Рішення

від 07.08.2023 по справі 387/495/21

ДОБРОВЕЛИЧКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 387/495/21

Номер провадження по справі 2/387/10/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2023 року смт Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстера І.П.

за участю секретаря судового засідання Колісніченко С.В. представника позивача (в режимі відеоконференції) Науменка І.Ф.

представника відповідача (в режимі відеоконференції) Романяка М.Я.

розглянувши в судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом з уточненими позовними вимогами представника позивача Науменка І.Ф. в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завадське" про визнання частково недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та дострокового розірвання договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача з уточненими позовними вимогами звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до відповідача про визнання частково недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та дострокового розірвання договору оренди землі, в якому зазначив, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,5879 га, кадастровий номер №352178194004918, яка розташована на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Вказана земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ "Завадське" на підставі договору оренди землі від 28.08.2012, терміном на 10 років, тобто до 30.11.2022. У зв`язку із необхідністю зміни відсоткової ставки розміру орендної плати сторонами у січні 2018 року укладено додаткову угоду про її зміну з 4% на 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Інших додаткових угод, крім зазначеної, сторони за взаємною згодою не укладали. Однак позивачу у квітні 2021 року стало відомо про те, що кінцевий строк дії речового права за вказаним договором не 30.11.2022, а 30.11.2032. Відповідачем в односторонньому порядку внесено допис в додатковій угоді після її підписання в частині зазначення кінцевого строку дії договору оренди, всупереч узгодженого сторонами терміну дії договору. Крім того у п. 3.1. договору оренди землі сторони будь-яких змін не вносили. Відсутність волевиявлення позивача на зміну кінцевої дати строку дії договору, шляхом зазначення його в додатковій угоді (до 2032), яка суперечить узгодженому сторонами терміну дії договору, що свідчить про порушення його прав і є підставою для визнання додаткової угоди в цій частині недійсною на підставі ч.3 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України. У зв`язку із зазначеним сторона позивача просила визнати частково недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 28.08.2012 в частині зазначення у додатковій угоді кінцевого строку дії договору оренди землі цифрами до 2032 року, зазначивши, що договір укладено до 30.11.2032.

Також стороною позивача надані до суду відповідь на відзив та заперечення, згідно з якими позивач не мав на руках спірної додаткової угоди, а кінцева дата строку дії договору до 2032 року суперечить узгодженому сторонами терміну дії договору, що свідчить про порушення його прав і є підставою для визнання такої угоди в цій частині недійсною. Тобто на час підписання спірної додаткової угоди сторони досягли згоди з усіх істотних умов (відсоткова ставка 4,5% та строк дії договору в додатковій угоді був зазначений незмінний - 10 років у тому числі прописом). Відповідачем було здійснено у ній зміни шляхом дописування (виправлення первинного тексту додаткової угоди в графі кінцевого строку дії договору оренди землі вірного 2022) на неузгоджений 2032. При цьому строк дії речового права на який розраховував позивач повинен закінчитися 30.11.2022. Отже позивач має право на дострокове розірвання договору оренди землі з відповідачем. Також відповідач вважає, що строк позовної давності не сплив, так як позов у цій справі є негаторним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Свої пояснення обґрунтував аналогічні викладеного змісту уточнених позовних вимог, відповіді на відзив та заперечень щодо застосування строку позовної давності. Також представник позивача просив суд оцінити докази в сукупності з врахуванням наявного висновку експерта, в якому зазначено, що запис 2032 виконано не в один прийом, що допускає дописування року 2032 після підписання договору сторонами Також зазначення строку в додатковій угоді 10 років не відповідає зазначеній даті 2032, так як термін 10 років продубльовано з основного договору оренди землі і не змінює термін дії цього договору. Крім того у додатковій угоді має місце невідповідність внесених змін відповідно до змісту наявних пунктів умов основного договору оренди землі. Тому умови додаткової угоди до договору оренди землі не можуть суперечити умовам основного договору оренди землі. Просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву та заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Відповідач зазначає, що належних та допустимих доказів того, що позивач не підписував оскаржувану додаткову угоду до договору оренди землі, позивачем до суду не надано. ОСОБА_1 підписував додаткову угоду до договору оренди землі, укладену між ним та ТОВ "Завадське" 28.08.2012, що зареєстрований 30.11.2012, якою змінено розмір орендної плати та термін оренди землі. Пояснити невідповідності в додатковій угоді він не може. Так як позивач особисто підписав спірну додаткову угоду, підстави для розірвання договору, заявлені позивачем, не підтверджуються належними та допустимими доказами. Також відповідач вважає, що має місце факт пропуску позивачем ОСОБА_1 строку позовної давності за позовними вимогами, так як вважає, що позивач міг довідатися про реєстрацію додаткової угоди із строком оренди земельної ділянки до 2032 з 22 січня 2018 року по 22 січня 2021 року.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував з приводу позовних вимог та зазначив, що належних та допустимих доказів того, що позивач не підписував оскаржувану додаткову угоду до договору оренди землі, позивачем до суду не надано. Також умовами додаткової угоди передбачений термін його дії до 2032 року. Не відповідність пунктів до яких вносяться зміни до договору оренди землі не є істотним порушенням та причини їх пояснити не може. Також позивач порушив трирічний строк позовної давності, а тому просив суд його застосувати.

Дослідивши письмові докази, допитавши свідка, пояснення експерта, суд вважає встановленими такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору, вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до вимог, які звичайно пред`являються.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України та статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, у письмовій формі, шляхом укладення додаткової угоди, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Суд з`ясував, що ОСОБА_1 , на підставі державного акта про право приватної власності на земельну ділянку, належить земельна ділянка площею 4,59 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (т.1 а.с.9).

Згідно з договором оренди землі від 28 серпня 2012 року ОСОБА_1 передав вказану земельну ділянку в оренду ТОВ «Завадське» строком на десять років. Державна реєстрація договору оренди землі проведена 30 листопада 2012 року у відділі Держкомзему Добровеличківському районі за № 352178194004918, отже строк дії договору визначений до 30 листопада 2022 року (т.1 а.с.10-12).

Згідно зі змістом додаткової угоди до договору оренди землі від 30 листопада 2012 року, яку сторони підписали у 2018 році: у п.8 договір укладено строком на 10 десять років до 2032 року; у п.9 орендна плата вноситься орендарем щорічно 4,5 % від грошової оцінки землі. Крім того в додатковій угоді передбачено, що вона набирає чинності після реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у реєстраційній службі Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області; дана угода укладена в 4 примірниках.

Згідно з інформаційною довідкою від 12 квітня 2021 року № 252261419 право оренди земельної ділянки за договором оренди землі зареєстровано приватним державним реєстратором Войцехівським А.В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право від 22 січня 2018 року 24468326 (т.1 а.с.13).

Згідно з висновком експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10 листопада 2022 року № 3675/22-27, у додатковій угоді до договору оренди землі від 28 серпня 2012 року укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ "Завадське" щодо земельної ділянки площею 4,5879 га, на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області кадастровий номер 3521781900:02:000:0449, в графі кінцевого строку дії договору оренди землі з 2022 року на 2032 не вносились. Зміст первинного тексту документу в графі кінцевого строку дії договору оренди землі в додатковій угоді до договору оренди землі 28.08.2012, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ "Завадське" щодо земельної ділянки площею 4,5879 га, на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області кадастровий номер 3521781900:02:000:0449, - є запис "2032". Запис 2032 в графі кінцевого строку дії договору оренди землі виконано не в один прийом з іншими записами додаткової угоди. (т.1 а.с.225-233).

В судовому засіданні експерт ОСОБА_2 надав роз`яснення на запитання представника позивача щодо виконання запису від руки в додатковій угоді однією пастою і в один прийом надав відповідь, що додаткова угода заповнювалася в три етапи та різними пастами. Запис 2032 в графі кінцевого строку дії договору оренди землі вчинено іншою барвною речовиною ніж всі інші записи виконані в додатковій угоді не в один прийом з іншими записами. Щодо встановлення давності написання документа та факту дописування, то експерт не зміг надати відповіді на ці запитання, так як потрібно проводити хімічну експертизу. Щодо зазначення у висновку експерта про зміну прийомів написання умов додаткової угоди, то це означає, що експертом встановлено зміну пасти та інший натиск особи при написанні.

Свідок ОСОБА_3 надав показання, що на момент реєстрації права оренди додаткової угоди до договору оренди землі від 30 листопада 2012 року працював на посаді державного реєстратора Добровеличківської селищної ради. Кінцевий термін дії договору оренди землі на підставі додаткової угоди вказав відповідно до її змісту. Чи надавався основний договір оренди не пам`ятає. Якщо сторони підписали додаткову угоду, а тому він і провів її реєстрацію. Також свідок зазначив, що не бачив зміст основного договору, а тому не перевірив пункти з додатковою угодою. Яким чином відбувалася реєстрація додаткової угоди не пам`ятає. Крім того свідок зазначив, що на нього покладається обов`язок перевіряти відповідність додаткової угоди із основним договором. Щодо змісту додаткової угоди про термін укладення договору оренди землі строком на 10 років, та ці обставини під час реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі він не пам`ятає та нічого повідомити не може.

Отже суд за наслідками розгляду справи зазначає, що згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно з положенням частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша, друга статті 319 ЦК України).

Права власників земельних ділянок передбачені статтею 90 ЗК України, зокрема, власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічне визначення містить в статті першій Закону України «Про оренду землі».

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній станом на день підписання додаткової угоди) (далі ЗК України), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України (тут і надалі у редакції, чинній станом на день підписання додаткової угоди) (далі ЗК України) передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Сторони узгодили у додатковій угоді, що він набирає чинності після реєстрації права оренди, а також дана угода укладена в 4 примірниках.

Статтею 207 ЦК України встановлені загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

В судовому засіданні стороною позивача не заперечувалося, що підпис у оскаржуваній додатковій угоді належить ОСОБА_1 , що вказує на те, що ОСОБА_1 повинен був та мав право вимагати один із примірників угоди щоб мати свій примірник на відповідно можливо було пред`явити до суду. Підписуючи договір ОСОБА_1 підтвердив, що досяг згоди з усіх істотних умов договору. Суду не доведено, що запис на 10 років є правильним, а запис до 2032 є невірним або дописаним після підписання сторонами додаткової угоди. Крім того в рядку п.8 позивач міг поставити прочерк, що унеможливило вчиняти будь-які дописи в тому числі "2032". Водночас відповідно до висновку експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10 листопада 2022 року № 3675/22-27, ознак витравлювання, підчистки та самого первинного тексту під записом 2032 не встановлено. Також заповнення від руки спірної додаткової угоди в три прийоми, як зазначив експерт та різними пишучими приладами не можуть вказувати та доводити факт вчинення допису відповідачем "2032" після підписання сторонами угоди, та не вказує на її недійсність в цій частині. Крім того спірна додаткова угода не містить також дати її підписання сторонами, а лише наявні відомості державної реєстрації. Отже виходячи з презумпції правомірності правочину, суд не знайшов достатніх доказів дописування "2032" у спірній додатковій угоді після її підписання сторонами, а тому суд не може втручатися у зміст додаткової угоди, так як втручання суду у договірні відносини можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження протиправних дій зі сторони відповідача. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України. Суд зазначає, що відображення в спірній додатковій угоді граничного терміну укладення договору оренди землі до 2032 року має чітку правову визначеність для сторін, хоч і має суперечність щодо зазначеного строку укладення договору, а саме на 10 років. Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, а судом не встановлено, що після підписання спірної додаткової угоди до неї внесені істотні зміни, які не погоджувалися із позивачем як власником земельної ділянки.

Крім того невідповідність пунктів зазначених у додатковій угоді договору оренди землі не є істотним порушенням умов договору, яке може тягнути визнання окремих положень додаткової угоди недійсними, а зміст самої додаткової угоди зрозуміло визначає, які саме зміни вносилися до договору оренди землі.

Щодо позовної вимоги про дострокове розірвання договору оренди землі від 28.08.2012, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 30.11.2012 за №352178194004918, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Завадське" суд також не має підстав для задоволення, так як вона є похідною від первісної позовної вимоги, а інших підстав для дострокового розірвання зазначеного договору, судом не встановлено.

Частиною 1,6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Положення зазначених статей узгоджуються із сталою практикою Європейського Суду, так у рішенні в справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року), зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

У постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 Верховний Суд зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 по справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

За таких обставин суд доходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову з уточненими позовними вимогами представника позивача Науменка І.Ф. в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завадське" про визнання частково недійсної додаткової угоди до договору оренди землі, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 30.11.2012 за №352178194004918, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Завадське" щодо земельної ділянки площею 4,5879 га, кадастровий номер 3521781900:02:000:0449, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24468370 від 22.01.2018 та про дострокове розірвання договору оренди землі від 28.08.2012, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 30.11.2012 за №352178194004918, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Завадське"- відмовити.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються реквізити сторін та інших учасників справи :

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Кіровоград, житель с.Олександро-Завадське Добровеличківського району Кіровоградської області, ідентифікаціний номер НОМЕР_1 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Завадське" ( код ЄДРПОУ 31284126 вул.Єфремова,8 с.Дружелюбівка Добровеличківського району Кіровоградської області).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено протягом 14 серпня 2023 року.

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.