Ухвала

від 21.08.2023 по справі 3/5025/443/12

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"21" серпня 2023 р. Справа № 3/5025/443/12 (924/293/23)

Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Коломис В.В.,

перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 травня 2023 року (повний текст складено 25.05.2023) та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 31 травня 2023 року у справі №3/5025/443/12 (924/293/23) (суддя Вибодовський О.Д.)

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

до Хмельницької районної військової адміністрації

до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

до Приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Байрачного Андрія Івановича

про:

- визнання недійсним та скасування Розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 12.10.2012 року №1893/2012-р, яким ОСОБА_3 була надана у власність земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6825087200:06:008:0292, загальною площею 0,7632 га;

- скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №993977 від 29.10.2012р.;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу за реєстровим номером 1178 від 08.06.2021р.;

- визнання недійсним та скасування Наказу Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 21.05.2015р. №22-4961-СГ, яким ОСОБА_4 була надана у власність земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6825087200:06:008:0295, загальною площею 0,75га;

- скасування свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 від 21.05.2015р.;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу за реєстровим номером 1179 від 08.06.2021р.;

- визнання недійсним та скасування Наказу Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 21.05.2015р. №22-4960-СГ, яким ОСОБА_5 була надана у власність земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6825087200:06:008:0296, загальною площею 0,6га;

- скасування свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_2 від 21.05.2015р.;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу за реєстровим номером 1180 від 08.06.2021р.;

- витребування у ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ПАТ "Хмельницьке авіапідприємство "Поділля-Авіа" земельних ділянок з кадастровими номерами: 6825087200:06:008:0292, загальною площею 0,7632га; 6825087200:06:008:0295, загальною площею 0,75га; 6825087200:06:008:0296, загальною площею 0,6 га.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22 травня 2023 року у справі №3/5025/443/12 (924/293/23) в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Хмельницької районної військової адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Байрачного Андрія Івановича про визнання недійсним та скасування Розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 12.10.2012 року №1893/2012-р, яким ОСОБА_3 була надана у власність земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6825087200:06:008:0292, загальною площею 0,7632 га; скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №993977 від 29.10.2012р.; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу за реєстровим номером 1178 від 08.06.2021р.; визнання недійсним та скасування Наказу Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 21.05.2015р. №22-4961-СГ, яким ОСОБА_4 була надана у власність земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6825087200:06:008:0295, загальною площею 0,75га; скасування свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 від 21.05.2015р.; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу за реєстровим номером 1179 від 08.06.2021р.; визнання недійсним та скасування Наказу Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 21.05.2015р. №22-4960-СГ, яким ОСОБА_5 була надана у власність земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6825087200:06:008:0296, загальною площею 0,6га; скасування свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_2 від 21.05.2015р.; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу за реєстровим номером 1180 від 08.06.2021р.; витребування у ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ПАТ "Хмельницьке авіапідприємство "Поділля-Авіа" земельних ділянок з кадастровими номерами: 6825087200:06:008:0292, загальною площею 0,7632га; 6825087200:06:008:0295, загальною площею 0,75га; 6825087200:06:008:0296, загальною площею 0,6 га - відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 31 травня 2023 року у справі №3/5025/443/12 (924/293/23) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 27 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятими судом першої інстанції рішенням та додатковим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, а заяву про ухвалення додаткового рішення у справі залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами; встановлюються у таких розмірах - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Так, станом на 1 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 684,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем у позовній заяві заявлено десять вимог немайнового характеру.

Отже, апелянт звертаючись до суду з апеляційною скаргою мав сплатити судовий збір в розмірі 40 260,00 грн (2684,00*10*150%).

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником не додано доказів сплати судового збору; в додатках до апеляційної скарги відсутні такі докази також.

Крім того, відповідно до ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Як вбачається, оскаржуване рішення Господарського суду Хмельницької області області винесено 22.05.2023, повний текст складено та підписано 25.05.2023, отже відповідно до вимог ст.256 ГПК України початок перебігу строку на апеляційне оскарження починається 25.05.2023, останнім днем оскарження даного рішення є 14.06.2023.

Натомість, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду лише 07.08.2023 (згідно відбитку штампу відділення поштового зв`язку на конверті), тобто, поза межами строку подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду.

Одночасно апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, в якому останній просить визнати поважною причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.05.2023 у справі №3/5025/443/12 (924/293/23) та поновити пропущений строк.

Розглянувши клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що викладені в ньому причини не є поважними з огляду на наступне.

Виходячи з приписів ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", порядок застосування та користування встановленими правами на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження рішення суду регламентується відповідними процесуальними нормами, в даному випадку - нормами ГПК України.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Згідно ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою.

Тобто, законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає поновленню.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Колегія суддів зазначає, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення строку на апеляційне оскарження суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, обґрунтовуючи заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на те, що з повним текстом оскаржуваного рішення ознайомився лише 18 липня 2023 року під час ознайомлення адвокатом Сорокопуд А.О. з матеріалами даної справи.

Однак, вказані обставини пропуску строку на апеляційне оскарження, на які посилається скаржник, не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції як поважні, з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище, згідно ч.2 ст.256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Положеннями частин 3, 6, 11 статті 242 ГПК України передбачено, що у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

Днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отже, у розумінні статті 242 Господарського процесуального кодексу України врученим належим чином є судове рішення, яке було доставлено на офіційну електронну адресу особи, а якщо така адреса в учасника справи відсутня - в день доставки рекомендованого поштового відправлення з паперовою копією судового рішення.

