Рішення

від 24.07.2023 по справі 908/1437/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/130/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2023 Справа № 908/1437/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1437/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю КУРС-СВВ (вул. Офіцерська, буд. 32, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 37648761)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Мотор Січ (пр. Моторобудівників, буд. 15, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 14307794)

про стягнення 9 813 477,07 грн.,

за участю представників:

від позивача: Хорунжий Я.В., адвокат, ордер серія АР № 1111164 від 19.06.2023,

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю КУРС-СВВ до Публічного акціонерного товариства Мотор Січ про стягнення заборгованості у розмірі 9 813 477,07 грн. за договором на поставку запчастин від 01.01.2019 № 2108/19-Д (ТПУ), а саме: 8 193 987,42 грн. основного боргу, 71 055,26 грн. 3 % річних, 364 043,54 грн. інфляційних втрат та 1 184 390,85 грн. пені.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 28.04.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1437/23 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару відповідно до договору поставки № 2108/19-Д (ТПУ) від 01.01.2019, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 8193987,42 грн. У зв`язку з простроченням оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 1184390,82 грн. 3% річних у розмірі 71055,26 грн. та інфляційні втрати у розмірі 364043,54 грн. Просить суд на підставі ст. ст. 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу, позов задовольнити.

Ухвалою суду від 03.05.2023 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 16.05.2023 включно.

15.05.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 03.05.2023.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1437/213, присвоєно справі номер провадження 24/130/23, визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання для розгляду справи призначено на 19.06.2023 об 11 год. 20 хв.

Ухвалою суду від 19.06.2023 відкладено підготовче засідання на 29.06.2023 о 10 год. 00 хв.

26.06.2023 на електронну адресу суду від Публічного акціонерного товариства Мотор Січ надійшов відзив на позовну заяву від 22.06.2023 № 216/СПЗ/3, в якому відповідач не погоджується з розрахунок штрафних санкцій та вказує на те, що розрахунок пені по видатковим накладним здійснений позивачем, за період, які мають дату складення 06.06.2022, 07.06.2022, 08.06.2022, 09.06.2022, 15.06.2022, 16.06.2022, 23.06.2022, 24.06.2022 та які мають кінцевий строк 31.12.2022, перевищує встановлений ч. 6 ст.232 ГК України шестимісячний період, передбачений для нарахування штрафних санкцій. Також помилково нараховані штрафні санкції по наступним видатковим накладним: №1372 від 06.07.2022; №1373 від 06.07.2022; №1374 від 06.07.2022; №1375 від 06.07.2022. Зазначені видаткові накладні мають дату складення 06.07.2022. Втім, за змістом розрахунку штрафних санкцій позивача зазначені видаткові накладні мають дату підписання 06.06.2022 та починаючи з 16.06.2022 по 31.12.2022 позивач вже нарахував пеню, 3% річних та індекс інфляції, що є помилкою. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних, інфляції.

29.06.2023 на електронну адресу суд від Публічного акціонерного товариства Мотор Січ надійшла заява про поновлення процесуальних строків від 29.06.2023 № 216/СПЗ/4.

В судовому засіданні 29.06.2023 розглянуто заяву ПАТ Мотор Січ про поновлення процесуальних строків та відмовлено у її задоволені, подовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 16.08.2023, відкладено підготовче засідання на 24.07.2023 о 15 год. 30 хв., про що судом винесено ухвалу від 29.06.2023.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 24.07.2023 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву.

В засіданні 24.07.2023 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

01.01.2019 Публічне Акціонерне Товариство «МОТОР СІЧ» (Покупець») та Товариство з обмеженною відповідальністю «Курс - СВВ» (Постачальник) уклали даний Договір № 2108/19-Д/ТПУ про поставку запчастин з додатковими угодами до нього, предметом якого (п.1.1.) автомобільні запасні частини, мастила, інші комплектуючі, для транспортних засобів, що надалі іменується Товар, найменування, асортимент та кількість якого зазначаються в Специфікації Покупця, яка узгоджується між Сторонами за допомогою факсимільного зв`язку, електронної пошти.

Відповідно до п. 1.2. договору, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного Договору.

Підтвердженням факту узгодження Сторонами асортименту, кількості та ціни Товару, є прийняття Покупцем Товару по Специфікації підписаній обома сторонами, рахунку на оплату та видатковій накладній (п. 1.3.).

Найменування, асортимент, марка Товару, одиниця виміру, кількість та ціна одиницю Товару, вказуються у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.1.).

Згідно п. 3.1. договору, ціни на Товар у Постачальника встановлюються у гривнях і фіксуються в Специфікаціях. Ціна тари (упаковки) включена в ціну Товару.

Підсумкова сума Специфікації не є обов`язковою до повної сплати, а запчастини за даною Специфікацією можуть бути поставлені та сплачені за мірою необхідності Покупця (3.2).

Відповідно до п. 3.4., п. 3.5. договору, Оплата Товару Покупцем здійснюється на умовах відстрочки платежу до 10 днів з моменту поставки. Оплата проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника.

Пунктом 3.6. договору (в редакції додаткової угоди від 05.10.2022) сторонами узгоджено, що гранична вартість договору складає 17 000 000,00 грн. з ПДВ. У разі необхідності і при збільшенні граничної вартості за даним Договором, сторони укладають додаткову письмову угоду.

Розділом 4 договору сторонами обумовлено порядок та умови поставки.

Так, умови постачання - доставка запчастин за рахунок Постачальника у термін від 1 до 14 календарних днів (в залежності від наявності запчастин на складі Постачальника) згідно Специфікації. У випадку порушення строків поставки Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки. Поставка здійснюється - на склад Постачальника за адресою Донецьке шосе 26. Постачання продукції здійснюється партіями. На кожну партію продукції, що поставляється, Постачальник разом із Товаром надає Покупцеві рахунок, специфікацію та видаткову накладну, в яких вказуються найменування, асортимент, кількість і ціна продукції, товарно-транспортну накладну, гарантійні документи заводу виробника. Поставка Товару здійснюється на умовах ЕХW (відповідно до Міжнародних тлумачення термінів «ИНКОТЕРМС - 2010».). Умови поставки можуть бути змінені за письмовою домовленістю сторін. Моментом поставки вважається момент підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної на Товар. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі Товару за видатковою накладною на Товар.

Відповідно до п. 5.2. договору, за прострочення оплати продукції, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої па дату нарахування пені, від простроченої суми, за кожен день прострочення. Пеня може бути нарахована Постачальником за весь термін прострочення оплати.

Цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і скріпляється печаткою Сторін (п. 7.1.).

Пунктом 7.2. договору (в редакції додаткової угоди від 18.11.2021) сторонами узгоджено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2022. Даний договір може бути пролонгований на наступний рік за домовленістю обох сторін за допомогою додаткової угоди.

Закінчення терміну цього Договору не звільняє Сторону від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 7.3.).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, у період з 01.06.2022 по 31.12.2022 поставив відповідачу узгоджений договором товар, про що свідчать видаткові накладні та довіреності на отримання ТМЦ, копії яких містяться в матеріалах справи.

Дані видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Відповідач, у строк визначений договором, отриманий товар не оплатив, внаслідок чого сума основного боргу складає 8193987,42 грн.

Листом від 10.01.2023 № 10/01/1-23 позивач направив відповідачу акт звірки взаємних розрахунків, втім покупець утримався від вжиття належних заходів щодо погашення заборгованості.

.

Порушення відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару відповідно до договору № 2108/19-Д/ТПУ про поставку запчастин від 01.01.2019 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені докази, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та пішим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням с правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За правилами ч. 6 ст.265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строки здійснення розрахунків узгоджено сторонами, про що зазначалось вище.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Як слідує із статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов`язання щодо поставки товару, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок оплатити отриманий товар у термін, визначений у договорі.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару, всупереч умов договору та вимог закону, у визначений строки не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що станом на день прийняття рішення сума основного боргу за договором поставки № 2108/19-Д/ТПУ про поставку запчастин від 01.01.2019 відповідачем не сплачена та становить 8193987,42 грн, що також визнано відповідачем.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8193987,42 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом п. 5.2. договору, яким сторони визначили,що за прострочення оплати продукції, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на дату нарахування пені, від простроченої суми, за кожен день прострочення. Пеня може бути нарахована Постачальником за весь термін прострочення оплати.

Оскільки судом встановлений факт порушення відповідачем зобов`язань по оплаті отриманого товару у передбачені Договором поставки строки, то вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною та обґрунтованою.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства і виконаний правильно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 1184390,85 грн. пені за загальний період з 16.06.2022 по 31.12.2022 заявлена обґрунтовано, заснована на законі, договорі та підлягає задоволенню судом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що розрахунок інфляції в розмірі 364043,54 грн та 3% річних в сумі 71055,26 за загальний період з 16.06.2022 по 31.12.2022 виконаний правильно, оскільки це не суперечить діючому законодавству. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості (в тому числі, основного боргу, пені, річних відсотків та інфляційних нарахувань) заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 147202,18 грн, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Мотор Січ (пр. Моторобудівників, буд. 15, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 14307794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КУРС-СВВ (вул. Офіцерська, буд. 32, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 37648761) 8 193 987 (вісім мільйонів сто дев`яносто три тисячі дев`ятсот вісімдесят сім) грн 42 коп. основного боргу, 1 184 390 (один мільйон сто вісімдесят чотири тисячі триста дев`яносто) грн 85 коп. пені; 71 055 (сімдесят одна тисяча п`ятдесят п`ять) грн 26 коп. 3% річних; 364 043 (триста шістдесят чотири тисячі сорок три) грн 54 коп. інфляції та 147 202 (сто сорок сім тисяч двісті дві) грн 18 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21.08.2023.

СуддяТ.А. Азізбекян