Постанова

від 16.08.2023 по справі 357/369/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 357/369/20

провадження № 61-12606св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євко Володимир Володимирович,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Матюші» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року у складі колегії суддів Мельника Я. С., Гуля В. В., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» (далі - ТОВ Агрофірма «Матюші») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» (далі - ТОВ «Шамраївський цукровий завод»), державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» (далі - КП «Агенція адміністративних послуг») Євка В. В. про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис), скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою, припинення права користування земельною ділянкою.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2020 року позов ТОВ Агрофірма «Матюші» задоволено. Визнано недійсними договори про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 05 січня 2019 року, укладені між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ТОВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельних ділянок, які розташовані у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування зазначеними земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) за ТОВ «Шамраївський цукровий завод». Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» судовий збір у розмірі по 3 562,05 грн з кожного.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року апеляційну скаргу державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг»

Євка В. В. задоволено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2020 року у частині задоволення позовних вимог ТОВ Агрофірма «Матюші» до державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг»Євка В. В. про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТОВ «Шамраївський цукровий завод» та у частині розподілу судових витрат скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ Агрофірма «Матюші». Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» судовий збір у розмірі по 4 007,31 грн з кожного.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року заяву адвоката Тетері С. І. в інтересах ТОВ Агрофірма «Матюші» про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення. Заяву адвоката

Василенко Н. С. в інтересах державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» Євка В. В. про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ТОВ Агрофірма «Матюші» на користь державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» Євка В. В. 5 763,00 грн судових витрат.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

державним реєстратором Євком В. В. за подання апеляційної скарги було сплачено 5 763, 00 грн (т. 7, а. с. 98);

при цьому, державний реєстратор Євко В. В. оскаржував рішення суду першої інстанції лише у частині позовних вимог до нього як суб`єкта реєстраційних дій і саме у цих межах Київський апеляційний суд розглядав справу, за наслідком чого апеляційна скарга Євка В. В. була задоволена (т. 7, а. с. 167-173);

представник ТОВ Агрофірма «Матюші» просить стягнути з відповідачів на його користь витрати на професійну правничу допомогу, які були понесені під час апеляційного розгляду справи;

оскільки апеляційна скарга державного реєстратора Євка В. В. була задоволена, він поніс судові витрати у вигляді судового збору, то з ТОВ Агрофірма «Матюші» підлягає стягненню 5 763, 00 грн цих витрат;

разом з тим, оскільки апеляційну скаргу державного реєстратора Євка В. В. було задоволено, то підстави для покладення на відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, понесених товариством під час апеляційного розгляду справи, відсутні, а тому заява товариства задоволенню не підлягає.

Аргументи учасників

У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, ТОВ Агрофірма «Матюші», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року, ухвалити нову про задоволення заяви ТОВ Агрофірма «Матюші» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правову допомогу під час розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 141 862,56 грн шляхом стягнення її у рівних частинах із відповідачів.

Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що 27 травня 2021 року Київським апеляційним судом апеляційний перегляд рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня

2020 року здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні із викликом учасників справи. Разом з тим ухвалення 24 червня 2021 року оскаржуваної додаткової постанови судом апеляційної інстанції здійснювалося без виклику учасників справи та без повідомлення сторін, що розгляд такої заяви Товариства здійснюватиметься у порядку письмового провадження. Це є порушенням порядку ухвалення додаткового рішення, про що наголошував і Верховний Суд у своїх постановах від 13 травня 2019 року у справі № 904/63/18, від 26 червня 2019 року у справі № 904/66/18, від 03 грудня 2019 року у справі № 910/901/19, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/472/19, від 10 лютого 2020 року у справі № 903/85/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 906/1078/19.

У лютому 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла заява про закриття провадження у справі № 357/369/20 у частині позовних вимог, пред`явлених до нього, мотивована тим, що договір оренди землі, укладений між ним і ТОВ Агрофірма «Матюші», припинив свою дію 28 грудня 2022 року і з цього часу права в агрофірми на оренду його земельної ділянки відсутні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року касаційне провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 911/3312/21 (провадження

№ 12-43гс22).

