Постанова

від 10.08.2023 по справі 921/740/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2023 р. Справа №921/740/21(921/203/23)

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів КРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

за участю представників сторін від:

позивача: Півторак В.М. (адвокат);

відповідача: Мужевич В.Я. (представник, в порядку самопредставництва).

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Легіт-

Тернопіль» б/н від 12.05.2023 (вх.№ЗАГС 01-

05/1587/23 від 16.05.2023)

на ухвалуГосподарського суду Тернопільської області від

02.05.2023 (суддя Боровець Я.Я.)

про забезпечення позову

у справі № 921/740/21(921/203/23)

за позовом: Приватного підприємства «Афіша»

до відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю

«Тернопільський став»

до відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіт-

Тернопіль»

про визнання недійсним договору купівлі продажу від

09.08.2019; про витребування з чужого незаконного володіння нежитлової будівлі та про визнання права власності

в межах справи №921/740/21

про банкрутствоПриватного підприємства «Афіша», м.Тернопіль

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

На розгляді Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/740/21(921/203/23) за позовом ПП "Афіша" в особі ліквідатора Шимечка А.Я. до ТОВ "Тернопільський став" та ТОВ "Легіт-Тернопіль" про визнання недійсним договору купівлі продажу від 09.08.2019; про витребування з чужого незаконного володіння нежитлової будівлі та про визнання права власності в межах справи №921/740/21 про банкрутство ПП «Афіша».

В квітні 2023 року ПП "Афіша" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову заявник зазначив, що ТОВ "Тернопільський став" менше ніж два роки після отримання ним від ПП "Афіша" нежитлової будівлі під літерою «А» загальною площею 159,6 кв.м. за адресою: вул.М.Глінки, 47а, м.Тернопіль, яка розташована на земельній ділянці площею 0,22 га, кадастровий номер земельної ділянки №6110100000:07:008:0094 відчужило цю будівлю ТОВ "Легіт- Тернопіль".

При цьому, ТОВ "Тернопільський став" не сплатило ПП «Афіша» очевидно занижену договірну вартість нерухомого майна в сумі 129 539,00 грн на момент подання заяви. Також заявник зазначав, що ТОВ "Легіт - Тернопіль" у будь-який час може знести нежитлову будівлю, оскільки станом на дату подання даної заяви нежитлові будівлі під літерою "А" загальною площею 159,6 кв.м. по вул.М.Глінки, 47а ,м.Тернопіль на земельній ділянці площею 0.22 га, кадастровий номер земельної ділянки №6110100000:07:008:0094 руйнуються, адже ТОВ "Легіт-Тернопіль" здійснило частковий демонтаж покрівлі приміщень, що в подальшому може призвести до руйнування та знищення об`єкта нерухомості повністю та призведе до невиконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.05.2023 заяву про забезпечення позову задоволено.Вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони ТОВ "Легіт-Тернопіль", вчиняти будь-які дії, які можуть призвести до знищення, зниження вартості нежитлової будівлі під літерою "А" загальною площею 159,6 кв.м. за адресою: вул.М.Глінки, 47а, м. Тернопіль, яка знаходиться на земельній ділянці площею 0.22 га, кадастровий номер земельної ділянки №6110100000:07:008:0094 (експлуатувати, передавати в користування, демонтувати складові частини, тощо) до вирішення справи по суті.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ТОВ "Легіт-Тернопіль" подало апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду, в якій просило скасувати ухвалу місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову. В апеляційній скарзі апелянт зазначив такі обставини:

- при постановленні оскаржуваної ухвали, суд керувався припущенням, що нібито ТОВ "Легіт-Тернопіль" може в будь-який час знести спірні нежитлові будівлі, тим самим знищити власне майно;

- вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є судовою перешкодою до здійснення підприємницької діяльністю юридичні особі;

- у статті 41 Конституції України встановлено пряму заборону протиправного позбавлення власника права власності;

- висновок суду, що знищення спірної нежитлової будівлі унеможливить реальне виконання рішення суду є безпідставними та надуманим, відтак оскаржувана ухвала є нормативним підґрунтям для надмірного втручання в право власності, непорушність якого гарантована Конституцією України.

