Рішення

від 15.05.2023 по справі 910/14815/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2023Справа № 910/14815/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Шокало О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Курапрокс-Дентал»

(вулиця Металістів, будинок 20 Т, місто Київ, 03057)

до Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк»

(вулиця Пушкінська, будинок 42/4, місто Київ, 01024)

про визнання правочину недійсним.

Представники учасників справи:

від позивача: Терпай О.Ю.

від відповідача: Максименко В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ "Курапрокс-Дентал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до АТ "Креді Агріколь Банк", у якій просить:

- визнати недійсним односторонній правочин, вчинений АТ «Креді Агриколь Банк», щодо розірвання договорів про надання банківських послуг № 814798/4720884 від 15.06.2022, № 814793/4720887 від 15.06.2022, №814804/4720894 від 15.06.2022, укладених з ТОВ «Курапрокс-Дентал»;

- заборонити АТ «Креді Агриколь Банк» видалити фразу «Відмова ст. 15 ЗУ про ПВК/ФТ» з повідомлень про відмову про зарахування коштів на рахунки позивача, відкриті згідно договорів про надання банківських послуг № 814798/4720884 від 15.06.2022, № 814793/4720887 від 15.06.2022, № 814804/4720894 від 15.06.2022.

Одночасно позивачем до позовної заяви бул додане клопотання про витребування від АТ «Креді Агриколь Банк» доказів, що містять інформацію про: підстави прийняття рішення про проведення належної перевірки; критерії, виходячи з яких позивачу було встановлено неприйнятно високий рівень ризику; підстави невідповідності позивача кожному з таких критеріїв.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2022 вказану заяву передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Разом з тим, суддя Літвінова М.Є. у період з 02.01.2023 по 13.01.2023 перебувала на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 позовну заяву залишено без руху.

02.02.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14815/22, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.03.2023.

02.03.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзивну заяву.

Суд у підготовчому засіданні 29.03.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 29.03.2023.

27.03.2023 через електронну пошту суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

29.03.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

29.03.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.04.2023.

У судовому засіданні 24.04.2023 суд на місці ухвалив оголосити перерву до 01.05.2023.

У судовому засіданні 01.05.2023 оголошувалася перерва до 15.05.2023.

Розглянувши додане позивачем до матеріалів позовної заяви клопотання про витребування доказів, суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Зі змісту заявленого позивачем клопотання слідує, що останній просить суд витребувати у відповідача докази (без конкретизації останніх), з яких би вбачалося за можливе встановити обставини справи стосовно підстав прийняття відповідачем рішення про проведення належної перевірки; критеріїв, виходячи з яких позивачу було встановлено неприйнятно високий рівень ризику; підстав невідповідності позивача кожному з таких критеріїв.

На переконання позивача, дослідження судом заявлених ним до витребування доказів дозволить підтвердити незаконність рішення Банку про розірвання в односторонньому порядку договорів № 814798/4720884, №814793/4720887, № 814804/4720894 від 15.06.2022 та, як наслідок, закриття рахунків Товариства.

Водночас позивач зазначає, що з метою отримання зазначених відомостей його представником було скеровано відповідачу адвокатський запит, у відповідь на який було отримано лише повідомлення Банку про неможливість надання запитуваної інформації, позаяк остання є таємницею фінансового моніторингу.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що дослідження названих ним обставин справи є необхідним для правильного вирішення даного спору по суті.

Разом з тим, суд зауважує, що у наданих до матеріалів справи заявах по суті спору (відзив, заперечення на відповідь на відзив) Банк навів детальне обгрунтування підстав проведення ним належної перевірки, критеріїв, якими він керувався, встановлюючи позивачу неприйнятно високий рівень ризику, як і підстав невідповідності позивача таким критеріям, надавши при цьому докази, які, на переконання Банку, підтверджують зазначені обставини справи та його правову позицію у рамках даного спору.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає необхідності у задоволенні клопотання Товариства про витребування доказів, позаяк фактичне дублювання Банком уже наданої ним до матеріалів справи інформації та доказів на її підтвердження не є доцільним.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 15.05.2023 відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.06.2022 між АТ "Креді Агріколь Банк" (банк) та ТОВ "Курапрокс-Дентал" (клієнт) були укладені договори про надання банківських послуг №814798/4720884, № 814793/4720887, № 814804/4720894, за якими банком були відкриті рахунки клієнту для ведення господарської діяльності.

19.09.2022 Товариство отримало від Банку повідомлення № 13638-16-357 від 19.09.2022 про прийняте рішення щодо розірвання договорів про надання банківських послуг №814798/4720884, №814793/4720887, №814804/4720894 від 15.06.2022 і закриття рахунків з 20.09.2022 на підставі ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", а саме: у зв`язку із встановленням клієнту неприйнятно високого рівня ризику.

05.10.2022 з метою встановлення причин прийнятого відповідачем рішення про припинення ділових відносин представник позивача звернувся до Банку з адвокатським запитом, у якому просив надати належним чином завірену копію рішення про встановлення ТОВ «Курапрокс-Дентал» неприйнятно високого рівня ризику; інформацію про критерії, на підставі яких Товариству було встановлено неприйнятно високий рівень ризику, із зазначенням, з яких причин Товариство їм не відповідає.

У відповідь (вих. № 16200/1284 від 14.10.2022) на вказаний запит Банк повідомив про неможливість надання запитуваних відомостей, позаяк зазначена інформація є таємницею фінансового моніторингу.

Позивач вважає, що рішення Банку про розірвання в односторонньому порядку договорів № 814798/4720884, № 814793/4720887, № 814804/4720894 від 15.06.2022 та закриття рахунків є незаконним і безпідставним, а тому просить у суд:

- визнати недійсним односторонній правочин, вчинений АТ «Креді Агриколь Банк», щодо розірвання договорів про надання банківських послуг № 814798/4720884 від 15.06.2022, № 814793/4720887 від 15.06.2022, №814804/4720894 від 15.06.2022, укладених з ТОВ «Курапрокс-Дентал»;

- заборонити АТ «Креді Агриколь Банк» видалити фразу «Відмова ст. 15 ЗУ про ПВК/ФТ» з повідомлень про відмову про зарахування коштів на рахунки позивача, відкриті згідно договорів про надання банківських послуг № 814798/4720884 від 15.06.2022, № 814793/4720887 від 15.06.2022, №814804/4720894 від 15.06.2022.

Заперечуючи проти позову, відповідач, серед іншого, наполягає на правомірності встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику, виходячи з самостійно встановлених Банком, як суб`єктом первинного фінансового моніторингу, додаткових критеріїв оцінки ризиків згідно з Програмою управління ризиком легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення в АТ «Креді Агриколь Банк», затвердженою рішенням Правління відповідача від 18.09.2020 № 62. З огляду на що відповідач стверджує про наявність правових підстав для припинення ділових відносин з позивачем шляхом розірвання Банком в односторонньому порядку договорів про надання банківських послуг, укладених з Товариством, а тому вважає, що заявлені останнім позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 7 ст.179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У силу ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, шляхом приєднання позивача до встановлених банком умов в цілому між сторонами у справі 15.06.2022 були укладені договори про надання банківських послуг № 814798/4720884, № 814793/4720887, №814804/4720894, факт чого останніми при розгляді справи не заперечується.

За змістом вказаних договорів під банківською послугою розуміються всі та/або будь-яка з послуг/дій Банку, яка замовлена Клієнтом та надається Банком Клієнту, на підставі договору, Правил комплексного банківського обслуговування юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є публічною та невід`ємною частиною цього договору, та заяви про надання банківських послуг, відповідно до умов чинного законодавства України, до яких, зокрема, але не виключно належить: відкриття та обслуговування поточного рахунку у національній та іноземній валютах; та/або відкриття та обслуговування поточних та вкладних рахунків у національній та іноземних валютах.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Як встановлено судом, позивач отримав від відповідача повідомлення №13638-16-357 від 19.09.2022 про розірвання в односторонньому порядку договорів № 814798/4720884, № 814793/4720887, № 814804/4720894 від 15.06.2022 і закриття рахунків з посиланням на ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та встановлення клієнту неприйнятно високого рівня ризику.

Спір у справі стосується питання правомірності розірвання відповідачем договорів про надання банківських послуг в односторонньому порядку.

За загальним правилом, встановленим ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У силу приписів ч. 4 ст. 1075 ЦК України банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі, зокрема, наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.

Так, згідно преамбули Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон про ПВК/ФТ) останній спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичної бази даних для надання правоохоронним органам України та іноземних держав можливості виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов`язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 названого Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі, зокрема, встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції.

У випадках, передбачених цією частиною, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.

Відповідно до приписів ст. 7 Закону про ПВК/ФТ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб`єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).

Критерії ризиків визначаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених відповідно:

Національним банком України - для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду;

центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, - для інших суб`єктів первинного фінансового моніторингу.

При визначенні критеріїв ризиків суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен враховувати типологічні дослідження у сфері запобігання та протидії, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, результати національної оцінки ризиків, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу.

У силу частини 6 наведеної норми (у відповідній редакції) суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:

неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;

наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною;

застосування до них спеціальних економічних або інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до закону України «Про санкції».

Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджених постановою правління НБУ №65 від 19.05.2020 (далі - Положення).

Пунктами 34-37 Положення передбачено, що Банк зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку.

Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків ВК/ФТ, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління ризиками ВК/ФТ, їх мінімізації.

Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.

Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.

Згідно п.п. 46, 47 Положення критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до цього Положення, типологічних досліджень СУО, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку.

Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику.

Відповідно до п. 55 Положення шкала для класифікації рівнів ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) обов`язково має містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком) рівні ризику.

Пунктом 61 Положення унормовано, що банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону про ПВК/ФТ, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, а також щодо:

1) клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів;

2) клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками.

Згідно п.1 Додатку №12 Положення Банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону про ПВК/ФТ.

Відповідно до пп. 3, 5 п. 8 Додатку №12 до Положення Банк має визначити у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ порядок відмови в передбачених Законом про ПВК/ФТ випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, що також має містити:

3) складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про ПВК/ФТ) у кожному випадку;

5) порядок інформування клієнта про відмову в установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов`язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених статтею 15 Закону про ПВК/ФТ (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті).

Пунктом 14.4 Правил комплексного банківського обслуговування юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців унормовано, що Банк має право розірвати Договір та закрити рахунки Клієнта, припинити надання Банківських послуг Клієнту в разі настання будь-якої з обставин, які є підставою для розірвання Договору відповідно до статті 1075 Цивільного кодексу України, а також у випадках, передбачених Законодавством з питань фінансового моніторингу (зокрема, але не виключно, визначених в п. 13.2.3 цих Правил). В разі розірвання Договору за ініціативою Банку на підставі цього пункту Правил Банк закриває всі рахунки Клієнта, відкриті відповідно до цього Договору, припиняє ділові відносини в дату, зазначену ним у відповідному повідомленні Клієнту про розірвання Договору та перераховує залишок коштів на будь-який відомий Банку рахунок Клієнта або обліковувати такі кошти на окремому рахунку Банку на умовах, визначених Тарифами Банку, та повернути їх Клієнту на його вимогу при зверненні до Банку, якщо інше не передбачено Договором.

Отже, з аналізу наведеного слідує, що банк вправі відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

У силу ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 названого Кодексу).

Статттею 76 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

У силу частин 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, оскільки право Банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору в односторонньому порядку є умовним, а не абсолютним, то саме на Банк покладається тягар доведення існування правових підстав для встановлення клієнту неприйнятно високого ризику.

У свою чергу, суд у кожному випадку повинен, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

Так, Банк стверджує, що неприйнятно високий рівень ризику позивачу був присвоєний, виходячи з таких критеріїв:

1. в управлінській структурі або структурі власності клієнта є елемент номінального управління/власності (п. 17 додатку № 1 до Програми управління ризиком легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення в АТ «Креді Агриколь Банк», затвердженої рішенням Правління відповідача від 18.09.2020 № 62, пп. 4. П. 4 Додатку № 19 до Положення № 65);

2. наявність інформації про відкриті кримінальні провадження з розслідування злочинів у сфері господарської діяльності щодо власника істотної участі/контролера або юридичної особи, її засновників та/або представників (абз. 6 пп. 1 п. 5 Додатку № 19 до Проложення № 65);

3. наявність інформації про вплив та координацію дій третіми особами на прийняття рішень КБВ стосовно господарської діяльності юридичної особи (абз. 7 пп. 1 п. 5 Додатку № 19 до Положення № 65).

При цьому відповідачем до матеріалів справи були надані такі документи:

- витяг з Програми управління ризиком легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення в АТ «Креді Агриколь Банк», затвердженої рішенням Правління відповідача від 18.09.2020 № 62 та додатку № 1 до неї;

- запит НБУ від 07.07.2022 № 20-0006/46671 стосовно надання інформації по зверненню ТОВ «Курапрокс Україна» щодо проблем у взаємовідносинах з АТ «Креді Агріколь Банк»;

- запит СБУ від 05.05.2022 № 30/1/3-2341 про надання інформації про операції за банківським рахунком, зокрема, НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Курапрокс Україна» (код ЄДРПОУ 43466789), як суб`єкту господарювання, діяльність якого могла бути спрямована на ухилення від сплати податків та подальшу легалізацію отриманих доходів з метою фінансування тероризму та диверсійно-розвідувальних груп на території України, у т.ч. із використанням держав (територій), що віднесені КМУ до переліку офшорних зон;

- копія звіту з потралу Чеко відносно ТОВ «Курапрокс Україна»;

- скріншоти з сайту curaprox.ua.

Як стверджує Банк, вищевказані запити НБУ та СБУ слугували підставами для проведення належної перевірки, у той час як встановлені в ході останньої співзвучність найменувань позивача - ТОВ «Курапрокс-Дентал», з найменуванням ТОВ «Курапрокс Україна»; однаковий основний вид діяльності позивача та ТОВ «Курапрокс Україна»; один і той же постачальник - Curaden AG; використання товариствами одного веб-сайту і здійснення діяльності в одному магазині, а також наявність «у відкритих джерелах негативної інформації про КБВ позивача Лучка Р.Є. (справи щодо комунальних боргів, грабіж, незаконне виробництво наркотичних засобів)» та реєстрація позивача 03.06.2022, тобто коли відносно ТОВ «Курапрокс Україна» проводилося досудове слідство СБУ, у своїй сукупності викликали цілком обґрунтовану підозру Банку про те, що позивач є компанією-оболонкою ТОВ «Курапрокс Україна» з можливим використанням номінального власника.

