Постанова

від 22.08.2023 по справі 950/152/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року м.Суми

Справа №950/152/23

Номер провадження 22-ц/816/1063/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

у присутності:

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шаповал Христини Олегівни ,

представника відповідача Сумської облспоживспілки «Лебединський ринок» - адвоката Мазнєвої Світлани Григорівни,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Радченком Олександром Васильовичем,

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 08 травня 2023 року у складі судді Косолапа В.М., ухваленого в м. Лебедин Сумської області, повний текст кого складено 15 травня 2023 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Лебединської міської ради, підприємства Сумської облспоживспілки «Лебединський ринок», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним державного акту, скасування записів про право постійного користування та державну реєстрацію земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила: визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею серії І-СМ № 002710, виданий 06 лютого 1996 року; скасувати запис про право постійного користування земельною ділянкою № 47165468 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на земельну ділянку площею 0,44 га, кадастровий номер 5910500000:01:020:0163 та запис про право постійного користування земельною ділянкою № 47165263 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на земельну ділянку площею 0,53 га, кадастровий номер 5910500000:01:020:0162; скасувати запис в Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію від 13 лютого 2019 року за підприємством Сумської облспоживспілки «Лебединський ринок» щодо земельної ділянки площею 0,44 га, кадастровий номер 5910500000:01:020:0163, місце розташування АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки площею 0,53 га, кадастровий номер 5910500000:01:020:0162, місце розташування АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у її власності перебуває магазин на земельній ділянці з кадастровим номером 5910500000:01:020:0112, яка межує з Лебединським ринком. Її право користування належною їй земельною ділянкою порушується внаслідок видання 06 лютого 1996 року Лебединському ринку державного акт на право постійного користування землею Серії І-СМ № 002710, на підставі якого зареєстровано дві земельні ділянки, оскільки під`їзд та прохід до земельної ділянки може здійснюватися лише через територію Лебединського ринку (земельна ділянка з кадастровим номером 5910500000:01:020:0162).

Вважає, що державний акт серії І-СМ № 002710, виданий 06 лютого 1996 року, не відповідає рішенню виконавчого комітету міської ради. Так, державний акт видано на підставі рішення від 21 червня 1995 року № 198, а не № 199. Позивач указує на те, що на підставі рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради народних депутатів від 21 червня 1995 року № 199 державний акт Лебединському ринку не видавався та не реєструвався. У Книзі записів державних актів на право постійного користування землею спірний державний акт Серії І-СМ № 002710 від 06 лютого 1996 року зареєстровано за № 9, при цьому в графі № 6 цільове призначення указано «для розміщення ринку» замість «для промислових потреб»; не зазначено номер державного акту; у графі № 8 вказано, що надано 0,97 га, а не 0,96 га, як передбачено рішенням ради від 21 червня 1995 року № 199; у графі № 17 мова іде про рішення № 198, хоча підставою його видачі є рішення № 199.

Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про повну невідповідність державного акту рішенню виконавчого комітету Лебединської міської ради народних депутатів, а отже і незаконність користування відповідачем земельною ділянкою.

Позивач також посилається на те, що підставою для державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 0,44 га, кадастровий номер 5910500000:01:020:0163 та земельною ділянкою площею 0,53 га, кадастровий номер 5910500000:01:020:0162 є державний акт І-СМ № 002710 від 06.02.1996. Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру, цільове призначення земельних ділянок - «для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку». Тобто цільове призначення згідно Державного земельного кадастру відрізняється від цільового призначення, з яким було затверджено проект відведення земельної ділянки - «для промислових потреб».

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 08 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 19 травня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь підприємства Сумської облспоживспілки «Лебединський ринок» судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 15000 грн 00 коп.

Будучи незгодними із судовим рішенням, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Радченка О.В., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи про невідповідність виданого державного акта на право постійного користування землею, серії І-СМ №002710 рішенню виконавчого комітету Лебединської міської ради на підставі якого його було видано, щодо номеру рішення, розміру земельної ділянки та цільового призначення. Виявлені розбіжності судом були трактовані, як технічні описки.

Зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінку тій обставині, що на підставі одного й того ж самого рішення виконкомом видано два державні акти різним юридичним особам.

Вважає, що суд першої інстанції мав право самостійно витребувати рішення виконавчого комітету Лебединського міської ради від 21 червня 1995 року №198, проте фактично поклав обов`язок із надання документу, яким вона не володіє, на позивача.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання про витребування у підприємства Сумської облспоживспілки «Лебединський ринок» договорів укладених з СП «Слобожани», відповідно до яких останнє набуло в користування нерухоме майно, тимчасові споруди з дозволом передачі майна в оренду.

Крім того, заявник апеляційної скарги не погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не заявляла про захист права територіальної громади, оскільки в позовній заяву вона наголошувала на тому, що фактично земельна ділянка вибула з володіння Лебединської міської ради поза її волею. Лебединський ринок набув право власності на земельну ділянку без наявності на те законних підстав, з порушенням встановленої законом процедури, що суттєво порушує суспільний інтерес і справедливу рівновагу між приватними інтересами та інтересами суспільства.

В установлений апеляційним судом строку відзиву на апеляційну скаргу сторонами подано не було.

Від Лебединської міської ради до апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, крім того зазначає, що підтримує позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, що надавався до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги представника відповідача Сумської облспоживспілки «Лебединський ринок» , дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Лебединської міської ради народних депутатів від 21 червня 1995 року № 199, у відповідності до рішення 15 сесії міської Ради народних депутатів двадцять першого скликання від 03 грудня 1992 року «Про делегування повноважень з питань розпорядження землею виконавчому комітету міської Ради народних депутатів» затверджено проекти відведення земельних ділянок із земель міськземфонду, в тому числі для промислових потреб згідно додатку № 1 (т.1, а.с. 21).

Згідно з п. 9 додатку № 1 до вищевказаного рішення, Лебединському ринку (м. Лебедин, пл. Інтернаціональна, 3) надано у постійне користування земельну ділянку по пл. Інтернаціональна, 3 площею 0,96 га (т.1, а.с. 22).

06 лютого 1996 року Лебединською міської радою народних депутатів видано Лебединському ринку державний акт Серії І-СМ № 002710 на право постійного користування землею площею 0,97 га. Підстава для видачі державного акту зазначена рішення Лебединської міської Ради народних депутатів від 21 червня 1995 року № 198. Акт зареєстровано у книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею за № 9 (т.1, а.с. 9-10, 18-20).

Відповідно до плану зовнішніх меж землекористування у постійне користування передано дві земельні ділянки площею 0,53 га (речовий ринок) та 0,44 га (ринок продовольчих товарів) (а.с. 11-13).

Відповідно до витягу із Державного земельного кадастру від 06 липня 2022 року, земельна ділянка площею 0,44 га, кадастровий номер 5910500000:01:020:0163 (місце розташування АДРЕСА_1 ) зареєстрована 13 лютого 2019 року. Цільове призначення земельної ділянки: 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку. Категорія земель: землі житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки: для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку (т.1, а.с. 29-32).

Згідно з витягом із Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 0,53 га, кадастровий номер 5910500000:01:020:0162 (місце розташування АДРЕСА_2 ) зареєстрована 13 лютого 2019 року. Цільове призначення земельної ділянки: 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку. Категорія земель: землі житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки: для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку (т.1, а.с. 33-36).

Крім того, відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 22 червня 2022 року на підставі рішення державного реєстратора від 27.06.2022 № 63985840 за підприємством Сумської облспоживспілки «Лебединський ринок» зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 0,44 га, кадастровий номер 5910500000:01:020:0163 (т.1, а.с. 27).

Також, 22 червня 2022 року на підставі рішення державного реєстратора від 27 червня 2022 року № 63985605 за підприємством Сумської облспоживспілки «Лебединський ринок» зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 0,53 га, кадастровий номер 5910500000:01:020:0163 (т.1, а.с. 28).

Згідно з протоколом засідання виконавчого комітету Лебединської міської ради депутатів трудящих Лебединського району Сумської області УРСР від 10 травня 1954 року вирішено закріпити за Колгоспним ринком земельну ділянку по Інтернаціональній площі, де розміщений продовольчий ринок площею 5399 кв. м та ринок для продажу сільськогосподарської продукції з возів та автомашин (т.1, а.с. 215-216).

Згідно з технічним паспортом 1995 року по встановленню зовнішніх меж землекористування Лебединський ринок, складений експедицією № 4 Українського аерогеодезичного підприємства Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України, площа Речового ринку - 5295,56 кв. м, площа Продовольчого ринку 4356,50 кв. м, загальна площа 9652,06 кв. м (т.1, а.с. 210-216).

При цьому, рішенням виконавчого комітету Лебединської міської ради народних депутатів від 20 січня 1993 року № 8 затверджено статут Лебединського колгоспного ринку (т.1, а.с. 37).

Згідно з п. 1.1, 1.2 Статуту, госпрозрахунковий колгоспний ринок є кооперативним підприємством. Ринок у своїй діяльності керується діючим законодавством України, постановами, розпорядженнями Укоопспілки, інструкціями і вказівками, а також цим статутом (т.1, а.с. 39).

19 червня 1998 року на підставі вищевказаного рішення проведено державну реєстрацію СП «Лебединський ринок» (т.1, а.с. 46).

Постановою правління Сумської обласної спілки споживчих товариств Укоопспілки від 24 лютого 2003 року № 55 СП «Лебединський ринок» реорганізовано шляхом його приєднання до облспоживспілки (т.1, а.с. 50). Постановою правління Сумської обласної спілки споживчих товариств Укоопспілки від 24 березня 2003 року № 96 створено підприємство облспоживспілки Лебединський ринок з виділенням з облспоживспілки з передачею йому основних засобів реорганізованого спільного підприємства Лебединський ринок (т.1, а.с. 51).

Таким чином Лебединський ринок є користувачем земельних ділянок з 1954 року.

При цьому як свідчить спірний державний акт, на підставі рішення від 21 червня 1995 року, Лебединському ринку передано дві земельні ділянки (яким у подальшому присвоєно кадастрові номери 5910500000:01:020:0162 та 5910500000:01:020:0163).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, спірний державний акт Серії І-СМ № 002710 від 06 лютого 1996 року видано Лебединською міською радою на підставі відповідного рішення в межах своїх повноважень на підставі чинних на той час положень Земельного кодексу України. Розбіжності щодо площі земельної ділянки виникла в наслідок неоднакового підходу до відображення площі земельної ділянки шляхом заокруглення цифр після коми. Суд першої інстанції встановив також, що з момент передання Лебединському ринку за державним актом у постійне користування земельної ділянки, вона використовується в межах категорії, передбаченої чинними на час її реєстрації положеннями Земельного кодексу.

Посилаючись на те, що на момент отримання Лебединським ринком у постійне користування земельної ділянки на підставі спірного державного акту, права ОСОБА_1 жодним чином порушені не були, оскільки право власності на земельну ділянку з кадастровим номером № 5910500000:01:020:0112 позивач набула лише 10 жовтня 2007 року (більш ніж через десять років), а технічна документація на земельну ділянку була виготовлена 14 листопада 2006 року, тобто на той момент коли Лебединський ринок уже був користувачем земельних ділянок на підставі державного акту Серії І-СМ № 002710 від 06 лютого 1996 року, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність порушених прав позивача, які б підлягали судовому захисту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Таким чином, лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У відповідності до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, взагалі не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення саме її прав чи законних інтересів, у зв`язку з видачею 06 лютого 1996 року Лебединському ринку державного акта Серії І-СМ № 002710 на право постійного користування землею.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 5910500000:01:020:0112, що є суміжною до земельної ділянки за кадастровим номером 5910500000:01:020:0162. Межі цих двох земельних ділянок не перетинаються.

Як обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції, право власності у ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 5910500000:01:020:0112 виникло 20 листопада 2003 року, тоді як Лебединський ринок є користувачем спірних земельних ділянок з 1954 року.

Наявність розбіжностей в державному акті Серії І-СМ № 002710 на право постійного користування землею в написанні рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого цей державний акт видано, та щодо розміру земельної ділянки, жодним чином не порушує права ОСОБА_1 , як власника суміжної земельної ділянки.

Щодо посилання позивача на порушення прав територіальної громади, у зв`язку з передачею спірних земельних ділянок комунальної власності у постійне користування, то колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження представляти територіальні громади мають відповідні сільські, селищні, міські ради, а не окремі жителі цієї територіальної громади.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання заявника апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання позивача про витребування в підприємства Сумської облспоживспілки «Лебединський ринок» договорів укладених з СП «Слобожани» про передання останньому в оренду нерухомого майна, адже ці договори не є предметом судового розгляду. Крім того, позивачем не обґрунтовано, які саме обставини підлягають доведенню цими письмовими доказами.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішеннябез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Радченком Олександром Васильовичем, залишити без задоволення, а рішення Лебединського районного суду Сумської області від 08 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 серпня 2023 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

Ю. О. Філонова