Ухвала

від 24.08.2023 по справі 724/1672/17

ХОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 724/1672/17 Провадження № 6/724/26/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2023 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Банарюк К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хотин Чернівецької області подання державного виконавця Хотинського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеника Івана Феодосійовича, боржник ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами,-

В С Т А Н О В И В:

До Хотинського районного суду Чернівецької області надійшло подання державного виконавця Хотинського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеника Івана Феодосійовича, боржник ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

В обґрунтування якого вказує, що на його виконанні відкрито виконавче провадження № 67335009 з примусового виконання судового наказу №724/1672/17, виданого 11.12.2017 року Хотинським районним судом Чернівецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , 2005 р.н. та ОСОБА_6 , 2009 р.н. у твердій грошовій сумі в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 13.11.2017 року і до повноліття дітей. Боржником ОСОБА_1 рішення суду не виконано, чим допущено заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 15.08.2023 року становить 155 801,57 грн.

Державним виконавцем проведено перевірку майнового стану боржника в результанті якої встановлено, що за боржником ОСОБА_1 зареєстрована приватна спільна сумісна власність в розмірі 70/100 частин на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Інших даних про зареєстроване рухоме чи нерухоме майно за боржником немає.

Співвласником вище вказаного житлового будинку є ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 ,

Відсутність визначеної частки в житловому будинку АДРЕСА_1 , яка б належала саме ОСОБА_1 унеможливлює подальше виконання звернення стягнення на майно боржника.

У зв`язку з вище викладеним просить визначити частку майна боржника ОСОБА_1 у майні, яким він спільно володіє з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Суд вивчивши подання виконавця дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.

11.12.2017 року Хотинський районний суд Чернівецької області справа № 724/1672/21 виніс судовий наказ, яким стягнув з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 13.11.2017 року і до досягнення ними повноліття.

Також судом встановлено, що на виконанні у державного виконавця Хотинського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеника І.Ф. перебуває виконавче провадження №67335009 з примусового виконання судового наказу Хотинського районного суду Чернівецької області №724/1672/17 від 11.12.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, починаючи з 13.11.2017 року і до досягнення дітьми повноліття.

З розрахунку заборгованості, долученого до матеріалів подання вбачається, що станом на 15.08.2023 року у боржника ОСОБА_1 існує заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 155 801,57 грн.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.08.2023 року встановлено, що за боржником ОСОБА_1 зареєстровано право спільної сумісної власності на 70/100 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , якою він спільно володіє з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Право власності зареєстровано на підстави ухвали Хотинського районного суду Чернівецької області від 23.02.1995 року.

З технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, адреса АДРЕСА_1 , вбачаэться, що будинок складається з: літ. «А-1» житловий будинок; літ. «Б» - кухня; літ. «В» навіс; літ. «Г» вбиральня; літ. «Погріб»; «№3» огорожа; «№ 4» криниця; «І» замощення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Підставою звернення державного виконавця до суду з даним поданням стало те, що бездіяльність боржника ускладнює виконання рішення та на переконання державного виконавця є необхідність у зверненні стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з іншими особами. Таке майно є спільною сумісною власністю боржника та членів його сім`ї, відсутність виділеної частки майна боржника унеможливлює виконавцю вчинити виконавчі дії пов`язані зі зверненням стягнення на майно боржника.

Відповідно до ч. 6 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні визначений ст. 443 ЦПК України, відповідно до якої питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначено, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Порядок вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, спрямований на розв`язання суто процесуальних суперечок та здійснення судового контролю за ключовими аспектами виконавчого провадження, при цьому спір, що існував між боржником та стягувачем, вже вирішений судовим рішенням, яке виконується.

Відповідно до ч. 1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При вирішенні даної справи суд враховую позицію Великої Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі №2-591/11 в якій суд дійшов висновків, що розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.

Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом в порядку позовного провадження.

Обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу.

Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в тому числі з одним із подружжя, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 2 ст. 4, ч. 4 ст. 42 ЦПК України).

Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абз.1 ч. 5 ст.56 ЦПК України).

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до ч. 1 ст.368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).

У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).

Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18).

При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності, свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові роз`яснила свою позицію шляхом уточнення своїх висновків. Зазначене уточнення полягає в такому. В разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені).

Аналогічного ж висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 31 серпня 2022 року справа № 2-9881/02 провадження № 61-8539св21.

Таким чином, оскільки державний виконавець звернувся до суду для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким боржник володіє спільно з іншими членами сім`ї (матір`ю та сестрою), статус цього майна є спільним сумісним майном, частки яких у цьому праві не зареєстровані, а, відтак, право спільної часткової власності у співвласників 70/100 частки будинку не виникало, що є спором про право, який належить, за усталеною судовою практикою, вирішувати в позовному провадженні, що зовсім не межує зі справою, в якій вирішено інший спір між боржником і стягувачем, тобто не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що подання державного виконавця Сеник І.Ф. про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , необхідно залишити без розгляду та роз`яснити право на звернення із заявленою вимогою у порядку позовного провадження.

Керуючись статтями ст. ст.257, 258, 259, 260, 353, 354 ЦПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Подання державного виконавця Хотинського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеника Івана Феодосійовича, боржник ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Хотинський районний суд Чернівецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено 24 серпня 2023 року.

Суддя: Олександр Георгійович ЄФТЕНЬЄВ