Постанова

від 31.10.2023 по справі 387/495/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2023 року м. Кропивницький

справа № 387/495/21

провадження № 22-ц/4809/1205/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О. Л., Єгорової С. М.,

за участі секретаря - Гончар В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Завадське»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Науменка Івана Федоровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2023 року у складі судді Майстера І. П. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

В червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завдаське» (далі - ТОВ «Завадське») та з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

-визнати частково недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 28.08.2012, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 30.11.2012 за №352178194004918, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ «Завадське» щодо земельної ділянки загальною площею 4,5879 га, розташованої на території Дружелюбівської селищної ради Добровеличківського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3521781900:02:000:0449, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24468370 від 22.01.2018, в частині зазначення у додатковій угоді кінцевого строку дії договору оренди землі цифрами 2032, зазначивши, що договір укладено до 30.11.2022;

-достроково розірвати договір оренди землі від 28.08.2012, зареєстрований у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 30.11.2012 за № 352178194004918, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Завадське» щодо земельної ділянки загальною площею 4,5879 га, розташованої на території Дружелюбівської селищної ради Добровеличківського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3521781900:02:000:0449, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24468370 від 22.01.2018;

-стягнути з ТОВ «Завадське» на свою користь судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,5879 га, кадастровий номер 352178194004918, яка розташована на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.

Вказана земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ «Завадське» на підставі договору оренди землі від 28.08.2012, терміном на 10 років, тобто до 30.11.2022.

У зв`язку із необхідністю зміни відсоткової ставки розміру орендної плати сторонами у січні 2018 року укладено додаткову угоду про її зміну з 4 % на 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Інших додаткових угод, крім зазначеної, сторони за взаємною згодою не укладали.

Однак, позивачу у квітні 2021 року стало відомо про те, що кінцевий строк дії речового права за вказаним договором зазначено не 30.11.2022, а 30.11.2032.

ОСОБА_1 зазначав, що відповідачем в односторонньому порядку внесено допис в додатковій угоді після її підписання в частині зазначення кінцевого строку дії договору оренди, всупереч узгодженого сторонами терміну дії договору, а у п. 3.1. договору оренди землі сторони будь-яких змін не вносили.

Відсутність волевиявлення позивача на зміну кінцевої дати строку дії договору, шляхом зазначення його в додатковій угоді, який суперечить узгодженому сторонами терміну дії договору, свідчить про порушення прав ОСОБА_1 , як наслідок, останній звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Завадське» про визнання частково недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та дострокового розірвання договору оренди землі відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що стороною позивача не заперечувалося того факту, що підпис у оскаржуваній додатковій угоді належить ОСОБА_1 , а останнім не підтверджено належними та допустимими доказами того факту, що після підписання спірної додаткової угоди до неї внесені істотні зміни, які не погоджувалися із позивачем як власником земельної ділянки.

Виходячи з презумпції правомірності правочину, суд першої інстанції не знайшов достатніх доказів дописування запису - «2032» у спірній додатковій угоді після її підписання сторонами, а тому вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Науменко І. Ф., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити понвістю та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню через неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права при вирішенні спору.

ОСОБА_1 , підписуючи договір оренди, підтвердив, що досяг згоди з усіх істотних умов договору, зокрема, і щодо терміну його дії, що врегульовано сторонами у п. 3.1 та п. 14.1 договору, а спірною додатковою угодою зміни у вказані пункти не вносилися.

У додатковій угоді сторони дійшли згоди викласти п. 8 договору оренди в новій редакції, проте, пункт 8 в основному договорі взагалі відсутій.

Крім того, суд першої інстанції не надав оцінки показам державного реєстратора.

В оскаржуваному рішенні, суд дійшов помилкового висновку, що зазначення в спірній додатковій угоді граничного терміну укладення договору оренди землі до 2032 року має чітку правову визначеність для сторін, хоч і має суперечність щодо зазначеного строку укладення договору, а саме на 10 років.

Судом першої інстанції не враховано доводи позивача і не зазначено мотиви їх відхилення про те, що додаткова угода в частині зазначення в ній цифрами кінцевого строку «2032» суперечить п. 3.1 та п. 14.1 основного договору, так і зазначеному прописом терміну дії договору у самій спірній додатковій угоді.

Відповідач не спростував доводи ОСОБА_1 про те, що запис «2032» здійснено після підписання угоди, при цьому, державну реєстрацію речового права за спірною угодою здійснено на підставі заяви відповідача.

Суд першої інстанції самоусунувся від визначення правильного кінцевого строку дії договору, стосовно якого між сторонами виник спір.

Відзив на апеляційну скаргу

Від ТОВ «Завадське» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому воно просить рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2023 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат Пузир В. О. підтримав доводи апеляційної скарги, представник ТОВ «Завдаське» адвокат Романяк М. Я. заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акта про право приватної власності на земельну ділянку, належить земельна ділянка площею 4,59 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.

Згідно з договором оренди землі від 28 серпня 2012 року ОСОБА_1 передав вказану земельну ділянку в оренду ТОВ «Завадське» строком на десять років. Державна реєстрація договору оренди землі проведена 30 листопада 2012 року у відділі Держкомзему Добровеличківському районі за № 352178194004918, отже, строк дії договору визначений до 30 листопада 2022 року.

Згідно зі змістом додаткової угоди до договору оренди землі від 30 листопада 2012 року, яку сторони підписали у 2018 році: у п.8 договір укладено строком на 10 десять років до 2032 року; у п.9 орендна плата вноситься орендарем щорічно 4,5 % від грошової оцінки землі.

Крім того в додатковій угоді передбачено, що вона набирає чинності після реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у реєстраційній службі Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області; дана угода укладена в 4 примірниках.

Згідно з інформаційною довідкою від 12 квітня 2021 року № 252261419 право оренди земельної ділянки за договором оренди землі зареєстровано приватним державним реєстратором Войцехівським А.В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право від 22 січня 2018 року 24468326.

Згідно з висновку експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10 листопада 2022 року № 3675/22-27, у додатковій угоді до договору оренди землі від 28 серпня 2012 року укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «Завадське» щодо земельної ділянки площею 4,5879 га, на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області кадастровий номер 3521781900:02:000:0449, в графі кінцевого строку дії договору оренди землі з 2022 року на 2032 не вносились.

Зміст первинного тексту документу в графі кінцевого строку дії договору оренди землі в додатковій угоді до договору оренди землі 28.08.2012, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «Завадське» щодо земельної ділянки площею 4,5879 га, на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області кадастровий номер 3521781900:02:000:0449, - є запис "2032". Запис 2032 в графі кінцевого строку дії договору оренди землі виконано не в один прийом з іншими записами додаткової угоди.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно з положенням частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша, друга статті 319 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків серед юридичних фактів, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 202 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, ЗУ «Про оренду землі».

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (стаття 792 ЦК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 ЗУ «Про оренду землі»).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 ЗУ«Про оренду землі»).

Частиною першої статті 14 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчено нотаріально.

Статтею 15 ЗУ «Про оренду землі» визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору.

Згідно з частиною першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін (частина перша статті 30 ЗУ «Про оренду землі»).

Тобто, учасники правочину, дійшовши взаємної згоди щодо усіх істотних умов договору про внесення змін та доповнень до договору оренди землі, складають і підписують відповідний документ, надаючи згоду встановленої форми.

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 207 ЦК України встановлені загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2022 року в справі № 461/5209/19 (провадження № 61-20295св21) вказано, що «для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину».

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 на підставі державного акта про право приватної власності на земельну ділянку, належить земельна ділянка площею 4,59 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (том 1 а. с. 9).

Згідно з договором оренди землі від 28 серпня 2012 року ОСОБА_1 передав вказану земельну ділянку в оренду ТОВ «Завадське» строком на десять років. Державна реєстрація договору оренди землі проведена 30 листопада 2012 року у відділі Держкомзему Добровеличківському районі за № 352178194004918 (том 1 а. с. 10-12).

Додатковою угодою до договору оренди землі від 30 листопада 2012 року, підписану сторонами, пункт 8 договору оренди викладено у наступній редакції: «Договір укладено строком на 10 десять років до 2032 року»; п.9 договору оренди викладено у наступній редакції:«орендна плата вноситься орендарем щорічно 4,5 % від грошової оцінки землі (том 1 а. с. 41, 60).

Крім того у вказаній додатковій угоді передбачено, що вона набирає чинності після реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у реєстраційній службі Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області; дана угода укладена в 4 примірниках.

Згідно з інформаційною довідкою від 12 квітня 2021 року № 252261419 право оренди земельної ділянки за договором оренди землі зареєстровано приватним державним реєстратором Войцехівським А. В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право від 22 січня 2018 року 24468326 (том 1 а. с. 13).

За змістом висновку експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10 листопада 2022 року № 3675/22-27, у додатковій угоді до договору оренди землі від 28 серпня 2012 року укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «Завадське» щодо земельної ділянки площею 4,5879 га, на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області кадастровий номер 3521781900:02:000:0449, в графі кінцевого строку дії договору оренди землі з 2022 року на 2032 не вносились.

У вказаному висновку також зазначено, що зміст первинного тексту документу в графі кінцевого строку дії договору оренди землі в додатковій угоді до договору оренди землі 28.08.2012, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «Завадське» щодо земельної ділянки площею 4,5879 га, на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області кадастровий номер 3521781900:02:000:0449, - є запис «2032». Запис 2032 в графі кінцевого строку дії договору оренди землі виконано не в один прийом з іншими записами додаткової угоди (том 1 а. с. 225-233).

В судовому засіданні суду першої інстанції експерт ОСОБА_2 надав роз`яснення на запитання представника позивача щодо виконання запису від руки в додатковій угоді однією пастою і в один прийом надав відповідь, що додаткова угода заповнювалася в три етапи та різними пастами. Запис 2032 в графі кінцевого строку дії договору оренди землі вчинено іншою барвною речовиною ніж всі інші записи виконані в додатковій угоді не в один прийом з іншими записами. Щодо встановлення давності написання документа та факту дописування, то експерт не зміг надати відповіді на ці запитання, так як потрібно проводити хімічну експертизу. Щодо зазначення у висновку експерта про зміну прийомів написання умов додаткової угоди, то це означає, що експертом встановлено зміну пасти та інший натиск особи при написанні.

Свідок Войцехівський А. В. надав покази в судовому засіданні суду першої інстанції про те, що на момент реєстрації права оренди додаткової угоди до договору оренди землі від 30 листопада 2012 року працював на посаді державного реєстратора Добровеличківської селищної ради. Кінцевий термін дії договору оренди землі на підставі додаткової угоди вказав відповідно до її змісту. Чи надавався основний договір оренди не пам`ятає. Якщо сторони підписали додаткову угоду, а тому він і провів її реєстрацію. Також свідок зазначив, що не бачив зміст основного договору, а тому не перевірив пункти з додатковою угодою. Яким чином відбувалася реєстрація додаткової угоди не пам`ятає. Крім того свідок зазначив, що на нього покладається обов`язок перевіряти відповідність додаткової угоди із основним договором. Щодо змісту додаткової угоди про термін укладення договору оренди землі строком на 10 років, та ці обставини під час реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі він не пам`ятає та нічого повідомити не може.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина другастатті 78 ЦПК України).

Відповідно достатті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачем після підписання сторонами додаткової угоди в односторонньому порядку внесено допис в додатковій угоді в частині додаткового зазначення кінцевого року дії договору оренди цифрами, всупереч узгодженого сторонами дії договору - 10 років.

Позивачем не заперечується той факт, що підпис в оскаржуваній додатковій угоді належить йому, проте, ОСОБА_1 не підтверджено належними та допустимими доказами, а судом першої інстанції не встановлено, що цифра «2032» без погодження з позивачем як власником земельної ділянки, була дописана у додатковій угоді після її підписання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що підписуючи угоду, ОСОБА_1 підтвердив, що досяг згоди з усіх істотних умов, зазначених в угоді, в тому числі і тієї умови, що строк дії договору оренди від 28.08.2012 закінчується 2032 року, а тому відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання частково недійною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та похідної від неї вимоги про розірвання договору оренди.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 388/311/18 (провадження № 61-8496св21).

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що у спірній додатковій угоді сторони дійшли згоди викласти п. 8 договору оренди в новій редакції, проте, пункт 8 у договорі оренди взагалі відсутій, оскільки зміст додаткової угоди однозначно свідчить про внесення змін, що стосуються строку дії договору оренди, укладеного між 28.08.2012 ОСОБА_1 та ТОВ «Завдаське», щодо належної позивачу на праві власності земельної ділянки з кадастровим номером 3521781900:02:000:0449, а невідповідність нумерації пунктів, зазначених у додатковій угоді, нумерації пунктам основного договору оренди землі не є підставою для визнання окремих положень додаткової угоди недійсними.

Суд також не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав оцінки показам державного реєстратора, оскільки вказані покази, надані в судовому засіданні суду першої інстанції, беззаперечно не доводять той факт, що відповідачем після підписання сторонами додаткової угоди в односторонньому порядку внесено допис в додатковій угоді в частині додаткового зазначення кінцевого року дії договору оренди.

Крім того, згідно з абзацом другим частини першої статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Посилання позивача на те, що додаткова угода в частині зазначення в ній цифрами кінцевого строку «2032» суперечить п. 3.1, який регламентує строк дії договору та п. 14.1, який визначає порядок набрання чинності договору основного договору, не заслуговують на увагу суду, з огляду на те, додатковою угодою були внесені зміни, що стосуються строку дії договору, а тому спірна додаткова угода не суперчить змісту основного договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не спростував доводи ОСОБА_1 про те, що запис «2032» здійснено після підписання угоди, є помилковими, оскільки тягар доказування недійсності положення додаткової угоди щодо визначення кінцевого строку договору оренди у справі, що є предметом розгляду, враховуючи принцип змагальності, покладено на позивача, яким, в свою чергу, належними та допустимими доказами вказаний факт не доведено.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції самоусунувся від визначення правильного кінцевого строку дії договору, оскільки кінцевий строк договору оренди земельної ділянки було визначено додатковою угодою, яка була підписана ОСОБА_1 , а відсутність волевиявлення на продовження строку договору до 2032 року, позивачем не доведена.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваному рішенні, суд дійшов помилкового висновку, що зазначення в спірній додатковій угоді граничного терміну укладення договору оренди землі до 2032 року має чітку правову визначеність для сторін, хоч і має суперечність щодо зазначеного строку укладення договору, а саме на 10 років, з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) зазначено, що «з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не доведено факту того, що відповідачем після підписання сторонами додаткової угоди в односторонньому порядку внесено допис щодо кінцевого строку договору оренди, відображення в спірній додатковій угоді граничного терміну укладення договору оренди землі до 2032 року має чітку правову визначеність для сторін та тлумачитися судом на користь дійсності вказаного пункту.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами, суд першої існтанції відповідно до вимог статей 76, 81, 89 ЦПК України, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Науменка Івана Федоровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 06.11.2023.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Дуковський

С. М. Єгорова