Ухвала

від 23.08.2023 по справі 331/2879/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Провадження № 2-з/331/39/2023

Справа № 331/2879/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2023 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого-судді Скользнєвої Н.Г. розглянувши заяву Управління поліції охорони в Запорізькій області (місцезнаходження: 69118, м. Запоріжжя, бул. Водограйна, буд. № 3) про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Жовтневого районного суду перебуває справа за позовом Управління поліціїохоронивЗапорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 70157,73 грн., та судові витрати в розмірі 2 481,00 грн.

21 серпня 2023 року від Управління поліціїохоронивЗапорізькій області досуду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд в якості забезпечення позову накласти арешт на нежитлове приміщення підвалу літ.А1, загальною площею 50,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що забезпечення позову, запропонованим ним шляхом обумовлено необхідністю забезпечення цілей виконання майбутнього рішення, ухваленого судом по зазначеній справі, а також забезпеченням реальною можливістю захистити його порушені права. Додатково зазначає, що незабезпечення позову призведе до того, що належне відповідачу майно може бути перереєстроване та надалі продане з метою уникнення фактичного виконання рішення суду, що суттєво ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Вивчивши доводи заяви про забезпечення позову, матеріали справи, суд вважає заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст.149Цивільного процесуальногокодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст.150ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно із ч. 3 ст.151Цивільного процесуальногокодексу України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до положень ст.152Цивільного процесуальногокодексу України позов забезпечується накладенням арешту та майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або і інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст.152ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позов, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд відзначає, що відповідно до статей15,16 ЦК України,кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітисяяк передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Статтею 124 Конституції Українивизначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей14,153 ЦПК Українипоширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьоїстатті 151 ЦПК Українизабезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по сутіце обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-2552цс16 у постанові від 18 січня 2017 року, яка є обов`язковою для усіх суб`єктів правозастосування судів України.

У відповідності дост. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 доЄвропейської Конвенції з прав людинивстановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі"Пантелеєнко проти України"зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі"Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи"Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частинирішення КонституційногоСуду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з ч.3ст.150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Отже, за змістом вищезазначених норм закону, заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Отже, особи, які беруть участь у справі в цивільному процесі, при використанні механізму забезпечення позову повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Заявник в клопотанні про забезпечення позову також повинен зазначити відомості щодо наявності, найменування, місцезнаходження рухомого та нерухомого майна у відповідного учасника процесу, до якого заходи забезпечення позову будуть застосовані, а також доказів вартості такого майна.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно дост..319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власнику майна належать право володіння, користування та розпорядженням своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

Вивченням матеріалів, доданих позивачем до заяви про забезпечення позову, судом встановлено, що заявником не надано належних доказів на підтвердження права власності на нежитлове приміщення підвалу літ.А1, загальною площею 50,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . Крім того, заявником, не надано документів на підтвердження вартості майна, на яке він пропонує накласти арешт.

Окрім того, не надано достатніх доказів на підтвердження того, що неприйняття запропонованих заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Забезпечення позову у вищезазначений заявником спосіб не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та не відповідає інституту забезпечення позову в цивільному процесі.

З урахування викладених вимог законодавства, обсягу позовних вимог та наведених підстав, суд з метою недопущення порушення прав сторін у справі на справедливий і публічний розгляд справи або настання подій, наслідки яких будуть незворотними, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Управління поліціїохоронивЗапорізькій області про забезпечення позову у запропонований ним спосіб.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Управління поліціїохорони вЗапорізькій області(місцезнаходження:69118,м.Запоріжжя,бул.Водограйна,буд.№ 3) про забезпеченняпозову шляхомнакладення арешту на нежитловеприміщення підвалуліт.А1,загальною площею50,4кв.м.за адресою: АДРЕСА_1 ,що належить ОСОБА_1 , відмовити.

Повний текст ухвали складено 23 серпня 2023 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.

Суддя: Н.Г.Скользнєва