КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 серпня 2023 року м. Київ № 320/8946/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Полуботкіної О.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача Пак В.В., Олійник К.О.,
від відповідача Мовсисян В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алакор Сіті»
до Головного управління ДПС в м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Алакор Сіті» (далі також позивач, ТОВ «Алакор Сіті», Товариство) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2022 за № 588/26-15-07-03-05-25 (форма «Р»), від 14.01.2022 за № 00017490702 (форма «П») і №00017690702 (форма «Р»).
Позовні вимоги мотивовані незаконністю та необґрунтованістю висновків акта ГУ ДПС у м. Києві від 16.12.2021 № 93049/26-15-07-02-02-17/33598293, оформленого за результатом проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Алакор Сіті» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 30.09.2021, що були покладені в основу прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 10.01.2022 і 14.01.2022. Водночас позивач вказує на допущення податковим органом процедурних порушень як при призначенні та проведенні документальної перевірки (а саме перевищення всупереч приписів п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України періоду діяльності товариства, за який проводилася перевірка, на більше ніж 1095 днів, неналежним чином вручення наказу про продовження перевірки), так й при складанні самого акта такої перевірки (протермінування строку реєстрації акта перевірки), які, на його думку, є достатніми підставами для визнання результатів проведеної перевірки протиправними.
Крім того, позивач вказав на необгрунтованість та безпідставність висновків податкового органу відносно визнання операцій з контрагентами підприємства безтоварними, враховуючи, що такі операції підтверджуються первинниими бухгалтерськими документа та регістрами бухгалтерського обліку, які були надані відповідачу на його запити в ході перевірки. Крім того, податковим органом не було враховано тієї обставини, що у подальшому придбаний товар був реалізований шляхом продажу його на експорт і отримання економічної вигоди.
Також ТОВ «Алакор Сіті» зазначило у позові на невідповдіність фактичним обставинам та чинному законодавсту інших висновків відповідача щодо порушення норм податкового законодаства, які викладені в акті перевірки.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 відкрито провадження у справі № 320/8946/23 за вказаним позовом, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання.
На виконання вимог ухвали про відкриття провадження у справі представник відповідача подав до суду відзив на позов, у тексті якого просив суд відмовити у задоволення позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову представник ГУ ДПС мотивував тим, що в ході проведеної документальної планової виїзної перевірки (результати якої оформлені актом від 16.12.2021 №93049/26-15-07-02-02-17/33598293) працівниками контролюючого органу встановлені факти формування ТОВ «Алакор Сіті» показників податкової звітності (фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість) у зв`язку із формуванням фінансових витрат за рахунок нарахованих та сплачених компаніям-нерезидентам відсотків за договорами процентної позики, незбільшенням фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму 30 відсотків вартості товарів, реалізованих іншому контрагенту-нерезиденту за період 2020 року), та документального оформлення операцій з поставок сільськогосподарської продукції від сумнівних контрагента-постачальників. В той же час, у ході проведеної перевірки контролюючим органом були встановлені факти вчинення Товариством інших порушень норм податкового законодавства, а саме пп. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України у зв`язку із невірним складанням та заповненням полаткової звітності з екологічного податку.
У свою чергу представник позивача подав до суду відповідь на відзив, де навів додаткові пояснення на спростування висновків акта перевірки, що були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
У подальшому представники сторін подали до суду додаткові письмові пояснення, разом із доказами, розрахунок сум оспорюваних грошових зобов`язань (податкових зобов`язань і штрафних санкцій) в розрізі по епізодах порушень.
Протокольною ухвалою від 25.07.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті позовних вимог.
Крім того, 14.08.2023 у судовому засіданні суд допитав в якості свідків заступника головного бухгалтера ТОВ «Алакор Сіті» Басанець В.О., представника Товариства за дорученням від 01.10.2021 № 01/10-01 Тяпку Т.С. (як відповідальної особи за надання первинних та інших документів й пояснень щодо діяльності й сплати податків під час проведення документальної перевірки), а також заступника начальника відділу перевірок у сфері послуг управління податкового аудиту у сфері торгівлі та послуг ГУ ДПС у м. Києві Яхнієнко С. В.
Присутні у судових засіданнях представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги повністю, з підстав та мотивів, що наведені у текстах позову, відповіді на відзив та додаткових пояснень. У свою чергу представник відповідача проти позову заперечував.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши усні пояснення їх представників та свідків, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
У період з 19.11.2021 по 09.12.2021 співробітниками Головного управління ДПС у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Алакор Сіті», код за ЄДРПОУ 33598293 з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 30.09.2021. За результатами такої перевірки складений акт від 16.12.2021 № 93049/26-15-07-02-02-17/33598293, в якому місться висновки про вчинення позивачем серед інших наступних порушень норм податкового законодавства:
- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження платником податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього на загальну суму 28 441 220,00 грн. (в т.ч. за квітень 2018 року на суму 894 593,00 грн., за травень 2018 року - 768 065,00 грн., за червень 2018 року 923 065,00 грн., за липень 2018 року 1 004 519,00 грн., за серпень 2018 року 775 640,00 грн., за вересень 2018 року 620 256,00 грн., за жовтень 2018 року 679 279,00 грн., за листопад 2018 року 106 267,00 грн., за грудень 2018 року 799 892,00 грн., за січень 2019 року 834 599,00 грн., за лютий 2019 року 500 244,00 грн., за березень 2019 року 967 568,00 грн., за квітень 2019 року 448 098,00 грн., за травень 2019 року 596 826,00 грн., за червень 2019 року 726 666,00 грн., за липень 2019 року 176 473,00 грн., за серпень 2019 року 943 030,00 грн., за вересень 2019 року 663 240,00 грн., за жовтень 2019 року 8 703 048,00 грн., за листопад 2019 року 477 660,00 грн., за січень 2020 року 666 153,00 грн., за лютий 2020 року 688 643,00 грн., за березень 2020 року 543 488,00 грн., за квітень 2020 року 201 606,00 грн., за травень 2020 року 214 295,00 грн., за червень 2020 року 523 187,00 грн., за липень 2020 року 512 224,00 грн., за серпень 2020 року 412 669,00 грн., за вересень 2020 року 476 860,00 грн., за жовтень 2020 року 398 368,00 грн., за листопад 2020 року 294 511,00 грн., за грудень 2020 року 347 637,00 грн., за січень 2021 року 339 632,00 грн., за лютий 2021 року 49 433,00 грн., за березень 2021 року 37 078,00 грн., за червень 2021 року 5 451,00 грн., за липень 2021 року 563 204,00 грн.);
- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14, пп. 140.5.5-1 п. 140.5, п. 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, п.п. 5 і 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153), п.п. 27, 29 Національного положення (стандарту) бухгалтерсьвого обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за 3-и квартали 2021 на загальну суму 191 840 251,00 грн.;
- пп. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження екологічного податку за 4-ий квартал 2018 року на суму 9 676,14 грн.
