Постанова

від 23.08.2023 по справі 184/1213/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6321/23 Справа № 184/1213/19 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В.І. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.

за участю секретаря судового засідання Гладиш К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №184/1213/19 за заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, заступника КП «Центральна міська лікарня м. Покров ДОР» з питань експертизи, третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про перегляд рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року за нововиявленими обставинами, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17 травня 2023 року, постановлену у складі судді Томаш В.І., -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області по ново виявленим обставинам по справі №184/1213/19. Посилається на те, що рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 року за його позовом до ПАТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», Головного управління державної праці у Дніпропетровській області, Головного державного експерта з умов праці Дніпропетровської області, третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області «про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної та матеріальної шкоди» було відмовлено. Він не погоджується з прийнятим рішенням суду, оскільки вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на те, що судом не в повній мірі проаналізовано виниклу ситуацію, не в достатній мірі вивчено взаємний зв`язок доказів та окремих документів справи, що змогли б посприяти правильному вирішенню даної справи, приділено неабияку увагу доводам відповідачів та не враховані докази позивача, що загалом призвело до винесення помилкового рішення суду. 04.05.2022р. судом була винесена ухвала, якою йому відмовлено у перегляді вищевказаного рішення за ново виявленими обставинами. 03.08.2022р. Дніпропетровський апеляційний суд м. Кривого Рогу його апеляційну скаргу залишив без задоволення, а ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області без змін. Вважає, що дана постанова прийнята безпідставно. Просить переглянути за нововиявленими обставинами рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 року по справі №184/1213/19 та прийняте рішення, яким задовольнити цивільний позов ОСОБА_1 в повному обсязі; стягнути з ПАТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» моральну шкоду у розмірі 1 млн. грн. та матеріальну шкоду в розмірі 1,5 млн. грн.

Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17 травня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року за нововиявленими обставинами.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив ухвалу суду скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування зазначив, що при поданні заяви позивач посилався на істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, а саме на те, що перелік хвороб ОСОБА_1 , які зазначені в Довідці №376 від 27 вересня 2022 року, і додана до вказаної заяви, є професійними захворюваннями, тобто захворюваннями, які були набуті під час роботи в АТ «Покровський ГЗК». Протягом всього розгляду справи судом безпідставно не було призначено та проведено експертизу з цього приводу. Вказана нова обставина, щодо наявності у позивача саме професійного захворювання, не була раніше встановлено судом, і вказана невстановлена обставина не була раніше відома заявнику в тому числі і під час розгляду справи з вини суду, який протиправно не призначив відповідну експертизу, зміст якої випливає саме з наданої нової довідки, а саме необхідність встановити, чи відносяться захворювання до професійних і чи могли вони бути набуті ОСОБА_1 під час трудових відносин з АТ «Покровський ГЗК», та зв`язок розвитку професійного захворювання ОСОБА_1 саме з умовами його праці на підприємстві відповідача.

Від АТ «Покровський ГЗК» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просив ухвалу залишити без змін, а скаргу без задоволення. Зазначив про обґрунтованість рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 року, яке є чинним, та судами вищих інстанції залишено без змін. Надана позивачем довідка не спростовує факт відсутності причинного зв`язку між захворюваннями позивача та його умовами праці, та не впливає на юридичну оцінку обставин, здійснених судом першої інстанції. Крім того, позивачем було заявлено нові вимоги, щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не надано.

Представник заявника в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника заявника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював у ВАТ «ОГЗК» в період з 1967 року до 1975 року слюсарем-авторемонтником в ремонтній майстерні Автотранспортного цеху, з 1975 року до 1987 року слюсарем з ремонту автомобілів в ремонтній майстерні Автотранспортного цеху, з 1987 року до грудня 2004 року слюсарем з паливної апаратури Автотранспортного цеху ВАТ «ОГЗК», з 2004 року 2005 року слюсарем з ремонту автомобілів Автотранспортного цеху ВАТ «ОГЗК», з 01.04.2005 року по 13.05.2005 року озеленювачем у Зоні відпочинку ВАТ «ОГЗК». 13.05.2005 року позивач був звільнений з посади озеленювача за згодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України, відповідно до наказу №(п)203 від 13.05.2005 року. З 24.05.2005 року став на облік до Орджонікідзевського міського центру зайнятості. Підставою припинення трудового договору була згода сторін (п.1 ст.36 КЗпП). В період виконання робіт позивач був забезпечений спецодягом згідно з Типовими галузевими нормами безкоштовної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту.

В період роботи на АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» ОСОБА_1 систематично проходив періодичний медичний огляд відповідно до наказу МОЗ України №45 від 31.03.1994 року та додатків №1, №2 наказу МОЗ СРСР №555 від 29.09.1989 року.

За весь час роботи ОСОБА_1 із скаргами на стан свого здоров`я не звертався, підозр на профзахворювання при проходженні періодичного медичного огляду виявлено не було.

При проходженні останнього медичного огляду 20.02.2004 року, відповідно до лікарського висновку на професійну придатність було встановлено, що ОСОБА_1 не може працювати як слюсар з паливної апаратури, але придатний до праці за професією - слюсар з ремонту (п. 5 Карти особи, яка підлягає медичному огляду від 20.02.2004 року).

Для вирішення питання про можливу наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання, останній вперше був направлений у клініку Українського науково-дослідного інституту промислової медицини Міністерства охорони здоров`я (м.Кривий Ріг) у лютому 2005 року.

Згідно висновку Центральної експертної комісії №12/422 від 18.03.2008 року зазначено діагноз - бронхіальна астма III, персистирующая, легкий перебіг, однак зазначено, що відсутність клінічних проявів не дозволяє на теперішній час зв`язати захворювання з умовами праці.

Згідно листа ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 07 липня 2017 року слідує, що повідомлення про професійне захворювання (отруєння) (форма П-3) на ім`я ОСОБА_1 не складалось, оскільки згідно висновку ЛЕК ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 30 червня 2005 року №1279 діагноз професійне захворювання не встановлено.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Покровський гірничозбагачувальний комбінат», Головного управління державної праці у Дніпропетровській області, заступника головного лікаря з експертизи м.Покров Дніпропетровської області Мельниченка Михайла Михайловича, третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії, а саме: зобов`язання Публічного акціонерного товариства «Покровський гірничозбагачувальний комбінат», Головного управління державної праці у Дніпропетровській області, Головного державного експерта з умов праці Дніпропетровської області провести розслідування обставин і причин виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1 та за його результатами видати акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 - відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року залишено без змін.

У заяві про перегляд рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року за нововиявленими обставинами позивач зазначив, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на те, що судом не в повній мірі проаналізовано виниклу ситуацію, не в достатній мірі вивчено взаємний зв`язок доказів та окремих документів справи, що змогли б посприяти правильному вирішенню даної справи, приділено неабияку увагу доводам відповідачів та не враховані докази позивача, що загалом призвело до винесення помилкового рішення суду. Так, перелік хвороб ОСОБА_1 , які зазначені в Довідці №376 від 27 вересня 2022 року, і яка додана до вказаної заяви, є професійними захворюваннями, тобто захворюваннями, які були набуті під час роботи в АТ «Покровський ГЗК», вказана нова обставина, щодо наявності у позивача саме професійного захворювання - не була раніше встановлено судом, і вказана невстановлена обставина не була раніше відома заявнику в тому числі і під час розгляду справи з вини суду, який протиправно не призначив відповідну експертизу, зміст якої випливає саме з наданої нової довідки.

Постановляючи ухвалу від 17 травня 2023 року, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року є законним, обґрунтованим, прийнятим у відповідності до приписів чинного цивільного законодавства України на підставі встановлених судом та досліджених ним всіх обставин справи. Заява ОСОБА_1 є необґрунтованою та безпідставною. Заявник не надав суду та не навів жодних підстав, передбачених ч.2 ст.423 ЦПК України, які б потягли за собою скасування рішення суду, що набрало законної сили. Довідка закладу охорони здоров`я від 27.09.2022 року №376 не може спростувати факти, покладені в основу ухвали Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області 04.05.2022 року і цей доказ не може призвести до іншого результату судового розгляду, і не є нововиявленим у розумінні ст.423 ЦПК України.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком та зазначає наступне.

Згідно п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Частиною 4 статті 423 ЦПК України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

У пункті 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» роз`яснено, що необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Системний аналіз змісту зазначених норм закону свідчить, що необхідними ознаками існування нововиявлених обставин, як підстави для перегляду рішення суду, є одночасна наявність трьох умов: 1) їх існування на час розгляду справи; 2) ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; 3) істотність даних обставин для розгляду справи, тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини 4, 5 статті 423 ЦПК України).

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ №4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього заборгованості).

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Аналізуючи наведене, необхідно дійти висновку, що під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній/касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 червня 2021 року у справі 9901/424/18.

Вбачається, що як на підставу перегляду справи за нововиявленими обставинами позивач посилався на довідку КНП «Центр первинної медико-соціальної допомоги Покровської міської ради Дніпропетровської області» від 27.09.2022 року №376, в якій визначено перелік захворювань, якими він на сьогоднішній день страждає і які на його погляд були спричинені внаслідок його трудової діяльності на АТ «Покровський ГЗК». У довідці зазначено, що позивач страждає БА перестенируючою, легка течія, контролюєма; ХОЗЛ 2 ст. фаза нестабільної ремісії, ЛН 2 ст., ІХС, стенокардією напруги, коронарокардіосклерозом, СН 1 ст., ГХ 2 стадії, 2 ступеня, ризик високий.

Проте апеляційний суд вважає, що дана обставина не є нововиявленою у розумінні п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, адже на існування у позивача захворювань, які він вважав пов`язаними з умовами праці, він посилався з моменту подання позову. Так, до матеріалів справи додано довідки з медичних закладів, згідно яких позивачу встановлювались діагнози: бронхіальна астма, хр. бронхіт, пневмофіброз, легенева недостатність, ІХ, СЮ стенокардія напруги, кардіосклероз атеросклеротичний, хронічний бронхіт, гіпертонічна хвороба (виписки з історії хвороб, довідки, видані ОСОБА_1 , починаючи з 2005 року ).

При цьому довідки №376 не існувало на час розгляду справи у суді першої інстанції, вона не була і могла бути досліджена судом, оскільки вона видана лише у вересні 2022 році. Факт встановлення позивачу певного переліку захворювань у 2022 році не може бути підставою для перегляду судового рішення, ухваленого у 2020 році.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, обставини, які заявник зазначає у своїй заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, вже були йому відомі на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, та вони не є нововиявленими в розумінні ст.361 ЦПК України.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами позивачем було заявлено вимогу про стягнення з ПАТ «Покровський ГЗК» моральної шкоди у розмірі 1000000 грн. та матеріальної у розмірі 1500000 грн. Однак зазначені вимоги не заявлялись позивачем при первісному розгляді справи. Отже, заява подана всупереч вимог ч.5 ст.423 ЦПК України, згідно якої при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Таким чином, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок (що є прерогативою судів апеляційної та касаційної інстанції), а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, яка існувала під час розгляду справи, однак про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи про наявність у позивача професійних захворювань вже були предметом дослідження в суді першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті, а правильність відповідних правових висновків суду підтверджена за наслідками апеляційного перегляду у даній справі, тому вказані обставини не можуть бути визнані нововиявленими. Фактично доводи заявника зводяться до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, та до оцінки доказу, якого не існувало на момент розгляду справи у суді першої інстанції, що не може бути підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами і суперечило би принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили res judicata, згідно якого жодна із сторін спору не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення є законним та відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування ухвали Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17 травня 2023 року немає.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повне судове рішення складено 23 серпня 2023 року.

Головуючий суддя: О.В.Агєєв