Матеріали справи свідчать, що позивач про місце, дату та час судового засідання 22 травня 2023 року, був належним чином повідомлений, що підтверджується протоколом судового засідання від 11.05.2023, а також клопотанням про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, поданого представником позивача - адвокатом Сорокопуд А.О., яке судом першої інстанції залишено без задоволення.

Крім того, матеріалами справи також підтверджується, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 22.05.2023 та ухвала від 24.05.2023 про призначення до розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у даній справі, направлялись 26.05.2023 всім учасникам провадження у справі, в тому числі позивачу - ОСОБА_1 за адресою, вказаною в позовній заяві та у апеляційній скарзі, про що свідчить відповідна відмітка канцелярії Господарського суду Хмельницької області на зворотному боці останнього аркушу судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що положеннями ст.13 Закону України "Про поштовий зв`язок" (який є нормативним актом, що визначає правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку, а також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв`язку і користувачами їх послуг) передбачено, що послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначені Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила), які регулюють відносини між ними.

Ці правила встановлюють, зокрема, окремі строки та процедури доставки, вручення та зберігання різних поштових відправлень, зокрема й рекомендованих листів з повідомленням про вручення та рекомендованих поштових відправлень з позначкою "Судова повістка", що відповідно, впливає на висновок про можливість отримання скаржником такого поштового відправлення, направленого судом за належною поштовою адресою, та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил).

Згідно з пунктом 2 Загальної частини Правил повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Відповідно п.99 Правил, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. (п.116 Правил).

Суд також зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу особи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення цієї особи належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-6).

День же невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження особи (сторони, учасника справи), яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення цій особі ухвал суду (постанова Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №910/4430/21).

Зазначене, в свою чергу, свідчить про обізнанність скаржника - позивача про судове засідання 22.05.2023 та відповідно про рух даної справи (закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті).

Також колегія суддів бере до уваги те, що заява представника відповідача - ОСОБА_2. про ухвалення додаткового рішення у справі від 23.05.2023 була направлена позивачу 23.05.2023. Однак, така заява позивачу вручена не була та була повернута відправнику з позначкою "за закінченням терміну зберігання", про що свідчить трекінг з відстежування поштового відправлення 2901305440390.

Колегія суддів також враховує, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом (ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно з частинами 1, 3 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Оскільки в Єдиному державному реєстрі судових рішень оскаржувані рішення та додаткове рішення суду першої інстанції від 22.05.2023 та 31.05.2023 зареєстровані 26.05.2023, 01.06.2023 та оприлюднені 30.05.2023, 02.06.2023 відповідно, колегія суддів зазначає, що апелянт мала можливість дізнатись про результат розгляду справи, а відтак і подати апеляційну скаргу у встановлені процесуальним законом строки.

При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що саме на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, зокрема, через , а особливо в даному випадку, коли саме скаржник зацікавлений в оперативному вирішенні питання щодо вчасного подання апеляційної скарги, оскільки саме він не погоджується з ухвалами суду першої інстанції і ставить під сумнів їх законність.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що скаржник не була позбавлена можливості отримувати поштову кореспонденцію за адресою, вказаною нею як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, а також, будучи обізнаною з фактом розгляду даної справи, не була позбавлена можливості слідкувати за ходом її розгляду через відкриті джерела інформації, зокрема, через , а також шляхом звернення безпосередньо до суду.

Колегія суддів вважає, що можливість подання апеляційної скарги протягом розумного строку залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер.

Тобто, будучи позивачем у даній справі, скаржник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що несвоєчасне оскарження позивачем рішення суду, з огляду на наведені скаржником доводи, не обґрунтоване апелянтом обставинами, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Так, у справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін.

Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву, та принцип res judicata, тобто принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії").

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається зазначати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

При цьому, колегія суддів зазначає, що ч.1 ст.43 ГПК України на учасників судового процесу та їх представників покладено обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами, до яких законом віднесено, зокрема, право апеляційного і касаційного оскарження. При цьому, за вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги Кодексу.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та диспозитивність. Тож, порядок оскарження судових рішень, передбачений нормами ГПК України, є однаковим для всіх сторін. Ним (порядком) передбачено, що на кожну сторону, яка бажає оскаржити судове рішення, покладається обов`язок правильного оформлення апеляційної скарги, її змісту і форми та подання такої апеляційної скарги у строки, передбачені процесуальним законодавством України. Тому особа, яка подає апеляційну скаргу поза межами строку на апеляційне оскарження рішення (без поважних на те причин) чи не дотримується порядку подання апеляційної скарги чи правильного оформлення апеляційної скарги, її форми та змісту, несе ризик повернення його апеляційної скарги або відмови у відкритті апеляційного провадження у порядку, передбаченому ГПК України.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи позивача щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 травня 2023 року у справі №3/5025/443/12 (924/293/23) не можна вважати поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки вони не є об`єктивними і непереборними, так як залежали виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мали суб`єктивний характер, і не перешкоджали останньому в рамках строку на апеляційне оскарження звернутись до суду з апеляційною скаргою.

Положеннями ч.3 ст.260 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч.2 ст.174 ГПК України).

Враховуючи те, що апелянтом не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також те, що наведені заявником апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

При цьому, суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів п.4 ст.260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше пяти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.3 ст.261 ГПК України).

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 травня 2023 року та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 31 травня 2023 року у справі №3/5025/443/12(924/293/23) залишити без руху.

2. ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку, вказавши інші підстави для поновлення строку; надати суду докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

3. Роз`яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя Коломис В.В.