Ліквідатор ПП «Афіша» арбітражний керуючий Шимечко А.Я. заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, подав відзив на апеляційну скаргу та просив залишити оскаржувану ухвалу суду без змін. Зазначив, що фактичні докази вказують на те, що судом першої інстанції обґрунтовано застосовано заходи забезпечення позову, оскільки на дату подання цього відзиву на земельній ділянці, де розташовані спірні нежитлові будівлі проводяться геодезичні роботи, працює важка техніка (екскаватори), розрито траншеї біля фундаменту будівлі, що може призвести до руйнування будівлі шляхом просідання фундаменту, що підтверджується доданими фото-матеріалами. Таким чином, вважає обґрунтованими та правомірними висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

10.08.2023 на адресу суду від апелянта надійшло клопотання про долучення документів, а саме: довідки ТОВ «Легіт-Тернопіль» №2/3 від 09.08.2023, фото гаражів на вул.М. Глінки, 47 а, м.Тернопіль, рішення №2 учасника ТОВ «Легіт-Тернопіль», ухвал від 217.11.2021 та від 21.07.2023 у справі №921/740/21.

В судове засідання з`явилися представники сторін, які надали пояснення по суті вимог апеляційної скарги та заперечень на неї, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Інших клопотань та заяв в порядку ст. 207 ГПК України у справі заявлено не було.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши заперечення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/740/21 про банкрутство ПП "Афіша" .

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 10.06.2022 ПП "Афіша" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру банкрута строком на 12 місяців; призначено ліквідатором ПП "Афіша" арбітражного керуючого Шимечка А.Я.

10.06.2022 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про визнання ПП "Афіша" банкрутом і введення ліквідаційної процедури.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, ПП "Афіша" в особі ліквідатора Шимечка А.Я. звернулося з позовом до ТОВ "Тернопільський став" та ТОВ "Легіт -Тернопіль" про визнання недійсним договору купівлі продажу від 09.08.2019; про витребування з чужого незаконного володіння нежитлової будівлі та про визнання права власності.

Позивач подав заяву про забезпечення позову.

Обгрунтовуючи підстави та необхідність забезпечення позову заявник зазначив, що ТОВ "Тернопільський став" менше ніж два роки після отримання ним від ПП "Афіша" нежитлової будівлі під літерою «А», загальною площею 159,6 кв.м. за адресою: вул. М.Глінки, 47а, м. Тернопіль, яка розташована на земельній ділянці площею 0,22 га, кадастровий номер земельної ділянки №6110100000:07:008:0094 відчужило на користь ТОВ "Легіт-Тернопіль". При цьому, ТОВ "Тернопільський став" не сплатило ПП "Афіша" очевидно занижену договірну вартість нерухомого майна в сумі 129539,00 грн на дату подання цієї заяви. Водночас, ТОВ "Легіт - Тернопіль" у будь який час може знести нежитлову будівлю. Спірне майно нежитлові будівлі руйнуються, оскільки ТОВ "Легіт-Тернопіль" здійснило частковий демонтаж покрівлі, що може призвести до руйнування і знищення об`єкта нерухомості повністю та унеможливить реальне виконання рішення суду, що підтверджуються фотоматеріалами нерухомого майна, які є наявними у матеріалах справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Виходячи із системного аналізу зазначених вище процесуальних норм, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Таким чином, забезпечення позову має тимчасовий характер, спрямований саме на гарантування виконання майбутнього рішення господарського суду.

При цьому, необхідність застосування заходів забезпечення випливає саме з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Аналогічний правовий висновок, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, оскільки невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, адже позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Щодо припущень, про які зазначає апеляційній скарзі відповідач, до судом апеляційної інстанції береться до уваги, що згідно з ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного у поставнові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню. В такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Доводи апелянта з покликанням на норми Конституції України, судова колегія вважає необґрунтованими та помилковими, оскільки відповідно до ч.3 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.2 ст.321 Цивільного кодексу України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З огляду на зазначені норми матеріального права, передбачені процесуальні норми, які закріплені у статях 136, 137 Господарського процесуального кодексу України спрямовані на реалізацію інституту забезпечення позову в господарському процесі виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулись, а не тих, які, з настанням певних обставин, можуть бути порушені в майбутньому та виключають протиправне позбавлення права власності відповідно до ст.41 Конституції України чи обмеження права власності в іншому порядку, аніж встановлено законом відповідно до ст.321 Цивільного кодексу України.

Таким чином, судова колегія вважає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом заявлених позовних вимог, а також не обмежують право володіння і користування спірним майном.

Отже, при ухваленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанцій правильно надав оцінку обґрунтованості доводів позивача, встановивши безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та майбутнім предметом позовних вимог, і правильно застосував до спірних правовідносин положення ст. 136, 137 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене вище, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіт-Тернопіль» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.05.2023 у справі №921/740/21 (921/203/23) без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок оскарження постанови встановлено Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Матеріали справи повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Повний текст постанови складено 18.08.2023.

Головуючий суддяО.І. МАТУЩАК

Судді:Н.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК