Постанова

від 21.08.2023 по справі 910/10064/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2023 р. м.Київ Справа№ 910/10064/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуличний одяг"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 10.03.2023

у справі № 910/10064/22 (суддя Я.В. Маринченко)

за позовом Фізичної особи - підприємця Кариєвої Наталії Станіславівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуличний одяг"

про стягнення 157 401 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа - підприємець Кариєва Наталія Станіславівна (далі - позивач, ФОП Кариєва Н.С.) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуличний одяг" (далі - відповідач, ТОВ «Вуличний одяг») про стягнення 157401,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору поставки №5 від 06.08.2021 в частині повної та своєчасної поставки товару. Так, оскільки строки поставки закінчилися, а товар не поставлений в повному обсязі, позивач просив суд стягнути з відповідача 157401,00 грн. коштів, які було перераховано, проте, на які товар поставлено не було.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти заявлених вимог заперечив, вказав про те, що вказана сума 157401,00 грн є сумою депозиту згідно п.3.2.3. Договору, а оскільки позивач відмовився від покупки товару, то вказана суму відповідно до п.2.4.5. Договору вважається сплатою відступних у розмірі депозиту. Також, відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин спричинених військовою агресією рф, про що відповідач повідомив позивача своїм листом №6 від 28.09.2022.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.03.2023 у справі № 910/10064/22 позов Фізичної особи - підприємця Кариєвої Наталії Станіславівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуличний одяг" про стягнення 157 401 грн. задоволено, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуличний одяг" на користь Фізичної особи - підприємця Кариєвої Наталії Станіславівни заборгованість у розмірі 157401 (сто п`ятдесят сім тисяч чотириста одна) грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи непоставку відповідачем обумовленого договором товару у визначений договором строк, відсутність належного та своєчасного повідомлення позивача про неспроможність виконати зобов`язання щодо передачі оплаченого товару або неможливості вчинення цієї дії, наявні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості в розмірі 157401,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вуличний одяг" (01.04.2023 згідно поштової накладної на конверті, в якому направлена апеляційна скарга до суду) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції постановлено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, які мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, вставленим обставинам справи; з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції помилково не врахованого того, що спірна сума 157401,00 грн - є сумою депозиту згідно п. 3.2.1, п. 3.2.2, п.3.2.3. Договору, а оскільки позивач відмовився від покупки товару, то вказана суму відповідно до п.2.4.5. Договору вважається сплатою відступних у розмірі депозиту. Крім того, скаржник вказував, що суд першої інстанції безпідставно не врахував п. 7.1, п. 7.2, п. 7.3, п. 7.4 Договору стосовно наявності форс-мажорних обставин спричинених військовою агресією рф, про що відповідач повідомив позивача своїм листом №6 від 28.09.2022. Крім того, відповідні форс-мажорні обставини у вигляді військової агресії РФ проти України підтверджені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Також, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, зокрема, не витребувано документи у сторін, зокрема відповідача, податкові накладні, додаткову угоду № 2 від 06.08.2021, видаткові накладні № 4 від 17.02.2022, № 5 від 17.02.2022, а формально послався на відсутність документів в матеріалах справи, що призвело до неповного і необ`єктивного з`ясування обставин справи. Крім того, не були враховані заперечення відповідача у відповіді на відзив позивача, доводи та аргументи, наведені у ньому. Крім того, суд першої інстанції в порушення приписів процесуального закону прийняв до розгляду відповідь на відзив ФОП Кариєвої Н.С., які подані після закінчення встановленого строку, з пропуском строку встановленого судом та без належного правового обгрунтування неможливості подання таких документів (доказів) у встановлений строк.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

02.06.2023 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначав, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, а рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2023 у справі № 910/10064/22 є законним, прийнятим при повному та всебічному з`ясуванні всіх обставин справи.

