Постанова

від 22.08.2023 по справі 712/11708/17

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1117/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №712/11708/17 Категорія: на ухвалу Пироженко В.Д. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіСіренко Ю.В., Новіков О.М.секретар Пойнер В.В.

учасники справи:

стягувач ОСОБА_1 ,

боржник ОСББ «Переможець 32»,

виконавець (скаржник) Перший відділ ДВС у місті Черкаси,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого відділу ДВС у місті Черкасина ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 26.05.2023 (повний текст складено 26.05.2023, суддя в суді першої інстанції Пироженко В.Д.) у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першого відділу ДВС у місті ЧеркасиЦентрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо закриття виконавчого провадження,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, якою просив скасувати постанову державного виконавця від 22.03.2023 про закінчення виконавчого провадження, мотивуючи про те, що постановою державного виконавця від 19.03.2020 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 712/11708/17 від 24.01.2020. Постановою від 28.10.2020 було закінчено зазначене виконавче провадження. 09.11.2020 за його скаргою відкрито провадження у Соснівському районному суді м. Черкаси і ухвалою суду від 23.11.2020 йому відмовлено у задоволенні скарги. За апеляційною скаргою ОСОБА_1 постановою Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу задоволено, скасовано постанову державного виконавця від 28.10.2020 про закінчення виконавчого провадження.

23.02.2021 було відновлено виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 24.01.2020, та постановою державного виконавця від 31.01.2023 - закінчено виконавче провадження. Постановою начальника відділу від 06.03.2023 скасовано постанову від 31.03.2023 про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом і постановою державного виконавця від 06.03.2023 відновлено виконавче провадження. 06.03.2023 накладено штраф на боржника в сумі 10200 гривень та накладено стягнення виконавчого збору в сумі 26800 грн. Постановою державного виконавця від 21.03.2023 накладено арешт на грошові рахунки і стягнення штрафу в сумі 42392 грн.

Постановою державного виконавця від 22.03.2023 закінчено виконавче провадження, знято арешт з грошових рахунків. Проте, державним виконавцем не вчинено жодних дій для фактичного виконання рішення суду. В постанові про закриття провадження державний виконавець зазначив, що ним направлено подання до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області про порушення кримінального провадження та притягнення до кримінальної відповідальності керівника ОСББ «Переможець-32». Дані відомості не внесені до ЄРДР і державним виконавцем не подано скаргу щодо невнесення відомостей.

Отже державний виконавець формально вживав заходи щодо виконання судового рішення, що є підставою для скасування постанови про закриття виконавчого провадження.

Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 26.05.2023 вказану скаргу задоволено з посиланням на те, що державним виконавцем не вжито всіх передбачених законодавством заходів для фактичного виконання судового рішення. Після відновлення виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанови про накладення штрафу на боржника, проте, не надано доказів належного повідомлення боржника про відновлення виконавчого провадження та про необхідність виконати рішення суду. Не надано доказів і внесення відомостей за поданням державного виконавця до ЄРДР Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області та проведення слідчим досудового розслідування.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, державний виконавець подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду у справі, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та новим рішенням залишити без задоволення вимоги скарги. Зазначає, що при здійсненні виконавчого провадження державним виконавцем повністю дотримано приписів ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження», яка регламентує виконання судового рішення у виконавчому провадженні. Крім того, профільним законом не передбачено здійснення контролю з боку державного виконавця за досудовим розслідуванням, яке розпочато за його заявою.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що на виконанні у Першому (Соснівському) відділі ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 61597974 щодо примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси № 712/111708/17 від 24.01.2020 про зобов`язання ОСББ «Переможець 32» розглянути питання про перерахунок оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 на підставі акту від 11.10.2016 про відмову скосити траву на прибудинковій території та акту від 10.11.2015 про виконання ремонтних робіт.

19.03.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

28.10.2020 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Постановою Черкаського апеляційного суду від 03.02.2021 постанову державного виконавця від 28.10.2020 скасовано в зв`язку з тим, що боржником не надано оригінал протоколу загальних зборів від 03.01.2020 на яких прийнято рішення про відмову стягувану в перерахунку оплати за житлово-комунальні послуги.

23.02.2021 державним виконавцем відновлено виконавче провадження.

31.01.2023 державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення.

06.03.2023 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення.

22.03.2023 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадженняна підставі п.11 ч.1ст.39ЗУ «Провиконавче провадження» у зв`язку з виконанням всіх дій згідно ч. 3 ст. 63 цього Закону.

Крім того, 22.03.2023 державним виконавцем винесено подання про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України боржника голову ОСББ «Переможець-32» ОСОБА_2 за умисне невиконання рішення суду.

Проте відомостей стосовно внесення відомостей даного подання до ЄРДР суду не надано.

Скаржник (стягувач) у справі вважає, що рішення державного виконавця (постанова від 22.03.2023 про закінчення виконавчого провадження) є незаконною, оскільки фактично рішення суду виконано не було та державним виконавцем не вжито всіх необхідних заходів для забезпечення його примусового виконання.

Відповідні правовідносини мають таке правове регулювання.

Згідно вимогстатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважать, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічні положення викладені устатті 74 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин другої, третьоїстатті 451 ЦПК Україниу разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У пункті 9 частини третьоїстатті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті129-1Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави - частина першастатті 2 ЦПК України.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина першастатті 18 ЦПК України).

Відповідно дочастини першоїстатті 1 ЗУ «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії(частина першастатті 18 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантованестаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29.06.2004, заява № 56848/00, §33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Пункт 1 частини п`ятоїстатті 19 ЗУ «Про виконавче провадження»передбачає, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин і вирішуючи спір, суд повинен керуватися як завданням судочинства так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, визначені справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 у справі № 619/562/18 зазначив, що належним доказом вжиття усіх передбаченихЗУ «Про виконавче провадження»заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю129-1Конституції України.

Згідно п.11 ч.1ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьоюстатті 63 цього Закону.

У свою чергу ст. 63 регламентовано Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 днів та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконане без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбаченого цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З урахуванням викладеного вище нормативно-правового регулювання та встановлених при розгляді цієї справи обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що державний виконавець безпідставно та передчасно прийшов до висновків про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження, враховуючи, що фактично рішення суду, на виконання якого було видано виконавчий лист, виконано не було

Так ЄСПЛ неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантованестаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, §33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Пункт 1 частини п`ятоїстатті 19 ЗУ «Про виконавче провадження»передбачає, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин і вирішуючи спір, суд повинен керуватися як завданням судочинства так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, визначені справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 у справі № 619/562/18 зазначив, що належним доказом вжиття усіх передбаченихЗУ «Про виконавче провадження»заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю129-1Конституції України про обов`язковість судових рішень.

Відтак висновки суду першої інстанції у даній справі про незаконність оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є вірними, адже фактично рішення суду виконано не було.

За обставин цієї справи державний виконавець не лише мав формально дотриматися вимог ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження», яка регламентує порядок дій щодо виконання рішень немайнового характеру, що складає суть доводів поданої апеляційної скарги, а й перевірити можливість застосування інших визначених законодавством заходів до боржника, який з тих чи інших підстав відмовляється виконувати судове рішення.

При вирішенні вимог скарги стягувача в даній справі вирішальне значення має факт тривалого та безпідставного невиконання боржником приписів суду в добровільному порядку, а також те, що примусове повне виконання рішення суду наразі не забезпечено органами державної виконавчої служби.

У аспекті викладеного, слід відхилити як необґрунтовані посилання скаржника на те, що державний виконавець учинив всі необхідні дії, щоб забезпечити фактичне виконання судового рішення.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 26.05.2023 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 447 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу відхилити.

Ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 26.05.2023 у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першого відділу ДВС у місті ЧеркасиЦентрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо закриття виконавчого провадження залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 22.08.2023.

Суддя-доповідач

Судді