Ухвала

від 27.07.2023 по справі 910/18499/21

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/18499/21

провадження № 12-40гс23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пількова К. М.,

суддів Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Мартєва С. Ю., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи

за касаційними скаргами Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академіка Палладіна 18/30» (далі - Скаржник, ОСББ)

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 (суддя Ягічева Н. І.),

постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 (головуючий суддя Андрієнко В. В., судді Буравльов С. І., Шапран В. В.)

та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 (головуючий суддя Андрієнко В. В., судді Буравльов С. І., Шапран В. В.)

за позовом ОСОБА_1

до ОСББ

про визнання недійсним рішення загальних зборів у частині,

УСТАНОВИЛА:

1. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСББ, в якому просила визнати недійсним рішення загальних зборів його учасників, оформлене протоколом від 05.05.2019, у частині затвердження кошторису витрат і щомісячного внеску на утримання та обслуговування паркінгу.

2. Позов мотивовано тим, що на загальних зборах учасників ОСББ, які відбулись 21.04.2019 без участі та повідомлення ОСОБА_1 , були ухвалені рішення, що стосуються її прав як власниці машиномісць НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 , розташованих в підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023, позов задоволено; визнано недійсним рішення загальних зборів ОСББ від 21.04.2019, яке оформлено протоколом від 05.05.2019, у частині затвердження кошторису витрат на утримання та обслуговування паркінгу в сумі 230 272,50 грн на місяць та 2 763 270 грн на рік (додаток №1 до протоколу) та затвердження щомісячного внеску на утримання та обслуговування паркінгу у сумі 450 грн за одне машиномісце за місяць та 33 300 грн на місяць на 74 паркомісць (додаток № 2 до протоколу).

4. Рішення судів мотивовані, зокрема, тим, що за відсутності спеціального регулювання в законі та статуті ОСББ щодо порядку вирішення питання утримання машиномісць, а також відсутності будь-яких договірних відносин між ОСББ та власниками паркомісць, спірні рішення про затвердження кошторису на управління та обслуговування будинку і прибудинкової території, а також щомісячного внеску на управління та обслуговування будинку мали прийматися шляхом голосування членів ОСББ у порядку, передбаченому Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон) і статутом ОСББ.

Суди вважали, що в цьому випадку права співвласників машиномісць не можна відокремлювати від прав співвласників багатоквартирного будинку на участь у зборах об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, оскільки прийняті співвласниками багатоквартирного будинку рішення впливають не лише на їх права та обов`язки. Так, будинок з паркінгом є цілісним комплексом, що перебуває на балансі в ОСББ, яке його утримує, а тому у разі несплати власником машиномісця відповідного внеску, відповідальність перед третіми особами (постачальниками тепла, електроенергії, охороною тощо) несе саме об`єднання.

Суди також звернули увагу на те, що відповідні платежі (внески) на утримання паркінгу сплачуються власниками машиномісць на рахунок ОСББ (доказів протилежного матеріали справи не містять), а в разі виникнення заборгованості вона також стягується з власника машиномісця на користь зазначеного об`єднання. Тобто відсутні підстави стверджувати, що рішення співвласників ОСББ, які стосуються витрат на утримання та обслуговування паркінгу, не впливають на права та обов`язки власників відповідних машиномісць.

Водночас суди зауважили відсутність доказів повідомлення позивачки як власниці машиномісць про проведення загальних зборів 21.04.2019 у порядку, визначеному Законом та статутом ОСББ.

Суди відмовили у задоволенні заяви ОСББ про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки ОСОБА_1 звернулася з позовом у межах трирічного строку позовної давності.

5. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено та стягнуто з ОСББ на її користь 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

6. 01.05.2023 та 17.05.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) надійшли касаційні скарги ОСББ, у яких воно просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 і додаткову постанову цього ж суду від 26.04.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаржник зазначає, що суди неправильно застосували частину четверту статті 6 та частину третю статті 10 Закону щодо порушення прав співвласника на участь у загальних зборах внаслідок неповідомлення про їх скликання, а також не врахували висновків Верховного Суду про застосування зазначених норм, викладених, зокрема, у постановах від 21.10.2021 у справі № 910/15071/20, від 06.09.2021 у справі № 916/3074/20, від 08.02.2022 у справі № 918/964/20 та від 15.06.2022 у справі № 908/2289/20.

Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду про застосування у подібних правовідносинах статті 14 Закону про те, що права співвласників машиномісць, які не є учасниками ОСББ, аналогічні правам співвласників багатоквартирного будинку на створення, діяльність, управління або припинення діяльності об`єднання, а також на участь у зборах об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та оскарження прийнятих на зборах рішень. На думку Скаржника, необхідність формування такого висновку необхідна для з`ясування питання юрисдикційної належності таких спорів.

Також Скаржник стверджує, що є необхідність формування висновків Верховного Суду про застосування у подібних правовідносинах статті 1 Закону для вирішення питань, чи належать власники, які мають лише машиномісця в багатоквартирному будинку, до учасників ОСББ, чи мають вони право голосу на відповідних зборах, а також чи можуть вони використовувати квадратні метри свого паркомісця в процедурі голосуваннях на таких зборах. На думку Скаржника, зазначені висновки усунуть правову невизначеність щодо статусу власників машиномісць у багатоквартирному будинку.

Окрім цього, Скаржник зазначає, що суди не дослідили зібраних у справі доказів та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки ОСОБА_1 не надала доказів, що на момент прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів ОСББ вона набула права власності на машиномісця в будинку АДРЕСА_1 .

7. Ухвалами від 11.05.2023 та 18.05.2023 колегія суддів КГС ВС відкрила касаційне провадження за скаргами ОСББ, а ухвалою від 06.07.2023 передала справу разом з касаційними скаргами на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки вважала, що у цій справі постало питання щодо юрисдикції спору, яке становить виключну правову проблему, що має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

8. Мотивуючи ухвалу про передання, колегія суддів КГС ВС вказала, що у цій справі суди попередніх інстанцій, застосувавши за аналогією статтю 14 Закону, поширили права учасника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку на участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом, на позивачку як суб`єкта права власності на майно, що належить до спільного майна ОСББ, та розглянули справу за правилами господарського судочинства.

9. Водночас, на переконання колегії КГС ВС, Закон не відносить власників машиномісць до співвласників багатоквартирного будинку, а машиномісця - до спільного майна багатоквартирного будинку. Наразі відсутнє правове регулювання прав, свобод й інтересів фізичних осіб - власників машиномісць у паркінгах, які територіально та конструктивно пов`язані з багатоквартирним будинком, у якому створено об`єднання співвласників. Зокрема, не визначено ні статусу паркомісць, ні статусу їх власників та їх права, зокрема, брати участь у загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку.

10. Колегія суддів КГС ВС зазначає, що саме з наявністю у фізичної особи права брати участь в управлінні об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку пов`язується можливість оскарження нею рішень загальних зборів об`єднання в порядку господарського судочинства, оскільки такі спори є найбільш наближеними до корпоративних, а також посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені у постановах від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17 та від 01.02.2022 у справі № 910/5179/20, де позивачами були власники квартири та/або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, які мають право брати участь у створенні та діяльності відповідного об`єднання співвласників в силу закону. Однак у цій справі ОСОБА_1 не є власницею квартири та/або нежитлового приміщення ОСББ і не є його членом.

11. Колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду окремо не викладала правового висновку щодо юрисдикції спору, у якому позивач є власником машиномісця у паркінгу, що територіально та конструктивно пов`язаний з багатоквартирним будинком і переданий створеному в ньому ОСББ на баланс, а права власника такого майна в Законі не визначені. Водночас саме Велика Палата Верховного Суду вирішує питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору.

12. До того ж, на думку колегії суддів КГС ВС, вирішення питання щодо юрисдикції такого спору матиме значення не лише для вирішення цієї справи, з огляду на масовість запровадження управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирних будинків у формі об?єднання співвласників багатоквартирного будинку, на балансі якого перебуває майно (паркінги), що територіально та нерозривно пов`язане з багатоквартирним будинком, однак власників такого майна Закон не відносить до співвласників багатоквартирного будинку.

13. Отже, колегія суддів КГС ВС вважає, що у цій справі існує виключна правова проблема, яка потребує вирішення Великою Палатою Верховного Суду, і полягає у необхідності забезпечення єдності судової практики у вирішені питань щодо юрисдикції описаного вище спору.

14. На думку колегії суддів КГС ВС, потрібно вирішити такі питання:

- чи поширюються на ОСОБА_1 як власницю паркомісця в напівпідземному паркінгу багатоквартирного будинку, яка Законом не віднесена до співвласників багатоквартирного будинку, права учасника ОСББ, передбачені статтею 14 цього Закону, зокрема на участь в управлінні об`єднанням, а саме на участь у загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку при вирішенні питань, що впливають на її права та обов`язки;

- якщо на установчих зборах ОСББ не було вирішено питання про прийняття до його складу власників машиномісць підземного паркінгу, що територіально і конструктивно пов`язаний з багатоквартирним будинком, та у статуті ОСББ не визначено обсягу їх прав та порядку участі, чи має брати участь власник паркомісця в напівпідземному паркінгу у зборах та голосувати за рішення, які стосуються його прав так обов`язків; яким чином у такому разі визначається кількість голосів власника паркомісця під час голосування учасників ОСББ; щодо яких питань діяльності ОСББ має право голосу власник паркомісця;

- чи підлягають розгляду в порядку господарського судочинства спори за позовом фізичної особи - власника паркомісця в напівпідземному паркінгу багатоквартирного будинку, якого Закон не відносить до співвласників багатоквартирного будинку та який самостійно не увійшов до складу ОСББ, щодо оскарження рішень загальних зборів ОСББ, якими такій особі встановлюються певні обов`язки щодо утримання майна, що належить їй на праві власності.

15. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття цієї справи до свого розгляду з огляду на таке.

16. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

17. Лише за наявності умов, визначених наведеним положенням, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

18. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, ще вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

19. Пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

20. Отже, з наведеної норми права, а також частини п`ятої статті 302 ГПК України слідує, що справа з указаної підстави може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовної практики.

Виходячи з наведених критеріїв, КГС ВС, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, має обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним вимірами, наприклад, навести інші справи різних юрисдикцій, у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення тощо.

21. Втім, передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів КГС ВС не виклала проблему, яка б потребувала узгодження висновків Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій. Колегія суддів КГС ВС констатувала, що Велика Палата Верховного Суду окремо не викладала правового висновку щодо юрисдикції спору, у якому позивач є власником машиномісця у паркінгу, що територіально та конструктивно пов`язаний з багатоквартирним будинком і переданий створеному в ньому ОСББ на баланс, а права власника такого майна в Законі не визначені.

Однак, колегія суддів КГС ВС не робила посилань на конкретні справи з подібних правовідносин, їх кількісні та якісні показники, в яких судами було б сформовано різну практику, а передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду була б необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

22. Судом касаційної інстанції в господарських справах відповідно до статті 286 ГПК України є Верховний Суд, у складі якого за змістом статей 36, 37 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» діє, зокрема, Касаційний господарський суд. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

23. Отже, на розгляд Великої Палати Верховного Суду в цій справі як виключну правову проблему передані питання, які можуть бути вирішені КГС ВС як належним судом.

24. Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.

25. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі цієї справи на її розгляд, у зв`язку із чим повертає справу для розгляду відповідній колегії КГС ВС в порядку частини шостої статті 303 ГПК України.

Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 910/18499/21 за позовом ОСОБА_1 до Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академіка Палладіна 18/30» про визнання недійсним рішення загальних зборів в частині за касаційними скаргами Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академіка Палладіна 18/30» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач К. М. ПільковСудді:І. А. ВоробйоваО. М. Ситнік М. І. ГрицівІ. В. Ткач Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук І. В. ЖелєзнийВ. Ю. Уркевич Л. Й. КатеринчукЄ. А. Усенко Л. Ю. КишакевичН. В. Шевцова С. Ю. Мартєв