Зокрема позивач посилався на те, що:

- сума попередньої оплати - не є відступним, і до спірних правовідносин не застосовується положення п. 2.4.5 договору;

- порушення умов договору відповідач допустив до 24.02.2022;

- лист листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 - не є належним доказом в обгрунтування підстав невиконання мов договору;

- форс-мажорні обставини не є підставою для невиконання стороною своїх зобов`язань за договором, строк виконання якого сплив додати настання таких обставин, а також як н є підставою і для звільнення сторони від відповідальності виконання таких зобов`язань;

- в матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які подав відповідач;

- відсутні обумовлені процесуальним законом підстави для витребування додаткових доказів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуличний одяг" на рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2023 у справі № 910/10064/22, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10064/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуличний одяг" на рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2023 у справі № 910/10064/22.

24.04.2022 на виконання ухвали з суду першої інстанції до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/10064/22.

У зв`язку з перебуванням з 24.04.2023 по 01.05.2023 включно, з 02.05.2023 по 19.05.2023 включно у відпустці судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити вирішення питання стосовно апеляційної скарги у визначеному складі суду неможливо.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуличний одяг" на рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2023 у справі № 910/10064/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 прийнято справу № 910/10064/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуличний одяг" на рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2023 у справі № 910/10064/22 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуличний одяг" на рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2023 у справі № 910/10064/22 залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржнику надано право усунути недоліки.

12.05.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуличний одяг" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якоїбуло долучено:

- клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуличний одяг" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2023 у справі № 910/10064/22;

- оригінал платіжної інструкції від 31.03.2023 № 2 про оплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Вуличний одяг" судового збору у розмірі 3 872, 04 грн. за подання апеляційної скарги у справі № 910/10064/22;

- докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів на адресу місцезнаходження позивача Фізичної особи-підприємця Кариєвої Наталії Станіславівни.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 01.05.2023 по 12.05.2023 та 15.05.2023 включно,перебував у відпустці, суддя Шаптала Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 01.05.2023 по 09.05.2023 та 15.05.2023 включно перебував у відпустці і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток.

Північний апеляційний господарський суд за результатами розгляду питання про відповідність апеляційної скарги дійшов висновку про відповідність апеляційної скарги вимогам, які зазначені у ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, підстав для її повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено, а клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а матеріали, додані до апеляційної скарги, є достатніми для відкриття апеляційного провадження. Підстав для повернення апеляційної скарги або залишення без руху апеляційної скарги - не встановлено.

Частиною 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривень.

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує: 248 100,00 грн. (2481, 00 грн. * 100 = 248 100,00 грн.) - станом на момент звернення з відповідним позовом та з апеляційною скаргою.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога щодо стягнення 157 401,00 грн., вказана справа, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Крім того, згідно з п. 17.5 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 поновлно Товариству з обмеженою відповідальністю "Вуличний одяг" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2023 у справі № 910/10064/22, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10064/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуличний одяг" на рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2023 у справі № 910/10064/22. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуличний одяг" на рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2023 у справі № 910/10064/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено учасникам спору процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, зупинено дію оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 06.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вуличний одяг" (далі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Кариєвою Наталією Станіславівною (далі - покупець) укладено Договір поставки №5 (далі - Договір) відповідно до умов якого постачальник зобов`язується закупити і передати у власність покупця чоловічий, жіночий, дитячій і унісекс одяг, взуття та аксесуари (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, з урахуванням вибору сторонами варіанта співробітництва. (п.1.1. Договору)

Відповідно до п.1.1.1 Договору, варіантами співробітництва є: передзамовлення замовлення покупця", відповідно до якого постачальник закуповує товар для подальшого постачання покупцю на підставі Форми передзамовлення після оплати покупцем депозиту, відповідно до пункту 3.2.1. Договору, відповідно до умов цього Договору. До даного варіанту співробітництва - передзамовлення застосовуються всі умови цього Договору, за винятком: пункту 2.3.5 Договору та інших випадків, зазначених у цьому Договорі які можна застосувати до іншого варіанту співробітництва; вільний склад виробника замовлення покупця, при якому постачальник зобов`язується закупити товар для подальшого постачання покупцеві після 50% передоплати ціни товару (перший транш)шляхом оплати покупцем рахунку, виставленого постачальником на суму 50% ціни товару. Зобов`язання постачальника щодо постачання товару покупцеві виникає після оплати покупцем решти - 50% від ціни товару (другий транш) безпосередньо перед постачанням товару, також шляхом оплати рахунку, виставленого постачальником на суму другого траншу.

Згідно з п.1.2. Договору, постачальник закуповує і постачає покупцеві товар партіями. Партією визначається кількість товару, закріплена в одній накладній (товарної та/або товарно-транспортної) (далі - партія), яка оформлюється сторонами відповідно до відповідної форми передзамовлення і/або рахунком (для замовлення) або формою замовлення зі складу виробника і/або рахунком (для вільного складу виробника).

Пунктом 1.3. Договору визначено, що асортимент, найменування, кількість, ІРЦ товару, і порядок розрахунків, термін постачання товару на інші необхідні умови Договору узгоджуються сторонами у формах передзамовлення, оформлюваних за формою постачальника (бланк Форми передзамовлення - Додаток 1 до цього Договору), який є його складовою частиною.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, товар поставляється відповідно до асортименту і в кількості, зазначеним в формі передзамовлення, формі замовлення зі складу виробника (в залежності від вибору сторонами варіанта співробітництва), товарній або товаро-транспортній накладній, оформленим у відповідності до вимог чинного законодавства. Товар передається представнику покупця тільки на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданої покупцем і при пред`явленні документа, що посвідчує особу.

Згідно з п.2.3.1 Договору, форма передзамовлення може бути оформлена на сезонній основі: сезонна форма передзамовлення "осінь-зима" і/або форма передзамовлення "весна-літо". В рамках одного сезону можуть бути оформлені кілька форм передзамовлень.

Оплата покупцем рахунку на оплату депозиту є підтвердженням того, що всі умови, що містяться у відповідній формі передзамовлення сторонами узгоджені з урахуванням положень пп. 3.1.4-3.1.6 цього Договору про ціну товару (підпункт с) пункту 2.3.4. Договору).

Пунктом 2.4.5. Договору сторонами погоджено, що покупець має право відмовитися від покупки товару, зазначеного у відповідній формі передзамовлення, сплативши Постачальнику відступне в розмірі 15 % від вартості товару, зазначеної у відповідній формі передзамовлення, що згідно пункту 2.4.6 Договору є штрафом та може бути утримано із сум депозиту.

Обов`язок постачальника щодо поставки партії товарів вважається виконаним з моменту поставки товару на умовах прописаних в п.2.5. і підтверджується сторонами підписанням накладних (товарних і/або товарно-транспортних накладних), беручи до уваги положення п.2.1. даної угоди. (п.2.5.3. Договору)

Відповідно до пункту 3.2.1 Договору, покупець в термін не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення відповідної форми передзамовлення і/або виставлення рахунку на суму депозиту вносить на рахунок постачальника суму депозиту в якості забезпечувального Платежу (далі - Депозит) в розмірах та строки, зазначених в формі замовлення в графі "Сума депозиту".

Депозит є способом забезпечення виконання покупцем своїх зобов`язань за цим Договором і не є завдатком за змістом статей 570 ЦК України. Депозит за змістом цього Договору є забезпечувальним платежем. (пункт 3.2.2. Договору).

Депозит, оплачений за цим Договором зараховується при поставці останньої партії товару відповідно до сезону в рамках однієї сезонної форми передзамовлення (пункт 3.2.3. Договору).

Згідно з пунктом 6.6. Договору, у разі порушення постачальником термінів поставки товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець має право відмовитися від відповідної поставки товару та вимагати повернення відповідної процентної ставки частини сезонного депозиту товару, що запізнився, зазначеного у відповідній сезонній формі передзамовлення. Термін 30 календарних днів починає відлік в день, наступний за останнім днем календарного місяця, зазначеного у відповідній формі передзамовлення або формі замовлення зі складу виробника, як вікна постачання (терміну постачання). Якщо ж в якості вікна постачання (терміну постачання) вказаного інтервал в кілька місяців, то цей строк починає відлік в день, наступний за останнім днем останнього зазначеного в даному інтервалі календарного місяця.

Відповідно до пункту 7.1. Договору, жодна зі сторін не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань, якщо таке невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виходить за рамки контролю цієї сторони (далі - обставини форс-мажору), що відбулися після укладання Договору.

Обставини форс-мажору є події і обставини, які жодна зі сторін не могла ні передбачити, ні запобігти розумними засобами. Такі події і обставини включають, але не обмежуючись, виробничими страйками, повенями, пожежами, землетрусами та іншими природними лихами, війнами, військовими діями, діями місцевих або іноземних органів державної влади, і будь-якими іншими обставинами, що виходять за рамки контролю сторін (пункт 7.2. Договору).

При виникненні форс-мажору сторона, яка заявляє про нездатність виконати свої обов`язки в результаті таких обставин, повинна у строк не пізніше 5 календарних днів належним чином повідомити про них іншу сторону. Повідомлення має містити інформацію про характер цих обставин і пояснення, чому ці обставини перешкоджають стороні виконати її зобов`язання за цим Договором. Крім того, сторона, що зазнала дії зазначених обставин, зобов`язана на вимогу іншої сторони в строк, що не перевищує 10 днів з дати направлення вимоги, надати документи, що підтверджують існування обставин, на які вона посилається. Таким підтвердженням може бути документ, виданий уповноваженим державним органом або Торгово-промисловою палатою в місці знаходження сторони (пункт 7.3. Договору).

Відповідно до пункту 7.4. Договору, у разі якщо одна зі сторін не повідомить іншу сторону належним чином, то вона зобов`язується відшкодувати іншій стороні збитки, що виникли у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням зобов`язань за Договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання умов Договору здійснено перерахування коштів на загальну суму 1928717,26 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №15 від 10.08.2021 на суму 1013144 грн, №45 від 26.11.2021 на суму 390007,76 грн, №51 від 05.01.2022 на суму 299237,80 грн та №58 від 28.01.2022 на суму 226327,70 грн. Вказані обставини відповідачем не заперечувались ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстації.

Згідно з видатковою накладною №32 від 30.11.2021, відповідач здійснив поставку товару за Договором на загальну суму 390007,76 грн., який прийнято позивачем на вказану суму.

Крім того, як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень №48 від 13.08.2021 на суму 810515 грн №35 від 07.03.2022 на суму 299237,80 грн, №36 від 07.03.2022 на суму 226327,70 грн, №40 від 12.03.2022 на суму 45228 грн, відповідачем було повернуто позивачу грошові кошти на загальну суму 1381308,50 грн.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, і що перевірено судом апеляційної інстанції, відповідачем не отоварені та не повернуто позивачу грошові кошти на загальну суму 157401 грн.

20.09.2022 Фізична особа-підприємець Кариєва Наталія Станіславівна звернулась до ТОВ "Вуличний одяг" з вимогою про повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 157401 грн.

ТОВ "Вуличний одяг" у відповіді на вимогу №6 від 28.09.2022 повідомив,що відповідач не заперечує щодо суми вимоги та вказав, що не він має на рахунку даної суми коштів, оскільки надходження товарів згідно графіка поставок мало відбутись 28.02.2022 та посилається на форс-мажорні обставини внаслідок агресії рф, а також запропонував позивачу забрати в якості компенсації залишки товару, що зберігаються на складі.

До вказаної відповіді на вимогу, відповідачем додано акти звірки взаєморозрахунків по стану за періоди з 01.08.2021 по 23.09.2022 та з 01.08.2021 по 10.06.2022, відповідно до яких відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем на суму 157401 грн.

Крім того, згідно з Таблицею розрахунків по депозитам з покупцем Кариєвою Н.С. , складеної та підписаної самим відповідачем, за ТОВ "Вуличний одяг" станом на 23.09.2022 наявна заборгованість на користь позивача у розмірі 157401 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України , відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України та частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, позивачем на виконання умов Договору здійснено перерахування коштів на загальну суму 1928717,26 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №15 від 10.08.2021 на суму 1013144 грн, №45 від 26.11.2021 на суму 390007,76 грн, №51 від 05.01.2022 на суму 299237,80 грн та №58 від 28.01.2022 на суму 226327,70 грн., і з яких сума поставки 390 007,76 грн підтверджена видатковою накладною №32 від 30.11.2021, а платіжними дорученнями №48 від 13.08.2021 на суму 810515 грн №35 від 07.03.2022 на суму 299237,80 грн, №36 від 07.03.2022 на суму 226327,70 грн, №40 від 12.03.2022 на суму 45228 грн, відповідачем було повернуто позивачу грошові кошти на загальну суму 1381308,50 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не отоварені та не повернуто позивачу грошові кошти на загальну суму 157401 грн., що зокрема визнається сторонами у наявній претензійній переписці між ними.

За таких обставин, враховуючи непоставку відповідачем обумовленого договором товару у визначений договором строк, відсутність належного та своєчасного повідомлення позивача про неспроможність виконати зобов`язання щодо передачі оплаченого Товару або неможливості вчинення цієї дії, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 157401 грн.

Доводи скаржника про те, що спірна сума 157401,00 грн - є сумою депозиту згідно п. 3.2.1, п. 3.2.2, п.3.2.3. Договору, а оскільки позивач відмовився від покупки товару, то вказана суму відповідно до п.2.4.5. Договору вважається сплатою відступних у розмірі депозиту - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгурнтовані, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів необхідної для цього відмови позивача від покупки товару.

Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано відхилив і посилання відповідача на Додаткову угоду №2 від 06.08.2021, специфікацію, оскільки вказані документи відсутні у матеріалах справи, а також обгрунтовано відхилив і посилання відповідача на видаткові накладні №4 від 17.02.2022, №5 від 17.02.2022 та податкові накладні, оскільки вказані видаткові накладні не містить підпису отримувача (відповідача), а в податкових накладних в графі "Отримувач(покупець)" відсутні необхідні реквізити для ідентифікації саме відповідача.

Ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

З урахуванням наведених приписів, доводи скаржника про те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, зокрема, не витребувано документи у сторін, зокрема відповідача, податкові накладні, додаткову угоду № 2 від 06.08.2021, видаткові накладні № 4 від 17.02.2022, № 5 від 17.02.2022, а формально суд послався на відсутність документів в матеріалах справи, що призвело до неповного і необ`єктивного з`ясування обставин справи - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, з огляду на те, що у суду відсутній обов`язок самостійно збирати докази (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України), а відповідачем в установленому процесуальним законом порядку не подавалось заяв/клопотань про неможливість подати певні докази або неможливість їх самостійного отримання (ст. ст. 80, 81 Господарського процесуального кодексу України). До того ж, в матеріалах справи, як встановлено вище, наявні податкові накладні, надані відповідачем разом з відзивом, і які враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

При цьому, долучені скаржником до апеляційної скарги нові докази, які не були подані суду першої інстанції під час розгляду справи (зокрема, специфікація (додаткова угода) № 2 від 06.08.2021, докази електронного листування) - судом апеляційної інстанції не приймаються до розгляду з огляду на приписи ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не наведено винятковості випадку щодо їх неподання суду першої інстанції, як не наведено причин, з яких вони не були подані і що об"єктивно не залежали від відповідача, з урахуванням ч. 1 ст. 14, ч. 1-4 ст. 80, ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, доводи скаржника про те, що неможливість виконання зобов`язань у зв`язку з наявністю обставин непереборної сили, судом апеляційної інстанції також відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 7.1. Договору, жодна зі сторін не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань, якщо таке невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виходить за рамки контролю цієї сторони (далі - Обставини форс-мажору), що відбулися після укладання Договору.

Обставини форс-мажору є події і обставини, які жодна зі сторін не могла ні передбачити, ні запобігти розумними засобами. Такі події і обставини включають, але не обмежуючись, виробничими страйками, повенями, пожежами, землетрусами та іншими природними лихами, війнами, військовими діями, діями місцевих або іноземних органів державної влади, і будь-якими іншими обставинами, що виходять за рамки контролю сторін (пункт 7.2. Договору).

При виникненні форс-мажору сторона, яка заявляє про нездатність виконати свої обов`язки в результаті таких обставин, повинна у строк не пізніше 5 календарних днів належним чином повідомити про них іншу сторону. Повідомлення має містити інформацію про характер цих обставин і пояснення, чому ці обставини перешкоджають стороні виконати її зобов`язання за цим Договором. Крім того, сторона, що зазнала дії зазначених обставин, зобов`язана на вимогу іншої сторони в строк, що не перевищує 10 днів з дати направлення вимоги, надати документи, що підтверджують існування обставин, на які вона посилається. Таким підтвердженням може бути документ, виданий уповноваженим державним органом або Торгово-промисловою палатою в місці знаходження сторони (пункт 7.3. Договору).

Відповідно до пункту 7.4. Договору, у разі якщо одна зі сторін не повідомить іншу сторону належним чином, то вона зобов`язується відшкодувати іншій стороні збитки, що виникли у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням зобов`язань за Договором.

Згідно листа Торгово-Промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, в якому зазначено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Також, розділом 7 Договору та вказаними вище нормами чинного законодавства закріплено неможливість нести відповідальність за порушення умов Договору стороною, в тому числі і відповідачем. Предметом даного спору не є питання застосування до відповідача штрафних санкцій чи застосування інших заходів відповідальності за порушення строків поставки товару та не поставку такого товару в цілому.

Звернувшись до суду з відповідним позовом, позивач реалізував надане йому пунктом 6.6. Договору та частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України право щодо заявлення вимоги стосовно повернення частини сплачених Відповідачу коштів, на які Відповідачем не здійснено поставки товару, у зв`язку з чим підстави для застосування форс-мажорних обставин - відсутні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, лист №6 від 28.09.2022 відповідачем було направлено на адресу позивача 29.09.2022 та отримано позивачем 03.10.2022, тобто після направлення відповідачу вимоги про повернення грошових коштів та з порушенням 5-денного строку визначеного п.7.3. Договору.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано настання форс-мажорних обставин, яка зазначена в листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що офіційно засвідчує настання форс-мажорних обставин в країні з 24.02.2022 до дати їх офіційного закінчення - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

При цьому, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за договором зобов`язань відповідач має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним обов`язків з поверненян спірних коштів, проте жодних належних доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем до матеріалів справи долучено не було.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 в контексті спірних правовідносин не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за договором, і не є підставою для неповернення спірних коштів.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 157401,00 грн. коштів, які було перераховано, проте, на які товар поставлено не було - є законними та обґрунтованими, і були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі, у зв`язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано ухвалено рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не були враховані заперечення відповідача у відповіді на відзив позивача, доводи та аргументи, наведені у ньому, а також суд першої інстанції в порушення приписів процесуального закону прийняв до розгляду відповідь на відзив ФОП Кариєвої Н.С., які подані після закінчення встановленого строку, з пропуском строку встановленого судом та без належного правового обгрунтування неможливості подання таких документів (доказів) у встановлений строк - судом апеляційної інстанції відхиляються, адже вказані доводи не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування законного рішення суду з формальних ознак, а всі доводи та посилання учасників спору були враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення з метою повноти дослідження усіх обставин справи.

Зокрема, Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (№ 8269/02) зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній справі щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позов у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача 157401,00 грн. коштів, які було перераховано, проте, на які товар поставлено не було, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2023 у справі № 910/10064/22 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Крім того, оскільки оскаржуване рішення за наслідками апеляційного розгляду справи залишено в силі, а тому його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуличний одяг" на рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2023 у справі № 910/10064/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2023 у справі № 910/10064/22 - залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2023 у справі № 910/10064/22.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вуличний одяг".

5. Матеріали справи № 910/10064/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко