Ухвала

від 22.05.2019 по справі 308/1581/18

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1581/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2019 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 ,при секретарі ОСОБА_2 ,за участіпредставникавласника майнаУжгородської міськоїради ОСОБА_3 ,представника ТОВ«Ремонсервіс 4»- ОСОБА_4 ,розглянувшиу відкритомусудовому засіданніклопотання слідчогоу кримінальномупровадженні №42018071030000007старшогослідчого вОВССУГУНП вЗакарпатськіобластімайора поліції ОСОБА_5 ,запогодженнямзаступника начальникавідділупрокуратуриЗакарпатської області ОСОБА_6 про арештмайна, -

в с т а н о в и в:

Старшийслідчий вОВС СУГУНП вЗакарпатські областімайор поліції ОСОБА_5 за погодженням з прокурором звернувся до слідчого суддіз клопотанням про накладення арешту на майно.

В обгрунтуваннявимог клопотанняпосилаєтьсяна те,щовході перевірки стану дотримання вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності», методичних рекомендації з питань організації конкурсу щодо передачі в оренду чи концесію об`єктів водо-, теплопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, та укладання відповідних договорів, затверджених, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від

03.04.2012 № 150 та наказу Міністерства статистики України від 17 серпня 1995 року N 213 «Про розробку паливно-енергетичного балансу України за 1995 рік» встановлено факт можливої незаконної приватизації об`єктів цілісного майнового комплексу Ужгородського підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго», що перебуває в стані припинення за судовим рішенням про банкрутство.

Зокрема, згідно прийнятого рішення Ужгородської міської ради за №865 від 16.11.2017 «Про зміни та доповнення до рішення II сесії міської ради 7 скликання від 21.04.2016 №178» Ужгородська міська рада доповнила програму приватизації об`єктів комунальної власності міста Ужгорода на 2016-2018 роки, серед переліку яких, міститься комплекс будівель загальною площею 1644,1 кв. м. по вулиці Легоцького, 64 б та будівля котельні площею 356,4 кв. м. по вулиці Легоцького, 64 а.

Разом з тим, опрацюванням матеріалів інвентарних справ отриманих в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що дані об`єкти є складовою цілісного майнового комплексу Ужгородського підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго», що перебуває в стадії банкрутства, на підставі Ухвали Господарського суду Закарпатської області за №5/219-6-10-8-к від 25.12.2002, і на яке арбітражним керуючим накладено арешт на заборону відчуження від 04.01.2003.

Більше того, зіставленням площі об`єктів, що підлягають приватизації за відповідним рішенням ради встановлено розбіжності у бік її зменшення, а саме комплекс будівель, що зареєстровані по вулиці Легоцького, 64 б складає 1689,2 кв.м., з яких в той час коли за рішенням передбачено 1644,1 кв.м., а будівля котельні складає 394,5, з яких котельня 356,4 кв.м і димова труба до неї 38,1 кв.м., в той час коли за рішення ради загальна площа складає лише 356,4 кв.м.

Слідчий також зазначає, що досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що у провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває провадження про банкрутство Комунального підприємства «Ужгородтеплокомуненерго», справа №5/219-6- 10-8-к.

Вивченням наявних у відкритому доступі рішень Господарського суду Закарпатської області в системі у вказаній вище справі, встановлено наступне:

28 вересня 2006 року постановою Господарського суду Закарпатської області у справі №5/219-6-10-8-К було прийнято рішення про визнання КП «Ужгородтеплокомуненерго» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

17 січня 2007 року постановою Вищого господарського суду України вищевказану постанову Господарського суду Закарпатської області було скасовано, тобто рішення про початок ліквідаційної процедури скасовано.

Рішення, яке набрало законної сили, про початок процедури ліквідації КГ1 «Ужгородтеплокомуненерго» прийнято лише 30 листопада 2017 року, до вказаного періоду комунальне підприємство проходило процедуру відновлення платоспроможності боржника, а тому на все майно, яке було у власності підприємства та перебувало у господарському віданні або розпорядженні, зокрема комунальне майно територіальної громади, діяли заборони, так як, вказане майно відносилось до ліквідаційної маси, що у відповідності до ст.42 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» повинно було передатись до територіальної громади лише після початку процедури ліквідації боржника.

Враховуючи вищевказане, невстановлені на даний час особи та посадові особи Ужгородської міської ради та її виконавчих органів, зокрема Департаменту міського господарства, здійснили ряд неправомірних дій, щодо державної реєстрації права власності на об`єкти комунальної власності Територіальної громади міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради на вказані об`єкти, та в подальшому передали їх в оренду третім особам, з метою подальшої приватизації.

11.05.2018 року згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень згідно якого будівля котельні літ. А та підвищувальна станція літ. Б за адресою м. Ужгород, вул. Легоцького, 64а було відчуджено ТОВ «РЕМОНСЕРВІС-4».

Крім того, 10.01.2018 року було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень згідно якого комплекс будівель за адресою м. Ужгород, вул. Легоцького, 646 було відчуджено ТОВ «РЕМОНСЕРВІС-4».

Приймаючи до уваги викладене та те , що не вжиттязаходів щодоорганізації заборонирозпорядження земельноюділянкою заадресою м.Ужгород,вул.Легоцького,64ата 646,призведе допорушення вимогзаконодавства тасприятиме вчиненнюнових злочинівпосадовими особамиУжгородської міськоїради танезаконного їївідчудженн,слідчий проситьсуд накластиарешт увигляді заборони на розпорядження та користування земельною ділянкою за адресою м. Ужгород вул. Легоцького буд. №64а та №646, що на праві комунальної власності належить територіальній громаді м. Ужгород в особі Ужгородської міської ради.

В судове засідання слідчий не зявився, будучи належним чином повідомлений про дату час і місце розгляду клопотання.

Представника власника майна Ужгородської міської ради ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, пояснив, що земельні ділянки, що знаходяться за адресою м. Ужгород, вул. Легоцького, 64а та 64 б, належать до комунальної власності територіальній громаді м. Ужгорода, у них відсутній кадастровий номер, кримінальне провадження в рамках якого слідчий просить накласти арешт на земельні ділянки порушена щодо недостовірних відомостей у приватизаційних документах щодо оренди та подальшої приватизації комплексу саме будівель по АДРЕСА_1 та будівлі котельні площею по вул. Легоцького, 64 «а», а не земельних ділянок. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Представника ТОВ «Ремонсервіс 4» - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечила та просила у його задоволенні відмовити.

Заслухавши представника власника майна Ужгородської міської ради ОСОБА_3 , представника ТОВ «Ремонсервіс 4» - ОСОБА_4 ,перевірившидокази, якимиобґрунтовується клопотання,слідчий суддя приходитьдо наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.100КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170-174 цього Кодексу.

Відповідно до ст.131КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.

Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст.26КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно ч.2 ст.167КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів ( в тому числі цінних паперів , грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.

Згідно положень ч.2 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання проарешт майнаслідчий суддя,судповиненвраховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні(якщо арештмайнанакладаєтьсяу випадку,передбаченому пунктом 1частинидругоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявністьобґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінальногоправопорушення або суспільно небезпечногодіяння,щопідпадаєпід ознаки діяння,передбаченого закономУкраїни про кримінальнувідповідальність(якщо арешт майнанакладаєтьсяу випадках, передбаченихпунктами 3, 4частинидругої статті 170 цього Кодексу);3-1) можливість спеціальноїконфіскації майна(якщо арештмайна накладається увипадку, передбаченому пунктом 2частини другоїстатті170 цього Кодексу);4) розміршкоди, завданої кримінальним правопорушенням,неправомірноївигоди,яка отримана юридичною особою(якщо арешт майна накладається у випадку,передбаченомупунктом4частини другої статті170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеженняправавласності завданнямкримінального провадження;6)наслідки арешту майна дляпідозрюваного,обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.10 ст.170КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або убезготівковійформі,в томучислікоштита цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганніу банках абоіншихфінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові,корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст.170КПК України визначено, що заборона або обмеженнякористування,розпорядженнямайном можуть бути застосовані лише у разі,коли існують обставини, якіпідтверджують,щоїх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати,знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ст.173КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст.132КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенціїзправлюдини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Слідчим суддею встановлено, що слідчимвідділом ОВС СУГУНП вЗакарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 09.02.2018 року внесені до ЄРДР за № 42018071030000007, попередня правова кваліфікація ч.1 ст. 233 КК України, а саме, щодо внесення службовими особами Ужгородської міської ради недостовірних відомостей у приватизаційні документи щодо оренди та подальшої приватизації комплексу будівель, по АДРЕСА_1 та будівлі котельні площею по вулиці Легоцького, 64 «а», що є складовою цілісного майнового комплексу Ужгородського підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго», що перебуває в процесу припинення за судовим рішенням про банкруцтво.

11.05.2018 року згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень згідно якого будівля котельні літ. А та підвищувальна станція літ. Б за адресою м. Ужгород, вул. Легоцького, 64а було відчуджено ТОВ «РЕМОНСЕРВІС-4».

Крім того, 10.01.2018 року було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень згідно якого комплекс будівель за адресою м. Ужгород, вул. Легоцького, 646 було відчуджено ТОВ «РЕМОНСЕРВІС-4».

Однак, як встановлено судом, земельні ділянки за адресою м. Ужгород вул. Легоцького буд. №64а та №646, не перебувають у власності ТОВ «РЕМОНСЕРВІС-4», а належать на праві комунальної власності територіальній громаді м. Ужгород в особі Ужгородської міської ради.

КПК України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Отже достатніх доказів для застосування підстав для арешту майна визначених в п.1 ч.2 ст.170КПК України не надано.

Аналізуючи наведені вимоги закону, слідчий суддя переконаний, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст.98КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Проте, постанова про визнання речовим доказом земельних ділянок на які посилається слідчий в своєму клопотанні, у яких відсутні кадастрові номери, в доданих до клопотання матеріалах не міститься та в судовому засіданні слідчим не долучена.

Вважаючи вище наведене слідчий суддя вважає, що клопотання є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до ч.3 ст.173КПК України відмова у задоволенні клопотання або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна.

Керуючись ст.ст. 170-173, 372, 395КПК України, слідчий суддя,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання старшого слідчогов ОВССУ ГУНПв Закарпатськіобласті майораполіції ОСОБА_5 ,за погодженнямзаступника начальникавідділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_6 про арештмайна шляхом заборони на розпорядження та користування земельною ділянкою за адресою м. Ужгород, вул. Легоцького, буд № 64 а та 64 б відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали буде складено і проголошено 27 травня 2019 року о 08 год. 50 хв.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1