Оцінивши долучені Банком до матеріалів справи документи за правилами ст. 76 - 78, 86 ГПК України, суд зазначає, що останні жодним чином не підтверджують існування правових підстав для встановлення позивачу - ТОВ «Курапрокс-Дентал», неприйнятно високого ризику.

Інших доказів на підтвердження своє правової позиції Банком суду не надано.

У матеріалах справи відсутнє рішення Банку щодо встановлення неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику ТОВ «Курапрокс-Дентал».

При цьому наведені вище аргументи та доводи Банку, якими той обгрунтував свою правову позицію, поза виконанням ним вимог ст. ст. 74, 73 ГПК України є лише суб`єктивними судженнями та припущеннями самого відповідача, а тому не можуть слугувати підставою для ухвалення судом рішення про відмову у позові.

Таким чином, Банком не доведено наявності підстав для встановлення позивачу неприйнятно високого ризику, що у розумінні чинного законодавства управнювало б Банк на припинення (розірвання) договірних відносин з клієнтом в односторонньому порядку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи, що одностороння відмова відповідача від договорів про надання банківських послуг, укладених з позивачем, є незаконною з огляду на недоведеність підстав для встановлення відповідного рівня ризику клієнту, то односторонній правочин щодо розірвання цих договорів відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню судом недійсним.

Стосовно іншої позовної вимоги - заборонити АТ «Креді Агриколь Банк» видалити фразу «Відмова ст. 15 ЗУ про ПВК/ФТ» з повідомлень про відмову про зарахування коштів на рахунки позивача, відкриті згідно договорів про надання банківських послуг № 814798/4720884 від 15.06.2022, № 814793/4720887 від 15.06.2022, № 814804/4720894 від 15.06.2022, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частина 2 ст. 20 ГК України передбачає, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

У силу ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Способи захисту цивільних прав та інтересів, перелічені в ч. 2 ст. 16 ЦК України, не є вичерпними, тобто суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Отже, звернення до суду з позовом є юридично закріпленою можливістю, правом позивача, котре реалізується ним за власною волею та на власний розсуд, у тому числі і щодо обрання способу захисту з метою відновлення своїх порушених прав у межах тих чи інших правовідносин.

У свою чергу суд має встановити наявність в особи суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, за захистом яких особа звернулася до суду, з`ясувати наявність факту їх порушення або оспорення, а також надати правову оцінку належності та ефективності обраного позивачем способу їх захисту, оскільки обрання позивачем неналежним та неефективним способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові.

При цьому під ефективним способом захисту розуміють такий, що відповідає змісту порушеного права, та спроможний забезпечити реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, тобто спричиняє потрібні результати, наслідки, матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

У справі, що розглядається, звернення позивача до суду продиктоване необхідністю захисту свого порушеного права на отримання банківських послуг згідно переліку, на умовах та у порядку, визначених договорами №814798/4720884, № 814793/4720887, № 814804/4720894 від 15.06.2022, укладеними з відповідачем.

Разом з тим, заявлена позивачем вимога про заборону АТ «Креді Агриколь Банк» видаляти фразу «Відмова ст. 15 ЗУ про ПВК/ФТ» з повідомлень про відмову про зарахування коштів на рахунки позивача, відкриті згідно договорів про надання банківських послуг № 814798/4720884 від 15.06.2022, № 814793/4720887 від 15.06.2022, № 814804/4720894 від 15.06.2022, не здатна забезпечити поновлення вищевказаного порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, що свідчить про її неефективність як способу захисту, а тому є підставою для відмови в позові в цій частині.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого АТ «Креді Агриколь Банк», щодо розірвання договорів про надання банківських послуг послуг №814798/4720884 від 15.06.2022, № 814793/4720887 від 15.06.2022, №814804/4720894 від 15.06.2022, укладених з ТОВ «Курапрокс-Дентал». В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством «Креді Агриколь Банк» щодо розірвання Договорів про надання банківських послуг послуг № 814798/4720884 від 15.06.2022, № 814793/4720887 від 15.06.2022, № 814804/4720894 від 15.06.2022, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Курапрокс-Дентал».

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (вулиця Пушкінська, будинок 42/4, місто Київ, 01024, ідентифікаційний код 14361575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Курапрокс-Дентал» (вулиця Металістів, будинок 20 Т, місто Київ, 03057, ідентифікаційний код 44693823) судовий збір в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.08.2023.

СуддяЛітвінова М.Є.