Ухвала

від 21.08.2023 по справі 924/861/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"21" серпня 2023 р. Справа № 924/861/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали

за позовом фермерського господарства "Поділля Агро Д", м. Волочиськ Хмельницької області

до 5BioD P.S.A., Lublin, Poland

про стягнення 15408,60 доларів США заборгованості, 481,25 доларів США 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

14.08.2023р. на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява фермерського господарства "Поділля Агро Д" до 5BioD P.S.A., Lublin, Poland про стягнення 15408,60 доларів США заборгованості, 481,25 доларів США 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 року позовну заяву передано для розгляду судді Заверусі С.В.

За правилами господарського процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статтям 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, а також вимогам статті 172 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Законом України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ст. 4).

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Проаналізувавши подану позовну заяву, судом встановлено, що до позовної заяви позивачем не додано доказів офіційного курсу гривні до іноземної валюти (долара США), встановленого Національним банком України на день сплати (10.08.2023р.). Відтак, з огляду на зазначене, суд позбавлений можливості перевірити правильність сплаченої позивачем суми судового збору (у встановлених порядку і розмірі) згідно платіжної інструкції № 2016 від 10.08.2023р. за майнову вимогу про стягнення 15889,85 доларів США.

Отже, позивачем, в порушення вимог статті 164 ГПК України, не додано доказів на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, підтвердженням прийняття для пересилання поштового відправлення є розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) як передбачено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Крім того, надається опис вкладення, зразок бланка такого опису затверджується уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі зв`язку. Бланк опису вкладення заповнюється відправником у двох примірниках із зазначенням адреси одержувача, кількості предметів, вартості кожного з цих предметів. Обидва примірники опису підписуються відправником. Працівник об`єкта поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису видається відправникові, другий вкладається до поштового відправлення.

Таким чином, підтвердженням прийняття для пересилання поштового відправлення є розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), та опис вкладення.

Як убачається з поданої позовної заяви та додатків до неї, позивачем в додатку зазначено: "Квитанція про направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих документів". Однак, наявність в матеріалах позовної заяви лише квитанції від 11.08.2023р. не може бути належним доказом направлення позивачем позовної заяви та додатків до неї відповідачу.

Тобто, виходячи з вищевикладеного та з аналізу доданих документів, судом встановлено відсутність належного доказу надіслання відповідачу позовної заяви ї доданих додатків неї.

Судом за результатами аналізу позовної заяви встановлено, що вона не в повній мірі відповідає вимогам ст. 164 ГПК України. Зокрема, позивачем не надано документів, які підтверджують відправлення відповідачу копії доданих до позовної заяви документів, а саме опису вкладення.

Окрім того, судом звертається увага, що статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 Господарського процесуального кодексу України).

Параграфом 3 Глави 2 Господарського процесуального кодексу України урегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. 5 ст. 29 ГПК України).

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас згідно зі ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Відповідно до ст. 33 договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого Постановою ВР № 3941-XII (3941-12) від 04.02.94 та набув чинності 14.08.1994, зобов`язання, що виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, хіба що учасники договірних відносин підпорядкують ці відносини вибраному ними законодавству. У справах, зазначених в пункті 1, компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач. Компетентним є також суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно відповідача. Компетенція, про яку йде мова в пункті 2, може бути змінена за згодою учасників договірних відносин.

Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, визначається Законом України "Про міжнародне приватне право".

Цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Відповідно до ст. 4-1 Закону України "Про міжнародне приватне право" учасники приватноправових відносин з іноземним елементом можуть укласти угоду про вибір суду, якою визначити підсудність судам певної держави або одному чи декільком конкретним судам певної держави справ у спорах, що виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з такими правовими відносинами. Угода про вибір суду укладається у письмовій формі незалежно від місця її укладення. Угода про вибір суду, якою обрано суд України, укладається у письмовій формі відповідно до закону України. Угода про вибір суду не може передбачати зміну виключної підсудності справи з іноземним елементом судам України. Недійсність правочину, складовою частиною якого є угода про вибір суду, не тягне за собою недійсність угоди про вибір суду.

