Постанова

від 22.08.2023 по справі 398/4588/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2023 року м. Кропивницький

справа № 398/4588/22

провадження № 22-ц/4809/932/23

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 травня 2023 року у складі головуючого судді Подоляк Я.М.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

27.12.2022 Олександрійська міська рада Кіровоградської області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути заборгованість за договором оренди земельної ділянки у розмірі 73 652,17 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 29.04.2002 між Олександрійською міською радою, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Оксамит», як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець, на підставі рішення Олександрійської міської ради від 22.02.2002 №649 передає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки, площею 10263,66 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №287.

05.05.2005 між Олександрійською міською радою та Товориством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Оксамит» укладено угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №287 від 29.04.2002, відповідно до п.2.2 якої, дія угоди продовжується на 25 років.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.12.2015 № НВ3502332702015, 16.12.2015 Управлінням Держгеокадастру в Олександрійському районі Кіровоградської області, проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:01:017:0007, площею 1,0264 га за адресою: АДРЕСА_1 форма власності - комунальна.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.12.2015 №50463385, 22.12.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області Гаркуша А.І. здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:01:017:0007, площею 1,0264 га за адресою: АДРЕСА_1 . Зміст, характеристика іншого речового права: строкове платне користування земельною ділянкою для обслуговування виробничих будівель та споруд, строк дії - 25 років.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.12.2022 №317158090, 29.10.2021 між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Оксамит» як продавцем, та ОСОБА_1 як покупцем, укладено договір купівлі-продужу, за яким ОСОБА_1 отримав у власність нерухоме майно, яке складається з групи інвентарних об`єктів, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно п.2 цього Договору, об`єкт розташований на неприватизованій земельній ділянці площею 1,0264 га, кадастровий номер 3510300000:01:017:0007, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, форма власності - комунальна.

Таким чином, з 29.10.2021 відбулася заміна сторони в зобов`язанні, а саме орендаря, з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Оксамит» на ОСОБА_1 , який фактично став стороною договору оренди земельної ділянки від 29.04.2002 №287, за яким у останнього виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, площею 1,0264 га, кадастровий номер 3510300000:01:017:0007.

Однак, в порушення взятих на себе договірних зобов`язань, відповідач, з моменту виникнення обов`язку зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, площею 1, 0264 га, кадастровий номер 3510300000:01:017:0007 з 29.10.2021 не сплачує орендну плату, чим порушуються економічні та майнові інтереси Олександрійської міської ради, що стало причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу до місцевого бюджету.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 травня 2023 рокупозов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Олександрійської міської ради Кіровоградської області заборгованість за договором оренди земельної ділянки у сумі 63 557,56 гривень 56 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Олександрійської міської ради Кіровоградської області витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 140,85 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, щоОСОБА_1 набув право власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці площею 1,0264 га з кадастровим номером 3510300000:01:017:0007, отже з 29.10.2021 є орендарем відповідної земельної ділянки. Зобов`язання ОСОБА_1 щодо сплати орендної плати за користування земельної ділянки площею 1,0264 га з кадастровим номером 3510300000:01:017:0007 виникло на підставі договору оренди землі від 29.04.2002.

Відповідно до розрахунку Олександрійської міської ради, заборгованість ОСОБА_1 з орендної плати за Договором від 29.04.2002 становить за період з 29 жовтня 2021 року по 31 грудня 2022 року 73 652,17 грн.

Суд вказав, що відповідачем надано лист Олександрійського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 16.02.2023 відповідно до якого, заборгованість по орендній платі за договором оренди земельної ділянки площею 1,0264 га за адресою АДРЕСА_1 за 2021 рік за підприємством відсутня.

Суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню орендна плата за користування спірною земельною ділянкою за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 розмір у сумі 63 557,56 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначив, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Вказує, що при ухваленні рішення суд не врахував норми ч. 7 ст. 120 та ст. 125 ЗК України.

Для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів, речових прав технічні характеристики об`єктів нерухомого майна будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Вважає висновок суду про стягнення орендної плати починаючи з 01.01.2022 до 31.12.2023 неправомірними, з огляду на аналіз ст.ст. 182, 334 ЦК України, ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у висновку, який викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №378/596/16-ц від 29.09.2020.

Не погоджується й з висновками суду про те, що у відповідача виникло зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,0264 га за кадастровим номером 3510300000:01:017;0007 на підставі договору оренди землі від 29.04.2002.

Суд не дослідив правомірність витягу із рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області №573 від 13 лютого 2023 року, яким відмовлено відповідачу у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 1,0264 га (кадастровий номер 3510300000:01:017:0007) з метою державної реєстрації договору оренди в подальшому.

Відмова позивача від укладання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки суперечить, як умовам укладеного договору від 22.02.2002 №649 із відповідачем, так і положенням Закону України «Про оренду землі».

Позивач, відмовляючись від укладання Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки порушує права відповідача як орендаря, які виникли на підставі договору від 29 квітня 2002 року, оскільки ці договірні відносини не припинились, а тому наявні підстави для відновлення порушеного права відповідача як орендаря шляхом визнання переукладеним зазначеного договору на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної ділянки.

Судом не досліджено, що позивач (орендодавець) згідно листа №341/10/06/2 від 09.11.2022 звертався з вимогою до відповідача надати в місячний термін до Олександрійської міської ради заяву про припинення договору оренди земельної ділянки у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу від 21.10.2021 №954 та від 29.10.2021; №973 №341/10/06/2 від 09.11.2022, керуючись ст. 141 ЗК України.

Зміна статусу земельної ділянки не має наслідком автоматичне припинення договору і такий договір підлягає переукладенню згідно ст.ст. 140, 141 ЗК України, статтею 31 Закону України «Про оренду землі».

Відповідач в період з 22 лютого 2002 року по 2021 рік включно, систематично сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою протягом 20 років, чим добросовісно дотримувався зобов`язання передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 25 ЗУ "Про оренду землі".

Згідно відповіді Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 16.02.2023 на запит ОСОБА_1 як керівника ВКФ "Оксамит" заборгованість по орендній платі за договором оренди земельної ділянки площею 1,0264 га за адресою: АДРЕСА_1 - відсутня.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Кіровоградській області №4603/5/11-28-24-10-06 від 31.10.2022 на запит начальника управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради плата за землю (кадастровий номер 3510300000:01:017:0007) не нараховувалась, тобто заборгованість по оренді вказаної земельної ділянки - відсутня.

На підставі п.58.3 ст. 58 Податкового кодексу України Податкове повідомлення - рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Станом на 16.02.2023 жодного податкового-повідомлення рішення відповідач не отримував.

Тому вважає, що права відповідача були неодноразово порушені, наслідком чого стала неможливість укладання Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 29.04.2002, що суперечить умовам раніше укладеного договору оренди земельної ділянки з позивачем та державної реєстрації земельної ділянки, площею 1,0264 га (кадастровий номер 3510300000:01:017:0007), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому ставить питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Відповідач подав відповідь на відзив, в якому просить врахувати доводи апеляційної скарги, висновки ВП ВС у постанові від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц щодо набуття речового права користування (оренди) земельної ділянки з моменту державної реєстрації такого права, вказує на безпідставність доводів позивача про автоматичний перехід прав та обов`язків орендаря до нового власника нерухомого майна.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК).

У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 274 ЦПК України (ч.ч.1-2 ст. 274 ЦПК).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення зміні.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

29.04.2002 між Олександрійською міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Оксамит» (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець, на підставі рішення Олександрійської міської ради від 22.02.2002 №649 передає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки, площею 10263,66 кв.м, на якій знаходяться виробничі будівлі та споруди за дресою: м. Олександрія, Кременчуцьке шосе, 6, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №287( а.с.12-14).

05.05.2005 між Олександрійською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Оксамит» укладено угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №287 від 29.04.2002, відповідно до п.2.2 якої, дія угоди продовжується на 25 (двадцять п`ять) років (а.с.17).

11.03.2020 між Олександрійською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Оксамит» укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.04.2002 (номер запису речового права 12666796 від 22.12.2015), відповідно до умов якої п.5 договору викладено в такій редакції: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:01:017:0007 на 2020 рік становить 1925922,89 грн. Також внесено зміни до п.9 договору та викладено його в наступній редакції: Орендна плата вноситься Орендарем в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її індексації, встановленої відповідно до закону (з 01.01.2020 року у грошовій формі становить 4814,81 грн (чотири тис. вісімсот чотирнадцять грн 81 коп.) на місяць)» (а.с.27).

Договір оренди земельної ділянки від 29.04.2002 і додаткові угоди від 05.05.2005 та від 11.03.2020 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.04.2002 підписано повноважними представниками сторін та скріплено відповідними печатками.

Договір оренди землі, серія та номер 287, виданий 29.04.2002, разом з додатковими угодами зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.12.2015, індексний номер 27349271 (а.с. 19).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.12.2022 №317158090, 29.10.2021 між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Оксамит» в особі учасника товариства ОСОБА_2 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) укладено договір купівлі-продужу, серія та номер: 973, посвідчений 29.10.2021 приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Хоменко В. Ю., за яким ОСОБА_1 отримав у власність нерухоме майно, що складається з групи інвентарних об`єктів, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , об`єкт розташований на земельній ділянці площею 1,0264 га, кадастровий номер 3510300000:01:017:0007 (а.с.20-24).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна №317157916 від 08.12.2022, а саме земельної ділянки площею 1,0264 га, кадастровий номер 3510300000:01:017:0007 її цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, форма власності - комунальна.

Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права: відомості про оренду - орендодавець: Територіальна громада м. Олександрії в особі Олександрійської міської ради, орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Оксамит», строк дії - 25 років, дата реєстрації - 22.12.2015, орган, що здійснив реєстрацію - Реєстраційна служба Олександрійського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області (а.с.25).

Згідно листа Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 31.10.2022 №4603/5/11-28-24-10-06, фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 плата за земельну ділянку площею 1,0264 га за адресою АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3510300000:01:017:0007 не нараховувалась та не сплачувалась (а.с.28).

Згідно копій витягів з технічної документації нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровим номером 3510300000:01:017:0007 станом на 30.01.2020 складає 1925922,89 грн, на 04.11.2022 - 2118585,36 грн (а.с.29-30).

Відповідно до копії рішення Олександрійської міської ради Кіровограської області №221 від 07.07.2021 на території Олександрійської територіальної громади встановлено місцеві податки та збори, ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної власності (а.с.32-40).

17.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до міського голови Олександрійської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд площею 1,0264 га на дві ділянки (а.с.61 зв. ст.).

Відповідно до розрахунку Олександрійської міської ради, заборгованість ОСОБА_1 з орендної плати за Договором від 29.04.2002 становить за період з 29 жовтня 2021 року по 31 грудня 2022 року 73 652,17 грн (а.с. 8).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ст. 2).

Використання землі в Україні є платним; об`єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас, ст. 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.

Стаття 120 Земельного кодексу України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на будівлю) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів ОСОБА_3 (лат. superficiessolocedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією нерухомістю.

Встановлено, що відповідач з 29.10.2021 є власником групи інвентарних об`єктів, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , об`єкт розташований на земельній ділянці площею 1,0264 га, кадастровий номер 3510300000:01:017:0007 (а.с.20-24).

Набута відповідачем група інвентарних об`єктів за нормами ст. 181 Цивільного кодексу України є нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) та органічно і нерозривно пов`язаним з земельною ділянкою кадастровий номер 3510300000:01:017:0007).

Тому, передача відповідачеві права власності на групу інвентарних об`єктів автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці будівлі та споруди.

Встановлено, що попередній власник - ТОВ ВКФ «Оксамит» групи інвентарних об`єктів, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , користувався земельною ділянкою кадастровий номер 3510300000:01:017:0007, на якій розташоване майно, на підставі договору оренди від 29.04.2002 укладеного з власником земельної ділянки Олександрійською міською радою.

Відсутність договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та Олександрійською міською радою має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Крім того, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно 206 Земельного кодексу України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

Тобто, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3510300000:01:017:0007, на якій розташований належна відповідачу групи інвентарних об`єктів, належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Олександрія в особі Олександрійської міської ради.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України власником майна, фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою), також є територіальна громада м. Кропивницького в особі Кропивницької міської ради.

Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем - Кропивницькою міською радою.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, в тому числі, в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Згідно норм ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Згідно положень ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема комунальної власності.

За змістом абзацу 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Підпунктами 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обов`язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься і у статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до підпункту 13.5.1. пункту 13.5 додатку до рішення Кіровоградської міської ради від 14 липня 2015 року № 4416, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1231/0/192-20 від 30.01.2020 нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:01:017:0007 станом на 30.01.2020 складає 1925922,89 грн, на 04.11.2022 - 2118585,36 грн (а.с.29-30).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що Олександрійська міська рада за період з 29 жовтня 2021 року по 31 грудня 2022 року не отримала орендну плату за земельну вказану ділянку, якою користується відповідач, - 73 652,17 грн.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Згідно листа Олександрійського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 16.02.2023 заборгованість по орендній платі за договором оренди земельної ділянки площею 1,0264 га за адресою АДРЕСА_1 , за 2021 рік за підприємством відсутня.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 63 557,56 грн за період користування спірною земельною ділянкою площею 1,0264 га з кадастровим номером 3510300000:01:017:0007 з 01.01.2022 до 31.12.2022, проте помилково вважав, що такий обов`язок у ОСОБА_1 виник на підставі договору оренди землі від 29.04.2002, не врахувавши, що цей договір в четвертому абзаці пункту 2.2 передбачає,що при зміні орендаря договір не зберігає чинність.

Колегія суддів вважає, що вказана в судовому рішенні сума боргу за користування спірною земельною ділянкою, розмір якої не оспорюється сторонами спору, на підставі частини першої статті 1212 ЦК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 , який у період з 01.01.2022 до 31.12.2022 фактично користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави і за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

До моменту оформлення ОСОБА_1 права оренди земельної ділянки, на якій розташований належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними і не регулюються тими нормами матеріального права, на які послався судпершої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч. 4 ст. 376 ЦПК України).

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, але неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, виклавши у редакції цієї постанови.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.

Керуючись ст. 7, 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 травня 2023 змінити.

Викласти мотивувальну частину рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 травня 2023 року в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді С. М. Єгорова

О. Л. Карпенко

О. І. Чельник