10.01.2022 та 14.01.2022 на підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийняло оспорювані податкові повідомлення-рішення:
- № 588/26-15-07-03-05-25 (форми «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «екологічний податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (за винятком викидів в атмосферне повітря двоокису вуглецю)», на суму 12 095,18 грн. (з них основним платежем 9 676,14,00 грн., штрафними санкціями 2 419,04 грн.);
- за № 00017490702 (форми «П»), яким позивачу зменшено задекларовану в податковій декларації реєстр. №9328742394 від 03.11.2021 суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 3-и квартали 2021 року на 191 840 251,00 грн.;
- № 00017690702 (форми «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану варітсть із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», на суму 35 551 525,00 грн. (з них за основним платежем 28 441 220,00 грн., штрафними санкціями 7 110 305,00 грн.).
Товариство оскаржило зазначені податкові повідомлення-рішення у досудовому порядку до Державної податкової служби України, шляхом подання відповідної скарги від 27.01.2022 вих. №27/01-02. Своїм рішенням від 03.03.2023 за №5374/6/99-00-06-01-01-06 ДПС України залишило вказану скаргу без задоволення, а оспорювані податкові повідомлення-рішення без змін.
Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення від 10.01.2022 і 14.01.2022 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся із цим позовом до Київського окружного адміністративного суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
В частині 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В тексті позовної заяви позивач зазначав, що контролюючим органом було порушено вимоги чинного законодавства при призначенні та проведенні описаної вище планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Алакор Сіті», що може бути підставою для скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих за результатами такої перевірки.
Надаючи оцінку таким доводам позивача суд виходить з того, що правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (п.п. 21.1.1, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України).
Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення.
Так, відповідно до норм п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. В той же час не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.
Згідно з нормами п. 77.1 і 77.2 ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (п. 77.4 ст. 77 ПК України).
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (п. 77.6 ст. 77 ПК України).
Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу (п. 77.7 ст. 77 ПК України).
А саме нормами п. 82.1 ст. 82 ПК України передбачено, що тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.
Крім того, п. 102.1 ст. 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).
Схожі норми щодо визначення граничних періодів (1095 днів), за які можуть проводитися перевірки платників податків, при плануванні таких перевірок закріплені в Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 №524 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.06.2015 за №751/27196).
Заперечуючи проти доводів позивача щодо протиправність призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки відповідач вказував на обставини допуску Товариством посадових осіб ГУ ДПС до проведення такої перевірки та дотримання органами ДПС вимог п. 102.1 ст. 102 ПК України з урахуванням приписів абз. 10 п. 52-2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України (а саме на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу) при призначенні та проведенні документальної перевірки.
Суд критично ставиться до зазначеної позиції контролюючого органу виходячи з наступного. Приписи ПК України установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Зокрема, ст. 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Абзацами першим-четвертим п. 81.1 ст. 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
При цьому абзац п`ятий п. 81.1 ст. 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абз. шостий п. 81.1 ст. 81 ПК України).
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.
Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.
Отже, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, від 28.07.2023 у справі №580/3888/22.
Як свідчать наявні у справі матеріали та не заперечуються відповідачем, що при прийнятті наказу про проведення перевірки контролюючий орган керувався нормами постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі - постанова КМУ №89), якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених п. 52-2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Між тим, 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17.03.2020 №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.
Зокрема, згідно з п. 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до п. 52-2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим.
29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13.05.2020 №591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесено зміни, зокрема до п. 52-2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.
Водночас, 04 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17.09.2020 №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
Відповідно до зазначеного пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020 №909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених п. 52-2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема: документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.
Таким чином, виникла колізія між нормами ПК України та постановою Кабінету Міністрів України №89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.
Верховний Суд вже неодноразово вирішував наведену вище колізію. Так, у постанові від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21 Суд виклав правову позицію, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.
У постанові від 27.04.2022 у справі № 140/1846/21 Верховний Суд також підтримав позицію про неможливість застосування постанови КМУ № 89 як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Додатково Верховний Суд звернув увагу, що постанова КМУ № 89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим згідно з пунктом 3.1 статті 3 ПК України не може вважатися складовою податкового законодавства і не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.
Питання щодо впливу таких процедурних порушень на правомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення відповідної податкової перевірки, також вже неодноразово вирішувалось Верховним Судом. У постановах від 28.12.2022 у справах №420/22374/21, № 540/5445/21, №160/14248/21, від 28.10.2022 у справі № 600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 01.09.2022 у справі №640/16093/21 Верховний Суд констатував, що проведення перевірки на підставі постанови КМУ № 89 (в умовах чинності п. 52-2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
Під час ухвалення постанов від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі №160/24072/21 Верховний Суд також враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.
Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 160/20112/21.
Таким чином, враховуючи наведені правові позиції суду касаційної інстанції суд встановив порушення контролюючим органом вимог чинного законодавства при призначенні та проведенні вказаної планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Алакор Сіті», що, у свою чергу, може бути достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2022 за № 588/26-15-07-03-05-25 (форма «Р»), від 14.01.2022 за №00017490702 (форма «П») і №00017690702 (форма «Р»), прийнятих за результатами такої перевірки та на підставі акта від 16.12.2021 № 93049/26-15-07-02-02-17/33598293.
Разом з тим, суд вважає за необхідне надати також правову оцінку висновкам акта перевірки по суті зафіксованих у ньому податкових правопорушень.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі ПК України; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).
Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України передбачено, що платниками податку на прибуток-резидентами є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.
Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
У силу положень п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).
Порядок формування доходів і витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» та 16 «Витрати» (далі - П(с)БО 15 і П(с)БО 16), що затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та від 31.12.1999 №318.
Зокрема, за змістом п. 5, 7, 8 і 21 П(с)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.
Згідно з п. 5 9 П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Також у п. 10 30 цього П(С)БО наведений склад витрат, що їх має обліковувати підприємством за їх наявності в бухгалтерському обліку. Так, зокрема, до скалду витрат юридичної особи включаються витрати на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка, у свою чергу, складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються, в тому числі прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Поряд з цим, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, «податковий кредит» сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У силу норм п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За змістом п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При цьому, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).
Відповідно до ст. 1 цього Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, «первинний документ» - документ, який містить відомості про господарську операцію; «господарська операція» - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; «витрати» - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); «доходи» - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Аналіз наведених норм Закону № 996-ХIV та положень П(с)БО дає підстави для висновку, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами ПК України.
Дані висновки суду не суперечать правовій позиції Верховного Суду, що була сформована ним у тексті постанов від 19.03.2019 у справі №826/9534/17, від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, від 11.12.2018 у справі №804/6942/16 за наслідками проведення правового аналізу норм ПК України та Закону № 996-ХIV. Зокрема, Верховний Суд відзначив те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Водночас, в текстах своїх постанов від 16.11.2018 у справі №816/2142/17, від 27.06.2017 у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, від 06.02.2018 №К/9901/5042/17, від 31.07.2020 у справі № 826/17673/15 Верховний Суд також відзначив наступне: «недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди»;
«…за певних інших обставин первинні документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.».
Як вбачається з текстів акта перевірки, відзиву відповідача та додаткових пояснень останнього від 24.05.2023 підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 14.01.2022 №00017690702 (форми «Р») й податкового повідомлення-рішення від 14.01.2022 №00017490702 (форми «П») в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 170 647 325,00 грн. стали висновки контролюючого органу про заниження ТОВ «Алакор Сіті» за перевіряємий період показників податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 28 441 220,00 грн. та заниження показників інших доходів у зв`язку із формуванням податкового кредиту та водночас не включення до складу доходів безоплатно отриманих товарів за рахунок господарських операцій із контрагентами-постачальниками товарно-матеріальних цінностей - ТОВ «ГОЛДЕН-ХАРВЕРСТ» (код ЄДРПОУ 42299889), ТОВ «САН АГРО ХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ 41731174), ТОВ «Інтера 2018» (код ЄДРПОУ 42610221), ТОВ «АГРОБЕЙКЕР» (код ЄДРПОУ 41889687), ТОВ «АЛЬФА ТЕХНОЛОДЖІ» (код ЄДРПОУ 41585603), ТОВ «АГРОСОРТ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 42076260), ТОВ «ЗЛАКОВА КУЛЬТУРА» (код ЄДРПОУ 43428678), ТОВ «ЗЕРНОПРОМІНЬ» (код ЄДРПОУ 42528525), ТОВ «ГУД АГРАРІАН» (код ЄДРПОУ 411196638), ТОВ «АГРОНОМ СОЛЮШН» (код ЄДРПОУ 42791281), ТОВ «СІДЖІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 41691509), ТОВ «ЛАКСОН» (код ЄДРПОУ 41922378), ТОВ «АГРО-АМСТЕЛ» (код ЄДРПОУ 41887061), ТОВ «ДУНКАН КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 41886162), ТОВ «ТГ КОЛОС» (код ЄДРПОУ 41886162), ТОВ «ТРОЙБЕРГ ЛТД» (код ЄДРПОУ 41123047).
Так, на переконання перевіряючих, оформлені за наслідками господарських операцій позивача із переліченими вище суб`єктами господарювання первинні документи містять недостовірні дані та не підтверджують фактичне здійснення таких господарських операцій оскільки в ході проведеної перевірки: 1) Товариство не надало документів щодо транспортування закуплених партій товарів (як то договорів із перевізниками, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей на отримання товару), а також сертифікатів відповідності, декларацій виробників, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертиз, інформацію про фасовку та маркування товарів, з огляду на що не виявилося за можливе встановити виробника товару; 2) за даними поданої контрагентами податкової та фінансової звітності в останніх відсутні як такі або достатні трудові та/чи виробничі ресурси, необхідні для здійснення відповідної господарської діяльності; 3) непідтверджено за даними Єдиного реєстру податкових накладних по попередніх ланцюгах постачання інформацію про походження реалізованої контрагентами позивачу продукції.; 4) в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні відомості про здійснення досудового розслідування у певних кримінальних провадженнях, відкритих за фактами вчинення правопорушень, передбачених ст. 205 Кримінального кодексу України, та в яких фігурують окреім контрагенти контрагентів-постачальників ТОВ «Алакор Сіті».
Оглянувши наявні у справі матеріали та зі змісту позовної заяви суд встановив, що у перевіряємий період ТОВ «Алакор Сіті» в тому числі здійснювало діяльність з придбання та подальшого експорту сільськогосподарської продукції (пшениці, кукурудзи, ячменю), що відповідає задекларованим Товариством видам економічної діяльності.
Так, у періоди 2018 2021 років між ТОВ «Алакор Сіті» (як покупцем) і суб`єктами господарської діяльності ТОВ «ГОЛДЕН-ХАРВЕРСТ», ТОВ «САН АГРО ХОЛДИНГ», ТОВ «Інтера 2018», ТОВ «АГРОБЕЙКЕР», ТОВ «АЛЬФА ТЕХНОЛОДЖІ», ТОВ «АГРОСОРТ КОМПАНІ», ТОВ «ЗЛАКОВА КУЛЬТУРА», ТОВ «ЗЕРНОПРОМІНЬ», ТОВ «ГУД АГРАРІАН», ТОВ «АГРОНОМ СОЛЮШН», ТОВ «СІДЖІ ГРУП», ТОВ «ЛАКСОН», ТОВ «АГРО-АМСТЕЛ», ТОВ «ДУНКАН КОМПАНІ», ТОВ «ТГ КОЛОС», ТОВ «ТРОЙБЕРГ ЛТД» (як продавцями) були укладені однотипні за змістом договори на поставку, а саме:
- договір поставки № 17-Г/20 від 17.01.2020 із ТОВ «ГОЛДЕН-ХАРВЕРСТ» (кукурудза 3 класу, насіннєва, українського походження врожаю 2019 року), договору поставки № СТ-03/24-01 від 14.02.2020 із ТОВ «САН АГРО ХОЛДИНГ» (олія соняшникова нерафінована, українського походження), договір поставки №АЛ-16/19 від 16.08.2019 із ТОВ «Інтера 2018» (зерно кукурудзи, українського походженя, врожаю 2019 року), договір поставки № 10-07/18-3 від 10.07.2018 із ТОВ «АГРОБЕЙКЕР» (пшениця 3 класу, врожаю 2018 року), договір поставки № 020418/С-АС від 02.04.2018 із ТОВ «АЛЬФА ТЕХНОЛОДЖІ» (олія соняшникова нерафінована, українського походження з врожаю 2017 року), договір поставки № 3/1206 від 21.01.2019 із ТОВ «АГРОСОРТ КОМПАНІ» (кукурудза 3 класу, українського походження врожаю 2018 року), договір поставки №ЗК-АС/1 від 23.06.2021 із ТОВ «ЗЛАКОВА КУЛЬТУРА» (олія соняшникова нерафінована), договір поставки №15-HL/19 від 15.08.2019 із ТОВ «ЗЕРНОПРОМІНЬ» (зерно кукурудзи, українського походженя, врожаю 2019 року), договір поставки №ГД/20 від 01.09.2020 із ТОВ «ГУД АГРАРІАН» (кукурудза 3 класу, насіннєва, українського походження; пшениця м`яка, насіннєва, українського походження), договір поставки №АС/1712-20 від 17.12.2020 із ТОВ «АГРОНОМ СОЛЮШН» (пшениця м`яка, насіннєва, українського походження), договір поставки №020418/С-АС від 02.04.2018 із ТОВ «СІДЖІ ГРУП» (олія соняшникова нерафінована, українського походження з врожаю 2017 року), договір поставки №1/1018 від 01.10.2018 із ТОВ «ЛАКСОН» (пшениця 6-го класу, врожаю 2018 року), договір поставки №150618/С-АС від 15.06.2018 із ТОВ «АГРО-АМСТЕЛ» (ячмінь, врожаю 2018 року; пшениця 3-го класу, врожаю 2018 року; кукурудза 3-го класу, українського походження врожаю 2018 року), договір поставки №1703-12 від 18.02.2019 із ТОВ «ДУНКАН КОМПАНІ» (кукурудза 3-го класу, українського походження врожаю 2018 року), договір поставки №АЛ-10/2019 від 18.10.2019 із ТОВ «ТГ КОЛОС» (пшениця м`яка 2-го, 4-го класів, українського походження насіннєва, врожаю 2019 року), та крім того усні угоди із ТОВ «ТРОЙБЕРГ ЛТД» щодо поставки запчастин, приладів та обладнання.
За умовами даних договорів поставок постачальник зобов`язувався передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього ж договору. Товари, що поставляються за договором, є сільськогосподарською продукцією, яка визначається сторонами у специфікаціях, які являються невід`ємними частинами відповідного договору.
Поставка товару здійснюється однією або кількома партіями, на умовах та у пункті (місці), що вказані у специфікації. Кількість товару в кожній партії та строк її поставки вказуються у відповідній специфікації. Остаточна кількість товару, яка визначається сторонами до розрахунку, є кількість товару, визначена в пункті поставки.
Якість товару повинна відповідати ДСТУ з врахуванням обмежень показників, вказаних у відповідній специфікації.
При здійсненні поставки партії товару постачальник зобов`язаний надати покупцю оиргінали наступних документів: видаткову накладну, податкову накладну, посвідчення (сертифікат) якості на товар (останній передається у пункту вивантеження товару), який покупець вправі використати приподальшій реалізації товару (в т.ч. на експорт), акт приймання-передачі партії товару.
Ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару вказуються у відповідних специфікаціях. Оплата кожної партії товару здійснюється згідно видаткових накладних, що підтверджують поставку покупцю товару, протягом 360-ти банківських днів з моменту поставки товару.
На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за переліченими вище договорами поставок (передачі товарів та проведення розрахунків) позивач подав до суду копії наступних документів: перелічених вище договорів поставок з відповідними специфікаціями, видаткових накладних, актів прийому-передачі, податкових накладних (разом із доказами реєстрації таких в Єдиному реєстрі податкових накладних), банківських виписок, договору про відступлення права вимоги в частині суми розрахунку по операціях із ТОВ «ДУНКАН КОМПАНІ», рахунків-фактур, актів наданих послуг.
Зауважень до форми та/або змісту таких первинних документів контролюючим органом, як в акті перевірки, так і в ході розгляду справи не наведено.
Також позивач в тексті позову пояснив, що отримані від товари від названих вище контрагентів-постачальників товари (сільськогосподраська продукція) були використані ним у власній господарській діяльності реалізовані на експорт покупцям-нерезидентам за зовнійшньоекономічними контрактами, для чого Товариством були додатково залучені суб`єкти господарювання-комісіонери. В обгрунтування наведених пояснень представник позивача подав до суду копії договорів комісії, разом із актами прийому-передачі товару на комісію та звітами комісіонерів, відповідних вантажних митних декларацій, податкових накладних (разом із доказами реєстрації таких в Єдиному реєстрі податкових накладних), зовнішньоекономічних контрактів із покупцями сільськогосподарської продукції, оборотньо-сальдових відомостей по рахункам бухгалтерського обліку 3771, 362, 631 за періоди 2018 2021 років, брокерських договорів та інших супутніх договорів, актів наданих послуг.
Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем первинні та інші документи суд дійшов висновку про реальність спірних господарських операій позивача із вищезазначеними контрагентами-покупцями, що відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами і доказів зворотнього відповідачем не надано.
Що ж до вказівок відповідача на обставину неподання ТОВ «Алакор Сіті» на дослідження перевіряючих копій документів на підтвердження транспортування товарів та документів щодо якості товару, то суд зазначає наступне. Сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.
Так само відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат і податкового кредиту платника податків. При цьому документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, - зокрема, товарно-трнаспортні накладні та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Більш того, як вбачається зі змісту наявних у матеріалах справи специфікацій, договорів поставок, ВМД та згідно пояснень представника позивача транспортування товарів здійснювалося безпосередньо постачальниками за власний рахунок та до визначених місць поставок (терміналів й елеваторів), а оригінали сертифікатів якості були передані комісіонерам для подальшого митного оформлення експортних операцій.
Таким чином, відсутність у платника податків (позивача) зазначених документів обумовлена специфікою самих господарських операцій та відповідно не може свідчити про нереальність розглядуваних операцій з поставок товарів.
При цьому з матеріалів справи слідує, що контрагентами позивача по господарським операціям за спірний період складені та зареєстровані належним чином податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних і даний факт не заперечується відповідачем, та що є для покупця позивача по справі підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Надаючи правову оцінку зафіксованим в акті перевірки аргументам і доводам контролюючого органу проти реальності операцій поставок, суд виходив з наступного.
В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Також ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.
Таким чином, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 340/422/19.
У контексті з цим, суд зазначає, що факти не подання контрагентом позивача окремої податкової/фінансової звітності чи неповного звітування ними щодо наявних у них об`єктів оподаткування і трудових ресурсів можуть свідчити про порушення таким товариством положень податкового законодавства, а не безумовно про відсутність в останнього матеріально-технічних і трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.
Стосовно посилання відповідача на фігурування контрагентів позивача у кримінальних провадженнях, то суд зазначає, що такі доводи не є належними доказами нереальності господарських операцій, оскільки жодним чином не спростовують наведених вище висновків.
Щодо наведених в акті перевірки посилань на непідтвердження постачальниками походження товару у ланцюгу постачання, суд зазначає, що дані факти не є підствою для застосування до позивача негативних наслідків, оскільки позивач надав до перевірки документальне підтвердження розміру податкового кредиту та понесених витрат.
Крім того, Верховний суд сформулював правову позицію в постановах від 06.12.2021 у справі № 640/8883/19 та від 23.12.2021 у справі № 814/322/16, де вказав, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами оформлені належним чином, рух придбаних товарів відображений в бухгалтерських документах, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.
Крім того, з акта перевірки слідує, що висновки відповідача грунтуються на податковій інформації відносно третіх осіб контрагентів позивача щодо подання ними звітності, наявності трудових і матеріальних ресурсів, але не підтверджені жодними доказами, які б спростовували б факти господарської діяльності позивача (зокрема, актами, складених за результатами проведених докуменитальних перевірок).
Однак, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує, що відповідно до вимог ст.77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У даному випадку відповідач не довів зафіксованих в акті перевірки припущень щодо безтоварності господарських операцій позивача зі своїми контрагентами-постачальниками, а тому суд погоджується з доводами позивача про безпідставність таких.
У контексті з наведеного суд зазначає, що подані представником відповідача як додаткові докази копії запитів до Міністерства юстиції та державних підприємств (адміністраторів Реєстрів) з питання надання інформації про наявні у контрагентів позивача земельні ділянки, виробничі та інші необхідні адмінітративно-матеріальні ресурси, які були оформлені та надіслані контролюючим органом вже після відкриття провадження у цій судовій справі, а також отримані відповіді на такі запити, суд не бере до уваги під час розгляду цієї справи, оскільки суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо у документі (в даному випадку акті перевірки)
Такий висновок відповідає судовій практиці Верховного Суду, зокрема у постанови КАС ВС від 28.05.2020 у справі № 826/17201/17 (п. 37), в якій суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документів, що оскаржується. За іншого підходу він би самостійно та довільно міг би змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави.
Надаючи правову оцінку обгрунтованості висновків акта перевірки в частині висновку про завищення позивачем за перевіряємий період показника «інші витрати» на загальну суму 16 677 875,00 грн. за рахунок віднесення до складу фінансових витрат нарахованих нерезидентам компаніям «RAIONEL LIMITED» (Республіка Маршалові острови) та «ATB LTD» (Республіка Маршалові острови) відсотків за договорами процентної позики, та відповідно правовімрності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 14.01.2022 №00017490702 (форми «П») в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 16 677 875,00 грн., суд виходив з наступного.
На стор. 25 26 акта перевірки зафіксовано, що в ході такої перевірючими було встановлено отримання процентної позики (договір позики від 22.03.2006 б/н від нерезидента Loberta Holdings Limited (Республіка Кіпр) для поповнення обігових коштів на суму 300 00 000,00 доларів США та від нерезидента KRITKON CO. LIMITED (Республіка Кіпр) за договором позики від 10.04.2017 №АК/10/04-17 на суму 10 000 000 доларів США.
Надалі були укладанні наступні угоди :
1) угода від 05.01.2016 про заміну сторони у договорі позики від 22.03.2006 з Loberta Holdings Limited (Республіка Кіпр), за умовами якої усі права та обов`язки первісного позикодавця - Loberta Holdings Limited за згадуваним договором позики від 22.03.2006 на термін по 06.05.2011, за фіксованою ставкою 10% відсотків річних передаються новому позикодавцю «ATB LTD» (Республіка Маршалові острови). Перехід усіх прав та обов`язків Первісного позикодавця за договором позики до Нового Позикодавця відбувається з моменту укладання цієї угоди. Первісний позикодавець зобов`язаний передати Новому Позикодавцю усі документи; які свідчать про права вимоги до Позичальника - ТОВ «Алакор Сіті». У свою чергу позичальник (ТОВ «Алакор Сіті») підтверджує те, що він повідомленний про заміну сторони у договорі позики, що відбувається за цією угодою;
2) угода від 10.01.2019 про часткове відступлення прав вимоги за договором позики від 10.04.2017 №АК/10/04-17 з KRITKON CO. LIMITED (Республіка Кіпр), за умовами якої Позикодавець-1 - KRITKON CO. LIMITED (Республіка Кіпр) відступає, а Позикодавець-2 «RAIONEL LIMITED» (Республіка Маршалові острови) отримує право вимога у Позичальника - ТОВ «Алакор Сіті» частини заборгованості за договором позики у сумі 712 545,30 доларів США. Перехід прав та обов`язків Позикодавця-1 за договором позики до Позикодавця-2 відбувається з моменту укладання цієї угоди. Позикодавець-1 зобов`язанний передати Позикодавцю-2 усі документи, які свідчать про права вимоги до Позичальника - ТОВ «Алакор Сіті». У свою чергу позичальник (ТОВ «Алакор Сіті») підтверджує те, що він повідомленний про заміну сторони у договорі позики, що відбувається за цією угодою.
У своєму бухгалтерському обліку за перевіряємий період позивач відобразив нарахування відсотків за договорам процентної позики, а саме: на рахунку бухгалтерського обліку 951 (відсотки нараховано але не сплачено) у загальній сумі 16 677 875 грн. (в тому числі за 2018 рік у сумі 3 895 522,00 грн., за 2019 рік 4 672 251,00 грн., за 2020 рік 4 661 214,00 грн., за 3-и квартали 2021 року 3 448 888,00 грн.), та у вигляді наступних проводок: Дт 951 Кт 684; Дт 792 Кт 951.
З посиланням на розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №77, від 01.04:2005 № 82, від 01.02.2006 144 від 27.12.2017 №1045, за змістом яких Республіку Маршалові Острови віднесено до переліку офшорнмх зон, контролюючий орган дійшов висновку, що отримані позивачем від нерезидентів, які мають офшорний статус, суми позики не підпадають під визначення терміна «позика», а тому відсотки, нараховані та сплачені на користь цих нерезидентів, не мають враховуватися у складі витрат ТОВ «Алакор Сіті».
Відповідно пп. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з п.п. 27, 29 П(С)БО 16 «Витрати» до фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов`язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати»).
До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать: собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов`язані з реалізацією фінансових інвестицій.
У свою чергу в пп. 14.1.267 п. 14.1. статтею 14 визначено, що позика це грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов`язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.
За змістом ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України позика вважається наданою з моменту передання грошових коштів.
У даному випадку наявні матеріали свідчать про те, що первісно договори позик свого часу були укладені позивачем із компаніями «Loberta Holdings Limited (Республіка Кіпр) і KRITKON CO. LIMITED (Республіка Кіпр), та лише в подальшому відповідно до трьохсторонніх угод відбулася заміна сторін (позикодавців) у договорах позик.
При цьому в ході проведеної перевірки не було встановлено та доведено документально отримання факти ТОВ «Алакор Сіті» позикових коштів не від компаній «Loberta Holdings Limited (Республіка Кіпр) і «KRITKON CO. LIMITED» (Республіка Кіпр) від нових позикодавців компаній «ATB LTD» (Республіка Маршалові острови) і «RAIONEL LIMITED» (Республіка Маршалові острови).
Між тим за розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 143-р «Про віднесення держав до переліку офшорних зон» у чинній редакції Республіка Кіпр не відноситься до офшорних зон, а тому ТОВ «Алакор Сіті» правомірно віднесло нараховані (сплачені) відсотки по отриманим позикам у розмірі 16 677 875,00 грн. до складу інших витрат.
Таким чином, висновки контролюючого органу про порушення позивачем приписів пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, відповідних П(С)БО при формуванні показника «інші витрати» за рахунок облікованих на рахунку бухгалтерського обліку 951 фінансових витрат у загальній сумі 16 677 875 грн. не знайшли свого документального підтвердження.
Стосовно висновків контролюючого органу про заниження Товариством показників рядку 03 податкових декларацій з податку на прибуток за періоди 2019 і 2020 років, 3-и квартали 2021 року «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» на суму 4 515 051,00 грн., що стали підгрунттям для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.01.2022 №00017490702 (форми «П») в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 4 515 051,00 грн., суд зазначає наступне.
За змістом акта перевірки (стор. 28 31 такого акта) в ході перевірки встановлено, що в період з 23.05.2020 по 31.12.2020 ТОВ «Алакор Сіті» здійснювало господарські операції, зокрема експорт товару (олія соняшникова нерафинована українського походження) шляхом укладання договору комісії №13-02СФ від 13.02.2020 на продаж товару з компанією «SUN LIGHT INDUSTRIES LIMITED» (Гонконг). Згідно наданих на дослідження первинних та інших документів всього за вказаний період було реалізовано SUN LIGHT INDUSTRIES LIMITED товару на загальну суму 15 050 170,00 грн.
В бухгалтерському обліку такі операції відображені наступним проведенням: Дт 362 Кт 701. Відповідно ж до поданих декларацій з податку на прибуток підприємств Товариство задекларувало дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2020рік в сумі 197 112 800,00 грн.
При цьому, на думку перевіряючих, зазначені господарські операції відповідають пп. 140.5.5-1 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1045 «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, та визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 977» особливий адміністративний район Китаю Гоконг (ЄС) входить до затвердженого переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 зазначеного Кодексу (Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1045).
У зв`язку з наведеним ТОВ «Алакор Сіті» на підставі пп. 140.5.5-1 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України був наданий запит від 03.12.2021 вих. №3/1 щодо надання обґрунтування ціни реалізації товарів, робіт (послуг) за принципом «витягнутої руки» по взаємовідносинам із контрагентом-нерезидентом - компанією «SUN LIGHT INDUSTRIES LIMITED» (Гонконг). Проте Товариство у поясненні на вказаний запит щодо невідображення у Додатку РІ до Декларації з податку на прибуток за 2020 рік 30% вартості товарів, реалізованих на користь нерезидента «SUN LIGHT INDUSTRIES LIMITED» (Гонконг), повідомило: «Як зазначено в Специфікаціях №1 до договору комісії № 13-02СФ від 13.02.2020 мінімальна ціна реалізації 1 метричної тони олії складає 16 871,50 гривень. Така ціна забезпечувала рентабельність у 3%, яка була визначена керівництвом товариства мінімально допустимою для господарських операцій».
Виходячи зі змісту наведених пояснень платника податку ГУ ДПС дійшло висновків про те, що позивачем не було визначено у таких поясненнях сторону, що досліджується, та в них відсутні порівняльні ціни та/або операції (що суперечить пп. 39.3.3.3 і 39.3.3.1 пп. 39.3.3 п. 39.3 ст. 39 Податкового кодексу України), не проведено дослідження та аналіз співставності комерційних та/або фінансових умов операцій (так як не наведено жодної інформації про порівняльні ціни та/або операції), не висвітлена інформація про зіставних юридичних осіб та/або зіставні операції, а також відсутні будь-які фінансові показники, на основі яких можна зробити порівняльні розрахунки, та, у підсумку, - про недотримання позивачем норм пп. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України при доведенні дотримання ним принципу «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої зазначеною статтею цього ж Кодексу, що призвело до порушення вимог пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України з причини незбільшенням товариством фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму 30 відсотків вартості товарів, реалізованих згадуваному вище контрагенту-нерезиденту за період 2020 року.
Відповідно до пп. 140.5.5-1 п. 140.5 ст. 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується:
на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь:
нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу;
нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "г" підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.
Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.
При цьому, якщо ціна реалізації товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг є нижчою за ціну, визначену відповідно до принципу "витягнутої руки", встановленого статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом "витягнутої руки", та вартістю реалізації.
Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року.
Оскільки вимоги зазначеного підпункту пункту 140.5 ст. 140 ПК України не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат/доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, обставина відповідності вартості товару цінам, визначеним за принципом «витягнутої руки», становить предмет доказування для цілей вирішення питання про необхідність збільшення фінансового результату до оподаткування і звітного податкового періоду на суму 30 відсотків вартості товарів.
Так, платник податку, який бере участь у контрольованій операції, повинен визначати обсяг його оподатковуваного прибутку відповідно до принципу «витягнутої руки» (пп. 39.1.1 п. 39.1 ст. 39 ПК України).
Обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу «витягнутої руки», якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов`язаними особами у співставних неконтрольованих операціях (пп. 39.1.2 п. 39.1 ст. 39 ПК України).
При цьому за змістом пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:
а) господарські операції, що здійснюються з пов`язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;
б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;
в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;
г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.
У разі внесення змін до переліку організаційно-правових форм нерезидентів у розрізі держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до цього підпункту, вони набирають чинності з 1 січня звітного року, що настає за календарним роком, у якому внесено такі зміни.
Якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з таким нерезидентом за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» - «в» цього підпункту, визнаються неконтрольованими;
ґ) господарські операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1045 «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, та визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 977» затверджено перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, згідно з додатком.
До вказаного переліку включена в тому числі Особливий адміністративний район Китаю Гонконг (ЄС).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Алакора Сіті» у спірний період мало господарські операції з компанією «SUN LIGHT INDUSTRIES LIMITED» (Гонконг) згідно з контрактом - договору комісії №13-02СФ від 13.02.2020. Загальна сума господарських операцій з вказаним нерезидентом склала 15 050 170,00 грн.
Дослідивши та проаналізуваши надані стороанми документи суд дійшов висновку, що позивач не здійснював контрольованих операцій, а взаємовідносини позивача з компанією SUN LIGHT INDUSTRIES LIMITED (Гонконг) підпадають під регулювання п.п. 140.5.5-1 п. 140.5 ст.140 ПК України.
Відносини щодо складення та подання звітності по контрольованим операціям врегульовані п.39.4 ст.39 ПК України, до складу якого входить й пп. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 ПК України.
У відповідності до пп. 39.4.3 п. 39.4 ст. 39 ПК України та пп. 39.4.4 п. 39.4 ст. 39 ПК України платники податків, що здійснюють контрольовані операції повинні складати та зберігати документацію з трансфертного ціноутворення за кожний звітний період. На запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, платники податків протягом 30 календарних днів з дня отримання запиту подають документацію з трансфертного ціноутворення щодо контрольованих операцій, зазначених в звіті. Документація з трансфертного ціноутворення подається платником податків до контролюючого органу, зазначеного в запиті.
З наведеного випливає, що з врахуванням того, що позивач не здійснював контрольованих операцій, та в силу приписів п.п. 140.5.5-1 п. 140.5 ст. 140 ПК України, Позивач не вважається учасником взаємовідносин зі складення звітності, та похідної, до такої звітності, документації з трансфертного ціноутворення, і тому не має обов`язку складати таку звітність по контрольованим операціям, та таку документацію з трансфертного ціноутворення. Відтак, у Позивача відсутня необхідність дотримуватись вимог пп. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 ПК України, яким регулюється обсяг інформації, яку повинна містити документація з трансфертного ціноутворення.
Таким чином, твердження відповідача про недотримання позивачем вимог ст. 39 ПК України є помилковим і безпідставним.
Зазначені обставини свідчать, про відсутність з боку позивача порушень пп. 140.5.5-1 п. 140.5 ст. 140 ПК України, в частині не збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму 30 відсотків вартості товарів по господарським операціям з нерезидентом SUN LIGHT INDUSTRIES LIMITED (Гонконг).
Щодо законності визначення відповідачем позивачу до сплати грошового зобов`язання з екологічного податку згідно з податковим повідомленням-рішенням від 10.01.2022 №588/26-15-07-03-05-25 (форма «Р»), суд дійшов таких висновків.
На стор. 161 162 акта перевірки зафіксовано, що ТОВ «Алакор Сіті» відповідно до вимог норм пп. 240.1.1 і 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України упродовж періоду з 01.01.2018 по 30.09.2021 було платником екологічного податку.
Так, Товариство, маючи дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 28.11.2014 № 8036100000-10131 (терміном дії на 10 років), місцезнаходження об`єкта: торгівельно-складський комплекс «Аrt Маil», м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, 37, та при наявності звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин від 2014 року (останнім визначені дозволені обсяги викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами в результаті провадження господарської діяльності), звітувало по екологічному податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
В той же час позивач сплачував екологічний податок за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення. У зв`язку з цим останнім з 4-го кварталу 2018 року складається додаток 1 в частині обсягів викидів інших забруднюючих речовин (за винятком двоокису вуглецю) та окремий додаток 1 в частині зобов`язань за викиди двоокису вуглецю.
Всього за період з 01.01.2018 по 30.09.2021 ТОВ «Алакор Сіті» задекларувало екологічний податок: від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (код платежу 19010100) у сумі 128 370,88 грн. та від викидів в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення (код платежу 19011000) в сумі 142 488,21 грн.
Разом з тим, перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань по екологічному податку, задекларованих до ГУ ДПС у м. Києві (Голосіївський район м. Києва) встановлено, що ТОВ «Алакор Сіті» не вірно складено та подано до податкового органу звітний (реєстр. №9309249196 від 31.01.2019) та уточнюючий (реєстр. №9311581472 від 07.05.2019) податкові розрахунки по екологічному податку за 4-ий квартал 2018 року на суму 9 676,14 грн., що призвело до заниження екологічного податку.
У контексті наведеного суд зазначає, що за змістом цього акта перевірки податковий орган встановив порушення позивачем вимог пп. 250.2.1 п. 250.1 ст. 250 ПК України, відповідно до якої платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, зокрема за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об`єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об`єктів.
Водночас у силу положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків (далі Порядок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745) акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 2 розд. І цього ж Порядку).
Згідно з п. 3 і 5 розд. ІІ Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.
При цьому відповідно до п. 1 розд. ІІІ зазначеного Порядку, акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта (довідки) документальної перевірки додаються інформативні додатки.
Зокрема, описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:
викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Таким чином, обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.
Суд констатує, що акт перевірки не відповідає наведеним нормам, оскільки не містить посилань на суть та обставини вчинення позивачем податкового правопорушення, передбаченого пп. 250.2.1 п. 250.1 ст. 250 ПК України, як такого та в цілому є нечітким і незрозумілим. Крім того, в ході розгляду справи ані свідок - ОСОБА_1 , ані представник відповдача не пояснили суду в чому саме полягала суть порушення по епізоду відносно екологічного податку із наведенням конкретних обставин.
На переконання суду, відсутність передбаченого законом способу фіксації обставин вчинення правопорушення, стало наслідком наведених необґрунтованих доводів останнього в акті перевірки.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.01.2022 № 588/26-15-07-03-05-25 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції від 21.03.2023 № 2844, позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 26840,00 грн. Відтак, враховуючи розмір заявлених позовних вимог та обсяг їх задоволення судом за наслідком розгляду справи по суті, суд вказує про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві судових витрат по оплаті судового збору у зазначеній сумі коштів повністю.
Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.01.2022 № 588/26-15-07-03-05-25 (форма «Р»).
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2022 № 00017490702 (форма «П»).
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2022 № 00017690702 (форма «Р»).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алакор Сіті» (ідентифікаційний код 33598293; місцезнаходження: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 37) судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 26840 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 21 серпня 2023 р.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.08.2023 |
Оприлюднено | 23.08.2023 |
Номер документу | 112940827 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних) |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Костюк Любов Олександрівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Костюк Любов Олександрівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Костюк Любов Олександрівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Костюк Любов Олександрівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Костюк Любов Олександрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні