Постанова

від 15.08.2023 по справі 522/13653/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4480/23

Справа № 522/13653/20

Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Коновалової В.А.,Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Трофименка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник-адвокат Різниченко Юрій Олександрович

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2022 року

у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Гагарін-сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гагарін-сервіс.», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Полакс» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,

встановив:

У серпні 2020 року ОСОБА_3 звернулась із позовом до ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Гагарін-сервіс» (код ЄДРПОУ: 39128402) та ТОВ «Гагарін-сервіс.» (код ЄДРПОУ: 41541896) про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивачка зазначила, що 21 червня 2019 року вона заселилася у готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачці та її чоловіку було видані електронні магнітні картки, які забезпечують в`їзд та виїзд із паркінгу готелю «Гагарін», пізніше позивачка поставила для зберігання свій транспортний засіб Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , у паркінг готелю.

22 червня 2022 року персонал готелю «Гагарін» повідомив позивачку про те, що її автомобіль, який знаходився у паркінгу, згорів. Причиною пожежі вказаного автомобілю став підпал, вчинений того ж дня приблизно о 00:40 год. ОСОБА_4 , обвинувальний акт за ч.2 ст.194 КК України відносно якого на день звернення позивачкою із позовом перебував на розгляді у суді.

Посилаючись на вимоги ч.1 ст.951 ЦК України позивачка зазначає, що відповідачі несуть перед нею солідарну відповідальність за збитки, які вона зазнала в результаті незабезпечення ними, як готелем «Гагарінн», схоронності майна споживача, а саме автомобіля Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , а тому просить суд стягнути солідарно із відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 861 210,00 гривень, та моральну шкоду, яку вона оцінує у розмірі 200 000,00 гривень.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2022 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник-адвокат Різниченко Ю.О. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, та залишив поза увагою те, що про факт пожежі позивачці та ДСНС повідомив саме співробітник готелю ІНФОРМАЦІЯ_1 , видані позивачці ключі, які відкривають шлагбаум та ролети на в`їзді до парковки свідчать про її використання Готелем для розміщення та зберігання автомобілей його мешканців, надані ж суду докази протилежного є сфальсифікованими, позивачка розмістила власний транспортний засіб на відповідній парковці не за власним бажанням, а за вказівкою співробітників Готелю; висновки суду про пред`явлення позову до неналежних відповідачів є помилковим і спростовується матеріалами справи; згідно положень ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд, тож безпідставним є застосування судом ст.127 КК України, відповідно до якої шкода завдана злочином, відшкодовується особою, яка її завдала.

13 квітня 2023 року ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Гагарін-сервіс.» (код ЄДРПОУ: 41541896) подали до суду відзиви на апеляційну скаргу, у яких, заперечуючи проти її задоволення, зазначили, що магнітні карткові ключі відкривають тільки шлагбауми на в`їзді та виїзді з паркінгу готелю «Гагарінн», який знаходиться на відкритих майданчиках біля самого Готелю, а на прилеглій до паркінгу території знаходиться підземний паркінг ТЦ «Гагарін Плаза», до якого клієнти ТЦ потрапляють шляхом натискання кнопки, розміщеній на шлагбаумі при в`їзді. Те, що підземний паркінг ТЦ не охороняється, а ролета на в`їзд до паркінгу не зачиняється ані вдень, ані вночі було встановлено під час розслідування кримінального провадження та відображено в обвинувальному акті відносно ОСОБА_4 та у вироку Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2021 року; позивачка розмістила свій транспортний засіб не в такий спосіб, як її було запропоновано співробітниками готелю, а на парковці ТЦ, що підтверджується доданим позивачкою до позовної заяви талоном на в`їзд до паркінгу ТЦ «Гагарін Плаза» № 0315611372782 від 21 червня 2019 pоку, Актом про пожежу від 22 червня 2019 pоку, обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 та вироком Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2021 року; позивачкою не надано суду жодних доказів того, що вона розмістила свою автівку у паркінгу ТЦ «Гагарін Плаза» не за власним вибором, а безпосередньо за вказівкою працівників готелю, як і жодного доказу фальсифікації документів щодо оренди готелем парковки та не ставились під сумнів надані документи та не подавались заяви чи клопотання про витребування додаткових документів стосовно оренди паркомісць.

13 квітня 2023 року ТОВ «Гагарін-сервіс» (код ЄДРПОУ: 39128402) подало до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечуючи проти її задоволення, просило залишити оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване, а окрім того зазначило, що ТОВ «Гагарін-сервіс» (код ЄДРПОУ: 39128402) початку 2018 року змінило напрямок діяльності та припинило здійснення господарської діяльності в готелі ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже не могла надавати жодних послуг позивачці.

14 серпня 2023 року засобами поштового зв`язку ТОВ «Гагарін-сервіс.» в особі свого директора Салибекової С.Р. направило до апеляційного суду заяву про визнання позову, у якій просило задовольнити позовні вимог до ТОВ «Гагарін-сервіс.», зазначивши, що попри юридичну сторону спірного питання ситуація яка склалась негативно вливає на репутацію відповідача, як сертифікованого надавача готельних послуг, за посиланнями відповідача, співробітники готелю могли та мали виявити більшу дбайливість для збереження майна клієнта.

У судове засідання ТОВ «Гагарін-сервіс», ТОВ «Гагарін-сервіс.», ТОВ «Полакс» не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, представника ФОП ОСОБА_2 - адвоката Лимар О.М., який не заперечував проти задоволення позовних вимог до ТОВ «Гагарін-сервіс.», та представника позивачки - адвоката Резніченка Ю.О., який підтримав та просив задовольнити позовні вимоги, перевіривши матеріалами справи доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а заява про визнання позову прийняттю, з огляду на таке.

Відповідно до приписів статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає не в повній мірі.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд виходив з того, що ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Гагарін-сервіс» та ТОВ «Гагарін-сервіс.» не є належними відповідачами, оскільки шкода була завдана позивачці внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а зазначені у позовній заяві особи в якості відповідачів є не заподіювачами шкоди позивачці, оскільки винну особу встановлено в рамках кримінального провадження.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , водночас, вважає, що рішення суду на підставі ч.4 ст. 376 ЦПК України потрібно змінити, з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі N 917/1739/17 (провадження N 12-161гс19) вказано, що "предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу".

При цьому правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а фактичні підстави позову юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Згідно ч.ч.1,2 ст.127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Тож, дійсно, позивачка мала право звернутись до суду із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої їй вчиненим останнім кримінальним правопорушенням.

Водночас, у справі, яка розглядається, позивачка звертаючись до суду із позовом до ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Гагарін-сервіс» та ТОВ «Гагарін-сервіс.» не обґрунтовувала заявлені позовні вимоги фактом завдання їй шкоди кримінальним правопорушенням, вчиненим відповідачами (ст. 127 КПК України) або наявністю у відповідачів, як роботодавців, обов`язку відшкодувати завдану діями ОСОБА_4 (ст. 1172 ЦК України).

З позовної заяви убачається, що підставою позову ОСОБА_1 до відповідачів є втрата нею майна, переданого відповідачам на зберігання, на підставі договору зберігання (ст.931 ЦК України), вартість якого, а також завдану моральну шкоду вона просила стягнути на підставі положень ст. 951 ЦК України.

Разом з цим, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду те, що ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Гагарін-сервіс», ТОВ «Гагарін-сервіс.» є неналежним відповідачами, виходячи з такого.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем) і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

За ст. ст. 936, 937, 949 ЦК України зберігач зобов`язується зберігати річ, яка передана поклажедавцем, і повернути її поклажедавцеві у схоронності. За згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання. Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну. Згідно з ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, у разі втрати (нестачі) речі у розмірі її вартості.

Відповідно до п. 4.11 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації від 16 березня 2004 року №19, готель відповідає за схоронність речей, внесених до готелю споживачем, який проживає у ньому. Річ вважається такою, що внесена до готелю, якщо вона передана працівникам готелю або знаходиться у відведеному для споживача приміщенні.

Судом встановлені та підтверджуються матеріалами справи такі факти і обставини справи.

21 червня 2019 року ОСОБА_1 поселилась у готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та отримала видані електронні магнітні картки, які забезпечують в`їзд та виїзд із паркінгу готелю «Гагарін», що розташований по вказаній адресі.

22 червня 2022 року приблизно о 00:47 год. в паркінгу ТОВ «Полакс» - ТЦ «Гагарін плаза», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 5/2, виникло загоряння автомобіля Volkswagen Touareg, який належить ОСОБА_1 .

За фактом підпалу автомобіля Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_1 було відкрите кримінальне провадження №12019161500001461 від 22 червня 2019 року за ознаками ч.2 ст.194 КК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Тобто, обставини встановлені рішенням суду не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Преюдиціальність дає привілей стороні у справі повторно не доказувати такі факти для обґрунтування своїх позовних вимог, а іншій стороні не дає права спростовувати ці факти іншими засобами доказування.

Дія преюдиції припиняється, коли попереднє преюдиціальне рішення, зокрема судове, скасовано в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

Відповідно до обставин встановлених вироком Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2021 року у справі №522/14932/19, у кримінальному провадженні №12019161500001461 від 22 червня 2019 року, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України,що набрав законної сили 31 грудня 2021 року, 22 червня 2019 року приблизно о 00 годині 40 хвилин ОСОБА_4 , маючи намір, направлений на пошкодження транспортного засобу марки «Volkswagen Touareg», державний номерний знак НОМЕР_1 , коричневого кольору, який належить ОСОБА_1 , шляхом підпалу, користуючись нічним часом, пересвідчившись, що за ним ніхто не спостерігає, підійшов до підземної парковки ТЦ «Гагарін Плаза», за адресою: м. Одеса, вул. Генуезська, 5, вхід до якої здійснюється через відчинені ролети, вибравши серед припаркованих автомобілів той, який був предметом його наміру, підійшовши до автомобілю марки «Volkswagen Touareg», державний номерний знак НОМЕР_1 , коричневого кольору, дістав заздалегідь підготовлену пляшку з легкозапальною рідиною бензином, кинув під кузов зазначеного автомобіля і здійснив підпал. У результаті підпалу транспортного засобу марки «Volkswagen Touareg», державний номерний знак НОМЕР_1 , коричневого кольору було пошкоджено: переднє ліве крило, передня ліва фара, бампер, лобове скло, подушки безпеки. Після цього ОСОБА_4 залишив місце злочину.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до чч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.мУчасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц.

З огляду на вказане вище та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України, слід зробити висновок, що позивачка, відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України, посилаючись на передачу власного майна на зберігання відповідачам, повинна була довести відповідні обставини, разом з тим, ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції позивачка не надала належних, допустимих та достатніх доказів передачі автомобілю, що належить їй на праві власності, на зберігання відповідачам.

Разом з тим, як встановлено вироком Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2021 року у справі №522/14932/19, ОСОБА_4 пошкодив транспортний засіб, що належить позивачці на праві власності, коли автомобіль знаходився на підземній парковці ТЦ «Гагарін Плаза», за адресою: м.Одеса, вул.Генуезська, 5.

Наведені обставини підтверджуються також і наявним у матеріалах справи Актом про пожежу від 22 червня 2019 року та паркувальним талоном Gagarinn Plaza, з якого убачається, що 21 червня 2019 року о 17:14 год. позивачка заїхала на платну парковку ТЦ.

Зазначений вище паркувальний талон спростовує також і посилання скаржниці на те, що вона заїхала на паркову на якій сталась пожежа, відкривши ролети на в`їзді до неї за допомогою виданий у Готелі карток-ключів.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Проте, доказів, які б відповідали вимогам ст.77-80 ЦПК України, на спростування встановлених вироком Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2021 року у справі №522/14932/19 обставин позивачкою не надано.

Посилання ОСОБА_1 про те, що вона розмістила власний транспортний засіб на відповідній парковці не за власним бажанням, а за вказівкою співробітників Готелю у відповідності до вказаних вище норм, нічим не підтверджені позивачкою, тому ці обставини є необґрунтованими.

Не доведеними є і посилання скаржниці на фальсифікацію відповідачем документів щодо оренди готелем виключно наземної парковки.

Щодо обставин на які посилається позивачка, а саме, виникнення між нею та ТОВ «Гагарін-сервіс» (код ЄДРПОУ: 39128402) та ТОВ «Гагарін-сервіс.» (код ЄДРПОУ: 41541896) будь-яких договірних відносин, зокрема, щодо зберігання майна, матеріали справи взагалі не містять жодних доказів. Обґрунтування ОСОБА_1 підстав звернення до таких юридичних осіб з позовом є суб`єктивною позицією, яка з огляду на наведене вище є помилковою.

Отже, оскільки апеляційним судом не встановлено наявності законних підстав підстав для задоволення позову, апеляційний суд не приймає визнання відповідачем позову.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (N 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) N 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, астаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, апеляційний суд зауважує, шо інші доводи учасників справи, окрім проаналізованих, не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не вливають та вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1, абз.1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За таких обставин доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими та заслуговують на увагу суду, однак допущена судом помилка у застосуванні норми матеріального права не призвела до неправильного вирішення справи, водночас оскаржуване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважає потрібно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2022 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови буде складено - 21 серпня 2023 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.А. Коновалова

М.В. Назарова