянку до другої особи, а також скасувати запис про державну реєстрацію Додаткової угоди від 01.12.2016 року до спірного договору оренди.

При цьому позивач ОСОБА_1 звертався до ПАОП «Промінь» з відповідною заявою від 13.05.2020 року в якій повідомив відповідача, що не має наміру продовжувати дію договору оренди, оскільки має намір самостійно обробляти земельну ділянку та просив розірвати договір у зв`язку з переходом права власності на земельну ділянку до нього, як спадкоємця (а.с. 19).

Таким чином, суд розглянувши дану справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у справі доказах, які надані сторонами та досліджені судом, прийшов до висновку, що право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 , а отже до нього перейшли права і обов`язки за договором оренди земельної ділянки №938 від 18.07.2014 року, у тому числі право на розірвання договору оренди, оскільки даний правочин не був вчинений.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України представник позивача повідомив суд, що позивач надасть докази понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів з моменту ухвалення судового рішення по суті справи.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12, 76-83,141, 259,263-265 ЦПК України, Законом України "Про оренду землі", суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати запис про державну реєстрацію Додаткової угоди від 01.12.2016 року до Договору оренди земельної діялнки №938 від 18.07.2014 року, який укладений між ОСОБА_2 та ПАОП «Промінь».

Розірвати Договір оренди земельної ділянки №938 від 18.07.2014 року, який укладений між ОСОБА_2 та ПАОП «Промінь» строком на 25 років, кадастровий номер 6323381200:10:000:0158, загальною площею 6,1447 га, яка розташована на території Кобзівської сільської ради Красноградського району, Харківської області (Наталинської сільської ради Красноградського району, Харківської області).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя