Постанова

від 09.08.2023 по справі 910/3185/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2023 р. Справа№ 910/3185/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 09.08.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022

за поданням Приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза Олександра Леонідовича

про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа

у справі № 910/3185/20 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Акціонерного товариства «Європейський промисловий банк»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Технологій»

2) ОСОБА_1

про стягнення 5 337 330,57 грн.

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «Європейський промисловий банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Технологій», ОСОБА_1 про стягнення солідарно 5 337 330,57 грн, з яких: 4 850 000,00 грн простроченої заборгованості за кредитом, 449 526,73 грн заборгованості за процентами, 37 803,84 грн пені за порушення строків сплати основної заборгованості та процентів, з підстав не виконання відповідачами, як боржником та кредитором, своїх обов`язків за Кредитним договором № 008/18-03КЛ від 27.08.2018 та Договором поруки № 008/18-03КЛ/П-1 від 27.08.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі № 910/3185/20 позов задоволено, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Технологій» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Європейський промисловий банк» 4 850 000,00 грн простроченої заборгованості за кредитом, 449 526,73 грн заборгованості за процентами, 37 803,84 грн пені за порушення строків сплати основної заборгованості та процентів; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Технологій» на користь Акціонерного товариства «Європейський промисловий банк» 40 029,98 грн судового збору, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Європейський промисловий банк» 40 029,98 грн судового збору.

03.12.2020 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

09.02.2022 від Приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза Олександра Леонідовича надійшло подання про обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника - ОСОБА_1 .

В обґрунтування подання приватний виконавець зазначає, що рішення суду до теперішнього часу боржником - ОСОБА_1 , не виконано, заборгованість не погашена навіть частково, у боржника відсутні будь-які активи, на які можливо звернути стягнення для погашення боргу, а сам боржник не вживає жодних заходів для погашення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза Олександра Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника - громадянина України ОСОБА_1 до виконання покладених на нього зобов`язань рішенням Господарського суду міста Києва № 910/3185/20 від 04.08.2020.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 27.04.2023 (згідно поштового трекера на конверті) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі № 910/3185/20, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого органу Сумської області Мукореза Олександра Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа відмовити. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Одночасно, при зверненні з апеляційною скаргою, апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги у даній справі.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, така ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Скаржник звернув увагу суду на те, що місцевим господарським судом як і приватними виконавцем не було доведено факт ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення. На думку апелянта, приватним виконавцем не доведено того, що ним було вчинено усі можливі заходи з примусового виконання судового рішення.

Крім того, скаржник взагалі заперечує виконання судового рішення за рахунок ОСОБА_1 у зв`язку з існуванням заставного майна (обладнання) яке передане позивачу в заставу та по якому, 07.04.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.Ю. було вчинено виконавчий напис. Боржник вказав, що наразі приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Олефіром О.О. відкрито виконавче провадження № АСВП: 61414225 по виконанню виконавчого напису. Отже на думку апелянта, позивач має ще один шлях для задоволення своїх кредиторських вимог.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/3185/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Скрипка І.М., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3185/20. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі № 910/3185/20.

До Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/3185/20.

Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відрядженні з 17.05.2023 по 02.06.2023 та у відпустці - 05.06.2023. Питання пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішується після виходу судді з відпустки (06.06.2023).

У зв`язку з перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці з 29.05.2023 по 11.06.2023, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.06.2023 у справі № 910/13564/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р. Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/3185/20, відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою, справу призначено до розгляду на 04.07.2023.

До початку розгляду справи через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Європейський промисловий банк» та приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза Олександра Леонідовича надійшли відзиви на апеляційну скаргу.

Приватний виконавець зазначає, що у нього на виконанні перебувають:

- виконавче провадження №61406011 відкрите 27.02.2020 року з примусового виконання ухвали господарського суду м. Києва №910/2640/20 про накладення арешту в межах суми позовних вимог 5 337 330,57 грн на грошові кошти, що належать ОСОБА_1

- зведене виконавче провадження №64059279 в складі якого перебувають:

- виконавче провадження №64058995 відкрите 06.01.2021 року з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва №910/3185/20 від 03.12.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 40 029,98 грн судового збору;

- виконавче провадження № 64058862 відкрите 06.01.2021 року з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва №910/3185/20 від 03.12.2020 року про стягнення солідарно з ТОВ «Майстер Технологій», ОСОБА_1 4 850 000 грн простроченої заборгованості за кредитом, 449 526,73 грн заборгованості за процентами, 37 803,84 грн пені за порушення строків сплати основної заборгованості та процентів.

Вказана заборгованість боржниками не сплачена, рішення суду не виконано.

АТ «Європейський промисловий банк» у своєму відзиві заперечує проти задоволення апеляційної скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі боржника, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях, а ухвала місцевого господарського суду від 10.02.2023 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Стягувач звертає увагу суду на те, що в ході виконавчого провадження № 64058862 було встановлення, що боржник не має рахунків та транспортних засобів на яке згідно вимог чинного законодавства можна б було звернути стягнення.

Однак згідно перевірки інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на 1/3 частку квартири за адресою АДРЕСА_1 та вказана частка квартири 21 січня 2020 року відчужена на користь дружини - ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири № 114 від 21.01.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Крапивницькою Н.В. та згідно відповіді КП «Глухівського БТІ» станом на 31.12.2012 року за боржником було зареєстровано право власності на будинок за адресою АДРЕСА_2 , однак згідно перевірки інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що вказаний будинок 23.01.2020 року відчужено на користь матері - ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу № 177 від 23.01.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Глухівського МНО Сумської області Заруба О.В., право власності зареєстровано 24.01.2020 року № 35165229.

Аналогічні дії вчинені також щодо земельної ділянки кадастровий № 5910300000:01:015:0088 на якій розташований вищезазначений будинок. Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказана земельна ділянка 23.01.2020 року відчужено на користь матері - ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу № 178 від 23.01.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Глухівського МНО Сумської області Заруба О.В., право власності зареєстровано 24.01.2020 року № 351656202.

Вказану інформацію про відчуження майна ОСОБА_1 на користь своїй матері - ОСОБА_3 та дружини - ОСОБА_2 , позивач отримав від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Пірхи І.С.

Отжте, АТ «Європейський промисловий банк» вважає, що ОСОБА_1 , навмисно систематично відчужував належне йому на праві власності нерухоме майно своїм близьким родичам, був обізнаний про прострочену заборгованості за кредитним договором та про відкриті виконавчі провадження, а отже, передбачав негативні наслідки для себе, ухиляється від виконання судового рішення, а також вчиняє дії, що ускладнюють та унеможливлюють його виконання.

Оскільки боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду та нехтує своїми обов`язками щодо сплати боргу на користь банку, приватний виконавець правомірно звернувся з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Ухвала суду про задоволення подання приватного виконавця у даній справі є законною та обґрунтованою.

Також, 04.07.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 за клопотанням ОСОБА_1 розгляд справи відкладено на 09.08.2023.

У судове засідання 09.08.2023 з`явилися представники скаржника (боржника) та позивача (стягувача).

Представник приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза Олександра Леонідовича у судове засідання 09.08.2023 не з`явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Представник скаржника у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза Олександра Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа.

Представник позивача у судовому засіданні також надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу. Просив відмовити в задоволенні скарги, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі № 910/3185/20 позов задоволено, стягнуто солідарно з ТОВ «Майстер Технологій» та ОСОБА_1 на користь АТ «Європейський промисловий банк» 4 850 000,00 грн простроченої заборгованості за кредитом, 449 526,73 грн заборгованості за процентами, 37 803,84 грн пені за порушення строків сплати основної заборгованості та процентів; стягнуто з ТОВ «Майстер Технологій» на користь АТ «Європейський промисловий банк» 40 029,98 грн судового збору, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Європейський промисловий банк» 40 029,98 грн судового збору.

03.12.2020 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

В силу статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі наказів суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За змістом ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза Олександра Леонідовича перебувають:

- виконавче провадження №61406011 відкрите 27.02.2020 року з примусового виконання ухвали господарського суду м. Києва №910/2640/20 про накладення арешту в межах суми позовних вимог 5 337 330,57 грн на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) і які знаходяться (обліковуються) на його банківських рахунках в усіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України, та на все нерухоме та рухоме майно, що знаходиться в його приватній або спільній сумісній власності, яке буде виявлено виконавцем під час виконання ухвали господарського суду про забезпечення позову;

- зведене виконавче провадження №64059279 в складі якого перебувають:

- виконавче провадження №64058995 відкрите 06.01.2021 року з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва №910/3185/20 від 03.12.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Європейський промисловий банк» (01024, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, б. 11, приміщення 51; ідентифікаційний код 36061927) 40 029,98 грн судового збору;

- виконавче провадження № 64058862 відкрите 06.01.2021 року з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва №910/3185/20 від 03.12.2020 року про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Технологій» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, б. 60; ідентифікаційний код 37726472), ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Європейський промисловий банк» (01024, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, б. 11, приміщення 51; ідентифікаційний код 36061927) 4 850 000 грн простроченої заборгованості за кредитом, 449 526,73 грн заборгованості за процентами, 37 803,84 грн пені за порушення строків сплати основної заборгованості та процентів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказана заборгованість на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, ані Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер Технологій», ані ОСОБА_1 не сплачена, рішення суду не виконано.

Відповідно до ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

У той же час як зазначалось вище, положеннями статті 337 ГПК України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що такий захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

Відповідно до роз`яснення Верховного Суду України у листі від 01.02.13. «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Отже, зазначеними нормами діючого законодавства передбачена можливість тимчасового обмеження виїзду за кордон боржника у разі ухилення боржником від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

При цьому, Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.12.).

Оскільки, судом встановлено, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі № 910/3185/20 боржником - ОСОБА_1 , не виконано, та ним вчиняються дії щодо уникнення його виконання, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Доводи скаржника про те, що приватними виконавцем не було доведено факт ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення та те, що приватним виконавцем не доведено того, що ним було вчинено усі можливі заходи з примусового виконання судового рішення, колегія суддів відхиляє оскільки, як зазначалось вище, ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти). До того ж, судом апеляційної інстанції враховано, що ОСОБА_1 , систематично відчужував належне йому на праві власності нерухоме майно своїм близьким родичам, був обізнаний про прострочену заборгованість за кредитним договором та про відкриті виконавчі провадження, а отже, передбачав негативні наслідки для себе, свідомо ухиляється від виконання судового рішення.

Щодо вчинення усіх інших можливих заходів з примусового виконання судового рішення, колегія суддів зазначає, що приватним виконавцем в ході здійснення виконавчого провадження було внесено записи про арешт всього майна боржника, як до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 35697404 від 27.02.2020 так і до Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 27532651 від 27.02.2020. До банківських установ України були направлені постанови про арешт коштів на рахунках боржника в яких не було достатньо коштів для погашення заборгованості (АТ КБ «Приватбанк» залишок коштів на рахунках 0,01 євро 0,00 грн, АТ «Універсал банк» залишок коштів на рахунках 300,00 грн, АТ «Кристалбанк» залишок коштів на рахунках 28,19 грн.) Від інших банківських установ надійшли відповіді про відсутність відкритих рахунків боржника.

Згідно відповіді ДФС України про джерела отримання доходів, про наявні рахунки у боржників інформація відсутня, на обліку в органах ДФС України не перебуває.

Згідно відповіді ПФУ про отримання боржником пенсії та осіб які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи інформацію не знайдено.

Таким чином, приватним виконавцем встановлено, що у боржника відсутні кошти на рахунках або доходи за рахунок яких можливо виконати рішення суду.

При цьому перевіркою даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що нерухоме майно або речові права на нерухоме майно за боржником не зареєстровані. Виконавцем, згідно відповіді КП «Глухівське БТІ» станом на 31.12.2012 було встановлено, що за боржником було зареєстровано право власності на будинок за адресою АДРЕСА_2 , однак згідно перевірки інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що вказаний будинок 23.01.2020 року відчужено на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 23.01.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Глухівського МНО Сумської області Заруба О.В., право власності зареєстровано 24.01.2020 року. Аналогічні дії вчинені також щодо земельної ділянки кадастровий №5910300000:01:015:0088.

Також виконавцем встановлено, що за боржником було зареєстровано право власності на 1/3 частку квартири за адресою АДРЕСА_1 , однак згідно перевірки інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що вказана частка квартири 21.01.2020 року відчужена на користь ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 21.01.2020 року посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Київської області Крапивницькою Н.В., право власності зареєстровано 21.01.2020 року.

Отже, під час виконання судового наказу, виконавцем було встановлено, що у боржника відсутнє нерухоме майно на яке можливо звернути стягнення.

Крім того, згідно відповіді МВС України про зареєстровані за боржником транспортні засоби, в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

Згідно даних Держпродспоживслужби інформація про зареєстровані за боржником сільськогосподарські машини відсутня.

В ході здійснення виконавчих проваджень рухомого майна зареєстрованого за боржником на яке можливо звернути стягнення не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що приватними виконавцем було вчинено всі заходи та всі можливі дії для виконання судового рішення, однак, боржник ухиляється від виконання обов`язків, покладених на нього рішенням суду, будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду, не здійснює, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо заперечень скаржника з виконання судового рішення за рахунок ОСОБА_1 у зв`язку з існуванням заставного майна (обладнання) яке передане позивачу в заставу, колегія суддів зазначає, що спосіб стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки який забезпечений заставою, то це право кредитора обирати спосіб захисту порушеного права із стягнення існуючої заборгованості, чи то за кредитним договором, договором поруки чи то за договором застави.

До того ж, судова колегія звертає увагу скаржника, що за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень, примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюка О.Ю. здійснюється іншим приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Олефіром О.О. за іншим виконавчим провадженням № 61414225.

Крім того, як зазначив кредитор у судовому засіданні, обладнання яке було передано у заставу позивачу та перебувало у користуванні боржника, на даний час втратило свою цінність, оскільки частина обладнання вийшла з ладу, а частина в занедбаному стані. Тобто, на час виконання виконавчого напису по виконавчому провадженню № 61414225 грошова оцінка обладнання набагато стала меншою аніж та, що була у період передачі у заставу за договором застави (у 2018 році), навіть, враховуючи при цьому, що грошова оцінка заставного майна була більшою заборгованості боржника.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Враховуючи викладене та те, що боржник ухиляється від виконання обов`язків, покладених на нього рішенням суду, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза Олександра Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 (боржника) без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання покладених на нього зобов`язань рішенням Господарського суду міста Києва № 910/3185/20 від 04.08.2020.

Суд апеляційної інстанції погоджується, що наведена міра може змусити боржника виконати свої зобов`язання за судовим рішенням або віднайти шляхи врегулювання боргового зобов`язання із стягувачем.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/3185/20 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/3185/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/3185/20 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на ОСОБА_1 .

4. Матеріали справи №910/3185/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту ухвали 14.08.2023.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

С.Р. Станік