Рішення

від 25.07.2023 по справі 320/1123/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/176/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2023 справа № 320/1123/16

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Семенівської сільської ради (вул. Першотравнева, буд. 57, с. Семенівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72355, ідентифікаційний код 20525354)

про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки

Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держземагенства у Запорізькій області щодо ухилення від укладення додаткової угоди про поновлення дії договору оренди земельної ділянки від 13.10.2004 (зареєстрований за №01 17.11.2004).

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01.07.2016 у справі № 320/1123/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13.12.2016, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держземагенства у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, щодо ухилення від укладення додаткової угоди про поновлення дії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2323081600:04:010:0004 від 13 жовтня 2004 року, зареєстрованого 17 листопада 2004 року за № 01.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2017 у справі № 320/1123/16-ц ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 13.12.2016 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 18.01.2018 у справі №320/1123/16-ц рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01.07.2016 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.09.2020 у справі № 320/1123/16-ц рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01.07.2016 та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18.01.2018 у цій справі скасовано, провадження у справі закрито. Повідомлено позивачу у справі, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2020 у справі № 320/1123/16 справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності передано до Господарського суду Запорізької області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2020 справу № 320/1123/16 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 21.12.2020 після усунення обставин, що зумовили залишення позовної заяви без руху, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №320/1123/16, присвоєно справі номер провадження 18/176/20, підготовче засідання призначено на 20.01.2021. Ухвалою від 20.01.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 17.02.2021; підготовче засідання відкладалось до 17.03.2021. У зв`язку з перебуванням судді Левкут В.В. з 16.03.2021 по 02.04.2021 на лікарняному, судове засідання, призначене на 17.03.2021 не відбулося; ухвалою від 06.04.2021 підготовче засідання призначене на 14.04.2021.

Ухвалою суду від 14.04.2021 провадження у справі № 320/1123/16 зупинено до вирішення по суті Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/1030/19. Ухвалою від 18.10.2021 провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 09.11.2021.

Ухвалою від 09.11.2021 підготовче засідання відкладено на 01.12.2021.

Ухвалою від 01.12.2021 замінено відповідача у справі № 320/1123/16 - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області на належного відповідача - Семенівську сільську раду, виключено Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, як неналежного відповідача, зі складу учасників справи, відкладено підготовче засідання на 26.01.2022. Ухвалою від 26.01.2022 підготовче засідання відкладено на 09.02.2022. Ухвалою від 09.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 03.03.2022.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває на даний час.

У зв`язку з наявністю обставин, що загрожували життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України судове засідання, призначене на 03.03.2022 не відбулось.

Ухвалою від 16.03.2022 постановлено судове засідання у справі № 320/1123/16 перенести на іншу дату; вказано, що про дату, час та місце проведення судового засідання учасників судового процесу буде повідомлено Господарським судом Запорізької області відповідною ухвалою додатково після припинення воєнного стану.

Ухвалою від 15.06.2023 поновлено процесуальні строки розгляду справи № 320/1123/16 по суті; призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 25.07.2023.

Представники сторін у судове засідання не з`явились.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 23.12.2022, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (зі змінами), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

До вказаного Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України входить Мелітопольська міська територіальна громада та Семенівська сільська територіальна громада.

Місцезнаходженням позивача у даній справі є м. Мелітополь Запорізької області,; місцезнаходженням відповідача є с. Семенівка Мелітопольського району Запорізької області, що відносяться до Мелітопольської міської територіальної громади та Семенівської сільської територіальної громади, тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.

Отже у відділень Укрпошти відсутні можливості доставки пошти позивачу та відповідачу у місто Мелітополь та с. Семенівка Мелітопольського району Запорізької області.

Порядок повідомлення осіб, що знаходяться на тимчасово окупованій території врегульовано нормами ст. 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Відповідно до частини першої статті 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На підставі викладеного, повідомлення судом позивача та відповідача про розгляд справи здійснено шляхом оголошення 20.06.2023 на офіційному веб-сайті Судової влади України, а також шляхом направлення ухвали суду за відомими адресами електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , semenivkass@ukr.net.

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення сторін про призначення судового засідання з розгляду справи № 320/1123/16.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ""://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Зважаючи на те, що наявні матеріали справи № 320/1123/16 дозволяють здійснити її розгляд по суті, в судовому засіданні 25.07.2023 прийнято рішення за відсутності представників сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що у відповідності до вимог чинного законодавства було повідомлено орендодавця про намір скористатись своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі. На адресу Головного управління Держземагенства у Запорізькій області направлялись листи-повідомлення з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди без змін його істотних умов. Згідно відповіді відповідача від 04.09.2014 запропоновано змінити термін дії договору на 5 років та встановити розмір орендної плати 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, хоча ст. 288 ПК України, на яку він посилався як на підставу підвищення орендної плати, встановлено лише граничні межі орендної плати за землю і не передбачено одностороннього права орендодавця збільшувати орендну плату. Направлені на адресу відповідача 22.09.2014 та 27.01.2015 листи з пропозицією дотримання умов договору та законодавства щодо строку договору терміном на 10 років та збільшенням орендної плати до 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідач залишив без відповіді. За доводам позивача, оскільки протягом встановленого статтею 33 Закону України «Про оренду землі» місячного строку після закінчення договору оренди від відповідача заперечень про поновлення договору оренди не надходило і позивач продовжував користуватись земельною ділянкою та виконувати умови договору оренди та сплачувати орендну плату, договір оренди земельної ділянки від 13.10.2004, зареєстрований за № 01 17.11.2004, вважається поновленим на той самий строк і на тих же умовах. Позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держземагенства у Запорізькій області щодо ухилення від укладення додаткової угоди про поновлення дії договору оренди земельної ділянки від 13 жовтня 2004 року, який зареєстрований Державним підприємством «Мелітопольський районний центр державного земельного кадастру» 17 листопада 2004 року за № 01.

Головне управління Держземагентства у Запорізькій області у наданому під час розгляду справи Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області проти позову заперечило та зазначило, що сторонами не було досягнуто домовленості щодо зміни істотних умов договору і з моменту недосягнення домовленості щодо зміни істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося. Крім того, переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк не може бути примусом для власника земельної ділянки і передбачає право, а не обов`язок на переукладення договору оренди. Землекористувачі зобов`язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, а відповідно до ст. 35 ЗУ «Про охорону земель», серед іншого, передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів. Відповідно до ст. 37 цього ж Закону з метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення. Згідно п. 1.5. Порядку про агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 30 листопада 1993 р. № 321, агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень - через кожні 5-10 років і є обов`язковою для всіх землевласників та землекористувачів. Ідентичні вимоги діяли і на момент укладення спірного договору оренди землі. Зокрема, п. 6 Положення про агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 30 листопада 1993 року № 321, передбачалося, що агрохімічне обстеження ґрунтів проводиться через 5 років і є обов`язковим для всіх землевласників. Внаслідок не виготовлення агрохімічного паспорта поля позивачем, як землекористувачем, порушено вимоги ст. 35 ЗУ "Про охорону земель" в частині недотримання стандартів, нормативів при здійсненні агрохімічних заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів, а відтак неналежно виконано свої обов`язки за умовами договору в частині додержання вимог законодавства про охорону довкілля. Для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити, серед іншого, факт належного виконання орендарем своїх обов`язків за умовами договору. Відповідно до умов договору позивач зобов`язаний додержуватися екологічної безпеки землекористування, але в порушення ст. 37 Закону України «Про охорону земель» щодо здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів позивачем систематично не проводилося їх агрохімічне обстеження. На думку відповідача, неналежне виконання орендарем своїх обов`язків за умовами договору за приписами ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» позбавляє позивача переважного права на поновлення договору оренди землі від 13.10.2004 року. Крім того, відповідач листом №11-9-0.3-9446/2-14 від 09.10.2014 повідомив позивача, що останнім не погоджено змін до істотних умов договору оренди, а тому останньому необхідно виконати умови договору оренди землі щодо повернення земельної ділянки орендодавцеві. Зазначений лист був надісланий на адресу позивача 09.10.2014 простою кореспонденцією.

Під час розгляду справи Господарським судом Запорізької області позивачем 15.02.2021 подано заяву про зміну предмету позову у справі № 320/1123/16, в якій позивач просив розглянути та задовольнити позовні вимоги з урахуванням даної заяви про зміну предмета позову, а саме: 1) визнати поновленим з 18.11.2014 строком на 10 років договір оренди земельної ділянки площею 13,0002 га (кадастровий номер 2323081600:04:010:0004), що розташована на території Новгородківської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, укладений 13.10.2004 Мелітопольською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , який 17.11.2004 зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 01; 2) визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки площею 13,0002 га, який 17.11.2004 зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 01, в наведеній у заяві редакції.

Також від позивача 25.01.2022 надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд розглядати позовні вимоги із урахуванням заяви про зміну предмету позову в частині визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки площею 13,0002 га, який 17.11.2004 зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 01, в наведеній у заяві редакції.

Судом заяву позивача про зміну предмету позову, подану 15.02.2021, та заяву про зменшення позовних вимог прийнято, у зв`язку з чим судом розглядаються позовні вимоги про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки площею 13,0002 га, який 17.11.2004 зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 01, в наведеній у заяві про зміну предмета позову редакції.

Відповідач (Семенівська сільська рада) під час розгляду даної справи Господарським судом Запорізької області 07.02.2022 надав відзив на позов, в якому зазначив наступне. Встановлено, що орендодавець ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди надіслав орендарю ОСОБА_1 відмову у поновленні договору на новий строк на той самий строк та на тих самих умовах, запропонував інші істотні умови, з прийняттям яких орендар ОСОБА_1 не погодився. Відповідач вважає, що за таких обставин, з огляду на приписи ст. 33 Закону України «Про оренду землі», переважне право орендаря ОСОБА_1 на укладення додаткової угоди до договору оренди землі площею 13,0002 га ріллі із земель запасу Новгородківської сільської ради, яка знаходиться за межами населеного пункту для організації та ведення фермерського господарства, припинилося. Просив в позові відмовити.

Також від відповідача 07.02.2022 надійшло клопотання, в якому Семенівська сільська рада просила: 1) долучити до розгляду справи в якості третьої особи Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області; 2) витребувати у Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області: лист ОСОБА_1 від 27.08.2014, відповідь Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 04.09.2014, лист ОСОБА_1 від 22.09.2014, відповідь Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 09.10.2014; 3) викликати для дачі пояснень представника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. У клопотанні зазначено, що на підставі того, що на момент виникнення спірних правовідносин розпорядником земельної ділянки з кадастровим номером 2323081600:04:010:0004 було Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, звернення ОСОБА_2 находили безпосередньо на їх адресу та зберігаються у Головному управлінні Держгеокадастру у Запорізькій області; в Семенівській сільській раді відсутні будь-які матеріали (звернення-відповіді) стосовно поновлення та укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2323081600:04:010:0004.

Клопотання Семенівської сільської ради залишено судом без задоволення у зв`язку з його необґрунтованістю.

Від позивача заперечень на відзив на позов до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Мелітопольською районною державною адміністрацією (Орендодавцем) та ОСОБА_1 (Орендарем, позивачем у справі) 13.10.2004 укладений договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку із земель запасу Новгородківської сільської ради, яка знаходиться за межами населених пунктів, загальною площею 19,00 га, цільове призначення - для організації та ведення фермерського господарства, категорія земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

Згідно із п.п. 2.1, 2.2 Договору договір укладений на 10 років та набуває чинності з моменту його державної реєстрації. Орендар в разі виконання умов договору орендар має переважне право на продовження терміну договору оренди. Для продовження терміну дії договору оренди орендар зобов`язаний не пізніше, ніж за два місяці до закінчення строку оренди, звернутися до орендодавця з відповідним клопотанням.

Орендна плата встановлена в грошові формі та визначена сторонами у розмірі одного відсотку від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічного коефіцієнту індексації.

Зазначений Договір 17.11.2004 зареєстрований ДП «Мелітопольський районний центр державного земельного кадастру в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 01.

Додатковою угодою від 25.09.2008 сторонами внесено зміни до договору оренди землі в частині встановлення орендної плати у розмірі 2% від грошової оцінки земельної ділянки та зменшено площу орендованої земельної ділянки до розміру 13,002 га.

Маючи намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, ОСОБА_1 направив Головному управлінню Держземагенства у Запорізькій області лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, в якому позивач просив поновити дію договору на 10 років. До листа додано відповідний перелік документів щодо орендованої земельної ділянки, у тому числі проект додаткової угоди без змін істотних умов договору. Цей лист з додатками Головне управління Держземагенства у Запорізькій області отримало 27.08.2014.

Листом Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 04.09.2014 №27-8-0.4-8196/2-14 позивачу запропоновано змінити умови договору оренди в частині встановлення строку дії договору на 5 років та орендної плати у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивачем 22.09.2014 направлено Головному управлінню Держземагенства у Запорізькій області лист із пропозицією додержуватися умов договору та продовжити його дію на 10 років із встановленням орендної плати у розмір 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У відповідь на пропозицію позивача, 09.10.2014 Головне управління Держземагенства у Запорізькій області листом № 11-9-0.3-9446/2-14 повідомило позивача, що ним не погоджено змін до істотних умов договору оренди, а тому він зобов`язаний виконати умови договору оренди землі щодо повернення земельної ділянки орендодавцеві. Цей лист, за твердженням ГУ Держземагенства у Запорізькій області, надісланий на адресу позивача простою кореспонденцією.

Позивач зазначав, що не отримавши відповіді на свою пропозицію від 22.09.2014, направив до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області повторний лист від 26.01.2015 з проханням поновити дію договору оренди земельної ділянки. Відповідь від відповідача не надходила. Заперечень щодо поновлення договору відповідач не надавав.

Наведені обставини, за доводам позивача, є підставою для визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки площею 13,0002 га, який 17.11.2004 зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 01, в наведеній у заяві про зміну предмета позову редакції.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Приписами статей 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та сформовані загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до змісту статей 6, 627 ЦК України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

За доводами позивача, він належно виконував обов`язки за умовами договору оренди земельної ділянки, продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою після закінчення строку договору, орендодавцю направлений лист з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, тому ним виконані усі вимоги частини шостої статті 33 Закону № 161-XIV. Оскільки орендодавець на направлену йому пропозицію щодо узгодження умов договору відповіді не надав, ухилення від укладення додаткової угоди про поновлення дії договору оренди земельної ділянки є протиправним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно із ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

На підставі п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" та наказу Держгеокадастру від 17.11.2020 № 485 "Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності" Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області передано Семенівській сільській територіальній громаді у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1484,5437 га, які розташовані на території Семенівської сільської територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області за межами населеного пункту, у тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 2323081600:04:010:0004, площею 13,0002 га, щодо якої виник спір у справі № 320/1123/16.

Отже, Семенівській сільській раді у відповідності до чинного законодавства надано повноваження розпоряджатись землями на території Семенівської сільської територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області за межами населеного пункту.

Відносини, що виникають у зв`язку з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Частинами 1-4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і надалі в реакції на момент виникнення спірних правовідносин - закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки) визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 вказаного Закону, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Аналогічні висновки щодо порядку поновлення договору оренди землі за ст. 33 Закону України "Про оренду землі" висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19. Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду зазначено: «Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону №161-XIV, є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин».

Системний аналіз зазначених вище правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 5 ГПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, провадження № 14-65цс18.

Встановлено, що позивач у серпні 2014 року направив орендодавцю повідомлення про намір продовжити дію договору оренди з проектом додаткової угоди, а орендодавець своїм листом ще до закінчення дії договору оренди - у вересні 2014 року повідомив позивача про небажання продовжувати строк договору оренди землі на новий строк на тих самих умовах, та запропонував інші істотні умови (строк дії договору зменшити до 5 років, орендну плату встановити у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки).

Отже, наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 5 ГПК України, не порушено.

Крім того, запропоновані позивачем зміни істотних умов договору, а саме, розмір орендної плати та строк дії цього договору потребують згоди сторін (частина четверта статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Проте сторонами такої згоди не досягнуто. Оскільки відсутня одна зі складових юридичних фактів, що надають право позивачу претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме: відсутня воля орендодавця на укладення такого договору на тих самих умовах, що були зазначені в попередньому договорі, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) - припинилося.

Суд приймає до уваги, що обставини визнання поновленим договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2323081600:04:010:004) стали предметом дослідження судами всіх інстанцій у справі № 320/5885/16-ц.

За висновками рішення Апеляційного суду Запорізької області від 23.11.2017 та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої палати Касаційного цивільного суду від 17.06.2020 у справі № 320/5885/16-ц, судами встановлено факт відсутності підстав для визнання поновленим на той самий строк та на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки від 13.10.2004.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Апеляційного суду Запорізької області та постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої палати Касаційного цивільного суду у справі № 320/5885/16-ц набрали законної сили і є чинними, тому викладені у них обставини не потребують додаткового доведення.

Також суд визнав необхідним зауважити наступне.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджету міст обласного значення належить податок на майно, до складу якого за приписами ст. 14.1.147 Податкового кодексу України входить плата за землю, що сплачується у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Згідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельної ділянки використовується для визначення розміру земельного податку та розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про оренду землі» та п. 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки держаної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно із ст.ст. 142-145 Конституції України матеріальною основою органів місцевого самоврядування є, наряду з іншими об`єктами, земля, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю тощо належить територіальним громадам міст.

Таким чином, укладення договору/поновлення строку його дії не має суперечити інтересам територіальної громади в особі Семенівської сільської ради, як органу місцевого самоврядування, який реалізовує свої права та обов`язки в сфері земельних питань територіальній громаді, в межах та у спосіб визначний Конституцією та Законами України.

За таких обставин, в даному випадку відмова відповідача від укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки на той же строк та на тих же умовах з позивачем не суперечить вимогам статей 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України та ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001, пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994; пункт 29).

Позивачем наявності підстав для визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки площею 13,0002 га, який 17.11.2004 зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 01, у запропонованій ним редакції не доведено.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України, веденням бойових дій на території Запорізької області, інтенсивними ракетними та артилерійськими обстрілами м. Запоріжжя у період з 26.07.2023 по 18.08.2023, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 21.08.2023.

Суддя В.В. Левкут