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

У частині третій статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22) зазначено, що:

«додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина друга, третя статті 244 ГПК України та частина друга, третя статті 270 ЦПК України). Однаковим в обох кодексах є правило про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина четверта статті 244 ГПК України, частина четверта статті 270 ЦПК України). Отже, законодавцем уніфіковано правила щодо прийняття додаткового судового рішення, що вимагає єдиних підходів у їх застосуванні. Аналіз положень статті 244 ГПК України та статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України). Подібне право має сторона в господарському судочинства згідно з частиною першою статті 221 ГПК України. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема пов`язані з необхідністю розподілу судових витрат»;

«частина перша статті 244 ГПК України (частина перша статті 270 ЦПК України) містить диспозитивну норму щодо права суду з власної ініціативи, або за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення. Винятком є розподіл судових витрат, який має ініціювати сторона з дотриманням правил статей 123-130, 221 ГПК України (статей 133 - 142, 246 ЦПК України). ЦПК України та ГПК України однаково визначають обов`язок суду для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше 15 днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог та ухвалення за наслідком такого судового засідання додаткового рішення в порядку, передбаченому частинами другою, третьою статті 221 ГПК України. У випадку розгляду такої заяви судом цивільної юрисдикції, засідання має бути проведено не пізніше 20 днів, якщо справа не слухається в письмовому провадженні (частини друга, третя статті 246 ЦПК України). Отже, для обох юрисдикцій законодавець визначив обов`язок суду призначити заяву сторони про розподіл судових витрат в судове засідання, якщо справа розглядалася з призначенням її до розгляду по суті в судових засіданнях (не в письмовому провадженні), за наслідком проведення якого має бути прийнято відповідне процесуальне рішення (додаткова постанова, додаткова ухвала). Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 244 ГПК України, частина третя статті 270 ЦПК України). Дослідивши чи однаково процесуальні кодекси (цивільний та господарський) визначають поняття «порядку ухвалення судового рішення», Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що обидва кодекси під цим поняттям розуміють: ухвалення рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду; прийняття рішень та постанов, складення та їх підписання в нарадчій кімнаті тим складом суду, який розглянув справу; можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті; оформлення окремим документом ухвал, які постановляються в нарадчій кімнаті, а інших ухвал, що постановляються без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання; особливості оформлення судових рішень (ухвал) що містять вступну та резолютивну частину, а також складення повного рішення (постанови, ухвали) у певні строки; можливість внесення виправлень в рішеннях чи ухвалах із застереженням перед підписом судді; викладення усіх судових рішень письмово у паперовій та електронній формі та вимоги їх викладення у Єдиній судово-інформаційно-телекомунікаційній системі ( стаття 259 ЦПК України, стаття 233 ГПК України). Отже, процесуальні кодекси поняття «порядок ухвалення судового рішення» визначають однаково та не включають до нього «процедуру розгляду справи по суті в загальному чи письмовому провадженні», яка виділена в окремі глави процесуальних кодексів (глава 6 ЦПК України, глава 6 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду висновує, що термін «ухвалення» додаткового судового рішення, а не термін «розгляд» законодавцем застосовано з метою, щоб підкреслити необхідність буквального тлумачення такого поняття відповідно до статті 259 ЦПК України (статті 233 ГПК України). Таке тлумачення є релевантним для з`ясування змісту положення другого речення частини третьої статті 270 ЦПК України (частини третьої статті 244 ГПК України), коли йдеться про усунення неповноти судового рішення, тобто відсутності у резолютивній частині рішення висновків щодо результатів розгляду справи. При цьому презюмується, що позовні вимоги та заперечення, докази, подані на їх обґрунтування, судом розглянуті згідно з вимогами статей 209 - 246 ЦПК України (статей 201 - 221 ГПК України), а розгляд справи належним чином відображений в описовій та мотивувальній частинах рішення. У протилежному випадку неповнота судового рішення може бути усунута шляхом його перегляду в апеляційному (касаційному) порядку, а не через ухвалення додаткового рішення. Однак, у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі статті 246 ЦПК України (статті 221 ГПК України), слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні. Отже, у процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України (частини другої статті 221 ГПК України), які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. Отже, положення частини четвертої статті 270 ЦПК України (частини четвертої 244 ГПК України) про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 246 ЦПК України (частини другої статті 221 ГПК України) чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим). Також при розгляді цієї заяви суд повинен забезпечити сторонам дотримання принципів змагальності, рівності в судочинстві, реалізацію права сторони «бути вислуханою» як передумови того, що вона була «почута», що є складовою права на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України», заява №4909/04 від 10 лютого 2010 року). Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь у судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 43 ЦПК України, пункт 2 частини першої статті 42 ГПК України). Учасник може відмовитися від свого права брати участь у судовому розгляді справи, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності (частина третя статті 211 ЦПК України, частина третя статті 196 ГПК України). Однак це право не є абсолютним. Учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (пункт 3 частини другої статті 43 ЦПК України, пункт 3 частини другої статті 42 ГПК України). Отже, учасники справи мають право: брати участь у судових засіданнях (особисто або через представника); не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою»;

«У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, а подає такі докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то правила щодо реалізації учасниками справи їх права на участь в судовому засіданні з розгляду заяви про розподіл судових витрат згідно з частиною четвертою статті 244 ГПК України (частина четверта статті 270 ЦПК України) є спеціальними та повинні застосовуватися системно з приписами частини другої статті 221 ГПК України (частини другої статті 246 ЦПК України), яка визначає обов`язок суду призначити судове засідання відповідно до процедури розгляду справи яка була визначена судом для розгляду справи в цілому (загального, спрощеного чи письмового провадження). Неявка сторони в судове засідання за умов дотримання судом вимоги про повідомлення сторони про призначення заяви до розгляду в судовому засіданні, не перешкоджає розгляду такої заяви та прийняттю відповідного додаткового рішення за наслідком розгляду. В ухвалі про призначення заяви до розгляду в судовому засіданні суд може визначити обов`язок сторін з`явитися в судове засідання або розглянути заяву без участі представників сторін, надавши їм можливість подати письмові заперечення щодо розміру заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу відповідно до частини п`ятої статті 126 ГПК України (частини п`ятої статті 137 ЦПК України) та прийнявши за наслідком розгляду такої заяви відповідне додаткове рішення (постанову) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу».

У справі, що переглядається:

27 травня 2021 року у відкритому судовому засіданні за участю представника ТОВ Агрофірма «Матюші» і представника державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» Євка В. В. Київський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» Євка В. В. на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2020 року, прийняв постанову про задоволення апеляційної скарги державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» Євка В. В., скасував рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог, пред`явлених до цього державного реєстратора, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову;

у червні 2021 року ТОВ Агрофірма «Матюші» та представник державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» Євка В. В. подали до апеляційного суду заяви про ухвалення додаткового рішення - стягнення витрат на правничу допомогу;

24 червня 2021 року апеляційний суд прийняв додаткову постанову, якою заяву адвоката Тетері С. І. в інтересах ТОВ Агрофірма «Матюші» про ухвалення додаткового рішення залишив без задоволення, заяву адвоката Василенко Н. С. в інтересах державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» Євка В. В. про ухвалення додаткового рішення задовольнив, стягнув з ТОВ Агрофірма «Матюші» на користь державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» Євка В. В. 5 763,00 грн судових витрат;

суд апеляційної інстанції не врахував, що положення частини четвертої статті 270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим);

апеляційний суд не звернув уваги на те, що правила щодо реалізації учасниками справи їх права на участь в судовому засіданні з розгляду заяви про розподіл судових витрат згідно з частиною четвертою статті 270 ЦПК України є спеціальними та повинні застосовуватися системно з приписами частини другої статті 246 ЦПК України, яка визначає обов`язок суду призначити судове засідання відповідно до процедури розгляду справи яка була визначена судом для розгляду справи в цілому (загального, спрощеного чи письмового провадження);

аналіз матеріалів справи свідчить, що у справі відсутні докази повідомлення судом апеляційної інстанції учасників справи про розгляд заяв про ухвалення додаткового рішення, не зважаючи на те, що розгляд справи по суті відбувався у відкритому судовому засіданні.

За таких обставин, ТОВ Агрофірми «Матюші» не було належним чином повідомлено про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення судом апеляційної інстанції 24 червня 2021 року, що є підставою для скасування додаткової постанови з переданням справи на новий апеляційний розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена додаткова постанова апеляційного суду ухвалена без дотримання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржену додаткову постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Оскільки предметом касаційного перегляду є додаткова постанова апеляційного суду, прийнята за наслідками розгляду заяв про стягнення судових витрат, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про закриття провадження у справі № 357/369/20 у частині позовних вимог, пред`явлених до нього, належить відмовити.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Матюші» задовольнити частково.

Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про закриття провадження у справі відмовити.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції додаткова постанова Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року втрачає законну силу і подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук