Постанова

від 22.08.2023 по справі 506/225/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5790/23

Справа № 506/225/17

Головуючий у першій інстанції Бурдинюк О.С.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Виходець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Дорогова Олексія Борисовича на ухвалу Красноокнянського районного суду Одеської області від 29 березня 2023 року,постановлену під головуванням судді Бурдинюк О.С., повний текст складено 31 березня 2023 року, у цивільній справі за скаргою акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на дії державного виконавця, особа, дії якої оскаржуються: заступник начальника відділу Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеської області Дорогов Олексій Борисович, боржник: ОСОБА_1 , Цеханівська асоціація фермерів «Тростянець», -

в с т а н о в и в:

У лютому 2023 року акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця, заступника начальника відділу Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеської області Дорогова О.Б.

В обґрунтування своєї скарги заявник зазначив, що рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2014 року у справі за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , Цеханівської асоціації фермерів «Тростянець» про звернення стягнення на предмет іпотеки, звернуто стягнення на будівлю зерноскладу та будівлю свиноферми,розташованих в с. Цеханівка Красноокнянського району, Одеської області, що належить ЦАФ «Тростянець», в рахунок погашення кредитної заборгованості на суму 487 203,55 грн. на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк».

На підставі вищевказаного рішення було видано виконавчий лист від 12 грудня 2014 року до ОСОБА_1 , Цеханівської асоціації фермерів «Тростянець» про звернення стягнення на предмет іпотеки, який було пред`явлено на примусове виконання до Подільського міжрайонного відділу ДВСГТУЮ (м. Одеса).

23 вересня 2017 року заступником начальника відділу Дороговим О.Б., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54747699 щодо боржника ЦАФ «Тростянець».

16 квітня 2018 року згідно протоколу № 327105 відбулися електронні торги, на яких реалізовано нежитлову будівлю (свиноферми) за № ВП 54747699.

Крім того, 16 квітня 2018 року згідно протоколу № 327106 проведення електронних торгів Державного підприємства «Сетам» реалізовано нежитлову будівлю (зерносклад) за № ВП 54747699.

Вказане виконавче провадження знаходилось в провадженні заступника начальника відділу Дорогова О.Б. 19 червня 2018 року ОСОБА_2 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 54747699 із поміткою: «Коштів від реалізації заставленого майна недостатньо для задоволення вимог стягувана. Перераховано 173 748.44 грн.».

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 21 червня 2017 року по справі № 506/225/17 за позовом АТ «Ощадбанк» про стягнення грошової суми з ОСОБА_1 позов задоволено. Стягнуто на користь АТ «Державний ощадний банк» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість у розмірі 495589,57 грн. та судових витрат у розмірі 7 433, 84 грн.

На підставі вищевказаного рішення у справі № 506/225/17 видано виконавчі листи від 02 серпня 2017 року про стягнення грошової суми з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» у розмірі 495 589,57 грн. та судових витрат у розмірі 7433, 84 грн., які було пред`явлено на примусове виконання до Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (м. Одеса).

19 вересня 2017 року заступником начальника відділу Дороговим О.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54730684 про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» у розмірі 495 589,57 грн. Також 19 вересня 2017 року заступником начальника відділу Дороговим О.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54730840 про стягнення судових витрат з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» у розмірі 7 433,84 грн.

29 червня 2018 року заступником начальника відділу Дороговим О.Б., винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП № 54730684, ВП № 54730840 та зазначено, що коштів від реалізації заставленого майна недостатньо для задоволення вимог стягувача. Перераховано 173 748,44 грн. (п. 15 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Скаржник вважав, що в межах виконавчих проваджень ВП № 54730684, ВП № 54730840 заступником начальника відділу Дороговим О.Б. допущені чисельні порушення діючого законодавства України. Так, спірні виконавчі провадження були відкриті на підставі виконавчих листів про стягнення грошової суми, а не звернення на заставлене майно.

Скаржник також зазначив, що лише 23 січня 2023 року Банк дізнався про спірні постанови про закінчення виконавчих проваджень. Так, 21 грудня 2022 року Банк звернувся до Подільского відділу державної виконавчої служби з заявою про повідомлення стягувача про хід виконавчих проваджень, стан виконання та заходи, які вжиті державним виконавцем. 23 січня 2023 року за № 694 Банком отримано відповідь із зазначенням вищевказаної інформації про закінчення проваджень.

Ухвалою Красноокнянського районного суду Одеської області від 29 березня 2023 року скаргу АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Державник ощадний банк України» на дії державного виконавця задоволено.

Визнано неправомірними дії заступника начальника відділу Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеської області Дорогова О.Б. в частині винесення постанови ВП № 54730684 про закінчення виконавчого провадження від 29.06.2018 року на підставі п.15 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Скасовано постанову заступника начальника відділу Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеської області Дорогова О.Б. про закінчення виконавчого провадження від 29.06.2018 року ВП № 54730684.

Відновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 506/225/17, який виданий 21.06.2017 року Красноокнянським районним судом Одеської області про стягнення с ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором № 940 від 17.09.2007 року станом на 13.04.2017 року у розмірі 495 589 грн. 57 коп.

Визнано неправомірними дії заступника начальника відділу Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеської області Дорогова О.Б. в частині винесення постанови ВП № 54730840 про закінчення виконавчого провадження від 29.06.2018 року на підставі п.15 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Скасовано постанову заступника начальника відділу Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеської області Дорогова О.Б. про закінчення виконавчого провадження від 29.06.2018 року ВП № 54730840.

Відновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 506/225/17, який виданий 21.06.2017 року Красноокнянським районним судом Одеської області про стягнення с ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» судових витрат у сумі 7433,84 грн.

Не погодившись з ухвалою суду, заступник начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Дорогов О.Б. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Крім того, апелянт також заперечує про прийняття ухвали про відкриття провадження від 23 лютого 2023 року про поновлення строку для подання скарги.

В обґрунтуваннясвоєї апеляційноїскарги апелянт зазначав, щоскарга не містить належних обґрунтувань та доказів, які б свідчили про неправомірність дій державного виконавця при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження.

Посилання скаржника на обставину неотримання ним постанов про закінчення виконавчого провадження не може слугувати підставою для оскарження дій державного виконавця, оскільки у скаржника є в наявності постанови про відкриття виконавчих проваджень з ідентифікаторами доступу до ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень, що надає сторонам можливість знайомитися з матеріалами виконавчого провадження у будь-який зручний час.

Відзиву до апеляційного суду не надходило.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

В судове засідання, призначене на 22 серпня 2023 року ОСОБА_1 , представник Цеханівської асоціації фермерів «Тростянець» не з`явилися, були сповіщені належним чином у відповідності до ч. 8 ст. 128 ЦПК України (а.с. 224, 225).

Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон АліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача,поясненнязаступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Дорогова О.Б., адвоката Приходько В.М., представника АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно дост.375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 23.10.2014 року по справі № 506/583/14-ц задоволено позов ПАТ «Державний ощадний банк» до ОСОБА_1 , Цеханівської асоціації фермерів «Тростянець» про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №940 від 17.09.2007 року. Звернуто стягнення на будівлю зерноскладу загальною площею - 916,6 кв.м. та будівлю свиноферми загальною площею - 860,78 кв.м. розташованих в с. Цеханівка. Красноокнянського району, Одеської області, що належить ЦАФ «Тросіянець»(код ЄРДПОУ 21020337), в рахунок погашення кредитної заборгованості на суму 487 203,55 грн. на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк».

На підставі вищевказаного рішення видано виконавчий лист від 12.12.2014 року до ОСОБА_1 , Цеханівської асоціації фермерів «Тростянець» про звернення стягнення на предмет іпотеки, який було пред`явлено на примусове виконання до Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (м. Одеса).

23.09.2017 року заступником начальника Відділу Дороговим О.Б., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54747699 щодо боржника ЦАФ «Тростянець».

16.04.2018 року згідно протоколу № 327105 відбулися електронні торги, на яких реалізовано нежитлову будівлю (свиноферми) загальною площею 860,7 кв.м., що розташована за адресою: Одеська область, Красноокняський район, с. Цеханівка. За№ ВП 54747699. Крім того, 16.04.2018 року згідно протоколу № 327106 проведення електронних торгів Державного підприємства «Сетам» реалізовано нежитлову будівлю (зерносклад) загальною площею 964,5 кв.м. що розташована за адресою: Одеська область, Красноокняський район, с. Цеханівка за № ВП 54747699.

19.06.2018 року заступником начальника відділу Дороговим О.Б. винесено постановупро закінченнявиконавчого провадження ВП № 54747699 із поміткою: «Коштів від реалізації заставленого майна недостатньо для задоволення вимог стягувача. Перераховано 173 748.44 грн.».

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 21.06.2017 року по справі № 506/225/17 за позовом АТ «Ощадбанк» про стягнення грошової суми з ОСОБА_1 позов задоволено. Стягнуто на користь АТ «Державний ощадний банк» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість у розмірі 495589, 57 грн. та судових витрат у розмірі 7433, 84 грн.

На підставі вищевказаного рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 21.06.2017 року по справі № 506/225/17 видано виконавчі листи від 02.08.2017 року про стягнення грошової суми з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» у розмірі 495589,57 грн. та судових витрат у розмірі 7433, 84 грн., які було пред`явлено на примусове виконання до Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (м. Одеса).

19.09.2017 року заступником начальника відділу Дороговим О.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54730684 про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» у розмірі 495 589,57 грн. Також 19.09.2017 року заступником начальника відділу Дороговим О.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54730840 про стягнення судових витрат з ОСОБА_3 на користь АТ «Державний ощадний банк» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» у розмірі 7 433,84 грн.

29.06.2018 року заступником начальника відділу Дороговим О.Б., винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП № 54730684, ВП № 54730840 та зазначенощо коштів від реалізації заставленого майна недостатньо для задоволення вимог стягувача(п. 15 ч. 1. ст. 39, 40 Закон) України «Про виконавче провадження»).

Задовольняючи скаргуАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Державник ощадний банк України» на дії державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що її обґрунтованості, так як діями виконавчої служби були порушені права скаржника.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України зазначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частинами другою та третьою статті 451ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За положеннями статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначені обов`язки і права виконавців. Зокрема, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт перший частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно пункту шостого частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За змістом пункту першого частини першоїстатті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно (майнові права) боржника.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону(частина перша статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Зокрема, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Згідно частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (частина друга статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

За змістом частини п`ятої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (частина перша статті 61 Закону України «Про виконавче провадження»).

Висновки суду про те, що винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень порушують права АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» відповідають вимогам закону.

За змістом пункту п`ятнадцятого статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки.

Згідно частини другої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернено стягнення на заставлене майно, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 15 частини першої статті 39 цього Закону.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина сьома статті 51 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно частини першої статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, застосування пункту п`ятнадцятого частини першої статті39та частини другої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження», можливе у випадках за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно або за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки.

На підставі викладеного, суд дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення скарги АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України», оскільки спірні виконавчі провадження були відкриті на підставі рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не на підставі рішення суду про звернення стягнення на майно, у державного виконавця, в якого перебував на виконанні виконавчий лист № 506/225/17, були відсутні підстави виносити постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту п`ятнадцятого частини першої статті39.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.

Доводи апеляційної скарги заступника начальникаПодільського відділудержавної виконавчоїслужби уПодільському районіОдеської областіПівденного міжрегіональногоуправління міністерстваюстиції (м.Одеса)Дорогова О.Б.про те,щоскарга немістить належнихобґрунтувань тадоказів,які бсвідчили пронеправомірність дійдержавного виконавцяпри винесенніпостанови прозакінчення виконавчогопровадження,колегія суддіввважає необґрунтованими у відповідності до встановлених обставин справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи щодо заперечення про прийняття ухвали про відкриття провадження від 23 лютого 2023 року про поновлення строку для подання скарги, колегія суддів залишає без задоволення за їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Крім того, вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Дорогова Олексія Борисовича залишити без задоволення.

Ухвалу Красноокнянського районного суду Одеської області від 29 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 24 серпня 2023 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова