Постанова

від 22.08.2023 по справі 175/2469/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6267/23 Справа № 175/2469/22 Суддя у 1-й інстанції - Журавель Т. С. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Драгомерецької А.О.

розглянувши у відкритому судовому в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від20квітня 2023рокута апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката СмагінаВіталія Георгійовичана додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради про визнання місця проживання дитини і стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, про визнання місця проживання дитини та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_2 через свого представника звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що він з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільних дітей: повнолітню доньку ОСОБА_3 та малолітнього сина ОСОБА_4 . Сімейні відносини між сторонами були припинені в2021 році. З моменту окремого проживання сторін, відповідачка не бере участі у матеріальному утриманні дітей. Що стосується місця проживання малолітнього сина, сторонами спільної згоди не досягнуто. При цьому сама дитина бажає проживати з батьком, оскільки відповідачка майже ніколи не знаходиться вдома. Також відповідачка чинить перешкоди щодо реалізації права сина на відпочинок, відмовляючись надати нотаріальну згоду на його виїзд у супроводі батька за межі України.

Просив визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком та стягнути з ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн. щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою, яку обґрунтовувала тим, що шлюб між сторонами розірвано 25 серпня 2021 року. Малолітній син повністю знаходиться на її утриманні. Крім того, зазначила, що вона сприяє його розвитку та навчанню, а батько постійно стверджував, що у дитини немає здібностей до музики, дратівливо ставився до того, що дитину треба відвозити на заняття, хоча хлопчик брав участь у міжнародних конкурсах та отримував нагороди. Також стан здоров`я дитини за період літа-осені 2021 року погіршився, оскільки батько не забезпечував повноцінне харчування дитині. ОСОБА_1 вважає, що дитині буде краще жити з нею, оскільки вона має вищу медичну, педагогічну та отримує вищу психологічну освіту, що може позитивно вплинути на розвиток дитини.

Просила визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 з матір`ю та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі частини від усіх видів доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено: визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 ; стягнуто з ОСОБА_1 на його користь, аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн., починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття; допущено негайне виконання рішення у межах платежу за один місяць.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 10000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , стягнути з позивача судові витрати. В обґрунтування посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального права і процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність спору між сторонами з приводу місця проживання дитини, оскільки за усною домовленістю син проживає з тим із батьків, з ким забажає та стільки скільки він хоче в залежності від обставин. Вважає, що підставою для такого позову не можуть бути вказані ОСОБА_2 обставини щодо чинення нею перешкод для відпочинку сина за кордоном. Також наголошує, що батько не має постійного місця проживання на відміну від неї і дитина не завжди має вільний доступ до особистих речей, які знаходяться у батьковому помешканні.

Просить критично поставитись до висновку органу опіки та піклування щодо доцільності проживання їх спільної дитини разом із батьком через його необґрунтованість. Вважає, що висновок відображає тільки бажання дитини, а не його інтереси, оскільки з боку батька допускались зафіксовані випадки домашнього насильства, батько приймає спірні рішення про відрахування дитини із закладів позашкільного навчання, в яких дитина має успіхи, під час перебування у батька дитиною було здійснено крадіжку, його результати навчання та стан здоров`я погіршувались. Також наголошувала, що висловлене дитиною бажання проживати разом з батьком є результатом психологічного впливу з боку позивача та на поверхневості висновків викладених у довідці №4 від 01.02.2023 року про психологічне діагностування.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 55500 грн. В обґрунтування посилається на те , що ОСОБА_2 підтверджено відповідними доказами обсяг наданих йому послуг та виконаних робіт адвоката, а також їх вартість. Відповідно до норм чинного процесуального законодавства стягненню підлягають усі витрати на правничу допомогу незалежно від факту оплати, а обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання, а відповідачем не було доведено не співмірність заявлених витрат зі справою. Вважає, що суд першої інстанції неправомірно не врахував такі види правової допомоги як формування, роздруківка та відправлення процесуальних документів, прибуття до суду, відділень пошти та очікування, оскільки вони не являють собою формальні дії, а є складовими правничої допомоги.

Від представника ОСОБА_2 адвоката Смагіна В.Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване. Зокрема зазначає, що в рамках розгляду зазначеної справи не встановлювався факт усної домовленості сторін щодо місця проживання дитини. Спір щодо місця проживання спільного сина набув актуальності та гостроти з травня 2022 року в результаті дії ОСОБА_1 (перешкоди у спілкуванні, відмова надання згоди на виїзд для оздоровлення за кордон). Наголошує на процесуальній правомірності відмови суду першої інстанції відповідачу у задоволенні клопотання щодо проведення комплексної психологічної експертизи, оскільки останнє було заявлено на стадії розгляду справи по суті. Вважає, що суд першої інстанції правомірно, враховуючи інтереси дитини, дослухався до її думки та висновків відповідних органів щодо доцільності проживання дитини саме разом з батьком.

В судове засідання з`явились ОСОБА_2 та його представник адвокат Смагін В.Г., та ОСОБА_1 ..

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визначення місця проживання дитини разом із позивачем суд першої інстанції враховуючи думку дитини виходив із того, що проживання із батьком буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме його повноцінному вихованню та розвитку. а також зауважив на відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з батьком.

Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.05.2001 року по 25.08.2021 року.

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_4 навчається у КЗО «Спеціалізованої багатопрофільної школи №23 з поглибленим вивченням англійської мови» ДМР у 6-В класі, про що зазначено у акті обстеження умов проживання ОСОБА_4 від 22.02.2022 року.

Згідно довідки від 02.02.2021 року за №01/21, ОСОБА_4 отримує інформаційно-консультаційні послуги в сфері освіти з англійської мови у фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 . У процесі отримання послуг не дотримується дисципліни, не фокусується на отриманні інформації та відволікається на гаджети під час консультації.

Відповідно до довідки від 24.10.2022 року №94, виданої в.о. директора «Дніпровської дитячої музичної школи №12», ОСОБА_4 01.09.2017 року вступив в Міський комунальний заклад культури «Дніпровська дитяча музична школа №12» у клас «Скрипка». ОСОБА_1 особисто приводила дитину в школу, контролювала виконання домашніх завдань, проявляла зацікавленість в його навчанні. 01.12.2021 року ОСОБА_2 написав заяву про відрахування сина ОСОБА_4 зі школи за сімейними обставинами. На теперішній час дитина в музичній школі не навчається.

Згідно довідки від 31.01.2023 року, виданої директором Комунального позашкільного навчального закладу «Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з бадмінтону імені К.В. Вавілова», ОСОБА_4 був вихованцем школи з 2019 по 2021 роки. Мав спортивний розряд ІІ юнацький. Його мати була зацікавлена успіхами сина, привозила його на тренування та чекала до закінчення занять.

Як вбачається з залікової класифікаційної книжки спортсмена, ОСОБА_4 має ІІІ спортивний розряд з шахів. 22-25.12.2018 року брав участь у турнірі з шахів, а 27-30.05.2019 року у відкритому чемпіонаті школи шахів.

ОСОБА_4 у 2021 році нагороджений дипломами за номінації в образотворчому мистецтві, за неодноразові досягнення вокальної та хорової майстерності у Дніпровській дитячі музичній школі №1, які наявні в матеріалах справи.

Згідно консультаційного висновку спеціаліста від 04.08.2020 року ОСОБА_4 перебуває на обліку у лікаря-невролога.

Відповідно до висновку за результатами експериментально-психологічного обстеження ОСОБА_4 від 29.03.2021 року, на перший план виступає формування особистості за тривожним типом з проявом ірраціональних поведінкових реакцій на стресові ситуації. Самооцінка нестійка, занижено на рівні невпевненості в собі. Соціальна адоптація сповільнена, на фоні отримання психологічно-травмуючого досвіду.

Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_4 за адресою:

АДРЕСА_1 від 22.02.2022 року, за вищевказаною адресою мешкають: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 . Під час спілкування з членами комісії ОСОБА_4 поводився урівноваженого, ввічливо, проте при спілкуванні з матір`ю проявляв надмірну збудженість та агресію, категорично відмовився від спільного проживання з матір`ю та віддав перевагу проживанню спільно з батьком.

Відповідно до листа від 16.05.2022 року №0-2/0-1/09-22 у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 16.02.2022 року, адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради повідомила, що під час спілкування з членами комісії дитина поводилася врівноважено, ввічливо, проте коли в кімнату зайшла мати, намагався спровокувати конфлікт з нею, поводився збуджено, агресивно по відношенню до матері.

Згідно витягу з протоколу №3 засідання комісії з питань захисту прав дитини адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради від 11.05.2022 року, комісія з питань захисту прав дитини дійшла висновку та вирішила відмовити ОСОБА_1 у визначенні місця проживання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею.

Згідно довідки від 01.02.2023 року №4, виданої КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги», ОСОБА_2 звернувся до центру для проведення психологічного діагностування психоемоційного стану його та його сина ОСОБА_4 , визначення батьківського потенціалу батька, ставлення дитини до обох батьків з метою визначення місця проживання дитини. Психологічне діагностування проводили психологи ОСОБА_9 та соціальний психолог ОСОБА_10 . Центром була проведена наступна соціально-психологічна робота: діагностичне інтерв`ю, психологічне діагностування батька ОСОБА_2 , психологічне діагностування психоемоційного стану ОСОБА_4 . За результатами діагностування були надані такі рекомендації: дитина повинна перебувати в режимі емоційної стабільності та в безпечному середовищі, неприпустиме насильницьке переміщення дитини в негармонійне для неї середовище; при вирішенні питання щодо місця проживання дитини, врахувати побажання дитини на даний час, а саме проживати з батьком, а з матір`ю - зустрічатися.

У відповідності до висновку Дніпровської міської ради адміністрації Соборного району від 09.03.2023 року №5/6-12 про визначення місця проживання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 проживає з батьком за своїм бажанням, у зв`язку з чим вважають за доцільне визначити місце проживання дитини з батьком ОСОБА_2 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_2 має у приватній власності квартиру, загальною площею 57,1 кв.м., яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 .

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство тазабезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Такевизначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несутьвідповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природнихздібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини(частина друга статті 160 СК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати інтереси батьків.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Такий правовий висновок міститься і постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі

№ 377/128/18 вказано, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згодадитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Суб`єктивне праводитини бути почутою є важливою цінністю та одним із головних принципів Конвенції про права дитини.

Слід також брати до уваги, що мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов`язані сприяти їхньому спілкуванню (частина третя статті 259 СК України).

Зі слів батьків малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після припинення шлюбних відносин проживав то з батьком, то з матір`ю в залежності від їх сімейних обставин. На момент зверення до суду у сторін склалися неприязні стосунки у зв`язку із виникненням спору про місце проживання ОСОБА_11 .

Судом першої інстанції при визначенні місця проживання дитини правильно враховано бажання дитини проживати з батьком, який займається його вихованням. Дитина відвідує навчальні заклади, має відповідні соціальні контакти та висловлює переконливе бажання залишитись проживати разом із батьком. Іллія в категоричній формі зазначив, що хоче проживати саме з батьком, посилаючись на неспокійний емоційний стан у присутності матері та наявність побутових конфліктів з матір`ю.

Урахувавши тривалість проживання дитини з батьком, усвідомлене і однозначне бажання дитини, якій на момент заслуховування судом думки було майже 13 років, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав саме в інтересах дитини для визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_2 .

Колегія суддів зазначає, що визначення місця проживання ОСОБА_12 з батьком не повинно негативно впливати на його взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, що мають усвідомлювати обидва з батьків, спір між якими вирішено судом. При істотній зміні обставин сторони мають право ініціювати визначення іншого порядку фізичної опіки щодо дитини.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_2 з приводу незаконності зменшення стягнутих з ОСОБА_1 судових витрат у вигляді правової допомоги, стягнутих додатковим рішенням від 16 травня 2023 року слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 2ст. 141 ЦПК Українивитрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 уклав з Адвокатським Бюром «Віталія Смагіна» договір про надання правничої (правової) допомоги № 1 від 15.08.2022 року. На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано акт про надання правничої допомоги від 31.08.2022 року; розрахунк витрат на правничу допомогу; акт про надання правничої допомоги від 24.04.2023 року.

Судом встановлено, що згідно п. 1.2 вищевказаного договору, правнича (правова) допомога за цим договором включає в себе: надання правової інформації, консультацій і роз?яснень з правових питань, правовий супровід діяльності клієнта; складення заяв, скарг, претензій, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів клієнта, який знаходиться в статусі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги клієнту, який знаходиться в статусі свідка, у кримінальному провадженні; представництво інтересів клієнта під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов?язків клієнта, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; інші види правничої (правової) допомоги, що не заборонені законом.

Відповідно до п. 4.1 договору, за одну годину надання правничої (правової) допомоги клієнт зобов`язаний виплачувати виконавцю гонорар (винагороду) із розрахунку 1500 грн. Гонорар (винагорода) за участь у судовому засіданні ( з урахуванням часу на прибуття до суду та очікування) розраховується по кожному засіданню окремо та не може становити менше розміру однієї години надання правничої (правової) допомоги. У випадку відкладення засідання на іншу дату не з вини виконавця, такий гонорар підлягає сплаті клієнтом у повному обсязі.

Згідно акту наданих послуг до договору про надання правничої (правової) допомоги від 31.08.2022 року, складеного ОСОБА_2 та адвокатським Бюро «Віталія Смагіна» адвокатом надано клієнту правничу (правову) допомогу, а саме: аналіз (вивчення пояснень та документів щодо спору; надання правової інформації, консультація та роз`яснення щодо вирішення спору у досудовому та у судовому порядках; складання, формування позовної заяви з додатками, завірення копій документів. Сума наданої правничої (правової) допомоги складає 18000 грн.

Відповідно до акту про надання правничої допомоги від 24.04.2023 року, надано наступну правничу (правову) допомогу: відправлення позовної заяви з додатками сторонам по справі 0,4 години вартістю 600 гри; складання заяви про уточнення позовних вимог - 0,2 години - 300 грн; складання, формування, роздруківка заяви про приєднання доказів до матеріалів справи від 17.10.2022 року - 0.2 години - 300 грн, аналіз, вивчення відзиву на позов - 3 години, вартістю 4500,00 грн; надання правової інформації, консультації та роз?яснення щодо обгрунтованості відзиву на позов - 1 година вартістю 1500,00 грн; складання, формування, роздруківка відповіді на відзив з додатками, виготовлення та завірення копій документів - 2 години вартістю 3000,00 грн; відправлення відповіді на відзив з додатками сторонам по справі - 0,4 години вартістю 600,00 грн; складання заперечень проти клопотання відповідачки про витребування доказів - 0.3 години вартістю 450,00 грн; складання клопотання про виклик свідків - 0.2 години вартістю 300,00 грн; складання заяви про проведення засідання без участі позивача - 0.1 години - 150,00 грн; аналіз вивчення зустрічного позову - 4 години вартістю 6000,00 грн; складання, формування, роздруківка відзиву на зустрічний позов - 1 година - 1500,00 грн; підготовка до участі в судових засіданнях: 19.10.2022 року, 22.11.2022 року, 13.12.2022 року, 02.02.2023 року по 1500,00 грн; 15.03.2023 року - 2 години - 3000,00 грн та 20.04.2023 року - 5 годин - 7500,00 грн. Сума наданої правничої допомоги складає 36750,00.

Загальна сума наданої правничої (правової) допомоги згідно поданих актів надання правничої (правової) допомоги складає 54750 грн. При цьому, згідно заяви про ухвалення додаткового рішення, представник позивача просить стягнути витрати у розмірі 55000 грн.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження витрат на правову допомогу у розмірі, зазначеному позивачем.

Зменшуючи розмір доведених витрат на правову допомогу суд першої інстанції враховуючи клопотання ОСОБА_1 , складність справи та обсяг наданих послуг, керувався тим, що заявлена сума є завищеною та підлягає зменшенню до 10000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими вимновками суду з огляду на наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

-представництво інтересівфізичних іюридичних осібу судахпід часздійснення цивільного,господарського,адміністративного таконституційного судочинства,а такожв іншихдержавних органах,перед фізичнимита юридичнимиособами

Таким чином, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Таким чином,з урахуваннямфактичного обсягунаданих адвокатомСмагіним В.Г.юридичних послуг,відповідності сумипонесених витраткритеріям реальностіі розумності колегіясуддів вважає,що судомпершої інстанціїправильно стягнутоз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати напрофесійну правничудопомогу,понесені усуді першоїінстанції урозмірі 10000грн.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційних скарг і скасування судових рішень з ухваленням нових немає.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а судових рішень без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.

Керуючись ст. ст.368, 375, 381,382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 адвоката СмагінаВіталія Георгійовичазалишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2023 року та додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 серпня 2023 року.

Судді: