Ухвала

від 14.11.2023 по справі 184/1213/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 184/1213/19

провадження № 61-13881ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого

діє ОСОБА_2 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1

про перегляд рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року за нововиявленим обставинам у справі

№ 184/1213/19 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», Головного управління державної праці у Дніпропетровській області, заступника головного лікаря з експертизи м. Покров Дніпропетровської області Мельниченка Михайла Михайловича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Покровський гірничо - збагачувальний комбінат»

(далі - ПАТ «Покровський гірничо - збагачувальний комбінат»), Головного управління державної праці у Дніпропетровській області, заступника головного лікаря з експертизи м. Покров Дніпропетровської області Мельниченка М. М., третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, про зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивував тим, що він працював у ВАТ «ОГЗК» у період з 1967 року

по 1975 роки слюсарем-авторемонтником у ремонтній майстерні автотранспортного цеху, з 1975 року до 1987 рік - слюсарем з ремонту автомобілів в ремонтній майстерні авторемонтного цеху, з 1987 року до грудня 2004 року - слюсарем паливної апаратури автотранспортного цеху, з 2004 року

до 2005 року - слюсарем з ремонту автомобілів автотранспортного цеху ВАТ «ОГЗК», з 01 квітня 2005 року по 13 березня 2005 року - озеленювачем у зоні відпочинку ВАТ «ОГЗК».

13 березня 2005 року був звільнений за згодою сторін.

Вказував, що за час роботи в ПАТ «Покровський гірничо - збагачувальний комбінат» він отримав захворювання у виді бронхіальної астми, інтермітуючий перебіг, фаза ремісії, легеневу недостатність першого ступеню, нейросенсорну туговухість, що підтверджується випискою Українського науково - дослідницького інституту промислової медицини м. Кривий Ріг з історії хвороби № 2407

від 01 липня 2005 року.

Зазначав, що повідомлення за формою П-3 не складалось, на адресу ПАТ «Покровський гірничо - збагачувальний комбінат» не направлялось, у зв`язку

з чим, розслідування причин виникнення у позивача професійного захворювання підприємством не організовувалось, та акт розслідування за формою П-4

не складався.

На підставі викладеного просив зобов`язати ПАТ «Покровський гірничо - збагачувальний комбінат», Головне управління державної праці

у Дніпропетровській області, Головного державного експерта з умов праці Дніпропетровської області провести розслідування обставин і причин виникнення у нього професійного захворювання та за його результатами видати акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання

за формою П4.

Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області

від 11 червня 2019 року справу визнано малозначною та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області

від 15 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області

від 15 січня 2020 року за нововиявленими обставинами.

Заяву мотивував тим, що він не погоджується з ухваленим рішенням суду, яким йому відмовлено у задоволенні позову про зобов`язання ПАТ «Покровський гірничо - збагачувальний комбінат», Головне управління державної праці

у Дніпропетровській області, Головного державного експерта з умов праці Дніпропетровської області провести розслідування обставин і причин виникнення у нього професійного захворювання та за його результатами видати акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання

за формою П4, оскільки вважає його прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на те, що судом не в повній мірі проаналізовано виниклу ситуацію, не в достатній мірі вивчено взаємний зв`язок доказів та окремих документів справи, що змогли б посприяти правильному вирішенню справи, приділено неабияку увагу доводам відповідачів та не враховані його докази, що загалом призвело до ухвалення помилкового рішення суду.

Зазначав, що у березні 2021 року він вже звертався до суду із заявою про перегляд рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року за нововиявленими обставинами.

Однак, 04 травня 2022 року Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області була постановлена ухвала, якою йому відмовлено у перегляді вказаного рішення за нововиявленими обставинами, яка була залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року.

Вважав, що постанова Дніпровського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року ухвалена безпідставно, тому просив переглянути за нововиявленими обставинами рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року у справі № 184/1213/19 та ухвалити рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі, стягнути з ПАТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн та матеріальну шкоду в розмірі 1 500 000 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області

від 17 травня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року за нововиявленими обставинами.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17 травня

2023 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року є законним, обґрунтованим, ухваленим у відповідно до приписів чинного цивільного законодавства України,

на підставі встановлених судом та досліджених ним всіх обставин справи. Заява ОСОБА_1 є необґрунтованою та безпідставною. Заявник не надав суду

та не навів жодних підстав, передбачених частиною другою статті 423 ЦПК України, які б потягли за собою скасування рішення суду, що набрало законної сили. Довідка закладу охорони здоров`я від 27 вересня 2022 року № 376 не може спростувати факти, покладені в основу ухвали Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області 04 травня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні заяви про перегляд рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року за нововиявленими обставинами, і цей доказ

не може призвести до іншого результату судового розгляду, і не є нововиявленим у розумінні статті 423 ЦПК України.

24 вересня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 серпня

2023 року у вказаній справі, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року на направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, зокрема запропоновано надати до суду докази надсилання листом з описом вкладення копії касаційної скарги іншим учасникам справи, щодо яких відсутні відомості про їх реєстрацію у системі «Електронний суд», та уточнити вимоги прохальної частини касаційної скарги щодо ухвали Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17 травня 2023 року.

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, подав до Верховного Суду заяву на виконання вимог ухвали суду від 10 жовтня 2023 року, у якій підтвердив,

що саме з постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року

не погоджується та надав докази надсилання листом з описом вкладення копії касаційної скарги іншим учасникам справи, щодо яких відсутні відомості

про їх реєстрацію у системі «Електронний суд».

Таким чином недоліки касаційної скарги заявником усунуто.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року надійшла з пропуском строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаного судового рішення, яке мотивоване тим, що у судовому засіданні 23 серпня 2023 року було проголошено лише вступну та резолютивну частину оскаржуваної постанови.

Про існування її повного тексту він дізнався 25 серпня 2023 року, після

її оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Копію оскаржуваної постанови йому надіслано чи вручено не було. Касаційна скарга сформована у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі 24 вересня 2023 року, тобто у межах строку, передбаченого частиною другою статті 390 ЦПК України.

Розглядаючи вказане клопотання, суд приходить до висновку, що воно підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку

на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів

з дня вручення йому такого судового рішення.

Постанова Дніпровського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року не містить інформації про дату складання її повного тексту.

Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення

є відкритими та підлягають оприлюдненню в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - Реєстр) не пізніше наступного дня після їх виготовлення

і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

За частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»

суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Встановлено, що повний текст постанови Дніпровського апеляційного суду

від 23 серпня 2023 року оприлюднено в Реєстрі 25 серпня 2023 року.

На підставі зазначеного можливо дійти висновку, що заявник не міг дізнатися

про складання повного тексту постанови апеляційного суду раніше, ніж її було опубліковано в Реєстрі.

За таких обставин, слід вважати, що касаційна скарга, яка сформована у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі 24 вересня 2023 року,

та надійшла до суду 25 вересня 2023 року, була подана протягом тридцяти днів

з дня вручення судового рішення.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, він підлягає поновленню.

Також заявником у касаційній скарзі заявлено клопотання про звільнення

від сплати судового збору за подачу касаційної скарги на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Отже, заявник звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, так як протягом всього розгляду справи безпідставно не було призначено та проведено експертизу, оскільки перелік захворювань ОСОБА_1 ,

які зазначені у довідці № 376 від 27 вересня 2022 року, на яку він посилається

як на нововиявлену обставину, є професійним захворюванням, тобто захворюваннями, які були набуті ОСОБА_1 під час роботи в ПАТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат». Вказана нова обставина щодо наявності у позивача саме професійного захворювання є доказом саме нововиявленої, а не нової обставини - не була раніше відома і встановлена судом,

і вказана невстановлена обставина не була раніше відома заявнику, в тому числі

і під час розгляду справи з вини суду, який протиправно не призначив відповідну експертизу, зміст якої випливає саме з наданої нової довідки № 376 від 27 вересня 2022 року, а саме необхідність встановити чи відносяться захворювання

до професійних і чи могли вони бути набуті ОСОБА_1 під час трудових відносин з ПАТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», тобто зв`язок розвитку професійного захворювання ОСОБА_1 саме з умовами його праці

в ПАТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат».

Не дивлячись на те, що предметом позову та предметом доказування у цьому провадженні є саме професійне захворювання ОСОБА_1 та його матеріальні претензії через це до ПАТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», суди першої та апеляційної інстанції в порушення пункту 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України не посприяли йому в реалізації його права на проведення експертизи судом, яка б встановила, що захворювання, які зазначені в довідці № 376

від 27 вересня 2022 року, є саме професійними захворюваннями, а тому вимоги позивача є обґрунтованими.

Судом апеляційної інстанції безпідставно, в порушення норм процесуального права, було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи,

що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення

для правильного вирішення справи, адже апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення експертизи щодо встановлення нововиявлених обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження (частина шоста статті 394 ЦПК України).

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається,

що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працював у ВАТ «ОГЗК» в період з 1967 року до 1975 року слюсарем-авторемонтником у ремонтній майстерні Автотранспортного цеху, з 1975 року до 1987 року слюсарем з ремонту автомобілів в ремонтній майстерні Автотранспортного цеху, з 1987 року до грудня 2004 року слюсарем з паливної апаратури Автотранспортного цеху ВАТ «ОГЗК»,

з 2004 року 2005 року - слюсарем з ремонту автомобілів Автотранспортного цеху ВАТ «ОГЗК», з 01 квітня 2005 року по 13 травня 2005 року озеленювачем у Зоні відпочинку ВАТ «ОГЗК».

13 травня 2005 року позивач був звільнений з посади озеленювача за згодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України, за наказом №(п)203

від 13 травня 2005 року.

З 24 травня 2005 року став на облік до Орджонікідзевського міського центру зайнятості.

Підставою припинення трудового договору була згода сторін (пункт перший статті 36 КЗпП України).

У період виконання робіт позивач був забезпечений спецодягом згідно з Типовими галузевими нормами безкоштовної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту.

За період роботи в АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат»

ОСОБА_1 систематично проходив періодичний медичний огляд відповідно

до наказу Міністерства охорони здоров`я України № 45 від 31 березня 1994 року

та додатків № 1, № 2 наказу Міністерства охорони здоров`я СРСР № 555

від 29 вересня 1989 року.

За весь час роботи ОСОБА_1 із скаргами на стан свого здоров`я не звертався, підозр на профзахворювання при проходженні періодичного медичного огляду виявлено не було.

При проходженні останнього медичного огляду 20 лютого 2004 року, відповідно

до лікарського висновку на професійну придатність, було встановлено,

що ОСОБА_1 не може працювати як слюсар з паливної апаратури,

але придатний до праці за професією - слюсар з ремонту (п. 5 Карти особи,

яка підлягає медичному огляду від 20 лютого 2004 року).

Для вирішення питання про можливу наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання, останній вперше був направлений у клініку Українського науково-дослідного інституту промислової медицини Міністерства охорони здоров`я

(м. Кривий Ріг) у лютому 2005 року.

За висновком Центральної експертної комісії № 12/422 від 18 березня

2008 року зазначено діагноз - бронхіальна астма III, персистирующая, легкий перебіг, однак зазначено, що відсутність клінічних проявів не дозволяє

на теперішній час пов`язати захворювання з умовами праці.

Згідно з листом ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 07 липня 2017 року повідомлення про професійне захворювання (отруєння) (форма П-3) на ім`я ОСОБА_1 не складалось, оскільки за висновком ЛЕК ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини»

від 30 червня 2005 року № 1279 діагноз професійне захворювання не встановлено.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області

від 15 січня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», Головного управління державної праці у Дніпропетровській області, заступника головного лікаря з експертизи

м. Покров Дніпропетровської області Мельниченка М. М., третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України

в Дніпропетровській області, про зобов`язання вчинити певні дії, а саме: зобов`язання ПАТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», Головного управління державної праці у Дніпропетровській області, Головного державного експерта з умов праці Дніпропетровської області провести розслідування обставин і причин виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1 та за його результатами видати акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня

2020 року залишено без змін.

У заяві про перегляд рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року за нововиявленими обставинами позивач зазначав, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального

та процесуального права з огляду на те, що судом не в повній мірі проаналізовано виниклу ситуацію, не в достатній мірі вивчено взаємний зв`язок доказів та окремих документів справи, що змогли б посприяти правильному вирішенню зазначеної справи, приділено неабияку увагу доводам відповідачів та не враховані докази позивача, що загалом призвело до ухвалення помилкового рішення суду.

Так, перелік захворювань ОСОБА_1 , які зазначені в довідці № 376

від 27 вересня 2022 року, і яка додана до вказаної заяви, є професійними захворюваннями, тобто захворюваннями, які були набуті під час роботи в АТ «Покровський ГЗК», вказана нова обставина щодо наявності у позивача саме професійного захворювання - не була раніше встановлена судом, і вказана невстановлена обставина не була раніше відома заявнику, в тому числі і під час розгляду справи з вини суду, який протиправно не призначив відповідну експертизу, необхідність якої випливає саме з наданої нової довідки.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року є законним, обґрунтованим, ухваленим у відповідно до приписів чинного цивільного законодавства України,

на підставі встановлених судом та досліджених ним всіх обставин справи. Заява ОСОБА_1 є необґрунтованою та безпідставною. Заявник не надав суду

та не навів жодних підстав, передбачених частиною другою статті 423 ЦПК України, які б потягли за собою скасування рішення суду, що набрало законної сили. Довідка закладу охорони здоров`я від 27 вересня 2022 року № 376 не може спростувати факти, покладені в основу ухвали Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області 04 травня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні заяви про перегляд рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року за нововиявленими обставинами, і цей доказ

не може призвести до іншого результату судового розгляду, і не є нововиявленим у розумінні статті 423 ЦПК України.

Статтею 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом і не могли бути відомі особі, яка звертається

із заявою, на час розгляду справи.

Перегляд рішень, ухвал та судових наказів у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві.

На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті

не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи

з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Разом із тим, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення,

та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування

цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення,

про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин

для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року в справі

№ 9901/230/20 (провадження № 11-452заі21) зазначено, що:

«відповідно до частин другої четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за ново виявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Наведене свідчить, що обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими.

Істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду в адміністративній справі в адміністративному суді у зв`язку з тим,

що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою

на час розгляду справи.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються

на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами,

які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу

у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження й ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного

й обґрунтованого судового рішення.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними,

що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення».

Як на підставу перегляду справи за нововиявленими обставинами позивач посилався на довідку КНП «Центр первинної медико-соціальної допомоги Покровської міської ради Дніпропетровської області» від 27 вересня 2022 року

№ 376, в якій визначено перелік захворювань, якими він на сьогоднішній день страждає і які, на його погляд, були спричинені внаслідок його трудової діяльності на ПАТ «Покровський ГЗК».

У довідці зазначено, що позивач страждає БА перестенируючою, легка течія, контролюєма; ХОЗЛ 2 ст. фаза нестабільної ремісії, ЛН 2 ст., ІХС, стенокардією напруги, коронарокардіосклерозом, СН 1 ст., ГХ 2 стадії, 2 ступеня, ризик високий.

За таких обставин, апеляційний суду дійшов до правильного висновку, що дана обставина не є нововиявленою у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, адже на існування у позивача захворювань, які він вважав пов`язаними

з умовами праці, він посилався з моменту подання позову.

До матеріалів справи додано довідки з медичних закладів, згідно з якими позивачу встановлювалися діагнози: бронхіальна астма, хр. бронхіт, пневмофіброз, легенева недостатність, ІХ, СЮ стенокардія напруги, кардіосклероз атеросклеротичний, хронічний бронхіт, гіпертонічна хвороба (витяги з історії хвороб, довідки, видані ОСОБА_1 , починаючи з 2005 року ).

При цьому довідки від 27 вересня 2022 року № 376 не існувало на час розгляду справи у суді першої інстанції, вона не була і не могла бути досліджена судом, оскільки видана лише у вересні 2022 році. Факт встановлення позивачу певного переліку захворювань у 2022 році не може бути підставою для перегляду судового рішення, ухваленого у 2020 році.

Отже, обставини, які заявник зазначає у своїй заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, вже були йому відомі на час розгляду справи

у суді апеляційної інстанції, та вони не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України.

Крім того, апеляційним судом правильно звернуто увагу на ту обставину,

що у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами позивачем було заявлено вимогу про стягнення з ПАТ «Покровський ГЗК» моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн та матеріальної у розмірі 1 500 000 грн. Однак зазначені вимоги не заявлялись позивачем при первісному розгляді справи.

Отже, заява подана всупереч вимог частини п`ятої статті 423 ЦПК України, згідно

з якою при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами

суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду

при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги

або інші підстави позову.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з її недоведеності та необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на нормах закону.

Отже, суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2020 року за нововиявленими обставинами, оскільки заявник не надав доказів, які б підтверджували наявність нововиявлених обставин, її доводи не є доказом наявності нововиявлених,

а є намаганням здійснити переоцінку доказів, яку надано під час розгляду справи по суті.

Крім того, правильним є висновки судів попередніх інстанцій про те, що довідки

від 27 вересня 2022 року № 376 не існувало на час розгляду справи у суді першої інстанції, вона не була і не могла бути досліджена судом, оскільки вона видана лише у вересні 2022 році. Факт встановлення позивачу певного переліку захворювань у 2022 році не може бути підставою для перегляду судового рішення, ухваленого у 2020 році.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що одним

із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому,

що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет

не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа,

яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести,

що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі

не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. russia, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Таким чином, перегляд справи за нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок (що є прерогативою судів апеляційної та касаційної інстанції), а лише перегляд вже розглянутої справи, з урахуванням обставини,

яка існувала під час розгляду справи, однак про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що доводи про наявність у позивача професійних захворювань вже були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи

по суті, а правильність відповідних правових висновків судів підтверджена

за наслідками апеляційного перегляду у цій справі, тому вказані обставини

не можуть бути визнані нововиявленими. Фактично доводи заявника зводяться

до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, та до оцінки доказу, якого не існувало на момент розгляду справи у суді першої інстанції,

що не може бути підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами і суперечило би принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили - res judicata, згідно якого жодна із сторін спору не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його

не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав

суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS

v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції безпідставно,

в порушення норм процесуального права, відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не заслуговують на увагу. В ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року

про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення

судово-медичної експертизи у справі 184/1213/19, зазначено, що учасники справи при апеляційному розгляді скарги на таке судове рішення не наділені правом

на забезпечення доказів, у тому числі і шляхом призначення експертиз, а лише мають довести апеляційному суду, що сповіщені ними обставини

є нововиявленими.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність судових рішень попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з висновками судів, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами,

які їх спростували.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому за таких умов у відкритті касаційного провадження на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України слід відмовити.

Керуючись статтями 389, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року.

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу касаційної скарги.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,

на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року у справі

за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня

2020 року за нововиявленим обставинам у справі № 184/1213/19 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», Головного управління державної праці у Дніпропетровській області, заступника головного лікаря з експертизи м. Покров Дніпропетровської області Мельниченка Михайла Михайловича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, про зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська