Ухвала

від 27.03.2018 по справі 308/1581/18

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1581/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 розглянувши клопотання прокурора у кримінальному провадженні №42018071030000007 прокурора Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор у кримінальному провадженні №42018071030000007 прокурор Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням про накладення арешту на майно.

В обґрунтування клопотання слідчий вказує на те, що досудовим розслідуванням в ході перевірки стану дотримання вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності», методичних рекомендації з питань організації конкурсу щодо передачі в оренду чи концесію об`єктів водо-, теплопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, та укладання відповідних договорів, затверджених, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.04.2012 № 150 та наказу Міністерства статистики України від 17 серпня 1995 року N 213 «Про розробку паливно-енергетичного балансу України за 1995 рік» встановлено факт можливої незаконної приватизації об`єктів цілісного майнового комплексу Ужгородського підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго», що перебуває в стані припинення за судовим рішенням про банкрутство.

Зокрема, згідно прийнятого рішення Ужгородської міської ради за №865 від 16.11.2017 «Про зміни та доповнення до рішення ІІ сесії міської ради 7 скликання від 21.04.2016 №178» Ужгородська міська рада доповнила програму приватизації об`єктів комунальної власності міста Ужгорода на 2016-2018 роки, серед переліку яких, міститься комплекс будівель загальною площею 1644,1 кв. м. по вулиці Легоцького, 64 б та будівля котельні площею 356,4 кв. м. по вулиці Легоцького, 64 а.

Разом з тим, опрацюванням матеріалів інвентарних справ отриманих в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що дані об`єкти є складовою цілісного майнового комплексу Ужгородського підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго», що перебуває в стадії банкрутства, на підставі Ухвали Господарського суду Закарпатської області за №5/219-6-10-8-к від 25.12.2002, і на яке арбітражним керуючим накладено арешт на заборону відчуження від 04.01.2003.

Більше того, зіставленням площі об`єктів, що підлягають приватизації за відповідним рішенням ради встановлено розбіжності у бік її зменшення, а саме комплекс будівель, що зареєстровані по АДРЕСА_1 складає 1689,2 кв.м., з яких в той час коли за рішенням передбачено 1644,1 кв.м., а будівля котельні складає 394,5, з яких котельня 356,4 кв.м і димова труба до неї 38,1 кв.м., в той час коли за рішення ради загальна площа складає лише 356,4 кв.м.

Крім того, за приписами частини 6 статті 1 Закону України Про оренду державного та комунального майна» визначено, що відносини оренди об`єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності"

Відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності" поняття "об`єкти централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення" включає майнові комплекси структурних підрозділів підприємств, які є достатніми для самостійного здійснення господарської діяльності у сферах водопостачання, водовідведення та надання послуг, пов`язаних з постачанням споживачам тепла.

Частиною другою статті 191 Цивільного кодексу України визначено, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності" майно, що входить до складу об`єкта централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, визначається договором.

За частиною другою статті 6 вищевказаного Закону зазначено, що організаційно-технічна підготовка об`єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, до передачі в оренду чи концесію включає у тому числі проведення інвентаризації основних засобів і товарно-матеріальних цінностей у складі такого об`єкта а також виділення земельної ділянки, закріпленої за об`єктом, у натурі (на місцевості).

Натомість опрацюванням публічної кадастрової карти встановлено, що жодних даних за адресою розташування відчужених об`єктів, жодних земельних ділянок сформовано не було.

Таким чином прокурор вважає, що службовими особами Ужгородської міської ради умисно приховано той факт, що об`єкти нерухомості є складовою частиною цілісного майнового комплексу Ужгородського підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго», що перебуває в стадії банкрутства, що призвело до порушення прав кредиторів, збитки яких повинні погашатись за рахунок вищевказаного майна, та більше того відсутність сформованої земельної ділянки при вирішенні питання щодо оцінки майна, призвело до заниження його вартості на різницю вартості земельної ділянки, що повинна складати одне ціле з майновим комплексом будівель на підставі статті 191 Цивільного кодексу України, а різниця між дійсною площею об`єктів нерухомості вказує на підробку документів, що також вплинуло на дійсну вартість майна.

12 лютого 2018 року в порядку ст. 93 КПК України було направлено вимогу № 01-99/1356вих18 до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, про надання належним чином завірених копій документів щодо передачі в оренду та подальшої приватизації комплексу будівель по вулиці Легоцького, 64 «б» та будівлі котельні по вулиці Легоцького, 64 «а».

14 лютого 2018 року у відповідь на вище вказану вимогу Департаментом міського господарства було направлено лист про відмову у наданні документів щодо приватизації комплексу будівель по вулиці Легоцького, 64 «б» та будівлі котельні по вулиці Легоцького, 64 «а».

Наведене свідчить, про умисне приховування документації щодо неправомірної приватизації вказаних об`єктів цілісного майнового комплексу будівель, а також про неправомірні дії посадових осіб Ужгородської міської ради та її виконавчих органів, зокрема Департаменту міського господарства, щодо приватизації вказаних об`єктів.

10.01.2018 року згідно з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було укладеного договір купівлі продажу, нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу, на підставі якого комплекс будівель за адресою м. Ужгород, вул. Легоцького, 64б був відчужений на користь третьої особи ТОВ «РЕМОНТСЕРВІС-4».

Варто зазначити, що досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що у провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває провадження про банкрутство Комунального підприємства «Ужгородтеплокомуненерго», справа №5/219-6-10-8-К.

Вивченням наявних у відкритому доступі рішень Господарського суду Закарпатської області в системі у вказаній вище справі, встановлено наступне:

28 вересня 2006 року постановою Господарського суду Закарпатської області у справі №5/219-6-10-8-К було прийнято рішення про визнання КП «Ужгородтеплокомуненерго» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

17 січня 2007 року постановою Вищого господарського суду України вищевказану постанову Господарського суду Закарпатської області було скасовано, тобто рішення про початок ліквідаційної процедури скасовано.

Рішення, яке набрало законної сили, про початок процедури ліквідації КП «Ужгородтеплокомуненерго» прийнято лише 30 листопада 2017 року, до вказаного періоду комунальне підприємство проходило процедуру відновлення платоспроможності боржника, а тому на все майно, яке було у власності підприємства та перебувало у господарському віданні або розпорядженні, зокрема комунальне майно територіальної громади, діяли заборони, так як, вказане майно відносилось до ліквідаційної маси, що у відповідності до ст.42 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» повинно було передатись до територіальної громади лише після початку процедури ліквідації боржника.

Вивченням матеріалів кримінального провадження, чинного законодавства України та законодавства, яке діяло в період процедури відновлення платоспроможності боржника - КП «Ужгородтеплокомуненерго», у сторони обвинувачення наявні обґрунтовані факти незаконних дій посадових осіб Ужгородської міської ради та її виконавчих органів, зокрема Департаменту міського господарства та інших осіб, щодо майна КП «Ужгородтеплокомуненерго».

Вказане також підтверджується договором зберігання від 28 вересня 2006 року укладеного між Ліквідатором КП «Ужгородтеплокомуненерго» та КП «Ужтепло», КП «Хімчистка», згідно з яким після прийняття рішення Господарським судом Закарпатської області про ліквідацію, вказане майно було передано для зберігання, але після скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 28 вересня 2006 року, не було повернуто, для подальшого проведення процедури відновлення платоспроможності боржника.

Відповідно в подальшому посадовими особами Ужгородської міської ради та її виконавчих органів, зокрема Департамента міського господарства, було проведено незаконні дії з реєстрації вказаного майно майна та подальшому передано в оренду з метою подальшого продажу на користь третіх осіб.

Враховуючи вищевказане, невстановлені на даний час особи та посадові особи Ужгородської міської ради та її виконавчих органів, зокрема Департаменту міського господарства, здійснили ряд неправомірних дій, щодо державної реєстрації права власності на об`єкти комунальної власності Територіальної громади міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради на вказані об`єкти, та в подальшому передали їх в оренду третім особам, з метою подальшої приватизації.

У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу

Вказане вище відносить данні майнові комплекси до об`єктів кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом та отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто об`єктів передбачених ст. 98 КПК України, та у відповідності до ч.3 ст. 170 КПК України дає достатні підстави для накладення арешту на майнові комплекси за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

У відповідності до ч. 2 п. 1 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, а тому прокурор у клопотанні просить накласти арешт на зазначене нерухоме майно.

З огляду на викладене, враховуючи, що нерухоме майно містить ознаки передбачені ч. 1 ст. 98 КПК, з метою запобігання можливості відчуження, руйнування та інших дій, які перешкоджатимуть кримінальному провадженню, виникла необхідність у зверненні до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, оскільки за його допомогою може бути виконане завдання досудового розслідування, наявність обґрунтованих ризиків відчуження майна третім особам, їх подальше руйнування, пошкодження або знищення з метою перешкоджання подальшому проведенню їх експертному дослідженню та встановленню інших обставин кримінального правопорушення або настання інших наслідків, можуть перешкодити кримінальному провадженню, тому прокурор просить накласти арешт на майно.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Від прокурора надійшло клопотання про розгляд клопотання про накладення арешту на майно без його участі. Клопотання підтримує в повному обсязі, просить його задовільнити.

Власник , фактичний володілець майна в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується даними листа прокурора Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_4 .

Згідно ч.1 ст. 172 КПК України неприбуття осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що Ужгородським ВП ГУНП в Зкарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018071030000007 від 09.02.2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 233 КК України.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 117025366 від 14.03.2018 року об`єкт нерухомості, розташований за адресою: м. Ужгород, вул. Легоцького, будинок 64б належить на праві приватної власності ТОВ «РЕМОНТСЕРВІС-4» на підставі договору купівлі - продажу.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 117025277 від 14.03.2018 року об`єкт нерухомості, розташований за адресою: м. Ужгород, вул. Легоцького, будинок 64а належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Ужгород в особі Ужгородської міської ради .

Відповідно дост.131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів забезпеченнякримінальногопровадження являється арешт майна.

Згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Таким чином, арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів (в тому числі цінних паперів, грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Під час розгляду клопотання знайшло своє підтвердження, що нерухоме майно має значення речових доказів у кримінальному проваджені №42018071030000007 та відповідають критеріям, зазначеним уст.98КПК України. Окрім того було об`єктом кримінально протиправних дій.

На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України прокурор у клопотанні довів слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речових доказів та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України, незастосування арешту майна може призвести до його знищення, відчуження або настання інших наслідків, які можуть перешкодитидосудовому розслідуванню, враховуючи правову підставу для арешту майна та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, розуміючи, що арешт вказаного майна не призведе до зупинення та надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини та положення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, при цьому позбавлення цього права відбувається в суворому додержанні як національного, так і міжнародного законів, щоб не призводити до свавілля з боку правоохоронних органів на втручання в право власності, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному №42018071030000007 прокурора Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, а саме:

на комплекс будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1246656221101, а саме:

- котельня А, загальна площа 1254,8;

- майстерня Б, загальна площа 131,8;

- водонасосна Г, загальна площа 59,2;

- склад солі Д; трансформаторна Е, навіс солі Ж, електроцех В, загальна площа 198,3;

- огорожа №1;

- димова труба І;

- споруди VIII,I,VI,VII;

що на праві власності належить ТОВ «РЕМОНТСЕРВІС-4», код ЄДРПОУ:31767822, країна реєстрації Україна, шляхом заборони розпорядження майном.

комплекс будівель, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вулиця Легоцького, будинок 64а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1066419421101, а саме:

- котельня А, площа 356,4;

- підвішувальна станція Б, площа 38,1;

- споруда І;

що на праві комунальної власності належить Територіальній громаді м.Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ:33868924, адреса: України, 88000, Закарпатська область, м.Ужгород, площа поштова, будинок 3, шляхом заборони використання та розпорядження майном.

В решті вимог клопотання відмовити.

Копію ухвали вручити прокурору, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її ухвалення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду Закарпатської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено і проголошено 02 квітня 2018 року о 09-50 годині.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1