Постанова

від 21.08.2023 по справі 200/2931/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2023 року справа №200/2931/21-а

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Краматорської державної адміністрації Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року в справі № 200/2931/21-а (головуючий І інстанції Голошивець І.О.), складене у повному обсязі 02 вересня 2021 року у м. Слов`янськ Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Краматорської державної адміністрації Донецької області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Краматорської районної державної адміністрації Донецької області про:

визнання протиправним і скасування Наказу Костянтинівської районної державної адміністрації №Н-6к від 15.02.2021 року, про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста відділу розвитку інфраструктури Костянтинівської райдержадміністрації;

поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу розвитку інфраструктури Констянтинівської районної державної адміністрації Донецької області;

стягнення з Краматорської районної державної адміністрації Донецької області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 16 лютого 2021 року по дату ухвалення судового рішення

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано Наказ Костянтинівської районної державної адміністрації №Н-6к від 15.02.2021 року, про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста відділу розвитку інфраструктури Костянтинівської райдержадміністрації.

Поновлено ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на посаді провідного спеціаліста відділу розвитку інфраструктури Констянтинівської районної державної адміністрації Донецької області (код ЄДРПОУ 05420103) з 16.02.2021 року.

Стягнуто з Краматорської районної державної адміністрації Донецької області (ЄДРПОУ: 43991155) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 16 лютого 2021 року по дату ухвалення судового рішення у сумі 59 062 (п`ятдесят дев`ять тисяч шістдесят дві) грн. 00 коп., з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку у розмірі 7165 (сім тисяч сто шістдесят п`ять) грн. 62 коп. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з 13 лютого 2020 року при скороченні чисельності або штату державних службовців, скорочені посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

Позивача повідомлено про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією ради та в подальшому звільнено законно.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вставив наступне.

ОСОБА_1 - є громадянином України, що підтверджено наявною у справі копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

З копії трудової книжки серії НОМЕР_3 вбачається, що 05.02.2020 року ОСОБА_1 призначено на посаду провідного спеціаліста відділу розвитку інфраструктури райдержадміністрації шляхом переведення з посади провідного спеціаліста відділу економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року №1635-р Костянтинівська, Слов`янська та Олександрівська райдержадміністрація були реорганізовані шляхом приєднання до Краматорської районної державної адміністрації Донецької області. Таким чином Краматорська райдержадміністрація є правонаступником Костянтинівської райдержадміністрації.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Костянтинівська державна районна адміністрація знаходиться в стані припинення.

Кабінет Міністрів України постановою від 16 грудня 2020 року №1231 затвердив Порядок здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються. Згідно з пунктами 12 та 13 порядку №1231 Голова облдержадміністрації утворює комісії з реорганізації та затверджує їх персональний склад, а також затверджує плани вивільнення працівників райдержадміністрацій, що припиняються.

Розпорядженням №7 від 30.03.2021 було затверджено структуру та визначено штатну чисельність Краматорської райдержадміністрації.

Тобто, запроваджено ряд заходів у зв`язку з реорганізацією райдержадміністрацій, що має своїми наслідками звільнення працівників

Листом від 16.01.2021 року позивача повідомлено про вивільнення з посади державної служби під особистий підпис

Наказом від 15.02.2021 року № Н-6к ОСОБА_1 було звільнено на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку із реорганізацією Костянтинівської державної районної адміністрації шляхом приєднання до Краматорської районної державної адміністрації.

Не погоджуючись із вказаним наказом та своїм звільненням позивач звернулась до суду із даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача є незаконним.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції з наступних підстав.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаєЗакон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі -Закон № 889-VIII).

Згідно з частинами другою, третьоюстатті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цимЗаконом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

В силу пункту 4 частини першої статті 83Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті87, 87-1 цього Закону).

Приписами частини першої статті 87Закону №889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Відповідно до частини третьої статті 87Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Суб`єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п`ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2021 року позивача було повідомлено про вивільнення з посади державної служби під особистий підпис

Предметом спору у справі, що розглядається, є звільнення із займаної посади відповідно до п.1 ч.1 ст. 87 Закону України "Про державну службу"у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок реорганізації Костянтинівської районної державної адміністрації шляхом приєднання до Краматорської районної державної адміністрації, тобто у зв`язку зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Згідно з частиною третьою статті 87Закону України №889-VIII (в редакції до набрання чинностіЗаконом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX), процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначалась законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалось лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Законом України від 19 вересня 2019 року №117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади»були внесені зміни та доповнення доЗакону №889-VIII, зокрема, відповідно до положень статті 83Закону № 889-VIII (у редакції, що діє з 19 вересня 2019 року) державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті87,87-1цьогоЗакону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченоїЗаконом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1цього Закону).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року №440-IX, частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: "3. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної службиможепропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".

При цьому, вжите у частині третій статті 87Закону №889-VIII слово «може», означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року по справ №640/11024/20.

Відтак, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент звільнення позивача із займаної посади врегульована положеннямиЗакону №889-VIII.

02 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2019 року №378-IX Про внесення змін до Кодексу законів про працю України, яким внесені зміни до Кодексу законів про працю України та викладено його у новій редакції. Так, нормами зазначеного Закону змінено порядок скорочення державних службовців.

Зокрема, відповідно до частини 6 статті 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України Про державну службу, здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Отже, після внесення Законом України від 14 січня 2020 року №440-IX змін у Закон України Про державну службу норми частини 3 статті 49-2 КЗпП України в частині обов`язку власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців не поширюються.

Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/202 зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.

Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону №889-VIII на час прийняття оскаржуваного наказу було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників, то в даному випадку саме норми спеціального законодавства підлягають застосуванню, а тому доводи позивача про невиконання відповідачем обов`язку щодо працевлаштування позивача, суд вважає помилковими.

Виведення посади із штатного розпису державного органу нерозривно пов`язано із її скороченням, у зв`язку з чим, як наслідок відбувається або звільнення працівника, або його переведення на інші рівнозначні або ж нижчі посади.

Водночас, прийняття кадрових рішень, відповідно до чинного законодавства про державну службу, віднесено законодавцем до виключної компетенції суб`єкта призначення (тобто приймається на розсуд суб`єкта призначення).

Враховуючи, що підстави та процедура звільнення державних службовців визначені Законом, а можливість прийняття особи на роботу після її звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX від 19.09.2019) за рішенням суб`єкта призначення, відповідно до ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент звільнення), є його правом, а не обов`язком, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо протиправності звільнення позивача з займаної посади.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про скасування наказу про звільнення не підлягають задоволенню, як і інші вимоги позивача, які є похідними від зазначеної вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 271, 272, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Краматорської державної адміністрації Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року в справі № 200/2931/21-а задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року в справі № 200/2931/21-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Краматорської державної адміністрації Донецької області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 серпня 2023 року.

Судді А. В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв

І. Д. Компанієць