Ухвала

від 25.08.2023 по справі 400/10641/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

25 серпня 2023 р. № 400/10641/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Березанського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Центральна, 41, смт. Березанка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57401,

про:визнання протиправною та скасування постанови від 10.08.2023 №72503066,

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Березанського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Березанського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10.08.2023 у виконавчому провадженні № 72503066 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 13 400 грн.

Одночасно з поданням позовної заяви позивач подав до суду клопотання про забезпечення позову, в якому просить "Зупинити стягнення на підставі постанов Березанського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) від 10.08.2023 року у виконавчому провадженні №72503066 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Березанського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) виконавчого збору та інших стягнень до набрання законної сили судовим рішенням".

На обгрунтування заяви позивач зазначає, що у разі продовження примусового виконання оскаржуваної позивачем постанови про стягнення виконавчого збору, до позивача вживатимуться заходи з примусового виконання рішення згідно з вимогами Закону України "Про виконавче провадження", що матиме негативний вплив на його майнове становище та ускладнить виконання судового рішення у разі його ухвалення на користь позивача. Зокрема, у разі надмірного стягнення з позивача заборгованості йому доведеться вживати заходів для повернення відповідних сум з бюджету.

Прийнявши заяву про забезпечення позову до розгляду, суд попередньо урахував, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 382/389/17 викладений правовий висновок, відповідно до якого "... імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані".

За правилами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову по суті, суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Матеріали та доводи клопотання про забезпечення позову не свідчать про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної позивачем постанови від 10.08.2023 про стягнення виконавчого збору в сумі 13 400 грн. Крім того, позивач у клопотанні вказує, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних позивачем постанов державного виконавця може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Оцінюючи посилання позивача на негативний вплив вжиття заходів примусового виконання постанови від 10.08.2023 на його майнове становище та ускладненість виконання судового рішення у разі його ухвалення на користь позивача, суд виходить з такого.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, яких вони стосуються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Сам собою факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача та обмежує його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Ураховуючи наведене, суд має оцінювати всі обставини у сукупності (сума стягнення, майновий стан особи тощо).

Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Уживаючи заходи забезпечення позову на підставі поданого клопотання, суд має переконатися, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Позивач має повідомити суду, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, а суд має оцінити складність вчинення цих дій та встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

З системного аналізу наведених процесуальних норм випливає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

Зазначена правова позиція суду узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 380/4273/21.

На обгрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказує, що у разі надмірного стягнення з нього заборгованості (вочевидь мається на увазі сума виконавчого збору - 13 400 грн), йому доведеться вживати заходів для повернення відповідних сум з бюджету.

Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.

Ураховуючи наявність установленого порядку повернення коштів з бюджету, відсутні підстави вважати, що дії з повернення надмірно сплачених до бюджету сум є складними та потребують істотних витрат з боку позивача.

Оцінюючи аргумент позивача про негативний вплив продовження вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення (тобто стягнення виконавчого збору) на майнове становище позивача, суд бере до уваги суму стягнення, яка становить 13 400 грн, а також відсутність у матеріалах заяви будь-яких доказів щодо майнового становища позивача.

Суд ураховує, що позивач не обгрунтував і не довів, що вжиття заходів примусового стягнення 13 400 грн (зокрема, арешт майна позивача в межах цієї суми стягнення, звернення стягнення на його доходи в межах цієї суми тощо) призведе до такого порушення його майнових прав, які неможливо буде відновити поверненням стягнутої суми з бюджету.

Позивач не подав до суду будь-яких доказів неможливості (або наявності суттєвих складнощів) скористатися установленою процедурою повернення коштів.

Суд вказує, що заявлений позивачем захід забезпечення позову не відповідає вимогам щодо співмірності і адекватності.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Позивач оскаржує постанову відповідача від 10.08.2023 про стягнення виконавчого збору (одну постанову), але в порядку забезпечення позову просить зупинити стягнення на підставі постанов (тобто декількох постанов, при чому не наводячи їхнього переліку) від 10.08.2023 у виконавчому провадженні №72503066 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Березанського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) виконавчого збору та інших стягнень (тоді як про будь-які інші стягнення не повідомлено та вони не оскаржуються).

У постанові Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 580/1381/19 колегія суддів Верховного Суду вважала обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність оскаржуваних постанов суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів позивача такими постановами, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Ураховуючи вищенаведенв сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі вищенаведеного та керуючись статями 150, 151, 152, 153, 154, 156, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна