Ухвала

від 11.08.2023 по справі 333/5482/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 333/5482/21

провадження № 61-11786ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 28 липня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів у розмірі 2 250 доларів США, що еквівалентно 60 750 грн.

Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 28 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 28 липня 2022 року - без змін.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про малозначність даної справи.

3 серпня 2023 року подана до Верховного Суду касаційна скаргаОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі і оскаржувала судове рішення в суді апеляційної інстанції, в якій заявники просять скасувати рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 28 липня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2023 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2023 року становить 2 684 грн.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що ціна позову ОСОБА_1 складає 2 250 доларів США, що еквівалентно 60 750 грн, і не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн).

Отже, справа є малозначною в силу вимог закону.

Право на касаційне оскарження рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 28 липня 2022 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2023 року заявники обґрунтовують тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес та має для них виняткове значення; вони позбавлені можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ.

Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права.

Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів.

Посилання заявників не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах заявниками не наведено і доказів на їх підтвердження не надано.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, забезпечить єдність судової практики і є пріоритетним у порівнянні з малозначним характером справи.

Зазначені заявниками у касаційній скарзі обставини, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтовані тим, що вирішення справи Верховним Судом має для них виняткове значення. Крім того, заявники вказують, що справа становить суспільний інтерес.

Вказані доводи касаційної скарги не містять достатніх обґрунтувань для розгляду малозначної справи в касаційному порядку. Незгода заявників з діями відповідача або з оскаржуваними судовими рішеннями у цілому не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Посилання заявників на те, що вказана справа становить значний суспільний інтерес, є безпідставними. Заявниками не наведено логічного обґрунтування таких тверджень і вказане ним не є обставиною, яка впливає на визначення справи як такої, що становить значний суспільний інтерес.

Обґрунтування касаційної скарги позбавленням можливості спростуватиобставини, встановлені оскарженими судовими рішеннямипри розгляді іншої справи, не підтверджують наявність виключень, визначених

підпунктом «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд виходить із того, що наведене заявниками твердження не дає підстав для висновку про те, що особи, які подають касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлені можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями. Заявниками не зазначено, в яких саме справах, що перебувають на розгляді в судах, вони позбавлені можливості спростувати обставини, в чому полягає така неможливість. Виключно вказівка на таке виключення у касаційній скарзі не може свідчити про наявність підстав для розгляду справи по суті судом касаційної інстанції, оскільки правове значення у разі відповідного обґрунтування права на касаційне оскарження має неможливість спростувати обставини, встановлені саме оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи, що припускає звільнення від доказування.

Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що ОСОБА_1 в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції не оскаржував, що викликає сумніви в обґрунтуванні ним права на касаційне оскарження винятковим значенням для нього вказаної справи.

Посилання заявників на помилковість віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних також відхиляються касаційним судом, оскільки вказані доводи належним чином не обґрунтовані і зводяться виключно до неправильного тлумачення заявником норм права.

Також слід зазначити, що частиною шостою статті 19 ЦПК України передбачено перелік справ, які є малозначними, і можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France»

від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України, заявниками належним чином не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 28 липня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2023 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук