Ухвала

від 21.08.2023 по справі 361/1729/23

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/1729/23

Провадження № 1-кп/361/817/23

21.08.2023

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2023 м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022111130002660 від 14.12.2022 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурором було заявлено цивільний позов в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення. Дана позовна заява подана як захід прокурорського реагування, з метою захисту інтересів держави в особі КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» територіальних громад Броварського району Київської області, оскільки понесені лікувальними закладом витрати на лікування потерпілої у кримінальному провадженні відшкодовані не були, що негативно вплинуло на фінансовий стан вказаних органів та спричинило збитки державі. Так прокурором було долучено лист Комунального некомерційного підприємства «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня», в якому лікарня надавала калькуляцію понесених витрат на проведене лікування та банківські реквізити. У вказаному листі Комунального некомерційного підприємства «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» повідомляла старшого слідчого СВ Броварського РУП ГУНП в Київській області що не зверталась до суду про відшкодування витрат на лікування ОСОБА_6 та проситиме прокуратуру представляти інтереси лікарні в суді.

В судовому засіданні захисник та обвинувачений заперечували проти прийняття судом даного цивільного позову, посилаючись на те, що в штаті лікарні працюють юрисконсульти, які мають можливість звернутись до суду безпосередньо від імені лікарні. Крім того, захисник вважав, що у прокуратури відсутні достатні повноваження для представництва інтересів лікарні в суді.

Обвинувачений вину визнав, але заявлений цивільний позов не визнав.

Вислухавши думку учасників процесу, суд прийшов до наступного.

Так, відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Процесуальні питання щодо прийняття позовної заяви до розгляду у кримінальному провадженні нормами КПК України не врегульовані, а тому для вирішення зазначеного питання судом застосовуються положення цивільно-процесуального законодавства.

Ознайомившись з цивільним позовом, суд приходить до висновку, що позовна заява відповідає вимогам статей 175-177 ЦПК України, підстави, визначені статтями 185-186 ЦПК України, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні, а тому суд вважає за необхідне прийняти цивільний позов до розгляду з кримінальним провадженням, що відповідає вимогам ст.127 КПК України.

Між тим слід зазначити, що відповідно до ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Згідно ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. Права та обов`язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що потерпіла юридична особа Комунального некомерційного підприємства «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» має до обвинуваченого претензії матеріального характеру.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Основним спірним питанням є наявність або відсутність належних підстав у прокурора на звернення до суду із заявою в інтересах, в даному випадку Комунального некомерційного підприємства «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня».

У частинах третій та четвертійстатті 56 ЦПК Українипередбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами .

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Зазначені норми поширюються на всі стадії цивільного судового процесу, стосуються заяв, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг.

Отже, реалізація прокурором права на представництво потребує обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Правовий статус прокурора визначеноКонституцією УкраїнитаЗаконом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII(далі - Закон № 1697-VII).

Згідно з частиною третьоюстатті 23 Закону №1697-VIIпрокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (частини четверта стаття 23 вказаного вище Закону).

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положеньстатті 2 Арбітражного процесуального кодексу України(справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їхній діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Ураховуючи, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Зі змісту частини третьоїстатті 23 Закону № 1697-VII випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.

Таке «не здійснення захисту» полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Водночас «здійснення захисту неналежним чином» полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Проте «неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача/відповідача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогзаконуне здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.

Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2019 року в справі № 826/13768/16.

Разом з тим, суд зазначає, що підстави для представництва прокурором інтересів держави повинні існувати на час звернення до суду та повинні бути доведені відповідними доказами. Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи. Самого лише твердження прокурора про те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження недостатньо.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 263/2038/16-а.

Виходячи зі змісту позовної заяви Броварської окружної прокуратури Київської області вбачається, що таке звернення обґрунтоване тим, що згідно зі ст. 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» фінансування охорони здоров`я здійснюється за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених, законодавством.

Кошти державного бюджету України та місцевих бюджетів, асигновані на охорону здоров`я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медичної допомоги, фінансування державних цільових і місцевих програм щодо охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань.

Предметом позовних вимог є відшкодування витрат, понесених КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» територіальних громад Броварського району Київської області на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, що свідчить про порушення економічних інтересів обласної та міської рад та ускладнює належну реалізацію ними державної політики в галузі охорони здоров`я, оскільки кошти, виділені з бюджету на вказані цілі, залишаються до цього часу не відшкодовані в судовому порядку, що згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» потребує втручання органів прокуратури шляхом подання позовної заяви.

Оскільки КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» територіальних громад Броварського району Київської області не звернулось самостійно до суду із позовом про відшкодування понесених витрат закладами охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, вказане свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави, а відтак, у прокурора виникає право па звернення із позовною заявою до суду на захист державних інтересів, оскільки вказана бездіяльність позивачів призводить до ненадходження коштів до бюджету.

Суд звертає увагу, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший, другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, а саме з листа №638 від 21.03.2023 Комунального некомерційного підприємства «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» повідомляє що не зверталась до суду з приводу відшкодування витрат за лікування ОСОБА_6 та проситиме про це прокуратури. При цьому лікарня надала калькуляцію витрат на лікування, акт виконаних робіт та банківські реквізити.

З усіма вищевказаними документами прокуратура, в інтересах лікарні, звернулася з цивільним позовом, тому суд вважає за необхідне визнати у даному кримінальному провадженні юридичну особу Комунальне некомерційне підприємство «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» цивільним позивачем, а обвинуваченого ОСОБА_4 цивільним відповідачем, що узгоджується із положеннями ст.ст. 61, 62 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 61, 62, 127, 128 КПК України, ст.ст. 10, 19, 175, 177, 187 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

Цивільний позов потерпілого Комунального некомерційного підприємства «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» територіальних громад Броварського району Київської області, в інтересах якого діє Броварська окружна прокуратура про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, прийняти до кримінального провадження №12022111130002660

Визнати Комунальне некомерційне підприємство «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» територіальних громад Броварського району Київської області, в інтересах якого діє Броварська окружна прокуратура, цивільним позивачем у кримінальному провадженні №12022111130002660 від 14.12.2022.

Визнати ОСОБА_4 цивільним відповідачем у кримінальному проваджені №12022111130002660 від 14.12.2022.

Надати відповідачу ОСОБА_4 строк для подання відзиву на позов (заперечень проти позову) - 15 днів з дня вручення ухвали про прийняти до кримінального провадження цивільного позову. У вказаний строк відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Інші вимоги до відзиву встановлено ст. 178 ЦПК України. Відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повни текст виготовлено 23.08.2023.

Суддя В.Червонописький