Згідно з ч. 1 ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.

Згідно із ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" для цілей цього Закону: "арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України; "третейський суд" - одноособовий арбітр або колегія арбітрів; "суд" - відповідний орган судової системи держави.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

В обґрунтування звернення з позовом до господарського суду Хмельницької області позивач посилається на положення п.п. 7.1., 9.4. контракту № 003/22 від 05.07.2022р., за змістом яких збитки, понесені однією із сторін через порушення умов цього контракту іншою стороною, підлягають відшкодуванню, згідно чинного законодавства України; всі розбіжності, що виникають внаслідок або у зв`язку з цим контрактом, повинні вирішуватися шляхом переговорів між сторонами. Якщо сторони не можуть дійти згоди шляхом переговорів, спір що виник підлягає судовому розгляду і вирішенню в установленому арбітражному суді сторони, що пред`являє вимоги. Рішення арбітражу буде остаточним і обов`язковим для виконання сторонами і не може бути оскаржене.

Норми статті 23 Господарського процесуального кодексу України передбачають право сторін на передачу спору на розгляд суду іншої держави, тоді як право сторін на передачу спору на розгляд міжнародного комерційного арбітражу передбачено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, і укладення угод на підставі цих статтей має різні правові наслідки.

Міжнародний комерційний арбітраж не належить до системи судоустрою, є недержавним органом, тоді як угодою про передачу спору на вирішення суду іншої держави сторони можуть визначити суд, що відноситься до системи судоустрою іншої держави. Наявність угоди, визначеної в статті 23 Господарського процесуального кодексу України, виключає розгляд спору за правилами господарського судочинства судами України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2023р. у справі № 926/4889/22.

Також судом звертається увага на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові 28.08.2018р. у справі № 906/493/16, згідно яких: "назва арбітражної установи, яка міститься у контракті, а також відсутність у ньому інформації про місце проведення арбітражу, не дає можливості визначити до якого саме арбітражу має звертатися сторона. Таким чином, неможливість виконання арбітражної угоди викликана істотною помилкою у назві арбітражу, до якого передається спір".

Отже, заважаючи на вищенаведене законодавство та правові висновки Верховного Суду, суд вважає за необхідне зобов`язати позивача надати суду:

1) пояснення із посиланням на норми права стосовно правових підстав підсудності даної справи саме господарському суду Хмельницької області (в тому числі в розрізі пунктів 7.1., 9.4. контракту № 003/22 від 05.07.2022р.) та із врахуванням тих обставин, що сторони в контракті чітко не передбачили назву та місце проведення арбітражу стосовно спорів між ними; та неможливості (можливості) розгляду даного спору компетентним судом Республіки Польща за законодавством України.

2) пояснення в розрізі п. 9.4. контракту та законодавства України стосовно входження до системи судоустрою України "установленого арбітражного суду", про який вказано у означеному пункті контракту, та його компетенцію щодо розгляду даного спору.

3) інформацію стосовно того, який компетентний суд Республіки Польща уповноважений розглянути справу за позовом фермерського господарства "Поділля Агро Д", м. Волочиськ Хмельницької області до 5BioD P.S.A., Lublin, Poland про стягнення 15408,60 доларів США заборгованості, 481,25 доларів США 3% річних.

Отже, вказані недоліки унеможливлюють вчинення дій по відкриттю провадження у даній справі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином не виконано вимоги ст.ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку у п`ять днів з дня вручення ухвали для усунення вищезазначених недоліків, а саме: надати докази офіційного курсу гривні до іноземної валюти (долара США), встановленого Національним банком України на день сплати (10.08.2023р.); опис вкладення.

Також надати письмові пояснення та інформацію, зазначені судом в мотивувальній частині даної ухвали.

У разі невиконання вимог ухвали у визначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву фермерського господарства "Поділля Агро Д" залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Заверуха

Віддруковано 2 примірника:

1 - до справи;

2 - позивачу (31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Копачівська, 1/6) рек. з повід.

Електронна адреса позивача - pod_agro_d@ukr,net