Постанова

від 21.08.2023 по справі 480/6964/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2023 р. Справа № 480/6964/22

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 р. (ухвалене суддею Діска А.Б.) по справі № 480/6964/22

за позовом Головного управління ДПС у Сумській області

до Приватного підприємства Торговий дім "Газпроменерго"

про стягнення податкового боргу та накладення арешту,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Сумській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства Торговий дім «Газпроменерго» (в подальшому ПП Торговий дім «Газпроменерго», в якому просило: стягнути з ПП Торговий дім «Газпроменерго» за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг загальною сумою 35635,05 грн.: з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 31967,20 грн.; з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства в сумі 379,00 грн.; з єдиного податку з юридичних осіб загальною сумою 3 288,85 грн.; накласти арешт на кошти ПП Торговий дім «Газпроменерго» на загальну суму 35635,05 грн., які знаходяться на відкритих рахунках у банках.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 р. позов задоволено частково, а саме: стягнуто з ПП Торговий дім «Газпроменерго» за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг загальною сумою 35256,05 грн.: з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 31967,20 грн. отримувач ГУК Сум.обл/Сумська МТГ на р/р UА868999980313000029000018001, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998; з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства (код податку 11021000) в сумі 379 грн. отримувач ГУК Сум.обл/Садівська СТГ на р/р UА108999980333149318000018556, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998; з єдиного податку з юридичних осіб (код бюджетної класифікації 18050300) загальною сумою 2909,85 грн., отримувач ГУК Сум.обл/Садівська СТГ на р/р UA798999980314040698000018556, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 р. в частині відмови в задоволенні позову та прийняти рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ПП Торговий дім «Газпроменерго» Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на обліку Головного управління ДПС у Сумській області.

Відповідно до витягу з історії недоїмок та витягу з картки особового рахунку за відповідачем обліковується заборгованість: з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) загальною сумою 31967,20 грн., що складається з штрафних санкцій у сумі - 31171,07 грн. та пені - 796, 13 грн.; з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 379 грн.; з єдиного податку з юридичних осіб загальною сумою 3288,85 грн., що складається з основного платежа - 2808,53 грн., штрафної санкції - 66,47 грн. та пені - 34, 85 грн.

У зв`язку з наявністю вищевказаного податкового боргу, несплаченого відповідачем, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Тобто, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду про відмову в задоволенні позовних вимог про накладення арешту на кошти відповідача.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, позовні вимоги про накладення арешту на кошти відповідача не підлягають задоволенню, оскільки

Головне управління ДПС у Сумській області не надано належних доказів, які б підтвердили підстави для застосування арешту коштів ПП ТД "Газпроменерго", встановлених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом94.2 статті 94 Податкового кодексу України,арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цьогоКодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Відповідно до абз. 2 пп.94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України,арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Згідно із пп. 20.1.33 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що підставами для звернення контролюючого органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків є: відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2022 р. у справі № 360/2588/20.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, є сукупність таких обставин, як наявність у платника податкового боргу та відсутність (недостатність) у платника майна, достатнього для погашення такого боргу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2022 р. у справі № 825/2335/18.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження наявності підстав для застосування арешту коштів ПП Торгівельний дім «Газпроменерго»позивачем надано суду Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідно до якої відомості щодо наявності у відповідача права власності, інших речових прав, іпотек, обтяжень відсутні, а також акт від 175.08.2022 р. про відсутність майна за місцем реєстрації відповідача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність/недостатність майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, та яке може бути джерелом погашення податкового боргу, як підстава для звернення до суду із позовом, згідно п.п.20.1.33 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України,має бути доведена не лише наявністю інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та відомостей про зареєстровані (зняті з обліку) транспортні засоби, про відсутність таких відомостей, а й передбаченими законодавчо способами, оскільки можливим є наявність у платника податків достатнього для погашення податкового боргу майна, яке може бути джерелом погашення такого боргу, але інформація про яке в зазначених реєстрах відсутня.

Крім того, апелянтом, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів, що ним здійснювався пошук всього майна відповідача та, що його балансова вартість є меншою суми податкового боргу.

Із врахуванням вищевикладених обставин, оскільки контролюючим органом не доведено наявності обставин, за яких судом може бути прийнято рішення про накладення арешту на кошти відповідача, то суд суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про накладення арешту на кошти ПП Торгівельний дім «Газпроменерго», які знаходяться на відкритих рахунках у банках не підлягають задоволенню.

Доводи апелянта, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 9, ч. 4 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд наділений правом збирати докази з власної ініціативи та не позбавлений права витребувати докази на підтвердження відсутності у відповідача іншого майна на яке може бути накладено арешт, суд апеляційної вважає помилковими, оскільки, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Крім того, суд не може замінювати суб`єкта владних повноважень при виконані ним його обов`язків.

Також суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи апелянта про необхідність застосування у спірних правовідносинах висновків, викладених в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2022 р. у справі № 480/5449/21, оскільки, відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 р. без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 р. по справі № 480/6964/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич