Постанова

від 22.01.2024 по справі 387/495/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року

м. Київ

справа № 387/495/21

провадження № 61-17276св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - Науменко Іван Федорович ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Завадське»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого

діє адвокат Науменко Іван Федорович, на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області у складі судді Майстера І. П.

від 07 серпня 2023 року та постановуКропивницького апеляційного суду

у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Дуковського О. Л., Єгорової С. М.,

від31 жовтня 2023 року, і виходив з наступного.

Основний зміст позовних вимог

1. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ТОВ «Завадське» про визнання частково недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та дострокове розірвання договору оренди землі.

2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,5879 га, кадастровий номер 352178194004918, яка розташована на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Вказана земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ «Завадське» на підставі договору оренди землі

від 28 серпня 2012 року, укладеного на строк 10 років, тобто до 30 листопада 2022 року. У зв`язку з необхідністю зміни відсоткової ставки розміру орендної плати сторонами у січні 2018 року укладено додаткову угоду про її зміну з 4 % на 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Інших додаткових угод, крім зазначеної, сторони за взаємною згодою не укладали.

3. Згідно з доводами позивача, йому у квітні 2021 року стало відомо про те, що кінцевий строк дії речового права за вказаним договором визначено

не 30 листопада 2022 року, а 30 листопада 2032 року.

4. ОСОБА_1 зазначав, що відповідачем в односторонньому порядку внесено допис у додатковій угоді після її підписання в частині зазначення кінцевого строку дії договору оренди, всупереч узгодженого сторонами строку дії договору, а до пункту 3.1 договору оренди землі сторони будь-яких змін не вносили.

5. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив:

- визнати частково недійсною додаткову угоду до договору оренди землі

від 28 серпня 2012 року, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 30 листопада 2012 року за № 352178194004918, укладену між ним та ТОВ «Завадське» щодо земельної ділянки загальною площею 4,5879 га, розташованої на території Дружелюбівської селищної ради Добровеличківського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3521781900:02:000:0449, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24468370 від 22 січня 2018 року, в частині зазначення у додатковій угоді кінцевого строку дії договору оренди землі цифрами 2032, зазначивши, що договір укладено до 30 листопада

2022 року;

- достроково розірвати договір оренди землі від 28 серпня 2012 року, зареєстрований у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 30 листопада 2012 року за № 352178194004918, укладений між ним та ТОВ «Завадське» щодо земельної ділянки загальною площею 4,5879 га, розташованої на території Дружелюбівської селищної ради Добровеличківського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3521781900:02:000:0449, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24468370 від 22 січня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щопозивач не заперечував того факту, що підпис у оскаржуваній додатковій угоді належить йому, ним не підтверджено належними та допустимими доказами того факту, що після підписання спірної додаткової угоди до неї внесені істотні зміни, які не погоджувалися з ним, як власником земельної ділянки.

8. Виходячи з презумпції правомірності правочину, суд першої інстанції не знайшов достатніх доказів, які б свідчили про дописування запису «2032» у спірній додатковій угоді після її підписання сторонами, а тому вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Кропивницького апеляційного суду від31 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 07 серпня

2023 року - без змін.

10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не заперечується той факт, що підпис в оскаржуваній додатковій угоді належить йому, проте ОСОБА_1 не підтверджено належними та допустимими доказами, а судом першої інстанції не встановлено, що цифрове сполучення «2032» без погодження з позивачем, як власником земельної ділянки, було дописано у додатковій угоді після її підписання. Підписуючи додаткову угоду, ОСОБА_1 підтвердив, що досяг згоди з усіх істотних умов, зазначених в угоді, в тому числі і тієї умови, що строк дії договору оренди від 28 серпня 2012 року закінчується 2032 року, а тому відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання частково недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та похідної від неї вимоги про розірвання договору оренди. Зміст додаткової угоди однозначно свідчить про внесення змін, що стосуються строку дії договору оренди.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

11. 29 листопада 2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Науменко І. Ф., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

12. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,

від14 листопада 2018 рокуу справі № 2-1383/2010, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року

у справі № 390/34/17, у постановах Верховного Суду від 25 березня 2019 року

у справі № 392/452/17, від 11 червня 2020 року у справі № 281/129/17,

від10 березня 2021 рокуу справі № 607/11746/17, від 06 грудня 2022 року

у справі № 904/738/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

13. У касаційній скарзі заявниквказує, що підставою звернення до суду із цим позовом, є відсутність волевиявлення щодо такої істотної умови договору як кінцева дата строку його дії - до 2032 року, а не відсутність волевиявлення на підписання такої угоди в цілому. Суди попередніх інстанцій, на думку заявника, не розібралися з дійсними підставами позову, не надали належної правової оцінки обставинам справи.

14. Заявник стверджує, що укладаючи договір оренди земельної ділянки, сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, зокрема і щодо строку його дії, що врегульовано сторонами у пункті 3.1 та пункті 14.1. Спірною додатковою угодою зміни до пункту 3.1 та пункту 14.1 договору оренди земельної ділянки не вносилися, строк дії договору сторони не змінювали. Водночас у спірній додатковій угоді сторони дійшли згоди викласти пункт 8 договору в наступній редакції: «Договір укладено на 10 (десять) років». Натомість пункт 8 у договорі оренди взагалі відсутній. Таким чином, додаткова угода у частині зазначення в ній кінцевої дати дії договору - «2032» суперечить, як пункту 3.1, так і пункту 14.1 основного договору оренди, а також зазначеному прописом терміну дії договору у самій спірній угоді, а тому суди дійшли помилкового висновку про відхилення доводів про те, що «2032» було дописано в односторонньому порядку відповідачем уже після підписання сторонами додаткової угоди.

15. Згідно з доводами касаційної скарги, умови пункту 3.1 договору оренди земельної ділянки є чинними, оскільки зміни до них сторонами не вносилися, а тому строк дії договору оренди закінчився 30 листопада 2022 року.

16. У касаційній скарзі заявник зазначає, що матеріали справи не містять точних та беззаперечних фактів на підтвердження того, що запис «2032» здійснено до підписання спірної угоди, а відповідач таких доказів не надав. Факт відсутності змін у записі «2032» жодним чином не спростовує факт волевиявлення сторін спору на узгодження строку дії договору на 10 років.

17. У прохальній частині касаційної скарги заявник також просить проводити розгляд справи з повідомленням сторін спору, однак судом касаційної інстанції в межах касаційного провадження не проводиться встановлення обставин справи і фактів, а також не приймалося рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстав для розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін суд касаційної інстанції не знаходить, враховуючи зокрема приписи частини першої статті 402 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 387/495/21.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

19. У поданому відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Завадське» посилається на те, що при вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій повно та об'єктивно надали оцінку усім обставинам справи, враховуючи предмет і підстави позову правомірно відмовили позивачеві у задоволенні позовних вимог, а касаційна скарга є необґрунтованою. Позивач не довів обставин, які мають значення для справи і на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Предмет і підстави позову у цій справі є відмінними від предмету і підстав позовів у справах, на які заявник посилався в обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20. ОСОБА_1 на підставі державного акта про право приватної власності на земельну ділянкусерії КР № 060730, належить земельна ділянка площею

4,59 га, кадастровий номер 3521781900:02:000:0449, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.

21. 28 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Завадське» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,59 га.

22. У пункті 3.1 договору сторони визначили, що договір укладено на 10 років. Договір діє з моменту його державної реєстрації.

23. Державна реєстрація вказаного договору оренди землі проведена

30 листопада 2012 року у відділі Держкомзему Добровеличківського району за № 352178194004918, отже, строк дії договору визначений до 30 листопада

2022 року.

24. У відповідності до змісту додаткової угоди до договору оренди землі

від 30 листопада 2012 року, зареєстрованого у відділі Держкомзему Добровеличківського району за № 352178194004918, пункт 8 договору викладено у наступній редакції: «Договір укладено строком на 10 (десять) років до 2032 року; пункт 9 договору викладено у наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем щорічно 4,5 % від грошової оцінки землі».

25. У додатковій угоді передбачено, що вона набирає чинності після реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у реєстраційній службі Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області; вказана угода укладена в 4 примірниках.

26. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 квітня 2021 року № 252261419, державним реєстратором

ОСОБА_4. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснено державну реєстрацію іншого речового права відносно спірної земельної ділянки: номер запису про інше речове право - 24468370; дата державної реєстрації - 22 січня 2018 року; підстава державної реєстрації - договір оренди землі б/н укладений 28 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Завадське»; додаткова угода б/н, укладена між ОСОБА_1 та

ТОВ «Завадське» 09 січня 2018 року.

27. У відповідності до висновку експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10 листопада 2022 року № 3675/22-27, зміни шляхом дописування до первинного тексту додаткової угоди до договору оренди землі від 28 серпня 2012 року, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «Завадське» щодо земельної ділянки загальною площею 4,5879 га, на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3521781900:02:000:0449, в графі кінцевого строку дії договору оренди землі з 2022 року на 2032 рік не вносились.

28. Змістом первинного тексту документу в графі кінцевого строку дії договору оренди землі в додатковій угоді до договору оренди землі від 28 серпня 2012 року, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «Завадське» щодо земельної ділянки площею 4,5879 га, на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області кадастровий номер 3521781900:02:000:0449, є запис «2032». Запис «2032» в графі кінцевого строку дії договору оренди землі виконано не в один прийом з іншими записами додаткової угоди.

29. У судовому засіданні суду першої інстанції експерт Бандурко В. В. надав роз`яснення на питання представника позивача щодо виконання запису від руки в додатковій угоді однією пастою і в один прийом, повідомив, що додаткова угода заповнювалася в три етапи та різними пастами. Запис «2032» в графі кінцевого строку дії договору оренди землі вчинено іншою барвною речовиною ніж виконані всі інші записи в додатковій угоді, не в один прийом з іншими записами. Щодо встановлення давності написання документа та факту дописування, то експерт не зміг надати відповіді на ці запитання, з посиланням на необхідність проведення хімічної експертизи. Щодо зазначення у висновку експерта про зміну прийомів написання умов додаткової угоди, це означає, що експертом встановлено зміну пасти та інший натиск особи при написанні.

30. Свідок ОСОБА_4 надав покази в судовому засіданні суду першої інстанції про те, що на момент реєстрації права оренди на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 30 листопада 2012 року працював на посаді державного реєстратора Добровеличківської селищної ради. Кінцевий термін дії договору оренди землі на підставі додаткової угоди вказав відповідно до її змісту. Чи надавався основний договір оренди не пам`ятає. Також свідок зазначив, що не бачив зміст основного договору, а тому не звірив пункти з додатковою угодою. Яким чином відбувалася реєстрація додаткової угоди не пам`ятає. Крім того свідок зазначив, що на нього покладається обов`язок перевіряти відповідність додаткової угоди з основним договором. Щодо змісту додаткової угоди про строк укладення договору оренди землі на

10 років, та ці обставини під час реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі він не пам`ятає.

Позиція Верховного Суду

31. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

32. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

33. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

34. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

35. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

36. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

37. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

38. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

39. Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

40. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

41. Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

42. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

43. Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

44. Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору.

45. Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін (частина перша статті 30 Закону України «Про оренду землі»).

46. У відповідності до положень частини першої статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом

47. Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

48. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

49. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

50. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

51. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено наявність підстав недійсності правочину й порушення прав.

52. Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

53. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятої

статті 12 ЦПК України).

54. Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 103 ЦПК України).

55. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

56. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

57. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

58. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки позивач не довів відсутність його волевиявлення на укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 28 серпня 2012 року, умовами якої сторони погодили продовження строку дії основного договору оренди до 2032 року.

59. Позивач не заперечував факту підписання ним додаткової угоди до договору оренди, визнавав погодження умов щодо збільшення орендної плати, але посилався на неузгодження строку оренди земельної ділянки кадастровий номер 3521781900:02:000:0449.

60. Суди встановили, що умови підписаної ОСОБА_1 додаткової угоди свідчать про зміну сторонами строку дії договору оренди від 28 серпня 2012 року, визначення строку його дії до 2032 року.

61. При вирішенні спору судами попередніх інстанцій надана належна оцінка, зокрема, висновку експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10 листопада 2022 року № 3675/22-27, враховано роз`яснення, надані самим експертом Бандурко В. В. , який на підтвердження об`єктивності проведення експертизи посилався на те, що оспорювана додаткова угода заповнювалася в три етапи та різними пастами. Водночас змістом первинного тексту документу в графі кінцевого строку дії договору оренди землі в додатковій угоді до договору оренди землі від 28 серпня 2012 року, є запис «2032».

62. При вирішенні спору позивачем не порушувалося питання про проведення відповідної експертизи для встановлення давності запису у додатковій угоді, що стосується кінцевого строку дії основного договору - 2032 рік. Позивачем не надано достовірних доказів, які б свідчили про те, що дату «2032» кінцевого строку дії договору було внесене без його відома та вже після підписання сторонами оспорюваної додаткової угоди.

63. Аналізуючи зміст додаткової угоди та зміст основного договору оренди, розбіжності щодо пунктів договору оренди, до яких було внесено зміни додатковою угодою, враховуючи факт визнання позивачем підписання додаткової угоди й збільшення розміру орендної плати, суди дійшли об`єктивних висновків про те, що позивач був обізнаний про те, що зміни, які вносилися оспореною додатковою угодою до основного договору оренди, стосувалися і строку дії договору, а тому спірна додаткова угода не суперечить змісту основного договору.

64. При вирішенні спору судами встановлено кінцевий строк дії основного договору з урахуванням внесених змін додатковою угодою, яка була підписана ОСОБА_1 . З урахуванням оцінених у справі доказів, суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем відсутності його волевиявлення на продовження строку дії основного договору оренди до

2032 року.

65. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, надав належну оцінку як кожному доказу окремо, так і доказам у їх сукупності та дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.

66. Слід також зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

67. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які послався заявник у касаційній скарзі.

68. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального чи порушенням норм процесуального права.

69. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

70. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого

діє адвокат Науменко Іван Федорович, залишити без задоволення.

2. Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області

від 07 серпня 2023 року та постановуКропивницького апеляційного суду

від31 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович